24 травня 2022 року справа №360/4700/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі № 360/4700/21 (головуючий І інстанції К.О. Пляшкова) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в незарахуванні позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії по Списку № 1, періодів роботи на Державному ВАТ «Шахта «Ленінка» д/п Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року протиправною;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи на Державному ВАТ «Шахта «Ленінка» д/п Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року, здійснивши перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 01 травня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 травня 2021 року звернувся до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Листом від 26 травня 2021 року № 99-90/К-21/8-1238/21 Марківське ОУПФУ відмовило позивачу в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах, не зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з повним робочим днем під землею на Державному ВАТ «Шахта «Ленінка» д/п Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року. Марківське ОУПФУ зазначило, що надані позивачем документи для перерахунку пенсії, що підтверджують наявність необхідного стажу, не можуть бути застосовані, оскільки вони видані підприємствами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території.
Позивач зазначає, що пенсійний орган при вирішенні питання про перерахунок пенсії мав застосувати «Намібійські винятки», сформовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ в контексті оцінки документів, виданих підприємствами в установами, що знаходяться на окупованій території, оскільки має розуміти, що можливість збору доказів на окупованій території може бути істотно обмеженою, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду роботи на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Ленінка» Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2021 року відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Ленінка» Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про звернення 12.05.2021 до відповідача з заявою встановленого зразку, визначеного Порядком №22-1.
Трудова книжка не є основним документом, що підтверджує стаж роботи в шкідливих умовах праці, спеціальний стаж або пільговий. Записи в трудовій книжці лише підтверджують період знаходження працівника в трудових відносинах з підприємством, а не тривалість роботи в шкідливих умовах праці повний робочий день.
Оскільки, підприємства, які видали документи, долучені позивачем до заяви від 12.05.2021, розташовані та зареєстровані на території, яка не підконтрольна українській владі, такі документи є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків.
Апелянт вказує на виключну компетенцію Пенсійного фонду в питаннях призначення, перерахунку та виплати пенсії. Крім того наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта (а.с. 12-13).
21.08.2020 позивач звернувся до Марківського ОУПФУ із заявою від 21 серпня 2020 року за призначенням пенсії, за результатами розгляду якої рішенням Марківського ОУПФУ від 28 серпня 2020 року № 123850002264 позивачу призначено пенсію відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV, загальний стаж склав 30 років 03 місяці 06 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 12 років 06 місяців 02 дні (арк. спр. 41, 46 зворот-47).
Згідно з розрахунком стажу до пільгового стажу за Списком № 1 зараховані такі періоди роботи: з 16.01.2002 по 30.04.2003, з 01.05.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2006, з 01.07.2006 по 27.09.2006, з 28.09.2006 по 30.11.2007, з 01.01.2008 по 16.01.2008, з 15.04.2008 по 31.08.2008, 01.09.2008 по 28.11.2009, з 01.01.2010 по 30.04.2010, з 01.06.2010 по 31.12.2010, з 31.05.2012 по 25.11.2013, з 01.12.2013 по 27.01.2015, з 01.02.2015 по 16.02.2015, з 01.03.2015 по 21.03.2015, з 01.04.2015 по 23.04.2015, з 01.05.2015 по 27.05.2015, з 01.06.2015 по 27.06.2015, з 01.07.2015 по 30.07.2015, з 01.08.2015 по 25.08.2015, з 01.09.2015 по 25.09.2015, з 01.10.2015 по 25.10.2015, з 01.11.2015 по 24.11.2015, з 01.12.2015 по 26.12.2015, з 01.01.2016 по 30.07.2016, з 01.08.2016 по 24.08.2016 (арк. спр. 48-49).
Позивач звернувся до Марківського ОУПФУ із заявою від 12 травня 2021 року про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону № 345-VI з зарахуванням до його пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на Державному ВАТ «Шахта «Ленінка» д/п Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року та до загального стажу періоду роботи на ВАТ «Юність» з 03 квітня 1990 року по 31 липня 1991 року (арк. спр. 49 зворот).
Для перерахунку пенсії позивачем надано копії паспорту та трудової книжки, довідки від 09 березня 2021 року № № 226/157-227/157, 230, копії наказів від 19 березня 1990 року № 171, від 31 липня 1991 року № 409, довідки від 02 березня 2021 року № № 11/107-11/110, копію наказу від 24 травня 1995 року № 27-б, копії яких також надані в матеріали справи (арк. спр. 16-24, 49 зворот-63).
Листом від 26 травня 2021 року № 99-90/К-21/8-1238/21 Марківське ОУПФУ надало позивачу роз'яснення, що період роботи на шахті «Ленінка» д/п ДХК «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року не зараховано до пільгового стажу з тих підстав, що надані позивачем 12 травня 2021 року довідки видані підприємствами неіснуючих територіальних утворень, які розташовані на території, де органи української влади не здійснюють свої повноваження, тому такі документи є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків. Період роботи на ВАТ «Юність» з 03 квітня 1990 року по 31 липня 1991 року до загального стажу зараховано (арк. спр. 14-15, 64).
В копії трудової книжки позивача від 07 вересня 1987 року серії НОМЕР_1 наявні записи за спірний період:
Шахта «Ленінка» д/п «Луганськвугілля»
запис № 11 від 25 травня 1992 року прийнятий учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, наказ від 01 червня 1992 року № 23к;
запис № 12 від 09 липня 1992 року переведений гірником підземним з повним робочим днем під землею, наказ від 08 липня 1992 року № 54к;
запис № 13 від 17 лютого 1994 року переведений підземним учнем електрослюсаря з повним робочим днем під землею, перевідна записка від 17 лютого 1994 року;
запис № 15 від 17 березня 1994 року переведений підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею, наказ від 21 березня 1994 року № 18к;
запис № 16 від 06 вересня 1995 року за результатами атестації розбочих місць за умовами праці, підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, наказ від 06 вересня 1995 року № 27б;
запис № 18 від 17 лютого 1999 року звільнений за власним бажанням, наказ від 17 лютого 1999 року № 17к (арк. спр. 16-24).
Згідно з копіями довідок ВП «Шахтоуправление Луганское» ДУП ЛНР «Республиканская топливная компания «Востокуголь» від 02 березня 2021 року № № 11/107-11/110 позивач працював повний робочий день на шахті «Ленінка» і за період з 25 травня 1992 року по 31 травня 1992 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, за професією, яка передбачена Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10;
за період з 01 червня 1992 року по 08 липня 1992 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією гірник підземний, що передбачена Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10;
за період з 09 липня 1992 року по 30 вересня 1993 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією гірник підземний, що передбачена за Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10;
за період з 01 жовтня 1993 року по 16 лютого 1994 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією гірник підземний, що передбачена за Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10;
за період з 17 лютого 1994 року по 16 березня 1994 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією учнем підземного електрослюсаря, що передбачена Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови КМУ від 11.03.1994 № 162;
за період з 17 березня 1994 року по 19 лютого 1998 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією підземний електрослюсар, що передбачена Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови КМУ від 11.03.1994 № 162.
Вказані довідки містять інформацію про отримувану позивачем в цьому періоді заробітну плату (арк. спр. 58 зворот-60).
Копією наказу шахти «Лутугинська» Луганського ВО «Луганськвугілля» від 24 травня 1995 року № 27-б про результати атестації робочих місць за умовами праці затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, зокрема, гірники всіх найменувань, електрослюсарі підземні (арк. спр. 62).
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінка суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами № 1788-XII, № 1058-IV.
Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цимЗаконом, - відповідно до цьогоЗакону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другоюстатті 42 цього Закону.
Згідно з абзацами 1, 4, 5 частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другоїстатті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цимЗаконом- на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 44 Закону № 1058-IVвизначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Частинами першою та другою статті 65 Закону № 1788-XII визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.
Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1).
Підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
Абзацом першим пункту 2.7 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до пункту 2.10 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Судами встановлено, що позивачем дотримано вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та додано до заяви про перерахунок пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, в якій зазначено назви первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Однак відповідач відмовив у врахуванні цих довідок як підстави для перерахунку пенсії позивача.
Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивача є протиправною та такою, що суперечить вищевказаним положенням чинного законодавства, зважаючи на таке.
В 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Вищевикладене свідчить, що законодавцем встановлено заборону на використання тільки тих документів, що видані органами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законодавством України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач мав враховувати інформацію у наданих позивачем довідках.
Також суд вважає, що неможливість проведення відповідачем перевірки правомірності видачі спірної довідки внаслідок того, що місцезнаходженням первинної документації є тимчасово окупована територія, не дає відповідачу підстав покладати тягар доведення правомірності поданих довідок на позивача, а також позбавляти його права на обчислення розміру пенсії з урахуванням заробітку, отриманого до 2000 року.
Крім того, слід врахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 527/1655/17, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов'язана з волею позивача. Коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а уразі втрати - їх відновлення.
Враховуючи встановлені обставини, а також правовий висновок Верховного Суду, Управлінням протиправно відмовлено в перерахунку пенсії.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо доводів апелянта, що позивач звернувся до управління із заявою невстановленого зразка (довільної форми) для перерахунку пенсії, суд зазначає, що такі твердження є формалізмом, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить чітку вимогу про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати, а по-друге, з огляду на відповідь управління, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.
Слід зазначити, що постановою правління Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020 внесені зміни до п. 4.1, яким раніше було встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Тобто, на день звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії п. 4.1 Порядку 22-1 викладено у новій редакції, яка не вимагає подання заяви про перерахунок пенсії відповідною заявою.
А тому посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 425/1867/16а, від 19.04.2018 у справі № 601/198/16, як на судову практику є незмістовними.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 статті 6,8, частиною 2 статті19,22,23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В цьому випадку рішення за результатами розгляду заяви позивача не приймалося. Відповідь пенсійного органу на вказану заяву за своїм змістом носить консультативний характер. Відповідач, як уповноважений орган, не перевіряв відомості, що містяться в довідках, наданих позивачем, про заробітну плату для обчислення пенсії, із заявою про перерахунок пенсії, що є обов'язковою умовою відповідно до Закону № 1058-IV.
Відтак, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із діями Управління, які полягають у відмові в перерахунку пенсії позивачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача роботи за Списком № 1 періоду роботи на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Ленінка» Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01 травня 2021 року відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Ленінка» Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року.
Надаючи оцінку посилання апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що листом від 26 травня 2021 року відповідач надав позивачу роз'яснення, що спірні періоди не зараховано до пільгового стажу з тих підстав, що надані позивачем довідки видані підприємствами неіснуючих територіальних утворень, які розташовані на території, де органи української влади не здійснюють свої повноваження, тому такі документи є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку на звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом розпочався саме з дати отримання від відповідача листа від 26.05.2021. Позовна заява до суду подана представником позивача 1 вересня 2021 року (а.с. 29).
Отже, строк на оскарження бездіяльності відповідача, що полягає в не зарахуванні позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії по Списку № 1 відповідних періодів ще не сплив, а отже, не є пропущеним позивачем.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі № 360/4700/21 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі № 360/4700/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24 травня 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків , визначених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 24 травня 2022 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв