24 травня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/1073/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення в період з 29.01.2019 по 10.09.2021 з порушенням вимог постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та провести позивачу виплату недоотриманих сум грошового забезпечення, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу за період з 29.01.2019 по 10.09.2021 включно відповідно до положень Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), відповідно до якої посадовий оклад, оклад за військове звання та додаткові види грошового забезпечення мають бути обчислені (перераховані), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; виплату частини недоплаченої суми грошового забезпечення здійснити однією сумою, та без відстрочення платежу, без використання при таких виплатах нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки згідно розділу XXIII наказу Міністра Оброни України №260 від 07.06.2018, з порушенням вимог постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військове звання);
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу недоотриману суму грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки згідно розділу XXIII наказу Міністра Оброни України №260 від 07.06.2018 відповідно до положень Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), відповідно до якої посадовий оклад, оклад за військове звання та додаткові види грошового забезпечення мають бути обчислені (перераховані), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги під час звільнення з лав ЗСУ згідно абз.1 ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з порушенням вимог постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військове звання);
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу недоотриману суму одноразової грошової допомоги під час звільнення з лав ЗСУ на підставі абз.1 ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до положень Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), відповідно до якої посадовий оклад, оклад за військове звання та додаткові види грошового забезпечення мають бути обчислені (перераховані), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку в період з 2017-го по 2021-й роки (всього 70 діб) як учаснику бойових дій, передбачену Законом України від 22.10.1993 №3551 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з порушенням вимог постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, яка прийнята у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та провести позивачу виплату недоотриманої суми компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій в період з 2017-го по 2021-й роки (всього 70 діб), відповідно до положень Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), відповідно до якої посадовий оклад, оклад за військове звання та додаткові види грошового забезпечення мають бути обчислені (перераховані), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 про не нарахування та невиплату позивачу середнього грошового забезпечення (заробітку) в період з 11.09.2021 до дня повного розрахунку в зв'язку з невиплатою недоотриманих сум грошового забезпечення при звільненні за період з 29.01.2019 по 10.09.2021 відповідно до положень Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), на підставі якої посадовий оклад, оклад за військове звання та додаткові види грошового забезпечення мають бути обчислені (перераховані), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення (заробіток) в період з 11 вересня 2021 року до дня повного розрахунку по недоотриманим сумам грошового забезпечення відповідно до положень Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) на підставі якої посадовий оклад, оклад за військове звання та додаткові види грошового забезпечення мають бути обчислені (перераховані), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати позивачу для обчислення (перерахування) пенсії, оновлений грошовий атестат про розмір посадового окладу та окладу за військове звання на 10.09.2021 (на день звільнення) відповідно до положень Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), на підставі якої посадовий оклад та оклад за військовим званням мають бути обчислені (перераховані), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати позивачу для обчислення (перерахування) пенсії, оновлену довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій з 1 січня 2020 року по 31 вересня 2021 року включно відповідно до положень Постанови КМУ віл 30.08.2017 №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) на підставі якої посадовий оклад, оклад за військове звання та додаткові види грошового забезпечення мають бути обчислені (перераховані), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби в період з 29.01.2019 по день звільнення з військової служби відповідач невірно встановив розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. В свою чергу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Тому при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення правомірно застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням відповідно до п.4 вказаної постанови. Отже, для перерахунку грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення підстав немає.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.06.2020 № 121, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.02.2021 № 42 з військової служби у запас за підпунктом “б” (за станом здоров'я), відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, позивача з 10.09.2021 було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.19-20).
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2021 № 37/540 в спірний період позивачу було встановлено: посадовий оклад - 5220,00 грн; оклад за військове звання - 1340,00 грн (а.с.23).
Як слідує з матеріалів справи на звернення позивача (вхідний № 187 від 31.12.2021) відповідач листом від 04.01.2022 № 36/2 повідомив останнього про відсутність підстав для перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки при нарахуванні грошового забезпечення, зокрема при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, в тому числі й за період з 29.01.2020 керувались чинною постановою № 704 пунктом 4, яка була обов'язковою для застосування, оскільки іншої не існувало, а попередня не могла бути відновлена судом (а.с.14-18).
Позивач, вважаючи, що в період з 29.01.2019 по день звільнення з військової служби відповідач невірно встановив розмір посадового окладу та окладу за військове звання без множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, а також невірно розрахував суму грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 Закон № 2011-ХІІ).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності Постановою № 704, 01.03.2018, пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.”.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.
Відповідно до частин першої та другої статті 49 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина друга статті 49 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”).
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом Уряду України.
Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб'єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права. У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
Отже, за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пунктом 4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відповідно до підпункту 2 пункту 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року № 870, до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги: 2) стосовно структури проекту документа: - в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Таким чином, суд зауважує, що примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
За наведених обставин, суд зазначає, що примітка у додатку 1 та додатку 14 Постанови № 704 не може мати нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704 пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
Пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_3 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_3 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.
Таким чином, лише з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд зазначає, що під час розв'язання правової колізії між нормами пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно яких: “ 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. За змістом пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають”.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 240/12309/20, від 27.05.2021 у справі № 520/5794/2020.
За таких обставин, щодо позовних вимог в частині визначення посадового окладу та окладу за військове звання за період з 29.01.2019 по 28.01.2020, то у зазначеному періоді нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, була чинною редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала визначення розміру складових грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідні коефіцієнти, а тому суд не вбачає підстав для висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо визначення грошового забезпечення у спірний період без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
При цьому, сам лише факт того, що в подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, не може вплинути на визначення правомірності дій відповідача за період з 29.01.2019 по 28.01.2020, оскільки вказане рішення суду не має ретроспективної дії.
Разом з цим, слід зазначити, що з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Однак, як вже зазначалося, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, тому, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Як встановлено судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.06.2021 № 121 позивачу було зобов'язано виплатити, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2021 роки (а.с.20,0).
Також, згідно грошового атестату від 25.06.2021 № 37/541, позивачу за 2021 рік було виплачено, зокрема, грошову допомогу для оздоровлення (а.с.22).
Так, суд зазначає, що розміри компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги у разі звільнення, грошової допомоги для оздоровлення залежать від розміру грошового забезпечення позивача та обов'язок їх розрахунку покладається саме на відповідача, а тому враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу з 29.01.2020 по 10.09.2021 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок з 29.01.2020 по 10.09.2021 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій з врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходу, виплати частини недоплаченої суми грошового забезпечення однією сумою без відстрочення платежу, середнього грошового забезпечення, то суд розцінює останні, як передчасні, оскільки перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт відповідачем ще не проведено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати позивачу для обчислення (перерахування) пенсії оновлений грошовий атестат та оновлену довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, оскільки розцінюються судом, як передчасні. Відповідний перерахунок грошового забезпечення ще не проведено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому. Крім того чинне законодавство під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачає автоматичного надіслання відповідної довідки особі, відносно якої здійснюється перерахунок пенсії.
Щодо клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд дійшов висновку, що до негайного виконання допускається рішення про «стягнення» виплат заробітної плати, іншого грошового утримання. Позивачем же заявлено вимоги зобов'язального характеру, що виключає можливість застосування вище зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України до даних правовідносин.
Також позивачем було подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, при вирішенні якого суд зважає на те, що в розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.
При вказаних обставинах, суд вважає, що в задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду необхідно відмовити.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 10.09.2021 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 10.09.2021 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій з врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 24.05.2022.
Суддя О.М. Тихоненко