23 травня 2022 року Чернігів Справа № 620/19424/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради на користь позивача недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи в розмірі 10246,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказує, що з 27.02.2020 набув суб'єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, як вісім мінімальних пенсій за віком.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що із набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, встановленої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказує, що затверджені на 2021 рік обсяги видатків для виплати разової грошової допомоги відповідають розмірам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни та отримав разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 3906,00 грн. (а.с. 6, 7).
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області із проханням провести перерахунок та виплатити, з урахуванням вже виплаченої суми, разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, оскільки виплачена йому сума такої допомоги не відповідала нормам чинного законодавства.
Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області було прийняте рішення від 16.12.2021 № 03-27/8109 про перерахунок розміру разової грошової допомоги до 5 травня 2021 ОСОБА_1 . Вказаним рішенням визначено: розмір фактично виплаченої допомоги позивачу - 3906,00 грн.; розмір мінімальної пенсії за віком з квітня 2021 року - 1769,00 грн., сума після проведення перерахунку - 10246,00 грн. (а.с. 6 зворот).
Оскільки перерахована сума одноразової грошової допомоги до 5 травня не була виплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно абзацу другого статті 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Статтею 13 Закону встановлені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998 статтю 13 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Дана редакція діяла станом на момент отримання позивачем спірної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
За приписами Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» мінімальна пенсія з 01.01.2021 складає 1769,00 грн., а тому щорічна разова допомога до 5 травня у 2021 році позивачу мала бути виплачена в розмірі 14152,00 грн.
Натомість, судом встановлено, що позивач отримав зазначену соціальну виплату в розмірі 3906,00 грн., а відповідачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості такого розміру виплаченої позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою установлені розміри виплат разової грошової допомоги до 5 травня, судом не приймаються до уваги, оскільки станом на момент розгляду справи нормами чинного законодавства не встановлено, що Кабінет Міністрів України має право визначати інші розміри виплат грошової допомоги до 5 травня.
При ухваленні рішення у даній справі, яка є типовою, судом враховані правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в рішенні від 29.09.2020, які залишені без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20 (№ Пз/9901/14/20).
Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; стягнення з відповідача на користь позивача недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи в розмірі 10246,00 грн.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За приписами частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 3000,00 грн. суду було надано копії наступних документів: договір про надання адвокатських послуг від 14.09.2021, ордер на надання правової допомоги від 23.12.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000614, акт виконаних послуг до договіру про надання адвокатських послуг від 14.09.2021, укладеного між Адвокатським бюро «Лариси Зарічної» та ОСОБА_1 від 23.12.2021, квитанцію про сплату витрат на професійну правничу допомогу на суму 3000,00 грн. (а.с. 5, 8-11).
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Дана справа є типовою, відповідає ознакам, викладеним у рішеннях Верховного Суду від 29.09.2020 за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20, цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині підготовки та подання позовної заяви до суду.
Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 1000,00 грн.
Керуючись статтями 134, 139, 143, 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (вул. Київська, буд. 281, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 03196222) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області щодо не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи в розмірі 10246,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.05.2022.
Суддя В.О. Непочатих