Провадження № 22-ц/803/195/22 Справа № 209/2770/21 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
24 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого Городничої В.С.,
суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою був укладений кредитний договір №08.02.2019-100006408 про надання останній кредиту в сумі 10 000,00 грн, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 2 800 грн, строком на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення до 21 лютого 2019 року.
07 березня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 07.03.2019-010001294 з аналогічними умовами як в попередньому договорі. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 07.03.2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором №07.03.2019-010001294 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором № 08.02.2019-100006408 від 08.02.2019 року.
29 березня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №29.03.2019-010000965, з аналогічними умовами як в попередньому договорі. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 29.03.2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором №29.03.2019-010000965 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором № 07.03.2019-010001294 від 07.03.2019 року.
19 квітня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №19.04.2019-010000977 з аналогічними умовами як в попередньому договорі. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 19.04.2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором №19.04.2019-010000977 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором № 29.03.2019-010000965 від 29.03.2019 року.
У відповідності до умов договору банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі та видав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 17 800,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 2 800,00 коп - заборгованість за відсотками, 5 000,00 грн - штраф.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 19.04.2019-010000977 від 08.02.2019 року в розмірі 17 800,00 гривень та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2021 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 1904.2019-010000977 в розмірі 17 800 грн, яка складається: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 2 800 грн, штраф - 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2 270,00 грн (а.с. 112-115).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права просить скасувати рішення суду в частині позовних вимог про стягнення штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що оскільки кінцевий термін повернення кредиту - 03 травня 2019 року, у позивача відсутні правові підстави для нарахування неустойки (штрафу) після закінчення строку його дії, тобто з 04 травня 2019 року та до пред'явлення позову. Після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України.
А також зазначає, що оскільки позовна давність у цій справі спливла до додаткової вимоги про стягнення з відповідача штрафу, не може бути стягнута неустойка (штраф), нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалось.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 08 лютого 2019 року отримала кредитні кошти від позивача відповідно до кредитного договору № 08.02.2019-100006408, який був укладений в письмовій електронній формі, в розмірі 10 000,00 грн, строком на 14 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2 800,00 грн до 21 лютого 2019 року, ця обставина підтверджується, копією пропозиції на укладення кредитного договору (оферти) та відповідною заявкою /а.с. 5-7, 8-9/.
07 березня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07.03.2019-310001294 з аналогічними умовами як в попередньому договорі.
За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 07.03.2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором № 07.03.2019-010001294 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором № 08.02.2019-100006408 від 08.02.2019 року, що підтверджується копією пропозиції на укладення кредитного договору (оферти) та відповідною заявкою /а.с. 11-13, 14-15/.
29 березня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний № 29.03.2019-010000965 з аналогічними умовами як в попередньому договорі.
За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 29.03.2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором № 29.03.2019-010000965 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором № 07.03.2019-010001294 від 07.03.2019 року, що підтверджується копією пропозиції на укладення кредитного договору (оферти) та відповідною заявкою /а.с. 16-18,19-20/.
19 квітня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний № 29.03.2019-010000965 з аналогічними умовами як в попередньому договорі.
За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 19.04.2019 року та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором №19.04.2019-010000977 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором № 29.03.2019-010000965 від 29.03.2019 року, що підтверджується копією пропозиції на укладення кредитного договору (оферти) та відповідною заявкою /а.с. 21-23, 24-25/.
З наведеного вбачається, що позивач не повертав позивачу за договором №08.02.2019-00006408 кредит у розмірі 10 000,00 грн. шляхом його сплати, а лише зверталась до позивача із заявою про перекредитування/зарахування кредитних коштів, таким чином зобов'язання відповідачем не були виконані належним чином.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2020 року по справі № 209/2292/19 /а.с. 26-30/ встановлено правомірність укладеного кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» за № 08.02.2019-100006408 від 08 лютого 2019 року та його відповідність нормам чинного законодавства.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 08.02.2019-100006408 від 08 лютого 2019 року /а.с. 4/ сума заборгованості відповідача складає в загальному розмірі 17 800,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 2 800,00 грн - заборгованість за процентами за користуванням кредиту; 5 000,00 грн - заборгованість із частини нарахованого штрафу.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 5 000,00 грн, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає рішення суду лише в цій частині.
Задовольняючи вимоги в частині штрафу суд виходив з того, що позивач має право нараховувати штраф за неналежне виконання умов договору з першого дня прострочення до дня повного виконання зобов'язання, відповідачем не спростовано доказами правомірність нарахування штрафних санкцій. Посилання відповідача про те, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафу після закінчення строку дії договору не відповідають обставинам справи, оскільки кредитний договір не припинено, майнові вимоги позивача не задоволені.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/19 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У кредитному договорі сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту - до 03 травня 2019 року (а.с. 24).
Натомість, після закінчення строку дії кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» нараховувало ОСОБА_1 штраф за порушення умов договору, а саме: з 04.05.2019 року по 24.06.2021 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с. 4).
Таким чином, встановивши, що зі спливом строку кредитування позивач втратив право нараховувати неустойку (штраф) після 03 травня 2019 року, колегія суддів застосувує до спірних правовідносин положення статей 530, 549, 1048, 1050 ЦК України та приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача щодо нарахування штрафу поза межами кредитування. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є обґрунтованими, а тому колегією суддів беруться до уваги.
Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги доводи скарги щодо спливу строку спеціальної позовної давності виходячи з наступного.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Тобто положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватись лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо при розгляді справи встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові за безпідставністю матеріально-правової вимоги. Отже, одночасне застосування позовної давності разом з відмовою в задоволені позовних вимог по суті неможливе, оскільки дані підставі суперечать одна одній та підлягає застосуванню лише одна з них.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутого розміру судового збору з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» зменшивши цей розмір з 2 270,00 грн до 1 632,36 грн.
Відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405,00 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2021 року скасувати в частині позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу) та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2021 року змінити в частині стягнутого розміру судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зменшивши цей розмір з 2 270,00 грн до 1 632,36 грн.
Стягнути з овариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 405,00 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова