Справа № 195/597/22
1-кс/195/98/22
іменем України
23.05.2022 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Слідчий суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця село Чкалове, Веселівського району, Запорізької області, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, стрілеця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , солдата, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022081370000173 від 17 травня 2022 року, за підозрою у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,
Слідчий третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 вніс на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, посилаючись на наступні обставини.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.02.2022 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 21 від 25.02.2022 солдат ОСОБА_4 був залучений для проходження військової служби в ЗСУ за призовом під час мобілізації та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти цієї ж військової частини.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. ст. 3, 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст. ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
В свою чергу, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
12.05.2022, в ранковий час, знаходячись в с. Одарівка Оріхівськогол району Запорізької області, солдат ОСОБА_4 разом з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 був направлений на бойові позиції військової частини НОМЕР_1 , а саме повинен був заступити на чергування на блокпост у вказаному населеному пункті. Проте солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 12.05.2022, приблизно о 09 годині, відмовився від несення обов'язків військової служби на блокпостах військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, перебуваючи в розташуванні військової частини НОМЕР_1 .
12.05.2022, у вечірній час, знаходячись у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , у АДРЕСА_3 солдат ОСОБА_4 разом з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 був направлений на виконання обов'язків військової служби у їдальню військової частини НОМЕР_1 , та мав заступити на чергування 13.05.2022 о 06 годині 30 хвилин. Проте солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 13.05.2022, о 06 годині 30 хвилин, відмовився від несення обов'язків військової служби у їдальні військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, перебуваючи в розташуванні військової частини НОМЕР_1 .
13.05.2022, приблизно о 08 годині, знаходячись у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , у АДРЕСА_3 солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у присутності командування військової частини НОМЕР_1 відмовився від виконання військових обов'язків і в подальшому їх несенні у період часу з 13.05.2022 по 19.05.2022 року перебуваючи у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , у АДРЕСА_3 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з несенням військової служби та виконанням обов'язків військової служби, хоча об'єктивно міг та зобов'язаний був їх виконувати.
Таким чином, військовослужбовець військової служби ОСОБА_4 , 11.03.1991 року за вищевикладених обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України - відмові від несення обов'язків військової служби, вчиненій в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання у відношенні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що є достатньо підстав вважати, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Наявні ризики, передбачені п. 1, 3--5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , заперечують проти обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважають його безпідставним та не обгрунтованим, жоден з ризиків прокурором не доведено, а отже підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не має.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що на даний час він командир 4 стрілецької роти 113 батальйону територіальної оборони, військове звання капітан. ОСОБА_4 зарекомендував себе з негативної сторони безвідповідальним та підступним солдатом. Свідомо та умисно ігнорує виконання службових завдань та обов'язків по службі, не шикується, порушує режим дня, своїми діями підриває авторитет командування, розкладає дисципліну, на вказівки командування не реагує. Мотивує це тим, що він не військовослужбовець, і виконання військової служби принижує його людську гідність. Свідок вважає, що ОСОБА_4 просто вирішив отримати посвідчення учасника бойових дій, та грошові виплати, ухиляючись від проходження служби.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що час він командир відділення інженерно-саперного взводу, заступник коменданта, після заселення солдат ОСОБА_4 повідомив що він написав рапорт про звільнення, наступного дня відмовився виконувати накази, пояснив, що не бачить себе у збройних силах, видимих причин не виконувати накази не було, ОСОБА_4 причини пояснити не міг, між ними виник конфлікт, про даний факт свідок повідомив командування.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані матеріали та вислухавши учасників провадження, з урахуванням ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України, вважаю його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
23.05.2023 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, яке кваліфікується як відмова від несення обов'язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану.
Причетність ОСОБА_4 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими повністю обґрунтовуються пред'явлена підозра, а саме:повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. ст. 409 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
За ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За п. 3 ч. 2. ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КПК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:
1. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватись від органів досудового розслідування.
ОСОБА_4 усвідомлюючи, що у зв'язку із повідомленням йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у подальшому його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що тягне за собою певні негативні наслідки у вигляді санкції, передбаченої ч. 4 ст. 409 КК України, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Підтвердженням наявного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те що ОСОБА_4 , під час дії на території України воєнного стану в Україні, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за місцем мешкання - АДРЕСА_1 , що перебуває на території громади яка перебуває в тимчасовій окупації, відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) станом на 27 квітня 2022 року, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Отже, існує ризик того, що ОСОБА_4 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
2. Підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
3. Підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, за допомогою інших осіб, або будь-яким іншим способом із застосуванням будь-яких засобів може перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, чим може перешкодити встановленню істини по справі, знищити не вилучені матеріали, речові докази.
Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
4.Крім того, дії підозрюваного ОСОБА_4 , під час вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, свідчать про наявність ризику повторного вчинення службового кримінального правопорушення.
Так, під час досудового слідства встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово, зухвало, в присутності командування ВЧ НОМЕР_2 не виконував обов'язки військової служби, що свідчить про те, що підозрюваний в подальшому вчинить аналогічне кримінальне правопорушення, або інше кримінальне правопорушення порти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, стороною обвинувачення встановлено обґрунтовану наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, суд дійшов до висновків, що:
1) є наявні вагомі докази вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
2) підозрюваний вчинив умисний злочин, передбачений ч. 4 ст. 409 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років., у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосовувати до нього запобіжний захід, пов'язаний з обмеженням волі та свободи пересування;
4) репутацію підозрюваного, який характеризується негативно;
5) підозрюваний раніше не судимий;
6) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 02 2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваним незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Окрім того, органу досудового розслідування ще необхідно встановити ряд обставин вчинення кримінального правопорушення та провести значний обсяг слідчих дій, направлених на пошук нових доказів скоєного злочину підозрюваним. У разі перебування ОСОБА_4 на волі виникає ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування та знищення речових доказів його протиправної діяльності.
Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може: переховуватися від органів досудового слідства та /або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Осіб, які можуть бути поручителями та забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків згідно ст. 194 КПК України не виявлено.
У разі застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно визначити достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків покладених на нього кримінальним процесуальним законом, у розмірі не менше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» (80х 2393 грн.= 191 440 грн.).
Крім того, у разі застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави на підставі ст. 194 КПК України, існує обґрунтована необхідність у покладенні на підозрюваного обов'язків, передбачених п.п. 1,2,3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 липня 2022 року з визначенням розміру застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» (80х 2393 грн.= 191 440 грн.) .
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 191 440 (сто дев'яносто одна тисяча чотириста сорок гривень ) у національній грошовій одиниці, що становить 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA158201720355229002000017442 в ГУ ДКС України в м.Київ, одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, призначення платежу: за кого (ПІП).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 21.07.2022, наступні обов'язки передбачені ст. 194 КПК України:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він буде проживати без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;
- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі відповідної Державної установи виконання покарань.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи виконання покарань негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Томаківський районний суд Дніпропетровської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Строк дії ухвали не може перевищувати шістдесят днів.
Копію ухвали направити для виконання відповідній установі виконання покарань.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту оголошення, а особою, що перебуває під вартою з моменту вручення їй копії, безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду виготовлено 24.05.2022.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
23.05.2022