Справа № 203/1929/21
Провадження № 2/0203/149/2022
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
24 січня 2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Погрібному О.Ю.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в режимі відеоконференції цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання протиправною бездіяльності щодо залишення без розгляду заяви та відшкодування моральної шкоди, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 пред'явила через суд зазначений позов до відповідача на предмет захисту свого права працівника на гарантії донорства крові та її компонентів, посилаючись на те, що вона, будучи активним донором компонентів крові, 16 березня 2021 року засобами електронного зв'язку з використанням корпоративної пошти направила директору філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», де вона працює на посаді заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань, заяву про те, що 30 березня 2021 року вона має намір здійснити донацію крові, у зв'язку з чим на підставі ч.2 ст. 30 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» просила в цей день звільнити її від роботи із збереженням середнього заробітку та 31 березня 2021 року надати день відпочинку, проте в порушення вимог ст. 124 КЗпП України та вказаного Закону відповідний наказ виданий не був, хоча за результатами попередніх аналогічних заяв завжди видавався наказ про увільнення від роботи в день донації та надавалася можливість здійснювати донацію крові, натомість був виданий наказ від 23 березня 2021 року № 66, отриманий позивачем 23 березня 2021 року, про продовження відрядження ще до 23 квітня 2021 року у м. Києві, в чому будь-якої виробничої потреби не було, проте таке продовження відрядження в сукупності з бездіяльністю з видання наказу щодо надання дня відпочинку для здійснення донації крові позбавило її можливості здійснити заплановану на 30 березня 2021 року донацію у відповідному медичному закладі, що потребував донорської крові та звернувся до позивача з цього питання, і призвело до порушення її права донора, а вона зазнала моральних страждань від зневаги роботодавцем до її прав людини і громадянина, а також від усвідомлення того, що хворі, які потребували компоненти крові не змогли отримати допомоги, яку вона могла надати, а тому, оскільки здійснити вчасну донацію крові 30 березня 2021 року вже неможливо, просила суд захистити її права у спосіб визнання протиправною бездіяльності філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення від роботи 30 березня 2021 року для здійснення донації крові, а також стягнути з відповідача на свою користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. і покласти на відповідача судові витрати.
З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 28 травня 2021 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.
02 липня 2021 року відповідач АТ «ОГМК» через адвоката Щербину Д.В. (який не додав доказів на підтвердження своїх повноважень представника відповідача, оскільки за доданим в копії ордером серії КС № 348537 АТ «ОГХК» уповноважило на підставі договору від 31 березня 2021 року № 017/21/3 на представництво інтересів АО «Могильницький та партнери» без застережень у цьому ордері про доручення надання правової допомоги адвокату Щербині Д.В. і у вказаному адвокатському об'єднанні за даними Реєстру адвокатів України такий адвокат не перебуває), подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав повністю з підстав дотримання усіх вимог ст.ст. 14, 16, 18 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» і того, що позивач не мала перешкод у разі бажання бути донором здати компоненти крові у будь-якому медичному закладі міста Києва, а заподіяння моральної шкоди взагалі не доведено доказами.
06 липня 2021 року позивач через повноважного представника адвоката Єрмолаєву Я.І. подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказувала на неповноважність представника ОСОБА_3 , а також на спростування дововід відзиву навела аргументи про втрату чинності з 25 січня 2021 року Закону України «Про донорство крові та її компонентів», на які як на підставу своїх заперечень відповідач посилався у відзиві, у зв'язку з чим вказувала на обґрунтованість позову і доведеність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку бездіяльності відповідача зі спричиненою моральною шкодою від такого порушення її прав на донорство, через що наполягала на обраному способі захисту та задоволенні позову в повному обсязі.
02 серпня 2021 року відповідач через адвоката Щербину Д.В., який на підтвердження своїх представницьких повноважень інших документів не подавав, подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій стверджував про дотримання відповідачем вимог Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та відсутності доказів того, що позивач подавала відповідну заяву та довідку встановленого зразка про підтвердження факту донації крові, а тому твердження позивача про необхідність здавання крові та її компонентів у певному медичному закладі, де міститься її картка постійного донора, безпідставні, а вимоги про компенсацію моральної шкоди - недоведені.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не подавались.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні з наведених у позовній заяві підстав.
Представник відповідача, належним чином уповноважена довіреністю, Ткаченко О.Ю., в режимі відеоконференції проти задоволення позову заперечувала з наведених у запереченнях на відповідь на відзив мотивів та підстав.
Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами із частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 березня 2015 року працювала у відповідача, зокрема, на посаді заступника директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» з правових, корпоративних та майнових питань. Наказом від 14 травня 2021 року звільнена з роботи.
На підставі розпорядження т.в.о. голови правління АТ «ОГХК» від 23 лютого 2021 року № 29-ір-в з метою вирішення виробничих питань АТ «ОГХК» позивача направлено у відрядження до центрального апарату АТ «ОГХК» (м. Київ, вул. Жилянська, 35, 4-й, 5-ий поверхи) строком на 3 дні з 24 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року (а.с.11).
Розпорядженням т.в.о. голови правління АТ «ОГХК» від 25 лютого 2021 року № 33-В заступнику директора філії «ВГМК» Лісковській О.А, продовжено відрядження по 25 березня 2021 року включно.
Вказані розпорядження доведені до відома позивача засобами електронного зв'язку з використанням корпоративної електронної пошти.
23 березня 2021 року засобами електронного зв'язку з використанням корпоративної пошти до відома позивача доведений у формі сканкопії наказ філії «ВГМК» АТ «ОГХК» № 66 від 23 березня 2021 року «Про продовження відрядження працівників філії», яким позивачу продовжено термін відрядження у м. Києві з 26 березня 2021 року по 23 квітня 2021 року(а.с.16).
Одночасно судом встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2016 року є активним донором, що підтверджується долученою до справи в копії формою N 431/о «Картка активного донора», затвердженою наказом МОЗ № 301 від 07 липня 2003 року «Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в закладах служби крові» (а.с.21-24).
16 березня 2021 року позивач засобами електронного зв'язку з використанням корпоративної пошти направила директору філії «Вільногірський ГМК» АТ «ОГХК» Криштоп В.М. заяву про надання на підставі ч.2 ст. 30 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» дня відпочинку 30 березня та 31 березня 2021 року із збереженням середнього заробітку у зв'язку зі здійсненням 30 березня 2021 року донації крові (а.с.13-14).
Разом з тим, вказана заява залишилась без розгляду та вирішення по суті постановленого у заяві питання, у зв'язку з чим донація крові у заявлений позивачем день не відбулась.
Крім того, позивач, будучи неодноразовим донором, вже мала регулярні прецеденти звернення до керівництва з питань увільнення від роботи в день донації та надання наступного дня відпочинку зі збереженням середнього заробітку, що відповідачем розглядались вчасно з виданням відповідного наказу, зокрема, що підтверджується відповідним наказом від 11 травня 2021 року № 324к/тр «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з донацією крові та надання днів відпочинку» за аналогічною заявою, поданою напередодні (а.с.97, 98), і що відбувалось у запровадженій з липня 2020 року у філіях відповідача формі ділового документообігу засобами електронного зв'язку із використанням корпоративної пошти, що запроваджена з оголошенням про це на офіційному сайті АТ «ОГХК» - www.umcc.titanium та про що свідчать відповідні роздруківки з такої електронної пошти про направлення розпоряджень про відрядження та його продовження, отримання керівником філії її заяви від 16 березня 2021 року про надання днів відпочинку (а.с.131-134).
З огляду на доведені обставини запровадженої звичаєвої ділової практики - ділового спілкування та документообігу за допомогою електронного зв'язку внутрішньої корпоративної пошти, суд відхиляє доводи відповідача у заявах по суті справи про неналежне звернення позивача із заявою 16 березня 2021 року, її неотримання відповідачем, відсутність підтвердження звернення, тощо.
Правові та організаційні засади державної політики щодо організації заготівлі, тестування, переробки, зберігання, розподілу, транспортування та реалізації донорської крові та компонентів крові, функціонування системи крові, визначає стандарти безпеки та якості донорської крові та компонентів крові з метою забезпечення рівного доступу населення України до якісних і безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості, організації обігу донорської крові та компонентів крові, забезпечення безпеки та здоров'я донорів крові та компонентів крові, а також їх реципієнтів, захисту їхніх прав та законних інтересів визначені Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», що набрав чинності 25 жовтня 2020 року та введений в дію з 25 січня 2021 року.
Донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях (п.10 ч.1 ст. 1 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»).
Держава сприяє становленню, розвитку та популяризації добровільного безоплатного донорства, заохочує здійснення добровільних безоплатних донацій та забезпечує донорам компенсацію витрат, пов'язаних із донацією крові та/або компонентів крові (ч.1 ст. 20 вказаного Закону).
Гарантії для донорів передбачені ст. 124 КЗпП України, відповідно норм якої у дні медичного обстеження та донації крові та/або компонентів крові особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності, із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.
Вказаним нормам повністю кореспондують положення абзаців 1-2 ч.2 ст. 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові».
Згідно абз.3,4 ч.2 ст. 20 вказаного Закону у разі якщо за погодженням із керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням середнього заробітку. У разі донації крові та/або компонентів крові у період щорічної відпустки така відпустка продовжується на один день.
Підставою для звільнення від роботи, навчання або служби відповідно до цієї статті є довідка, видана донору за місцем медичного обстеження чи донації крові та/або компонентів крові за формою та в порядку, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Форми довідок затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.07.2003 № 301 «Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в закладах служби крові» (№ N 431/о «Карта активного донора», № 435/о «Довідка щодо надання донорам пільг», N 436/о «Довідка щодо обстеження донора», тощо).
Відповідно до п. 2 ч.2 статті 12 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» керівники підприємств, установ, закладів, організацій, командири (начальники) військових частин зобов'язані безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання осіб, які є або виявили бажання стати донорами крові та/або компонентів крові, у дні відповідного медичного обстеження і донації крові або компонентів крові (крім випадків, якщо відсутність донора на його робочому місці або місці служби в ці дні може призвести до загрози життю чи здоров'ю людей, до невиконання завдань, пов'язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до значної матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків) на підставі відповідних заяв, поданих керівництву не пізніш як за один робочий день до дня донації крові та/або компонентів крові.
Отже, лише у виняткових випадках роботодавець має право відмовити працівнику та не увільнити від виконання своїх посадових обов'язків.
При цьому, суд відзначає, що будь-яка відмова роботодавця має бути оформлена письмово та бути обґрунтованою, оскільки у протилежному випадку працівник позбавлений можливості як усунути підстави відмови, так і оскаржити останню, неможливість реалізації чого порушувало б баланс інтересів працівника та роботодавця.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні відповідач жодним чином не відреагував на подану позивачем 16 березня 2021 року заяву, не оформив наказом чи іншим чином у письмові формі ні відмову в наданні днів відпочинку, ні наказом про надання днів відпочинку, що є порушенням наведених вимог п.2 ч.2 ст. 12 вказаного Закону і свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність в розгляді завчасно поданої письмової заяви позивача.
При цьому, доводи відповідача про те, що позивач не набула права на дні відпочинку, оскільки не подала відповідної медичної довідки разом із заявою про надання днів відпочинку у зв'язку зі здійсненням донації крові, суд відхиляє, оскільки вказані обставини можуть бути підставою та мотивом відмови у наданні відповідних днів відпочинку у зв'язку з донацією, і ніяк не виправдовують допущену бездіяльність з розгляду такої заяви працівника.
Так само суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач за наявності бажання могла здійснити донацію у будь-якому закладі м. Києва, оскільки це не впливає на обставини допущеної роботодавцем бездіяльності з розгляду заяви про надання днів відпочинку у зв'язку з донацією, а крім іншого, здійснення донації проводиться з урахуванням Порядку медичного обстеження донорів крові та компонентів крові, затвердженого наказом МОЗ України № 385 від 01.08.2005, у закладі визначеному після обстеження за місцем реєстрації донора у відповідному закладі, а не навмання, як про це стверджує відповідач.
Таким чином, вказаною бездіяльністю відповідача позивачку поставлено у стан правової невизначеності, чим фактично її позбавлено можливості або усунуті обставини, що могли б слугувати підставою відмови в задоволенні заяви у строк до заявленого дня донації, або в заявлений день 30 березня 2021 року здійснити донацію крові (компонентів), та, відповідно, чим порушено передбачені трудовим законодавством та спеціальний законом гарантії донорства.
Відповідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Створення перешкод у реалізації небайдужими громадянами зі стійкою громадянською позицією свого соціального права на допомогу співгромадянам та іншим особам, які потребують у лікуванні залучення донорської крові та її компонентів, суперечить гарантованому Законом України від 30.09.2020 № 931-IX праву на донорство та запровадженим основним напрямам державної політики у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові, серед яких - належна організація і розвиток донорства крові (ст. 4 Закону України від 30.09.2020 № 931-IX).
Так, позивач має статус активного донора, що свідчить не тільки про регулярну донацію крові та її компонентів і підтверджується відповідною медичною карткою, а і про небайдуже ставлення до проблем хворих та поранених з потребою у донорській крові, зокрема, за повідомленням медичного закладу про потреби на лікування конкретних осіб, в тому числі дітей, а тому безпідставне позбавлення її можливості здійснення донації крові, реалізації її соціального права та виразу громадянської позиції до проблем хворих та поранених в АООС України на участь у реалізації запровадженої державної політики у сфері донорства, та байдуже ставлення роботодавця до відповідного звернення у формі заяви, є принизливим, а усвідомлення обставин того, що людина, яка чекала допомоги донора і так і не отримала такої, не зважаючи на заклики в державі профільних установ до небайдужих громадян, які мають фізичну змогу бути донорами крові, до яких належить позивач, фактично заподіяло позивачці моральних страждань у формі душевних переживань, пригнічення та приниження людських цінностей, які для неї є значущими.
Так само, позивачка вимушена була докласти додаткових зусиль для організації свого життя з урахуванням наведених соціальних цінностей, в тому числі з фізичної підготовки організму, проходження додаткового медичного обстеження для реалізації у травні 2021 року свого права донора та здійснення донації крові, що є однією зі складових заподіяної моральної шкоди.
Відповідно, належить дійти висновку про доведеність причинно-наслідкового зв'язку з між бездіяльністю відповідача, допущеною при розгляді заяви позивача про надання днів відпочинку для здійснення чергової донації крові, та моральною шкодою, спичиненою порушенням її трудових прав як донора, скористатись правами якого вона наразі позбавлена можливості через її звільнення з підприємства, а тому її права підлягають судовому захисту.
За ч.ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Разом з тим, сама по собі вимога визнати протиправною бездіяльність роботодавця щодо нерозгляду заяви працівника про надання днів відпочинку для донації 30 березня 2021 року не тягтиме ефективного захисту та відновлення порушеного трудового права позивачки, оскільки вказаний день пройшов, донація цього дня вже неможлива, і наказом від 14 травня 2021 року позивач звільнена з роботи, а визнання такої бездіяльності протиправною жодним чином не забезпечить право донора на дні відпочинку чи здійснення в певний день донації, у зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині належить відмовити, однак встановлення таких обставин є підставою і має юридичне значення для вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди враховує конкретні обставини справи, глибину фізичних та душевних страждань, ступень вини відповідача, з урахуванням чого, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн., що буде пропорційним спричиненим моральним стражданням і буде достатньою грошовою компенсацією відновлення порушених трудових прав позивача.
В іншій частині вимог про відшкодування моральної шкоди позивачці слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено в судовому засіданні позивач при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у розмірі, передбаченому пп.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», тобто - 908,00 грн. згідно квитанції № 6501 від 21 травня 2021 року, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.3 ч.2, ч.3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В підтвердження повноважень та визначення розміру судових витрат та суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката суду наданий договір про надання правової допомоги від14 травня 2021 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер від 17 травня 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 14 травня 2021 року на суму 10000,00 грн., акти прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 18 травня 2021 року на суму 6000,00 грн., № 2 від 02 липня 2021 року на суму 1000,00 грн., № 3 від 06 липня 2021 року на суму 2000,00 грн., № 4 від 19 липня 2021 року на суму 1000,00 грн. Кожний акт має перелік наданих послуг, дату та витрачений час, вартість послуги (а.с., 25- 29, 73-76).
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального закону, зважаючи на розмір компенсації моральної шкоди, стягнутої за цим рішенням, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем на суму 1500,00 грн., що на переконання суду буде співмірним, пропорційним та розумним в цілях покладення його на відповідача.
Керуючись ст. ст. 3,4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання протиправною бездіяльності щодо залишення без розгляду заяви та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (ЄДРПОУ 39389830, вул. Степова, 1 м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у відшкодування моральної шкоди 1500,00 грн. (одну тисячу п'ятсот гривень 00 коп.), а також судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одну тисячу п'ятсот гривень 00 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене і підписане 28 січня 2022 року.
Суддя О.В. Колесніченко