Справа № 203/3347/21
Провадження № 2/0203/272/2022
12.05.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Медведєвій А.В.,
за участю позивачки - ОСОБА_1
представника відповідачки - адвоката Теслі А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю -
встановив:
16 серпня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., про визнання факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з березня 1999 року позивачка проживала разом з ОСОБА_3 однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Під час спільного проживання позивачка та ОСОБА_3 піклувалися один за одним, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки щодо утримання житла, спільні витрати і спільне харчування. Відповідачка ОСОБА_2 , яка є донькою ОСОБА_3 , не спілкувалась зі своїм батьком, не приймала участі у його лікуванні та утриманні. Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено, оскільки вона не являється офіційною дружиною померлого. У зв'язку з цим позивачка просить в судовому порядку визнати факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у період з 08 березня 1999 року по 28 січня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.1-6)
Після надходження з адресно-довідкового підрозділу відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідача фізичної особи ОСОБА_2 (а.с.28), ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. (а.с.29-30)
В підготовче судове засідання 13 жовтня 2021 року з'явилась позивачка, відповідачка в судове засідання не з'явилась, від представника відповідачки надійшла заява про відкладення розгляду справи. В підготовчому судовому засіданні 13 жовтня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження, задоволено заяву представника відповідачки та відкладено розгляд справи для виклику відповідачки. (а.с.39)
В підготовче судове засідання 15 листопада 2021 року з'явились позивачка та представники відповідачки, третя особа в підготовче судове засідання не з'явилась про причини неявки не повідомила, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному підготовчому судовому засіданні було задоволено клопотання представника відповідача, долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відкладено розгляд справи для надання часу позивачці підготувати відповідь на відзив. (а.с.71)
06 грудня 2021 року від позивачки надійшла відповідь на відзив та уточнена позовна заява. (а.с.а.с.73-78, 81-84)
В підготовче судове засідання 06 грудня 2021 року з'явились позивачка та представник відповідачки, третя особа в підготовче судове засідання не з'явилась про причини неявки не повідомила, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному підготовчому судовому засіданні було ухвалено відмовити у прийнятті уточненої позовної заяви, долучити відповідь на відзив до матеріалів справи, задоволено клопотання представника відповідачки про витребування додаткових доказів та відкладено розгляд справи для отримання витребуваних документів. (а.с.87)
В підготовче судове засідання 18 січня 2022 року з'явились позивачка та представник відповідачки, третя особа в підготовче судове засідання не з'явилась про причини неявки не повідомила, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному підготовчому судовому засіданні було задоволено клопотання представника відповідачки, долучено письмові пояснення до матеріалів справи, також задоволено клопотання позивачки та представника відповідачки про виклик свідків. Оскільки всі дії з підготовки справи до розгляду в судовому засіданні були виконані 18 січня 2022 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 лютого 2022 року. (а.с.108)
В судове засідання 09 лютого 2022 року з'явились позивачка та представник відповідачки, третя особа в судове засідання не з'явилась про причини неявки не повідомила, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному судовому засіданні було розпочато розгляд справи по суті, з'ясовано думку сторін щодо позовної заяви, допитано свідків та оголошено перерву до 22 лютого 2022 року. (а.с.118-120)
Судове засідання 22 лютого 2022 року не відбулося через зайнятість судді в іншому провадженні.
В судове засідання 15 березня 2022 року з'явились позивачка та представник відповідачки, третя особа в судове засідання не з'явилась про причини неявки не повідомила, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному судовому засіданні було продовжено допит свідків, задоволено клопотання представника відповідачки про долучення додаткових доказів, досліджено письмові докази та оголошено перерву до 11 квітня 2022 року. (а.с.127-128)
Судове засідання 11 квітня 2022 року не відбулося через зайнятість судді в іншому провадженні.
В судовому засіданні 12 травня 2022 року за участю позивачки та представника відповідачки було завершено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні позивачка просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідачки в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на її адресу судових повісток.
Заслухавши думку сторін по справі, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 02 лютого 2021 року. (а.с.8)
За життя ОСОБА_3 на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.7) Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР № 6/5-46 від 10 січня 2022 року за вищевказаною адресою зареєстрована одна особа - ОСОБА_3 (а.с.91) Відомості про перебування ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Відповідно до п.1 розділу VII "Прикінцеві Положення" СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
Положення КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене ст.74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.
Вказані положення підтверджуються правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 489/5982/17.
Відповідно до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, ст.15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Частиною 1 ст.36 СК України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначила у позові, що встановлення факту її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 08 березня 1999 року по день його смерті необхідно їй для оформлення спадкових прав на отримання належного ОСОБА_3 спадкового майна. Відповідач, заперечуючи проти позову, посилалась на те, що перед смертю ОСОБА_3 позивачка дійсно проживала в квартирі ОСОБА_3 , але вона не була його дружиною, та не проживала з ним як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу в період який зазначено в позовній заяві.
Крім того, суд звертає увагу, що доказуванню підлягає не лише сам по собі факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час його смерті, а й ведення ними спільного господарства, наявність спільного побуту, спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності взаємних прав та обов'язків в даний період. Доказів чого матеріали справи не містять.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 за адресою його реєстрації, в них була собака та вони проживали разом як одна сім'я без реєстрації шлюбу.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечувала факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки ОСОБА_3 ніколи не казав про ОСОБА_1 та навіть на весілля доньки прийшов без неї.
При цьому суд зазначає, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки для встановлення такого факту необхідні докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявність взаємних прав та обов'язків, тощо, чого позивачкою надано не було.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином суд вважає, що оскільки позивачкою не доведено належними та достатніми доказами факту проживання її разом з померлим ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, позов задоволенню не підлягає.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, витрати зі сплату судового збору покладаються на позивачку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 21, 24, 36 СК України, ст.ст.5, 15 ЦК України, ст.ст.2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю - відмовити.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 )
відповідачка - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 )
третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна (адреса: 49000, м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд. 89)
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.
Повний текст рішення складено 20.05.2022 р.
Суддя С.В. Єдаменко