Справа № 202/2035/22
Провадження № 1-кс/202/1654/2022
18 травня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 , погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 15.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420220521200000324 у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією, водія 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), у військовому званні «солдат», одруженого, має на утриманні малолітню дитину, групи інвалідності не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, статусу учасника бойових дій та державних нагород не має, депутатом не являється, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
До слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання..
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, щоу провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, перебувають матеріали кримінального провадження №420220521200000324 від 15.05.2022, від 15.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється утвореною Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил групою прокурорів Донецької та Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил.
Старшим групи слідчих у кримінальному провадженні визначеного старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 , якого наказом №13-09/18дск від 16.03.2021 відряджено до Першого слідчого відділу в зв'язку з необхідністю проведення слідчих дій у кримінальних провадженнях, у яких досудове розслідування проводиться Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську).
Досудовим розслідування встановлено, що 24.02.2022 військовослужбовці Збройних Сил РФ шляхом збройної агресії незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
Указом Президента України № 133/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
07.03.2022 громадянин ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для постановки на військовий облік, при цьому усвідомлював, що в Україні введений з 24.02.2022 воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та можливість за потреби бути призваним по мобілізації до лав Збройних Сил України.
В той же день громадянина ОСОБА_4 направлено на військово-лікарську комісію (далі - ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку останній пройшов впродовж дня та отримав довідку ВЛК про те, що він за станом здоров'я придатний до військової служби.
07.03.2022 солдата ОСОБА_4 направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) від 08.03.2022 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО).
З моменту призову на військову службу та відправлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), тобто з 07.03.2022 солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
У період з 14.03.2022 по 26.04.2022 солдат військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) ОСОБА_4 пройшов базову вогневу підготовку.
13.03.2022 солдат військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) ОСОБА_4 прийняв присягу на вірність народу України.
Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці постійно повинні свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрими, дисциплінованими, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно пункту 1 «Питань Головнокомандувача Збройних Сил України», затверджених Указом Президента України від 27 березня 2020 року № 123/2020, Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України; здійснює управління застосуванням Збройних Сил України, а також переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони; видає з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання у 3бройних Силах України та інших складових сил оборони накази та директиви; виконує інші повноваження відповідно до законів України та виданих на їх основі нормативна-правових актів.
За приписами ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
У відповідності до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Згідно ст. 113 Розділу V Дисциплінарного Статуту України подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів (начальників).
Відповідно до вимог ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник групи персоналу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО) майор ОСОБА_8 за посадою та військовим званням являється начальником стосовно солдата стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО) ОСОБА_4 , який в силу приписів ст.ст. 29, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний неухильно виконувати відданий йому наказ у зазначений начальником термін.
Незважаючи на викладене, військовослужбовець Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО) солдат ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин:
09.05.2022 у період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год. 10 хв. під час шикування особового складу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони (далі - НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) за місцем тимчасового розташування військової частини у АДРЕСА_2 начальником групи персоналу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) майором ОСОБА_8 , який є начальником за посадою та військовим званням відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) солдата ОСОБА_4 , доведено для виконання письмовий наказ № 26 ДСК від 07.05.2022 командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) підполковника ОСОБА_9 здійснити марш за маршрутом Костянтинівка-Бахмут-Бахмутське та зайняти оборону у визначеному місці Донецької області в другому ешелоні 1 механізованого батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої бригади військової частини НОМЕР_5 Збройних Сил України з завданням недопущення прориву противником та нанесення йому максимальних втрат в живій силі та техніці противника.
Однак, військовослужбовець солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації на посаду водія 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), будучи обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 09.05.2022 о 10.10 год., перебуваючи на шикуванні особового складу підрозділу вказаної військової частини у АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати наказ начальника - командира НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_6 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) підполковника ОСОБА_9 № 26 ДСК від 07.05.2022, який йому доведено начальником - начальником групи персоналу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО) майором ОСОБА_8 , здійснити марш за маршрутом Костянтинівка-Бахмут-Бахмутське та зайняти оборону у визначеному місці Донецької області в другому ешелоні 1 механізованого батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої бригади військової частини НОМЕР_5 Збройних Сил України з завданням недопущення прориву противником та нанесення йому максимальних втрат в живій силі та техніці противника, про що особисто повідомив майора ОСОБА_8 та командира 4 роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об Тро) ОСОБА_10 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
17.05.2022 військовослужбовцю ОСОБА_4 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, останній в порядку ст. 208 КПК України не затримувався.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено обставини, які вказують на вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за яким останньому повідомлено про підозру.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатися на волі.
У зв'язку з повідомленням ОСОБА_4 про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчините інше кримінальне правопорушення, потребується застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 , покладається необхідність запобігання спробам:
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 є мешканцем іншої області, поряд з Державним кордоном України, що прямо вказує на існування в нього обґрунтованого підґрунтя та можливості там переховуватись. Крім того, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винною судом, може з ймовірним ступенем вірогідності спрогнозувати її поведінку щодо її переховування.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, який наразі проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ, зважаючи на характер кримінального правопорушення, яке було пов'язане порушенням встановленого порядку несення служби може здійснити вплив на свідків, яких знає, бо є його співслужбовцями. Крім того, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді. Також, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення.
Знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше.
Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, ОСОБА_4 розуміючи те, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 ККК України та перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може вчинити інший злочин, а саме самовільне залишення місця служби за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, у вчиненні якого останньому повідомлено про підозру.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному провадженні, у вчиненні якого він обвинувачується - відповідно до ч. 4 ст. 402 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, так як міра покарання за вчинення даного злочину становить від п'яти до десяти років позбавлення волі, вік та стан здоров'я підозрюваного та наявність судимостей у підозрюваного.
В умовах воєнного стану на території України застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України та не створить ілюзії безкарності серед осіб, що в умовах збройного конфлікту нехтують свої конституційним обов'язком захисту територіальної цілісності держави.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що обрання відносно нього іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, створить передумови для переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_4 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Місце реєстрації та мешкання ОСОБА_4 у с. Петропавлівська Борщагівка Київської області розташоване поруч з Державним кордоном України та останній має можливість залишити територію України.
Крім того, зазначене місце мешкання перебуває на значній віддаленості від органу досудового розслідування, місця вчинення злочину, що завадить як проводити слідчі дії у розумні строки, так і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу.
Зазначені ризики та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
З метою запобігання переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_4 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування або суду, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може здійснити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, схильний продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його вік, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є обрання щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Враховуючи вищенаведені обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що санкція статті за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачає покарання до 10 років, також ті обставини, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин та може здійснити вплив на свідків, вважаю не можливо застосувати більш м'який запобіжний.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, знищити та сховати будь-які речі та документи, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі викладеного слідчий, за погодженням з прокурором, звернулися до суду з відповідним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та доводи викладені в ньому та пояснив, що підозра пред'явлена ОСОБА_4 обґрунтована і підтверджується належними доказами. З метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ризики, викладені у клопотанні обґрунтовані та підтверджуються наданими суду доказами.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, у зв'язку із тим, що на його думку підозра, вручена йому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України є необґрунтованою, він не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також продовжувати злочинну діяльність. Зазначив, що він, як військовослужбовець ТРО не повинен був виконувати наказ про висунення у район, де безпосередньо тривають бойові дії, оскільки не мав для цього ані відповідного спорядження, ані відповідних навиків та знань.
Захисник підтримав позицію свого підзахисного з вищевикладених підстав, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
17.05.2022, відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які показали, що наказ командира батальну підполковника ОСОБА_9 про передислокацію військової частини до АДРЕСА_3 від 07.05.2022 доведено майором ОСОБА_8 09.05.2022 військовослужбовцям 4 роти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 за місцем тимчасового розташування підрозділу, був присутній весь підрозділ. Вказаний наказ доведено майором ОСОБА_8 вголос чітко, його суть зрозуміло всім присутнім. Після оголошення наказу військовослужбовці, серед яких знаходився солдат ОСОБА_4 , почали висловлювати вголос свою незгоду з ним та небажання його виконувати,
- довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.03.2022, про те, що ОСОБА_4 за станом здоров'я придатний до військової служби,
- військовим квитком ОСОБА_4 щодо його призову за мобілізацією на військову службу до ЗСУ,
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) від 08.03.2022, яким солдата ОСОБА_4 призначено на посаду та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО),
- повідомленням про вчинення військовослужбовцем ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
- наказом начальника - командира НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_6 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) підполковника ОСОБА_14 № 26 ДСК від 07.05.2022.
Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов'язково мають бути настілки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.
Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п.п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; характер інкримінованого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведеним існування ризиків, передбачених п. 2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки вказані ризики належним чином не обґрунтовані у клопотанні, не знайшли об'єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях слідчого, прокурора.
Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_4 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу підозрюваного та його репутацію, вік, стан здоров'я, а також те, що підозрюваний працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Разом з цим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально спів ставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб складає 2481 гривня.
За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять)копійок, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 ) по 16 липня 2022 року включно.
Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не відлучатися із розташування військової частини без дозволу слідчого, прокурора;
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 , строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1