Справа № 2-5319/10
2010 рік
21 липня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд
Донецької області
у складі: головуючого-судді Заруцької Г.М.
при секретарі Марченко Т.В.
за участі: позивачки ОСОБА_1
представника відповідача Піщанської сільської ради Білицького С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Красноармійського району про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Піщанської сільської ради Красноармійського району Донецької області про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла - ОСОБА_4.
ОСОБА_4 разом зі своєю дочкою ОСОБА_5 та внуком ОСОБА_6 проживали у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та побудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на праві приватної власності, але документи не збереглися. За довідкою БТІ м. Красноармійська, інвентаризаційна справа на домобудування АДРЕСА_1 виготовлена на ім'я ОСОБА_4.
Земельна ділянка не приватизована.
Вона доглядала як за ОСОБА_4 так і за її дочкою ОСОБА_5, та внуком ОСОБА_6, оскільки вони хворіли. Фактично між нею та ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання. Посвідчити нотаріально договір вони не змогли, оскільки ОСОБА_4 не мала на руках правовстановлюючого документу на будинок.
Зі своєї сторони вона виконала усі обов'язки по договору довічного утримання: надавала допомогу по утриманню, на лікування, а в подальшому поховала ОСОБА_4 за свої кошти. Більше того, в подальшому вона доглядала та поховала також дочку ОСОБА_4.
Інших спадкоємців на майно ОСОБА_4 окрім її дочки, яка померла, не було. З заявою до нотаріальної контори ніхто не звертався.
Весь час, після смерті ОСОБА_4 вона користується належним їй домоволодінням, тобто протягом 15 років.
Стаття 425 Цивільного Кодексу України у редакції 1963 року, який діяв на час життя ОСОБА_4 та на час її смерті передбачала укладення договору довічного утримання, у відповідності до якого одна сторона, що є особою непрацездатною за віком або за станом здоров'я передає належне їй майно іншій особі, взамін чого отримує забезпечення у вигляді житла, догляду та необхідної допомоги.
Таким чином, між нею та ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання.
Виходячи з наведеного позивачка просить суд ухвалити рішення, яким визнати дійсним договір довічного утримання між нею та померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивачка на своєму позові наполягає, просить його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позов визнає, просить його задовольнити, оскільки йому вірогідно відомо, що позивачка у справі виконувала усі обов'язки по договору довічного утримання померлої у 1995 році ОСОБА_4
Суд, заслухавши пояснення позивачки, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами вважає, що даний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, що підтверджується актовим записом про смерть №7 від 03 квітня 1995 року на а.с. 7-8.
З довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» на а.с. 9 вбачається, що інвентаризаційна справа на домобудування за адресою: АДРЕСА_1 виготовлена на ОСОБА_4. Правовстановлювальний документ на домоволодіння в КП «БТІ» не зареєстрований. Вказане підтверджує ствердження позивачки відносно того, що вони з ОСОБА_4 не мали змоги укласти договір довічного утримання, оскільки померла ОСОБА_4 не мала правовстановлюючих документів на домоволодіння.
Допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_7 і ОСОБА_8, сусіді позивачки і померлої у 1995 році ОСОБА_4, з вірогідністю підтвердили, що між позивачкою і ОСОБА_4 фактично був укладений договір довічного утримання, оскільки позивачка постійно надавала допомогу як самій ОСОБА_4 так і її хворій дочці ОСОБА_5, купувала для них ліки, годувала їх, а коли ті померли, позивачка за свої кошти поховала як саму ОСОБА_4 так і її дочку ОСОБА_5. Більше ніж 15 років позивачка користується домоволодінням і земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння. За цей час межі між домоволодіннями позивачки і померлої ОСОБА_4 відсутні, оскільки вказані особи знаходилися на утриманні позивачки.
Згідно норм законодавства договір довічного утримання передбачає, що одна зі сторін передає другій стороні у право власності житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням (або) доглядом довічно.
Суд не заперечує, що необхідно було скласти вказаний договір у письмовій формі, однак у судовому засіданні встановлено, що у померлої ОСОБА_4 не було правовстановлюючих документів на жилий будинок, тому і договір не був укладений у письмовій формі. У той же час наведені докази свідчать про наявність договору довічного утримання між позивачкою у справі та померлої ОСОБА_4
У відповідності до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У судовому засіданні встановлено, що померла ОСОБА_4 передала своє домоволодіння позивачки у справі ще за життя і позивачка по цей час користується домоволодінням та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1
Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного та, керуючись ст. 425 ЦК України (в редакції 1963 року), Книгою шостою Цивільного кодексу України, Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції 2003 року), ст. 334 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати договір довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дійсним.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на будинок АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: