Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 травня 2022 р. № 520/26520/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (с. Антонівка, Красноградський район, Харківська область, 64003, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кегичівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04396963, вул. Волошина, буд. 33, смт. Кегичівка, Красноградський район, Харківська область, 64003) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення XIV сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 30 липня 2021 року №2630 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Кегичівську селищну раду на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 вхідний номер №4089/04-16 від 02 липня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,6000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах населеного пункту - село Антонівка на території Кегичівської селищної ради.
В обґрунтування позову зазначив, що в оскаржуваному рішенні відсутнє чітке зазначення підстав для відмови, а лише зазначено поверхнево щодо невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що будь-яке відведення земельної ділянки повинно відповідати генеральному плану населеного пункту. При цьому бажана до відведення у власність позивача земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства визначена землями рекреаційного призначення загального користування, що цілком підтверджується витягом з генерального плану села Антонівка №08-20/73 від 28.12.2021 року, складеного завідувачем сектору з питань містобудування та архітектури Кегичівської селищної ради Харківської області. На підставі викладеного просив відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що законом не заборонено вносити зміни до генерального плану населеного пункту у разі коли вже раніше було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою на земельні ділянки, що розташовані у межах території, якої торкаються зміни. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Кегичівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,6000 га, до якої найближчою земельною ділянкою є ділянка з кадастровим номером 6323155100:09:000:0298, згідно викопіювання (Графічних матеріалів) з Публічної кадастрової карти доданих до клопотання, розташованої в межах населеного пункту - село Антонівка Красноградського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею у власність, документи були отримані Відповідачем вх. №4089/04-16 від 02.07.2021р.
Кегичівською селищною радою було на XIV сесії VIII скликання було прийнято рішення від 30 липня 2021 року №2630 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ".
У оскаржуваному рішенні зазначалося, що місце розташування бажаної до відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки не відповідає містобудівній документації села Антонівка, розробленій та затвердженій у встановленому законом порядку (бажана земельна ділянка представлена землями загального користування, які згідно із вимогами частини 4 статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність).
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до Харківського окружного суду за захистом своїх прав.
По суті спірних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України.
Згідно зі ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до положень частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Суд звертає увагу на те, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, перелік яких є вичерпним.
Так, згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, законом визначено, що результати розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою оформлюються рішенням. При цьому закон визначає лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб'єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.
Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної для ведення особистого селянського господарства є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Так, позивачу відмовлено в задоволенні її клопотання з підстав того, що місце розташування бажаної до відведення позивачу земельної ділянки не відповідає містобудівній документації села Антонівка, розробленій та затвердженій у встановленому законом порядку (бажана земельна ділянка представлена землями загального користування (землі рекреаційного призначення), які згідно із вимогами частини 4 статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність.
Позивачем надано до суду графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідачем також надано до суду Витяг з генерального плану села Антонівка, який містить схему розташування на місцевості земельної ділянки, якої стосується зазначений витяг, а також Фрагмент Генерального плану території населеного пункту с. Антонівка.
Вказане позивачем у поданих до відповідача графічних матеріалах місце розташування збігається з місцем розташування земельної ділянки, про віднесення якої до земель рекреаційного призначення зазначає відповідач.
При цьому суд погоджується з доводами відзиву в частині того, що будь-яке відведення земельної ділянки повинно відповідати генеральному плану населеного пункту, зокрема з огляду на наступне.
Із аналізу наданого витягу з генерального плану села Антонівка вбачається, що архітектурно-планувальна організація території розроблена з урахуванням природних умов, існуючої мережі вулиць та забудови з відповідним розширенням вулиць, зносом малоцінного старого фонду, заміною його новими будівлями, благоустроєм та озелененням. Згідно з розділом VI "Парк культури та відпочинку" пояснювальної записки, парк культури та відпочинку знаходиться в центральній частині села з південної сторони та примикає до водойми, що проектується. Також парк культури та відпочинку межує з існуючими будівлями клубу та школи. Для озеленення використовувати породи дерев як: клен, тополя, липа, береза та декоративні кущі. Парк огороджується зеленим парканом чагарників: бузок, жасмин, бирючина та інші. Відповідно до розділу VI "Парк культури та відпочинку" пояснювальної записки земельна ділянка запроектована під будівництво об'єктів соціальної інфраструктури, а саме літній кінотеатр-естрада, спортивний комплекс, танцювальний майданчик та сам парк культури та відпочинку.
Посилання позивача на відсутність вказаних на фрагменті генерального плану об'єктів, які заплановані за генеральним планом, не входить до предмету доказування в даній справі, оскільки фактичний стан реалізації генерального плану розвитку території не є підставою для прийняття рішення за заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, а отже, не впливає на висновки суду в даній справі.
Так, відповідно до статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. До складу генерального плану населеного пункту обов'язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення:
- за рахунок державного або місцевого бюджету: об'єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства); об'єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об'єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об'єктів передбачено генеральним планом населеного пункту).
З аналізу вказаної норми вбачається, що складення та затвердження генерального плану має на меті не тільки відобразити дійсне розташування об'єктів на такому плані, а й відобразити довгострокову стратегію планування та забудови території населеного пункту, розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Станом на сьогодні на території с. Антонівка відсутні зазначені об'єкти соціальної інфраструктури, а саме літній кінотеатр-естрада, спортивний комплекс, танцювальний майданчик та парк культури та відпочинку, відтак відведення земель для приватних потреб осіб, в тому числі для ведення особистого селянського господарства, позбавить територіальну громаду можливості створення та розміщення на таких землях вказаних об'єктів, а відтак порушить права територіальної громади.
Отже, зміна Генерального плану, як того прагне позивач, з метою врахування приватних інтересів однієї особи без врахування інтересах відповідної територіальної громади суперечить вимогам закону.
Отже, в ході розгляду даної справи, з урахуванням наданих сторонами до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність підстав для прийняття спірного рішення, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки, щодо якої позивачем подано заяву, генеральному плану населеного пункту, затвердженому у встановленому законом порядку, а відтак в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного ОСОБА_1 (с. Антонівка, Красноградський район, Харківська область, 64003, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кегичівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04396963, вул. Волошина, буд. 33, смт. Кегичівка, Красноградський район, Харківська область, 64003) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 травня 2022 року.
Суддя Н.А. Полях