справа № 380/5797/22
24 травня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, -
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій просить скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 02.03.2022 ВП № 67080910 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не враховано обставин, про які позивач повідомив відповідача, а саме того, що при виконанні постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20 виявлено недоліки в частині дати, з якої слід проводити перерахунок пенсії стягувачу у виконавчому провадженні. Так, Головне управління ПФ України у Львівській області звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення, у якій просило роз'яснити з якої дати проводити перерахунок пенсії позивачу: з 01.01.2019 чи з 01.03.2020. Вказав, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у задоволенні заяви позивача про роз'яснення судового рішення відмовлено. Стверджує, що позивач повідомив відділ ДВС про те, що постанова від 17.08.2021 виконується. Відтак не погоджується з оскаржуваною постановою, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 05.04.2022 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою від 15.04.2022 продовжено позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 25.04.2022 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6587ел від 18.05.2022), у якому проти позову заперечив. Вказав, що у відділі перебуває виконавче провадження № 67080910 з виконання виконавчого листа № 380/7707/20, виданого Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 відповідно до постанов Шевченківського районного суду м.Львова від 02.06.2015 та від 22.06.2016, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 та на виконання Рішення другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р (ІІ)/2019, черговий перерахунок і виплату з 01.03.2020 раніше призначеного (23.10.2001) максимального щомісячного розміру довічної пенсії за вислугу років згідно частин 12, 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991, у редакції від 12.07.2001 № 2663-111, чинній на час призначення довічної пенсії за вислугу років 23.10.2001) та/або частин 13, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (у первинній редакції) у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорів і слідчих на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівникам органів прокуратури» (із змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури») згідно довідки прокуратури Львівської області від 02.03.2020 № 18-791 вих-19 про заробітну плату за місяць відповідного начальника відділу прокуратури Львівської області з розрахунку 90 (дев'яносто) відсотків від суми місячного заробітку - 42541,34 грн, без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01.01.2019 з врахуванням раніше виплачених коштів. Повідомив, що постановою від 08.10.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. Також винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Стверджує, що відповідними листами боржник повідомив відділ ДВС про те, що звертався до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду. Після розгляду вказаної заяви, від боржника відомостей про виконання судового рішення на адресу відповідача не надходило. Листом позивача № 1300-5305-8/118902 від 24.12.2021 повідомлено державного виконавця про те, що постанови суду апеляційної інстанції у справі № 380/7707/20 виконується. Зазначив, що станом на 02.03.2022 вимог виконавчого документа не виконано, відтак державний виконавець згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» накладено на позивача у цій справі штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду. Також вказав, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.03.2022 № 1300-5305-8/22866 повідомлено відповідача про те, що рішення суду від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20 буде виконано боржником у добровільному порядку. Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена з дотриманням норм чинного законодавства та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю: рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року у справі №380/7707/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічної пенсії за вислугу років у листах від 19.03.2020 № 1572-2243/П-02/8-1300/20, від 30.04.2020 № 2471-2777/П-02/08-1300/20, від 03.06.2020 № 3465-3796/П-03/8-1300/20 та в рішенні про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» за № 2503 від 12.06.2020; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 відповідно до постанов Шевченківського районного суду м. Львова від 02.06.2015 та від 22.06.2016, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 та на виконання Рішення другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р (ІІ)/2019, черговий перерахунок і виплату з 01.03.2020 раніше призначеного (23.10.2001) максимального щомісячного розміру довічної пенсії за вислугу років згідно частин 12, 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991, у редакції від 12.07.2001 № 2663-111, чинній на час призначення довічної пенсії за вислугу років 23.10.2001) та/або частин 13, 20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (у первинній редакції) у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорів і слідчих на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівникам органів прокуратури» (із змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури») згідно довідки прокуратури Львівської області від 02.03.2020 № 18-791 вих-19 про заробітну плату за місяць відповідного начальника відділу прокуратури Львівської області з розрахунку 90 (дев'яносто) відсотків від суми місячного заробітку - 42541,34 грн, без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01.01.2019 з врахуванням раніше виплачених коштів.
Виконавчий лист у справі видано 13.09.2021 Львівським окружним адміністративним судом.
На підставі зазначеного виконавчого листа та заяви ОСОБА_1 від 07.10.2021, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Тарабан Олени Олександрівни відкрито виконавче провадження ВП № 67080910 з примусового виконання виконавчого листа № 380/7707/20, виданого 13.09.2021.
Також старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову від 08.10.2021 ВП № 67080910 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову від 08.10.2021 ВП № 67080910 про стягнення виконавчого збору.
Листом від 25.10.2021 № 1300-5904-8/95292 позивач повідомив відповідача про те, що під час виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20 Головним управління виявлено недоліки в частині дати з якої проводити стягувачу перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з 01.01.2019 чи з 01.03.2020. Вказано, що боржником подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про роз'яснення вищезазначеної постанови. Також повідомлено, що після прийняття судом ухвали з питань роз'яснення судового рішення божником будуть вчинені заходи щодо виконання постанови від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20. У цьому ж листі позивач просив не вчиняти подальші виконавчі дії.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Тарабан О. О. винесено вимогу № 30919 від 07.12.2021, яку скеровано на адресу позивача.
Позивач листом від 24.12.2021 № 1300-5305-8/118902 повторно повідомив відповідача про виявлені недоліки. Вказав, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено. Враховуючи вищевикладене вказав, що постанова від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20 виконується. Просив закінчити виконавче провадження.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Тарабан О. О. винесено постанову від 02.03.2022 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у розмірі 5100,00 грн.
Оскаржувана постанова мотивована тим, що станом на 02.03.2022 боржником вимог виконавчого документа не виконано. У державного виконавця відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виконання в повному обсязі виконавчого документа. На момент накладення штрафу відсутні будь-які заборони щодо вчинення виконавцем виконавчих дій примусового характеру, а саме: накладення штрафу за невиконання рішення. Також відсутні будь-які підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Позивач також надіслав відповідачу лист № 1300-5305-8/22866 від 24.03.2022 у якому окрім вищевказаного, повідомив про те, що державним виконавцем на час прийняття рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Державним виконавцем не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду у цій справі з боку позивача. Також вказав, що боржником рішення суду від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20 буде виконано у добровільному порядку у випадку відсутності підстав, які перешкоджають його виконанню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 ст.129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України “Про виконавче провадження”.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ від 02.06.2016 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (далі Закон №1404).
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п.16 ч.3 ст.18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною 2 ст.75 Закону № 1404 визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 по справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 по справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 та відповідно до ч. 5 с. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Судом встановлено, що листом від 25.10.2021 № 1300-5904-8/95292 позивач повідомив відповідача про те, що під час виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20 Головним управління виявлено недоліки в частині дати з якої проводити стягувачу перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з 01.01.2019 чи з 01.03.2020. Вказано, що боржником подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про роз'яснення вищезазначеної постанови. Також повідомлено, що після прийняття судом ухвали з питань роз'яснення судового рішення божником будуть вчинені заходи щодо виконання постанови від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20. У цьому ж листі позивач просив не вчиняти подальші виконавчі дії.
Відповідно до ч.4 ст.254 КАС України, подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Також суд враховує той факт, що листом від 24.12.2021 № 1300-5305-8/118902 повторно повідомив відповідача про виявлені недоліки. Вказав, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено. Відтак, суд доходить висновку, що станом на 24.12.2021 позивачу було відомо про результат розгляду заяви про роз'яснення судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу, що листом № 1300-5305-8/22866 від 24.03.2022 позивач повідомив державного виконавця про те, що боржником рішення суду від 17.08.2021 у справі № 380/7707/20 буде виконано у добровільному порядку у випадку відсутності підстав, які перешкоджають його виконанню.
Оскаржувану постанову про накладення штрафу відповідачем винесено 02.03.2022. Суд зазначає, що з 24.12.2021 по 02.03.2022 пройшло більше ніж два місяці. Ще більший період часу пройшов з моменту розгляду Восьмим апеляційним адміністративним судом заяви позивача про роз'яснення судового рішення. Натомість, позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо виконання рішення суду у справі № 380/7707/20.
Відтак суд погоджується з доводами відповідача про те, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови вимог виконавчого документа не виконано, що свідчить про невиконання вимог такого без поважних причин.
Вказані висновки суду свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, закріпленому в статті 2 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 287, 293-295 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській область Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови про накладення штрафу відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Желік О.М