24 травня 2022 року Справа № 280/12857/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття з обліку ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти з обліку ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та скасувати існуючу суму автоматичного нарахування зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , яка станом на 15.12.2021 становить 37 788,74 грн.;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6068-50 від 25.06.2021 щодо оплати заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у сумі 37 788,74 грн.
Обґрунтовуючи заявлений позов, вказує, що був зареєстрований до 01.07.2004 як фізична особа-підприємець, проте, з 2004 року позивачем не велась підприємницька діяльність, звіти про нарахування єдиного внеску жодного разу не подавались. Стверджує, що у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що щодо позивача записів не знайдено. Зазначає також, що позивач звернувся із заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області у якій виклав прохання скасувати існуючу суму нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку, у зв'язку відсутністю реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізичної особи-підприємця; та зняти його з обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Проте, листом №76048/6/08-01-24-06 від 03.12.2021 ГУ ДПС повідомлено, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 22.03.2001, нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця проведені автоматично згідно даних інтегрованих карток ІТС “Податковий блок”. Також зазначає, що контролюючий орган повідомив про наявність заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн, про сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки). Вважає протиправною вимогу №Ф-6068-50 від 25.06.2021, а також його перебування на обліку, як платника єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, за відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, 08.02.2022 до суду надав відзив на адміністративний позов (вх. №9678), в якому зазначає, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, Вознесенівській державній податковій інспекції з 22.03.2001 як платник податків за основним місцем обліку. Також вказує, що згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі - 15819,54 грн., нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019, в сумі - 10719,72 грн., нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року в сумі - 9049,48 грн., а також, нараховано єдиний внесок за за 4 квартал 2020 року, в результаті чого заборгованість склала 37 788,74 грн. Зазначає, що відповідно до чинного законодавства та на підставі вищевказаних даних Головного управління ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.06.2021 №Ф-6068-50 на суму 37 788,74 грн.. Посилається на те, що в період нарахування заборгованості по єдиному соціальному внеску за вимогою від 25.06.2021 №Ф-6068-50 за період з 09.02.2018 (за 2017) - 2018 - 2019 -2020 роки ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП, тому повинен сплачувати ЄСВ незалежно від отримання доходу (прибутку) у розмірі не меншому мінімального страхового внеску відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відтак, вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 280/12857/21 без виклику сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
25.06.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області винесена вимога № Ф-6068-50 про необхідність сплати ОСОБА_2 заборгованості з єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн.
ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування існуючої суму нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку, у зв'язку із відсутністю реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізичної особи-підприємця; та зняти його з обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Листом №76048/6/08-01-24-06 від 03.12.2021 ГУ ДПС повідомлено, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 22.03.2001, згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі - 15819,54 грн., нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019, в сумі - 10719,72 грн., нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року в сумі - 9049,48 грн., а також, нараховано єдиний внесок за за 4 квартал 2020 року, в результаті чого заборгованість склала 37 788,74 грн. Вказало, що відсутні підстави для списання заборгованості.
Крім того, листом №79734/6/08-01-13-05 від 16.12.2021 контролюючий орган повідомив про наявність заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн; про сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки), в тому числі, від 25.06.20.2021 №Ф-6068-50 на суму 37788,74 грн.
Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки), бездіяльністю відповідача щодо зняття з обліку та скасування суми заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (“Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI (далі Закон - № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).
Відповідно до п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання №2390-VІ від 01.07.2010, процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно п.п.3-4 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VІ усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Відповідно до п.п.7, 8 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-\/І спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Так, ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” не містить жодних приписів щодо будь-яких обов'язків фізичних осіб-підприємців. Суд наголошує, що зазначена норма містить вказівку на обов'язок саме державного реєстратора протягом 2004-2005 років здійснити заміну раніше виданих юридичним особам та фізичним особам - підприємців свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка у разі надходження від таких юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки.
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
При цьому, відповідно до п. 2, 3 Положення про реєстр страхувальників затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162, облік платників єдиного внеску в реєстрі страхувальників здійснюється у порядку, визначеному статтею 5 Закону № 2464. Фіскальні органи та державні реєстратори здійснюють взаємодію щодо надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), підтвердження відомостей про юридичну особу (відокремлений підрозділ) та фізичну особу - підприємця. Відомості з Єдиного державного реєстру, отримані фіскальними органами, проходять контроль щодо коректності використання реєстраційних номерів облікових карток платників та відповідності наданих кодів класифікаційних ознак класифікаторам та довідникам. Відомості з Єдиного державного реєстру, що пройшли перевірки, вносяться до реєстру страхувальників.
Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських Формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, дані про позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, або про припинення позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, відсутні.
Враховуючи позицію Великої Палати наведеної вище, ОСОБА_1 не маючи підтвердженого державою статусу ФОП не міг ані формально, ані фактично брати участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
З огляду викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6068-50У від 25.06.2021 на суму 37 788,74 грн., щодо особи, участь якої в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за статусом ФОП на загальній системі оподаткування не підтверджена документально, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, так як відповідачем в обґрунтування доводів не надано доказів отримання ОСОБА_1 спірної вимоги. Так, з наданих відповідачем документів вбачається, що спірна вимога була направлена контролюючим органом ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , проте повернулась без вручення з відміткою “за закінченням терміну зберігання”. Тож, доводи позивача, викладені у позовній заяві та заяві про поновлення строку, поданій разом з відповіддю на відзив про те, що він отримав спірну вимогу лише після звернення до Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відповідачем не спростовано.
У зв'язку з чим, у суду відсутні підстави вважати пропущеним ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом.
Щодо вимог про зобов'язання Головного управління ДПС у Запорізькій області скасувати існуючу суму нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 у розмірі 37788,74 грн. та зняти з обліку ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.
Згідно до приписів ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Приписами ст. 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Згідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 № 5.
Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) (“Скасовується в судовому порядку” / “Вручено, судовий розгляд”).
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на “Скасовується в судовому порядку” / “Вручено, судовий розгляд”.
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на “Скасовується в судовому порядку”), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.
Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі “Апеляційне та судове оскарження” підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.
Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролююючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов'язань.
Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
“Ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачу суми єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн., наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн. та зняття ОСОБА_1 з обліку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивачем було укладено Договір про надання правничої допомоги від 24.11.2021 з адвокатським об'єднанням “ЛЕГЕС”, за яким бюро бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В межах розгляду даної справи представником позивача було надано інші види правової допомоги (складання процесуальних документів).
Згідно акту приймання-передачі послуг від 21.12.2021 позивач отримав правову допомогу на суму 4500,00 грн., яка полягала у наступному: підготовка та направлення до суду позовної заяви про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття з обліку ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти з обліку ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та скасувати існуючу суму автоматичного нарахування зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , яка становить 37 788,74 грн.
На підтвердження оплати наданих послуг до матеріалів справи долучено рахунок від від 20.12.2021 та квитанцію від 21.12.2021.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу та посилається на необгрунтованість та завищеність розміру витрат з обсягом наданих послуг.
Суд зауважує, що згідно позиції ВС від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціну позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тож, перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 4500,00 грн. є завищеними у порівняні з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та ціною позову, а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг становить 2500,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням задоволення позовних вимог, на користь позивача слід стягнути судовий збір за позовною заявою у розмірі 1816,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6068-50 від 25.06.2021 на суму 37788,74 грн.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн. та зняття з обліку ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, - протиправною.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн. та зняти з обліку ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн.00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 травня 2022 року.
Суддя Л.Я. Максименко