17 травня 2022 року м. Ужгород№ 260/545/22
10:15 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Скраль Т.В.
при секретарі Шестак Н.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з'явився;
представник позивача: адвокат Гангур М.І.
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Ващук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) поданої через уповноваженого представника Гангура Михайла Івановича ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 17 травня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 23 травня 2022 року.
02 лютого 2022 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника Гангура Михайла Івановича звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.10.2020 року у розмірі 36 842,19 грн. та за період з 01.12.2019 року по 31.10.2021 року у розмірі 229 231,70 грн., всього на загальну суму 266 073, 89 грн.; 2) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат на загальну суму 266 073, 89 грн..
22 лютого 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що на виконання рішення ЗОАС № 260/2687/20 від 11.09.2020 відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 77% грошового забезпечення, однак різницю у сумі 36 842,19 грн між нарахованою та виплаченою пенсією за цей період Відповідачем відшкодовано не було та зазначено, що така буде сплачена після виділення коштів з Державного бюджету України, а на виконання рішення ЗОАС № 260/2247/21 від 13.07.2021 відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019. Розмір перерахованої пенсії (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.11.2021 склав 17827,19 грн, а різниця в пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.10.2021 року склала 229 231,70 грн. Таким чином загальна сума боргу з пенсійних виплат відповідача перед позивачем становить 266 073, 89 грн. Вважаючи таку бездіяльність органу пенсійного фонду щодо відшкодування заборгованості з пенсійних виплат неправомірною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
30 березня 2022 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, оскільки Головне управління ПФУ в Закарпатській області, як відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства. Невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
08 квітня 2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що всі доводи, викладені у відзиві по суті позову є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та практиці Верховного суду, у зв'язку з чим підлягають відхиленню. Крім того, зазначена відповідачем підстава невиконання рішення суду, а саме відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не включена до переліку правовідносин, вказаних в ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже, є протиправною.
Під час розгляду справи по суті, уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон №2262-XII) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років з 26 січня 2013 року.
11 вересня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 12 жовтня 2020 року, по справі № 260/2687/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 77% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01 січня 2016 року по день проведення перерахунку за рішенням суду.
20 жовтня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області листом № 0700-0319-8/37667 повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення ЗОАС № 260/2687/20 від 11.09.2020 року, здійснено перерахунок пе6нсії з 01.01.2016 року у розмірі 77 % грошового забезпечення. Розмір перерахованої пенсії з 01.11.2020 р. становить 6 987,30 грн. Різниця в пенсії за минулий час ( з урахування виплачених сум) за період з 01.01.2016 року по 31.10.2020 року склала 36 842,19 грн.
13 липня 2021 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 01 жовтня 2021 року, по справі № 260/2687/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № 22/6-1199 від 10 березня 2021 року, підготовленої та направленої Департаментом персоналу МВС України до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і Порядку № 260 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
22 жовтня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області листом № 0700-0307-8/40465 повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення ЗОАС № 260/2247/21 від 13.07.2021 року, здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки 22/6-1199 від 10.03.2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 19 листопада 2019 року. Розмір перерахованої пенсії з 01.11.2021 р. становить 17 827,19 грн. Різниця в пенсії за минулий час ( з урахування виплачених сум) за період з 01.12.2019 року по 31.10.2021 року склала 229 231,70 грн.
Таким чином загальна сума боргу з пенсійних виплат відповідача перед позивачем становить 266 073,89 грн.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
За приписами статті 129-1 Конституції судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також, відповідно до частини другої статті 14 КАС України, що кореспондує з приписами частини першої статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Першим азбацом частини першої статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За вимогами частини першої статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу цих норм видно, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому вказаним Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Статтею 382 КАС України унормовано судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, відповідно до частин першої, восьмої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Також відповідно до приписів частин першої, шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Зазначені норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/2687/20 від 11.09.2020 року та № 260/2247/21 від 13.07.2021 року, відповідно до яких здійснено перерахунок пенсії позивача, а заборгованість за минулий час у сумі 266 073,89 грн до цих пір йому не виплачена.
Тобто, предметом спору в цій справі є виконання відповідачем судового рішення в адміністративній справі № 260/2687/20 та у справі № 260/2247/21 шляхом стягнення заборгованості з пенсійних виплат на вказану суму.
Однак, суд зауважує, що у випадку задоволення позову у даній справі, рішення суду дублювало б існуюче на цей час зобов'язання пенсійного органу, відповідно до рішень Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/2687/20 від 11.09.2020 року та по справі № 260/2247/21 від 13.07.2021 року, виплатити позивачу певну суму грошових коштів та, відповідно, зумовило б виникнення подвійного стягнення останніх з ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Крім того, матеріали справи містять докази про звернення позивача 22 жовтня 2020 року до начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа № 260/2687/20/2020 виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 19 жовтня 2020 року. Строк пред'явлення виконавчого документу до виконання до 12 жовтня 2023 року, (а.с.18-19).
28 жовтня 2021 року позивач із аналогічною заявою звернувся про відкриття виконавчого провадження у справі 260/2247/21/2021, який виданий Закарпатським окружним адміністративним судом 20 жовтня 2021 року. Строк пред'явлення виконавчого документу до виконання до 01 жовтня 2024 року, (а.с.20-22).
В обох постановах про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 грудня 2020 року та від 30 грудня 2021 року зазначено, що станом на сьогодні боржником проведено перерахунок пенсії грошового забезпечення, однак виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України, (а с.23,25). Виконавчі листи повернуті стягувачу на підставі п. 9 ч.1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та згідно вимог ч.9 цієї ж статті повернення виконавчого документу не позбавляє права стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 р. у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 р. у справі № 520/11829/17, від 21 серпня 2019 р. у справі № 295/13613/16-а.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль