про залишення позовної заяви без розгляду
23 травня 2022 року м. Житомир справа № 240/36709/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 01.04.2019 по 13.10.2021 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Позивач зазначає, що 01.04.2019 був звільнений з військової служби. При звільненні Позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення та грошова компенсація за невикористані дні додаткові відпустки за період з 2015- 2019 рік. Такі грошові компенсації Позивачу були нараховані та виплачені лише на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2019року по справі №240/10066/19, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 по справі №240/10067/19 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі № 240/664/21.
На думку Позивача, затримка виплати вказаної частини грошового забезпечення є підставою для відшкодування середнього заробітку за весь час такої затримки.
Ухвалою суду від 19.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23.12.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому Відповідач стверджує, що Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року по справі №240/10067/19 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу. На виконання вказаного судового рішення Військовою частиною НОМЕР_1 Позивачу кошти (грошова компенсація за відпустки як учаснику бойових дій) ще 12.03.2020року перераховані на його картковий рахунок.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 року по справі №240/10066/19 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року. На виконання вказаного судового рішення Військовою частиною НОМЕР_1 також кошти (індексація грошового забезпечення) ще 21.02.2020року перераховані на картковий рахунок Позивача.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 року зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по лютий 2018 року, вважаючи місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базовим місяцем) - січень 2008 року, з врахуванням виплаченої суми. На виконання вказаного судового рішення Військовою частиною НОМЕР_1 також 13.10.2021року відповідні кошти були перераховані на картковий рахунок Позивача.
По цій причині, на думку Відповідача, відсутній спір та підстави для стягнення середнього заробітку.
Крім того, Відповідач вважає, що Позивачем пропущено строк, передбачений ст.122 КАС України, для звернення з даним позовом.
Відповідач вважає, що виплатила Позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій 12.03.2020 року (справа № 240/10067/19) та індексацію грошового забезпечення (справа № 240/10066/19) - 21.02.2020 року, що підтверджено доданою випискою з АТ КБ «Приватбанк». В зв'язку з цим, на думку Відповідача, звернувшись до суду 01.11.2021 року Позивач пропустив строки позовної давності про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов в частині щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року в розмірі 4435,67грн. та виплати грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки на суму 31065,96грн. підлягає залишенню без розгляду за таких підстав.
Суд зазначає, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 р. N 910/4518/16.
Одночасно суд враховує, що за змістом ст.9 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, жодні компенсаційні виплати Позивачу як військовослужбовцеві не входять до складу його грошового забезпечення і не можуть ототожнюватися із винагородою за військову службу. Такі компенсаційні виплати є відповідними видами додаткових гарантій та відповідальності з боку держави.
Отже, виплата середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки вплати грошової компенсації по виплаті індексації не входить до структури саме грошового забезпечення військовослужбовця, тобто до структури винагороди за службу. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Безспірно, відповідно до вимог ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, виплата грошової компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а не складовою грошового забезпечення, а тому до спірних відносин не можна застосовувати положення ч.2 ст.233 КЗпП України.
За приписами ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Аналогічно, в розумінні вимог ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Як встановлено судом, Позивач з військової служби звільнений ще 01.04.2019 року. Про виплату тих чи інших коштів в день звільнення, в тому числі щодо невиплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки, Позивачу достовірно було відомо ще в день звільнення.
Більш того, індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року на загальну суму 4435,67грн. Відповідач виплатив Позивачу ще 21.02.2020р., а грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки в розмірі 31065,96грн. Відповідач виплатив Позивачу ще 12.03.2020р.
Даний позов Позивачем подано лише 01.11.2021року, тобто з пропуском строку позовної давності для такого звернення.
Жодних доказів щодо поважності причин, які об'єктивно перешкоджали Позивачу звернутися з даним позовом в цій частині в місячний строк з дня звільнення з військової служби, суду не надано.
Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо Позивачем пропущені строки звернення до суду.
Одночасно суд роз'яснює, що за приписами ч.4 ст.240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву - ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року в розмірі 4435,67грн. та виплати грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки на суму 31065,96грн. підлягає залишенню без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк