23 травня 2022 року м. Житомир справа № 240/635/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання відмову протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку пенсії у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії на підставі поданих документів з 17.08.2021 року.
В обґрунтування позову вказано, що позивач отримує пенсію за віком. Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно незараховано до його страхового стажу період роботи в Коростенському виробничому об'єднанні "Граніт" з 09.09.1987 по 11.04.1994.
Позивач стверджує, що спірні періоди роботи підтверджуються записами його трудової книжки, яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи для призначення пенсії.
Відтак позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не зарахування згаданий період роботи до страхового стажу протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник вказує, що записи про прийняття на роботу та звільнення в період роботи з 09.09.1987 по 11.04.1994 роки проведені з порушенням вимог Інструкції (наявні виправлення та не вказаний наказ про звільнення). Крім того, позивачем надано довідку, яка не відповідає вимогам оформлення документів (відсутній кутовий штамп з датою реєстрації), а також Коростенське підприємство "Граніт", яке видало довідку не відповідає назві після реорганізації підприємства, тому в проведенні перерахунку відмовлено правомірно.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 26.03.2021 перебуває на обліку в Головному управління пенсійного фонду України у зв'язку із отримання пенсії за віком, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 25.08.2021 за №127/03-18 про відмову у проведенні перерахунку пенсії.
Управлінням позивачу було надіслано лист-повідомлення про відмову у перерахунку пенсії від 03.09.2021 за №0600-0216-8/66531 в якому зазначено, що документи, що підтверджують страховий стаж мають бути оформлені належним чином: містити кутовий штамп, печатку, підписи посадових осіб. У зв'язку з тим, що позивачем надано довідку не встановленого зразка в проведенні перерахунку відмовлено.
Позивач вважає, що протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу згаданого періоду роботи та порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон України №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон України №1788-XII).
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для не зарахування періоду роботи позивача в Коростенському об'єднанні "Граніт" за період роботи з 09.09.1987 по 11.04.1994 роки стало те, що у трудовій книжці наявні виправлення та не вказаний наказ про звільнення, а довідка №58 від 06.08.2021 року, яка видана на ім'я ОСОБА_1 за період страхового стажу з 09.09.1987 по 11.04.1994 не відповідає вимогам оформлення документів (відсутній кутовий штамп з датою реєстрації).
Проте, як зазначалось вище, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах покладається саме на відповідальну особу такого підприємства.
Тому, суд критично ставиться до позиції відповідача, адже на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Запис про звільнення в трудовій книжці завірений печаткою без зазначення номеру наказу, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу особи, оскільки, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того в довідці №58 від 06.08.2021, яка надана позивачем на підтвердження трудового стажу, зазначено, що ОСОБА_1 з 09 вересня 1987 року до 11 квітня 1994 працював в Бондарівській навантажувально-розвантажувальній конторі Коростенського об'єднання "Граніт" та 11 квітня 1994 року звільнений з роботи по переводу за згодою між керівниками сторін відповідно до ст.32 КЗпП УССР ( наказ №13 від 11.04.1994 р.) Також в довідці зазначено що кутовий штамп з датою реєстрації у підприємства відсутній, що є не залежною від позивача обставиною.
Отже, спірний стаж, отриманий позивачем до призначенні пенсії, безумовно мав враховуватись при її призначенні пенсійним органом.
Отже, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ у Житомирській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоду роботи в Коростенському об'єднанні граніт з 09.09.1987 по 11.04.1994.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що перерахунок пенсії не здійснено відповідачем.
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд дійшов висновку, що вказані відповідачем підстави для неврахування до страхового вищевказаного стажу є необґрунтованими.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в Коростенському виробничому об'єднанні "Граніт" з 09.09.1987 по 11.04.1994, тому в даному випадку правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 17.08.2021, з врахуванням до страхового стажу періоду роботи в Коростенському виробничому об'єднанні "Граніт" з 09.09.1987 по 11.04.1994, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Відповідач правомірність своїх дій не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Коростенському виробничому об'єднанні "Граніт" з 09.09.1987 по 11.04.1994 роки.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену відповіддю №0600-0216-8/66531 від 03.09.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 17.08.2021 року, з врахуванням до страхового стажу періоду роботи в Коростенському виробничому об'єднанні "Граніт" з 09.09.1987 по 11.04.1994, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 (нуль) коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
23 травня 2022 р.