про залишення позовної заяви без руху
23 травня 2022 року м. Житомир справа № 295/769/22
категорія 112030500
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, з тих підстав, що вона є членом сім'ї загиблої (померлої) ОСОБА_2 інваліда 1 групи, ветерана війни та учасника бойових дій, яка у 2005 та 2006 роках як учасник бойових дій набула право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, однак відповідачем протиправно, на думку позивача, проведено виплати в меншому розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Зі змісту даного позову та доданих до нього документів неможливо встановити чи зверталась позивач до Головного управління праці та соціального захисту населення про нарахування та здійснення соціальних виплат. Також відсутні посилання на будь - яку відповідь відповідача за результатами такого звернення.
Відсутність вказаних обставин та матеріалів позбавляє суд можливості пересвідчитись у наявності між позивачем та відповідачем публічно - правового спору, який належить розглядати за правилами, визначеними КАС України; з'ясувати, через які саме протиправні, на думку позивача, дії відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Окрім того позивачем в порушення ч.4 ст.161 не додано до позовної заяви всі наявні в неї докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме докази набуття права на спадщину та інші можливі.
Крім того, відповідно до вимог частин 1 та 4 статті 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною 2 статті 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Приписами частин 4, 5 статті 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
У порушення зазначених норм, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено не засвідчені належним чином копії додатків до неї.
Також, відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 грошову допомогу до 5 травня отримала у 2005 і 2006 році, тоді як з даним позовом член сім'ї загиблого ( померлого) ветерана війни ОСОБА_1 звернулась до суду лише у січні 2022 року, тобто з порушенням шестимісячного строку.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач вказала що вважає його пропущеним з поважних причин.
Проте, жодних доказів в обґрунтування вказаного клопотання позивачем надано не було.
Проаналізувавши наведене суд приходить до висновку, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними і не доводять належним чином, чому саме у 2022 році вона вирішила звернутись до суду, а не раніше.
Проаналізувавши наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги за 2005-2006 роки подані поза межами шестимісячного строку звернення до суду, при цьому вказані причини пропуску строку звернення суд вважає такими що не є поважними.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В свою чергу, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі (частина 2 статті 166 КАС України).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 167 КАС України.
Враховуючи викладене та керуючись частиною 1 статті 123, 161, 169 КАС України, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду: відповіді відповідача за результатами розгляду звернення про нарахування та здійснення соціальних виплат одноразової грошової допомоги за 2005-2006 роки ( в 2 прим.), доказів набуття права на спадщину ( в 2 прим.), належним чином завірені копії додатків доданих до позовної заяви ( в 2 прим.), а також нової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо виплати до 5 травня за 2005-2006 роки із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.Г. Попова