Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 лютого 2022 року Справа№200/15966/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому порядку) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій, протиправною;
- зобов'язати відповідача виплатити недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у сумі 7 345,00 грн позивачу як учаснику бойових дій;
- стягнути з відповідача на користь позивача як учасника бойових дій, недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в сумі 7 345,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій та згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня кожного року у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
Позивач у 2021 році отримала грошову допомогу до 5 травня як учасник бойових дій у розмірі 1 491,00 грн, який було визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» без врахування Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 3-р/2020.
20 вересня 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо виплати їй разової грошової допомоги у повному розмірі, однак листом від 24 вересня 2021 року відповідач повідомив, що управлінням виплачена щорічна разова допомога в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 року № 325.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій, протиправною та такою, що порушує її права (а.с. 1-7).
У відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.
Позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій.
Виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 року № 325 (допомога учасникам бойових дій до 5 травня передбачена в розмірі 1 491,00 грн), яка нечинною не визнавалась.
На підставі списків, наданих до департаменту Головним управлінням Національної поліції України у Донецькій області за № 155 дск/12/02-2021 від 14 березня 2021 року, ОСОБА_1 була нарахована щорічна разова допомога у розмірі 1 491,00 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020визнано таким, що не відповідають Конституції України(є неконституційними) окремі положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України.
Рішення департаменту було донараховано позивачу (з урахуванням розміру раніше виплаченої допомоги за 2021 рік) 7 354,00 грн та направлено до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації заявку на здійснення фінансування за програмою КПКВК 2501290.
Відповідач зазначає, що після надходження бюджетних асигнувань на рахунок департаменту буде здійснено доплату щорічної разової грошової допомоги позивачу.
Наполягає, що департаментом приймались рішення та вчинялись дії на підставі та в межах повноважень, наданих відповідними нормативно-правовими актами (а.с. 29-32).
Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 16-17).
Ухвалою суду від 4 січня 2022 року повторно зобов'язано відповідача надати суду протягом трьох днів після отримання даної ухвали відзив на позов та продовжено строк розгляду адміністративної справи (а.с. 20).
Ухвалою суду від 15 лютого 2022 року знов зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та попередити відповідача, що у випадку не виконання вимог даної ухвали до керівника департаменту згідно ст. 149 КАС буде постановлена ухвала про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с. 25).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про заміну відповідача по справі на Міністерства соціальної політики України або залучення Міністерства соціальної політики України до участі у справі як співвідповідача залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на адміністративний позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 1 червня 2018 року (а.с. 8-10).
Відповідач, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ: 41336065; місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Миру, буд. 70, є органом місцевого самоврядування (а.с. 35).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, в тому числі письмових пояснень сторін, позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій (а.с. 1, 30).
За поясненням відповідача у березні 2021 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області до відповідача були надані списки ветеранів війни для виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня (вих. № 155дск/12/02-2021 від 14 березня 2021 року), у яких позивач була зазначена з розміром щорічної разової грошової допомоги - 1 491,00 грн (а.с. 30-32).
На підставі зазначених списків департаментом було нараховано позивачу грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491,00 грн (а.с. 30-32).
6 травня 2021 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області було перераховано позивачу на картковий рахунок разову допомогу як учаснику бойових дій у розмірі 1491,00 грн (а.с. 13).
20 вересня 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо виплати їй разової грошової допомоги у повному розмірі (а.с. 12).
Листом від 24 вересня 2021 року № В-8506-11-1.1. департамент повідомив позивачу, що постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги» установлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі 1 491,00 грн і що Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області департаменту були надані списки учасників бойових дій, у яких позивач зазначена з розміром разової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 1 491,00 грн (а.с. 12).
Рішенням департаменту від 8 вересня 2021 року № 02.3.18-5438 позивачу донараховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми, - в розмірі 7 354,00 грн; підставою для прийняття цього рішення зазначено особисту заяву отримувача допомоги від 20 вересня 2021 року, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахування Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 3-р/2020 (а.с. 34).
За поясненням відповідача до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації було направлено заявку на здійснення фінансування за програмою КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» (а.с. 30-32).
Доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та невиплати їй у повному обсязі у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 1 січня 2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 8 квітня 2021 року № 352 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань», додатком до якої передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 491,00 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України зазначив, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, установленому статтею 8 Конституції України.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у 2021 році позивач мав право на грошову допомогу до 5 травня в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, яка передбачала розмір цієї допомоги - п'ять мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон № 1058-IV) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 січня 2021 року (справа № 440/2722/20).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15 грудня 2020 року установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року 1 769,00 грн.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році становить 8 845,00 грн (1 769,00 грн х 5).
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2021 рік в розмірі меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
Як встановлено судом, сума недоплаченої позивачу допомоги до 5 травня за 2021 рік становить 7 354,00 грн.
Отже, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати їй у 2021 році у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій - підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати допомогу до 5 травня за 2021 рік, суд зазначає, що як встановлено під час розгляду справи рішенням відповідача від 8 вересня 2021 року № 02.3.18-5438 позивачу донараховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми, - в розмірі 7 354,00 грн (а.с. 34).
Як наслідок, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а саме - у розмірі 7 354,00 грн та стягнути з відповідача зазначену суму, суд зазначає, що вказані позовні вимоги фактично є взаємовиключними вимогами, так як передбачають прийняття судом рішення, спрямованого на усунення порушеного права різними способами.
Разом із цим згідно ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними (п. 3); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6).
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Враховуючи приписи ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок суду щодо протиправної не виплати позивачу в повному розмірі допомоги до 5 травня у 2021 році, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з відповідача донарахованої суми допомоги.
Як наслідок, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги необхідно відмовити.
Стосовно посилання відповідача на те, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 рік провадиться відповідачем в межах доведених планових асигнувань, які фінансуються в межах бюджетних призначень, суд зазначає наявність певних умов для виплати такої допомоги (зокрема, отримання відповідного фінансування) не звільняє районні органи соціального захисту населення від виконання обов'язків по сплаті нарахованої допомоги, а лише зобов'язує своєчасно вчиняти дії, спрямовані на виконання покладених на них законодавством обов'язків (в тому числі обов'язків по нарахуванню та сплаті щорічної грошової допомоги до 5 травня у визначеному законодавством розмірі) зокрема, шляхом своєчасного направлення відповідних запитів щодо такого фінансування.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/272/20, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, якою дане рішення залишено без змін.
Відповідно до ч. 3ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи зазначене, вказані доводи відповідача судом відхиляються.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з того, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач є звільненою від сплати судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065; місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Миру, буд. 70) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі у повному обсязі як учаснику бойових дій за 2021 рік.
Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065; місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Миру, буд. 70) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, розрахованої виходячи із розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченого ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум, - в розмірі 7 354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна