Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему "10" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3222/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/3222/21
за позовом Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 10, e-mail: dbpurojay@gmail.com, код ЄДРПОУ 13908422)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТРА" (65000, м. Одеса, пр. Адміральський, буд. 38, офіс 8, код ЄДРПОУ 37350983)
про визнання недійсним договору аутсорсингу
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
Державне багатопрофільне підприємство "УРОЖАЙ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛ ДЗЕН" про визнання недійсним договору аутсорсингу №1/21 від 01.06.2021р.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 167, 203, 215, 235, 236 Цивільного кодексу України, статтю 73, частини першу, другу статті 74, частину першу статті 136 Господарського кодексу України, статтю 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V, статті 4, 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, пункт 14 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір аутсорсингу від 01.06.2021 є удаваними правочинами, якими сторони уклали для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, передання у користування (оренду) нерухомого майна, яке належить державі, без дотримання відповідного порядку встановленого законом.
Також, Позивач, зазначає, що оспорюваний Договір аутсорсингу є змішаним, і містить ознаки договору про надання послуг, оскільки передбачє проведення фінансових розрахунків за надання послуг. Однак, спірний договір не містить жодних інших умов, як того вимагає стаття 180 Господарського кодексу України та частина перша статті 901 Цивільного кодексу України. З огляду на це, та відсутність будь-яких дій з боку сторін договору щодо виконання його умов, на думку Позивача, свідчить про те, що його сторони всупереч норм частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України не мали наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Окрім того, Позивач вказує на те, що у пункті спірного Договору містяться ознаки й договору про спільну діяльність, а відтак, його сторони повинні були керуватися нормами статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України. Проте, спірний договір не містить умов щодо об'єднання вкладів, визначення їх обсягу, виду та грошової оцінки, переліку майна, що залучається для такої діяльності, його правовий статус, а також щодо розподілу отриманого прибутку від спільної діяльності та інших умов, які є обов'язковими для такого виду правочину.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2021р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.12.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.
Ухвалою суду від 11.01.2022р. підготовче провадження було закрито, справу було призначено до розгляду по суті в засіданні суду.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01.06.2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТРА" (Сторона 1) та Державним багатопрофільним підприємством "УРОЖАЙ" (Сторона 2) було укладено договір аутсорсингу №1/21 (далі Договір, договір №1520) з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг.
Предмет договору аутсорсингу, визначений у п. 1.1, яким встановлено, що для підвищення ефективності роботи компаній за рахунок передачі (організації, стороні по договору) не тільки деяких функцій, але і бізнес-процесів з метою оптимізації всіх видів ресурсів і концентрації зусиль на основному виді діяльності, сторони уклали даний договір про господарську діяльність, без створення юридичної особи, з метою ведення господарської діяльності у м. Одеса, та зобов'язуються погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Перелік переданих функцій та бізнес-процесів (надалі Перелік функцій) викладено в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
Сторони договору зобов'язалися прийняти на себе обов'язки робити необхідні дії, в інтересах Сторони - партнер по договору, переданні по цьому договору непрофільні функції, згідно Переліку функцій, для досягнення поставленої мети протягом двох років (або, за згодою сторін, на більший чи менший термін) (п. 1.2 договору).
Пункт 1.3 Договору визначає, що за надання таких послуг по цьому Договору Сторони проводять фінансові розрахунки по винагороді за виконаний об'єм робіт в розмірі, в порядку і строки, які обумовлені в Додатках до цього Договору.
Пунктом 3.9 договору визначено, що доходи, отримані за рахунок або в результаті діяльності, надходять на рахунок Сторони, за підсумками розподіляються пропорційна внеску між сторонами.
Згідно п. 4.1 договору, сторона 1 виготовляє та реалізує продукцію, що є результатом діяльності.
Всі доходи, що отримуються за даним договором у результаті діяльності, надходять на рахунок Сторони 1 з яких Сторона 1 виділяє грошові кошти на відшкодування комунальних витрат Стороні 2 (п. 4.2 договору)
Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір укладений на строк 2 роки 11 місяців. Дострокове припинення договору можливе тільки на підставі чинного законодавства України.
Сторонами був укладений додаток №1 до Договору аутсорсингу №1/21 (від 01 червня 2021 р.), згідно із пунктом 1.1 цього додатку Сторона1 приймає на себе зобов'язання по веденню господарської діяльності з пасажирських перевезень та проведення фінансових розрахунків між нею та покупцем продукції, а також здійснює ведення іншої діяльності, яке не суперечить чинному законодавству.
Згідно із пунктом 1.2 Додатку № 1 до Договору Сторона1 делегує Стороні2 функції: 1.2.1. По утриманню приміщень в належному стані; 1.2.2. Забезпечення безперебійного постачання електроенергії; 1.2.3. Забезпечення безперебійного постачання водо забезпечення та водовідведення в приміщення, а також забезпечення функціювання цих систем в належному стані; 1.2.4. Вивіз відходів виробництва; 1.2.5. Організація та здійснення охорони; 1.2.6. Надання додаткового обладнання; 1.2.7. Участь в логістиці бізнес процесів.
Відповідно до пункту 1.3 Додатку № 1 до Договору Сторона 2 прийняла на себе зобов'язання: 1.3.1. По утриманню приміщень в належному стані де знаходяться обладнання; 1.3.2. Забезпечення безперебійного постачання електроенергії; 1.3.3. Забезпечення безперебійного постачання водо забезпечення та водовідведення в приміщення, а також забезпечення функціювання цих систем в належному стані; 1.3.4. Вивіз відходів виробництва; 1.3.5. Організація та здійснення охорони; 1.3.6. Надання додаткового обладнання; 1.3.7. Участь в логістиці бізнес процесів.
У відповідності з положеннями п. 1.3.2. та 1.3.3. додатку № 1 договору аутсорсингу ДБП "Урожай" прийняло на себе зобов'язання з забезпечення безперебійного постачання електроенергії та забезпечення безперебійного постачання водо забезпечення та водовідведення в приміщення, а також забезпечення функціювання цих систем в належному стані.
Перелік та характеристики державного нерухомого майна, переданого стороні 1 за договором аутсорсингу №1/21 визначено у додатку №2.
Додатком №2 до Договору, а саме п.1.1 визначено, що Сторона 2 передає, а Сторона 1 приймає в строкове користування державне нерухоме Приміщення:, 1-го поверху №1,2,2,3,4,5 під Літерою «К» (далі - Приміщення) за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності площею 56,7кв. м., розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Площа Старосінна 1, що перебувають на балансі ДЕРЖАВНОГО БАГАПРОФІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УРОЖАЙ".
Приміщення передаються в користування з метою ведення господарської діяльності зобов'язання по веденню господарської діяльності з пасажирських перевезень та проведення фінансових розрахунків між нею та покупцем продукції, а також здійснює ведення іншої діяльності, яке не суперечить чинному законодавству. (п. 1.2. додатку №2 до Договору №1/21).
Пунктом 3.1 додатку №2 до Договору передбачена плата за користування визначається на підставі калькуляції та становить у розмірі 567 грн. щомісячно.
Відповідно до пункту 3.3. додатку №2 до Договору передбачено перерахування плати здійснюються Сторона 1 самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 3.6 Додатку № 2 до Договору передбачено, що перерахування плати за електричну енергію Сторона 1 здійснює у формі попередньої оплати у розмірі вартості обсягу споживання електричної енергії за місяць. Перерахування плати згідно договору аутсорсингу Сторона 1 здійснює у формі попередньої оплати усереднено розмірі вартості за місяць з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності.
Пунктом 3.7 Додатку № 2 до Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) додатку № 2 до Договору користування Сторона 1 сплачує плату до дня повернення Приміщення за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Додатку до Договору користування не звільняє Сторону1 від обов'язку сплатити заборгованість, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.
Згідно із пунктами 5.1,5.2,5.3 Додатку № 2 до Договору Сторона1 зобов'язана: використовувати Приміщення відповідно до його призначення та умов цього додатку № 2 до Договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати плату та Стороні 2 (у платіжних дорученнях, які оформлює Сторона 1, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає Сторона 2 листом при укладенні додатку № 2 до Договору); забезпечувати збереження Приміщення, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Приміщення в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати Приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
У пункті 5.6 Додатку № 2 до Договору перебачено обв'язок Сторони1 своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт Приміщення. Ця умова додатку № 2 до Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень Приміщення і не тягне за собою зобов'язання Сторону 2 щодо компенсації вартості поліпшень.
Відповідно до пунктів 5.9,5.10 Додатку № 2 до Договору Сторона 1 зобов'язалась здійснювати витрати, пов'язані з утриманням Приміщення. Протягом 15 робочих днів після підписання цього додатку № 2 до Договору укласти з Стороною 2 додатки до Договору про відшкодування витрат на утримання Приміщення та надання комунальних послуг. А також нести відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях згідно із законодавством.
Також, сторонами складено та підписано Додаток № 2/1 до Додатку № 2 до Договору аутсорсингу №1/21, в якому визначено приміщення загальною площею 56,7 кв.м надане в користування Стороні 1 розташоване за адресою: м. Одеса, Площа Старосінна, 1.
Як зазначає позивач, фактично за спірним договором позивачем відповідачу було передане у користування вищевказане приміщення, інших дій щодо послуг і спільної діяльності не вчинялось.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, щодо позовних вимог суд дійшов наступних висновків:
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Наведені вище умови Договору аутсорсингу №1/21 і Додатків № 1, № 2, № 2/1 до нього, дозволяють дійти висновку про те, що вони містить ознаки договору про спільну діяльність, про надання послуг та про оренду нерухомого майна, що належить до державної форми власності.
Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Суд погоджується з доводом Позивача про те, що Договір аутсорсингу №1/21 є неукладеним як договір про спільну діяльність, оскільки він не містять усіх істотних умов, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду. Зокрема, цей договір не містить умов щодо об'єднання вкладів, визначення їх обсягу, виду та грошової оцінки, переліку майна, що залучається для такої діяльності, його правовий статус, а також щодо координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій, а саме, розподілу отриманого прибутку від спільної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на наведений вище зміст Додатку № 1 до Договору аутсорсингу №1/21 щодо делегування Стороною 1 (Відповідачем) непрофільних функцій Стороні 2 (Позивачу), суд дійшов висновку про відсутність домовленості сторін про надання Позивачем певних послуг за обумовленою ціною. А відтак, Договір аутсорсингу №1/21 є неукладеним й як договір про надання послуг внаслідок відсутності усіх суттєвих умов, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Наведені вище умови Додатків № 2 і № 2/1 до Договору аутсорсингу №1/21 дозволяють дійти висновку про те, що його сторонами насправді вчинено правочини щодо найму (оренди) нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, який діяв на момент укладення спірного договору, оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Частиною п'ятою статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, встановлено, що оренда здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; врахування особливостей об'єктів державної та комунальної форм власності; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного, достовірного інформування про об'єкти оренди та порядок передачі їх в оренду; забезпечення конкурентних умов оренди та інших видів договорів.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС (електронної торгової системи); прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Частиною другою статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, встановлено, що Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.
Порядок передачі в оренду державного та комунального майна затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди державного та комунального майна" від 03.06.2020 № 483.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дотримання сторонами Договору аутсорсингу №1/21 норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX та положень Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, зокрема щодо етапності передачі в оренду державного та комунального майна, а саме: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС (електронної торгової системи); прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Сторони не заперечують обставини недотримання ними наведених вимог законодавства щодо укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Отже, зміст Договору аутсорсингу №1/21, який передбачає передання в користування (оренду) нерухомого майна, що належить до державної власності, з порушенням законодавчо встановленої процедури, суперечить нормам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX. А відтак, наявні підстави для визнання цього правочину недійсними відповідно до норм частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню
Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат Позивача, які він поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що 08.07.2021 між Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" та Адвокатським об'єднанням "ТДС ГРУП" укладено Договір про надання правової допомоги № 170.
Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги від 08.07.2021 № 170 клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно із Попереднім розрахунком (Детальний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс) до Договору № 170 про надання правової допомоги від 08.07.2021 сума наданих адвокатських послуг складає 5 000,00 грн., а саме:
1 500,00 грн. - підготовка позовної заяви;
1 000,00 грн. - збір доказів;
500,00 грн. - пошук судової практики;
1 500,00 грн. - участь у судових засіданнях біля 5;
500,00 грн. - підготовка відповіді на відзив на позовну заяву.
Судом встановлено, що фактичні витрати Позивача на професійну правничу допомогу складають 3 600,00 грн., а саме: (5000,00 - 500,00 (не було підготовки відповіді на відзив) - 900,00 (позивач приймав участь в 2-х судових засіданнях) = 3 600,00).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Згідно із частиною дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник зокрема й в наслідок дій самого Позивача, який уклав спірний договір без дотримання законодавчо встановленої процедури, суд дійшов висновку про покладення на ДБП "Урожай" понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 1800,00 грн.
Отже підлягають відшкодуванню та стягненню з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800,00 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Державного багатопрофільного підприємства "УРОЖАЙ" (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 10, код ЄДРПОУ 13908422) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТРА" (65000, м. Одеса, пр. Адміральський, буд. 38, офіс 8, код ЄДРПОУ 37350983) - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір аутсорсингу №1/21 від 01 червня 2021 року з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг з додатками №1, №2, №2/1 укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТРА" та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТРА" (65000, м. Одеса, пр. Адміральський, буд. 38, офіс 8, код ЄДРПОУ 37350983) на користь Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 10, код ЄДРПОУ 13908422) витрати на сплату судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят)грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20 травня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна