79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.05.2022 Справа № 914/2075/21
за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства “Нова Територія”, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук Ірини Львівни, м. Львів,
про скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та звільнення самовільно зайняту земельну ділянку
Суддя Коссак С.М.
Секретар судового засідання Брошко І.
Представники:
Від позивача: Наконечна Ольга Миколаївна - представник;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився;
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача-1 Приватного підприємства “Нова Територія”, відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Салон “ЖЕ-О-ЗЕ”, відповідача-3 Приватного підприємства “Мадич”, про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Салон “ЖЕ-О-ЗЕ” на об”єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв.м. на вул. Сихівській, 7 (реєстраційний номер об”єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Салон “ЖЕ-О-ЗЕ” на об”єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв.м. на вул. Ситхівській,7 (реєстраційний номер об”єкта нерухомого майна - 35899501); скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства “Мадич” на об”єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв.м. на вул. Сихівській,7 (реєстраційний номер об”єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства “Мадич” на об”єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська, 7 (реєстраційний номер об”єкта нерухомого майна - 35899501); скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства “Нова Територія” на об”єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об”єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства “Нова Територія” на об”єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська, 7 (реєстраційний номер об”єкта нерухомого майна - 35899501); визнання недійним договору купівлі-продажу від 16.02.2012 №346 між “Салон “ЖЕ-О-ЗЕ” та Приватним підприємством “Мадич” посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Тарасом Львовичем; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 №2188 між Приватним підприємством “Мадич” та Приватним підприємством “Нова Триторія”, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною; зобов”язання Товариство з обмеженою відповідальністю “Салон “ЖЕ-О-ЗЕ”, Приватне підприємство “Мадич”, Приватне підприємство “Нова Територія” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136300:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7.
Ухвалою суду від 13.07.2021 року позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.
21.07.2021 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання за вх.№17017/21, про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якого позивачем усунено недоліки позовної заяви, додано докази надіслання її відповідачу та просить суд виключити з числа відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю “Салон “ЖЕ-О-ЗЕ” та Приватне підприємство “Мадич”, оскільки вони припинили свою діяльність без правонаступництва. Просить п.8 позову викласти в такій редакції: “Зобов”язати Приватне підприємство “Нова Територія” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136300:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7.”
Ухвалою суду від 26.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.09.21 о 14:15 год. в приміщенні Господарського суду Львівської області, за адресою: 79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128 (другий поверх). Витребувано в Обласного комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” (79000, м. Львів, вул. Липинського, 54) матеріали реєстраційної справи на об”єкт нерухомого майна - будівлю магазину за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7, площею 37,1 кв.м. Рух справи відображено в ухвалах суду.
Судом встановлено, що рішення суду у справі, враховуючи прохальну частину позову, може вплинути на права або обов'язки третьої особи - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ющук Ірини Львівни, якою було здійснено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством “Нова Територія” та здійснено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу. Отже, у процесі розгляду справи на стадії розгляду її по суті суду, стало відомо про наявність додаткових обставин, які підлягають дослідженню та доказуванню. Також суд встановив, що існують особи, на права та обов'язки яких може вплинути рішення у справі. Відтак ухвалою суду від 25.11.2021 року суд повернувся до розгляду справи №914/2075/21 у підготовчому провадженні. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ющук Ірини Львівни - м. Львів, вул. Володимира Великого, 125/73. Зобов'язано позивача надіслати залученій третій особі копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази надіслання надати суду. Третій особі - приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Ющук Ірини Львівни, надати письмові пояснення, надіслати копію пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) пояснень до суду. Витребувано в Обласного комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” (79000, м. Львів, вул. Липинського, 54) матеріали реєстраційної справи на об”єкт нерухомого майна - будівлю магазину за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7, площею 37,1 кв.м. (оригінали для огляду, копії до матеріалів справи). Уповноважити представника позивача на отримання відповідних доказів (ст.81 ГПК).
У судовому засіданні 23.12.2021 судом озвучено, що вимоги позивача, які зазначені в позовній заяві, уточненій позовній заяві та підсумовані у клопотанні (від 23.11.2021 вх. №28018/21) адресовані відповідачу ПП "Нова Територія" та повідомлено, що 07.12.2021 року від позивача надійщло клопотання за вх.№29502/21 про долучення до матеріалів справи докази надіслання позовної заяви з додатками третій особі та 10.12.2021 року на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від ОКП ЛОР “БТІ та ЕО” надійшли матеріали інвентаризаційної справи на будівлю магазину, площею 37,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7, відтак судом постановлено відкласти розгляд справи на 20.01.2022р. на 11:30 год.
18.01.2022 року від третьої особи надійшов лист на адресу суду за вх.№1330/22 про розгляд справи без участі третьої особи, у зв”язку з службовою зайнятістю.
Враховуючи вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України та вирішення питань які підлягають з'ясуванню у порядку ст.182 ГПК України, суд прийшов до висновку про необхідність закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, які вказані позивачем у позовній заяві. Відтак, судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення усіх учасників справи про судовий розгляд.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідач знав про розгляд справи, оскільки подавав до суду заяви з процесуальних питань, відзив на позов. Зокрема, останнє клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№9776/22 від 11.05.22), що аналогічне попередньому (вх.№7502/22 від 08.04.22), яке судом було задоволено, мотивоване введенням воєнного стану, безпекою учасників судового процесу і суду. Це клопотання суд відхилив як необгрунтоване, оскільки відповідно до ст.122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України ; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Отже, Господарський суд Львівської області працює і здійснює правосуддя з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Так, провадження у справі було відкрито, ще до запровадження в країні воєнного стану, позиція відповідача висловлена у відзиві, відтак підстав для відкладення справи суд не вбачає.
У судовому засіданні 12.05.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція учасників справи
Аргументи позивача
Львівська міська рада 21.07.2021р. надала клопотання про усунення недоліків позовної заяви, а саме: щодо відповідачів ПП «Мадич», ТзОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ», які припинили свою діяльність.
Відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань станом на 12.07.2021 року Приватне підприємство «Мадич» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон «ЖЕ-О- ЗЕ» припинили свою діяльність. Оскільки ПП «Мадич», ТзОВ «Салон ЖЕ-О-ЗЕ» припинили свою діяльність без правонаступництва, Львівська міська рада просила суд виключити їх з числа відповідачів та викласти 8 позовну вимогу в наступній редакції:
Зобов'язати Приватне підприємство «Нова Територія» (ЄДРПОУ 36361393) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська,7.
Враховуючи вищевикладене, Львівська міська рада вважає, за необхідне роз'яснити, що всі позовні вимоги залишаються в редакції позовної заяви від 08.07.2021р. (зареєстрованої через канцелярію Господарського суду Львівської області), змінилася тільки 8 позовна вимога, зокрема:
1. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» (ЄДРПОУ 19163029) на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501).
2. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Мадич» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Мадич» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501).
3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» (ЄДРПОУ 36361393) на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» (ЄДРПОУ 36361393) на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501).
4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.02.2012 №346 між «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватним підприємством «Мадич» посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Тарасом Львовичем.
5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.05.2012 №2188 між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною.
6. Зобов'язати Приватне підприємство «Нова Територія» (ЄДРПОУ 36361393) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська,7.
Аргументи відповідача
Подав заяву про застосування строків позовної давності (вх.№26229/21) та відзив на позов (вх.№26235/21).
Відтак просить відмовити повністю Львівській міській раді у задоволенні позовних вимог, зокрема, відмовити: у скасуванні державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства Нова Територія на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівсська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 35899501); у зобов'язанні Приватного підприємства Нова Територія звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136300:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 7 з підстав, що зазначені у відзиві та у заяві про застосування строку позовної давності.
Обставини справи
30 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, предметом якого є прийняття в строкове платне користування орендарем - ПП «Нова територія» земельної ділянки, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015, загальною площею 0,0030га для обслуговування малої архітектурної форми.
Відповідно до Розділу 3 договору його укладено на 2 (два) роки до 18 грудня 2013 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Цей договір зареєстрований у Львівській міській раді 30 квітня 2013 року за №С-2542, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі С-3 вчинено запис.
01 вересня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду (договір) договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Львівській міській раді 30.04.2013 року за №С-2542 із змінами зареєстрованими у Львівській міській раді 27.11.2014 року за №С-2856.
Зокрема, продовжено дію договору оренди земельної ділянки для розміщення тимчасової споруди за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7 до 30.12.2016 року.
Матеріали справи містять договори оренди землі, договір №С-2313-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 29 грудня 2017 року, що укладався з відповідачем, до 31 травня 2018 року, паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності тимчасової споруди по вул. Сихівська, 7, замовником якого є ПП «Нова Територія».
Позивач набув право власності на об'єкт - магазин площею 37,1 кв.м. по вул. Сихівській,7 у м. Львові на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2012 року з ПП «Мадич», що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І.Л. та зареєстровано в реєстрі за №2188. Будівля магазину знаходиться на земельній ділянці площею 0,0030 га, кадастровий номер - 4610136800:06:001:0015, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, як зазначено у цьому договорі.
ПП «Мадич» набуло будівлю магазину 16 лютого 2012 року на підставі укладеного договору купівлі-продажу з ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ», що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л. та зареєстровано в реєстрі за №346.
ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ» набуло право власності на будівлю магазину на підставі рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року у справі №5015/4675/11.
Так, рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2011р. у справі №5015/4675/11 позов товариства з обмеженою відповідальністю “Салон “Же-О-Зе” задоволено, визнано за ТзОВ “Салон “Же-О-Зе” право власності на будівлю, зокрема, будівлю магазину, площею 37,1кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Сихівська, 7, а в решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року у справі №5015/4675/11, рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року у справі №5015/4675/11 скасовано, а в позові відмовлено.
З матеріалів Інвентаризаційної справи щодо будівлі магазину, площею 37,1кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Сихівська, 7, фактів, встановлених у судових рішеннях у справі №5015/2476/11 05.05.2010 року між Львівською міською радою та ФОП Ференц Р.С. укладено договір оренди земельної ділянки на вул. Сихівській, 7, площею З0кв.м для обслуговування малої архітектурної форми. 30.03.2011 року укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди, якою змінено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою. В подальшому, 21.11.2011 року між ФОП Ференц Р.С. та позивачем (ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого предметом договору є споруда, яка складається «з фундаменту, металевого каркасу, сандвіч панелей, вікон, дверей та розташована за адресою вул. Сихівська, 7 у м. Львові». Споруда на вул.Сихівській, 7 встановлена ФОП Ференц Р.С. на підставі ухвал Львівської міської ради від 18.12.2008 року №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» та від 03.12.2009 року №3087 «Про внесення змін і доповнень до ухвали міської ради від 18.12.2008 №2311 та змін до ухвали міської ради від 21.05.2009 №2685.
Судом встановлено, що відповідно до інформації наданої управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради договір оренди землі від №С-2542 (із змінами від 27.11.2014 №0-2856 та від 01.09.2015 №0-4105) на вул. Сихівська,7 (кадастровий номер №4610136800:06:001:0015) у м.Львові укладений між Львівською міською радою та ПП «Нова територія» терміном до 30.12.2016р. Листом від 01.10.2021 №4-2302-35861 управління комунальної власності департаменту економічного розвитку повідомило, що згідно бази даних нарахування орендних платежів обліковується договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 29.12.2017 №0-2313-17, укладений з ПП «Нова територія», що знаходиться за адресою м. Львів, вул.Сихівська,7. Термін вказаного договору встановлюється з 01 січня 2017 по 31 травня 2018.
Згідно інформації наданої управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради паспорт прив'язки тимчасової споруди ПП «Нова територія» був виданий управлінням архітектури та урбаністики 12.03.2019р. і дійсний до 31.12.2019р.
29.09.2021р. Сихівською районною адміністрацією проведено комісійне обстеження тимчасової споруди ПП «Нова територія» для здійснення підприємницької діяльності на вул. Сихівська,7. В акті складеному комісією зазначено, що тимчасова споруда розміщена біля житлового будинку №7 на вул. Сихівська,7. Тимчасова споруда виготовлена із сендвіч-панелей в сірих кольорах.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, дата формування 02.07.2021 року, наданої позивачем, право власності на будівлю магазину заг. площею 37,1 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7 зареєстровано за ПП «Нова Територія» на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющуком І.Л., дата внесення запису 05.10.2012 року, реєстраційний номер майна 35899501.
Мотиви та норми права
Предметом доказування є встановлення факту порушення прав та інтересів позивача за фактом самовільного використання належної йому на праві власності земельної ділянки, факт набуття та оформлення з порушенням встановленого законом порядку розташованого на ній майна, факт належності будівлі магазину до тимчасової споруди, а відтак встановлення відсутності правової залежності (слідування) об'єкта нерухомості за земельною ділянкою.
Щодо вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як зазначено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству.
У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.
Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (п.1 рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі №18-рп/2004).
Позивач обгрунтовує порушення його прав та інтересів тим, що внаслідок укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу будівлі магазину як об'єкта нерухомості і в подальшому реєстрації права власності на цей об'єкт відповідачем, він позбавлений можливості використовувати та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою по вул. Сихівській,7, на якій, як зазначає позивач, знаходиться тимчасова споруда, факт наявності якої підтверджується укладеними договорами оренди земельної ділянки. Відтак просить суд визнати договори купівлі-продажу недійсними, оскільки ця обставина вплине на момент слідування земельної ділянки за об'єктом нерухомості, що на ній розміщена.
Суд приймає такі доводи позивача та зазначає таке.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Згідно матеріалів справи, відповідач набув право власності на об'єкт - магазин площею 37,1 кв.м. по вул. Сихівській,7 у м. Львові на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2012 року з ПП «Мадич», що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І.Л. та зареєстровано в реєстрі за №2188. Будівля магазину знаходиться на земельній ділянці площею 0,0030 га, кадастровий номер - 4610136800:06:001:0015, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови, як зазначено у цьому договорі.
ПП «Мадич» набуло будівлю магазину 16 лютого 2012 року на підставі укладеного договору купівлі-продажу з ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ», що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л. та зареєстровано в реєстрі за №346.
ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ» набуло право власності на будівлю магазину на підставі рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року у справі №5015/4675/11.
Так, рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2011р. у справі №5015/4675/11 позов товариства з обмеженою відповідальністю “Салон “Же-О-Зе” задоволено, визнано за ТзОВ “Салон “Же-О-Зе” право власності на будівлю, зокрема, будівлю магазину, площею 37,1кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Сихівська, 7, а в решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Слід зазначити, що, як слідує з матеріалів справи, в подальшому, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року у справі №5015/4675/11, рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року у справі №5015/4675/11 скасовано, а в позові відмовлено.
При цьому, суд апеляційної інстанції, рішення якого чинне, зазначив, що «судова колегія вважає безпідставними доводи позивача (прим. ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ») та висновки місцевого господарського суду щодо віднесення придбаних позивачем споруд до об'єктів нерухомого майна, оскільки з моменту влаштування таких і до цього часу споруди, за вищезазначеними адресами є малими архітектурними формами, тобто тимчасовими спорудами, а не нерухомим майном. Таким чином, в результаті укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу у позивача не могло виникнути право власності на будівлі як на нерухоме майно, оскільки споруди є тимчасовими. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, договори купівлі-продажу приміщень (будівель), укладені між позивачем та продавцями в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації. В силу приписів ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відтак, укладені позивачем договори без нотаріального посвідчення та державної реєстрації також підтверджують факт, що споруди, придбані позивачем за вищезазначеними договорами не є нерухомим майном, що виключає можливість визнання права власності в судовому порядку на тимчасову споруду як на нерухоме майно. Відтак, місцевий господарський суд, підмінюючи поняття «будівлі» та «тимчасової споруди», яка в силу вимог ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово та, відповідно, не може бути об'єктом нерухомого майна, прийшов до помилкового висновку про те, що об'єкти, на які позивач просить суд визнати за ним право власності, є об'єктами нерухомого майна. Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували те, що спірні об'єкти є нерухомим майном, а також докази, якими підтверджується факт отримання у встановленому законом порядку дозволів на будівництво спірних об'єктів як об'єктів нерухомого майна, прийняття в експлуатацію спірних об'єктів в порядку прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна. Разом з тим, судова колегія вважає безпідставним застосування судом першої інстанції норм ст.376 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що спірні об'єкти є нерухомим майном, а право власності позивача на спірні об'єкти як на тимчасові споруди ніким не оспорювалось, що на думку судової колегії, виключає можливість задоволення позовних вимог. Окрім того, застосування цієї норми може бути здійснено судом під час розгляду справи про визнання права власності лише тоді, якщо на час розгляду справи особі, яка здійснила самочинне будівництво, власник земельної ділянки надав їй цю ділянку під уже збудоване нерухоме майно. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що Львівська міська рада надавала земельні ділянки особам, які здійснили будівництво спірних об'єктів, під самочинно збудоване нерухоме майно. Натомість, матеріали справи спростовують такі висновки тим, що договорами оренди земельних ділянок підтверджується факт їх надання для обслуговування малих архітектурних форм. Також є помилковим висновок суду про можливість застосування до спірних правовідносин ст.331 ЦК України, оскільки право власності на спірні об'єкти могло виникнути лише з моменту прийняття їх до експлуатації, після чого такі об'єкти могли з'явитися у цивільному обороті, а оскільки в матеріалах справи докази такого прийняття в експлуатацію відсутні, суд не вправі був на підставі ст. 331 ЦК України задовольняти позовні вимоги».
Отже, постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що будівлі магазину, площею 37,1кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Сихівська, 7, є тимчасовою спорудою, а не об'єктом нерухомості в розумінні ст.181 ЦК України.
На вимогу позивача, судом витребувано матеріали інвентаризаційної справи спірної будівлі. Як слідує з матеріалів Інвентаризаційної справи щодо будівлі магазину, площею 37,1кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Сихівська, 7, фактів, встановлених у судових рішеннях у справі №5015/2476/11 05.05.2010 року між Львівською міською радою та ФОП Ференц Р.С. укладено договір оренди земельної ділянки на вул. Сихівській, 7, площею З0кв.м для обслуговування малої архітектурної форми. 30.03.2011 року укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди, якою змінено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою. В подальшому, 21.11.2011 року між ФОП Ференц Р.С. та позивачем (ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого предметом договору є споруда, яка складається «з фундаменту, металевого каркасу, сандвіч панелей, вікон, дверей та розташована за адресою вул. Сихівська, 7 у м. Львові». Споруда на вул.Сихівській, 7 встановлена ФОП Ференц Р.С. на підставі ухвал Львівської міської ради від 18.12.2008 року №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» та від 03.12.2009 року №3087 «Про внесення змін і доповнень до ухвали міської ради від 18.12.2008 №2311 та змін до ухвали міської ради від 21.05.2009 №2685.
Судом встановлено, що відповідно до інформації наданої управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради договір оренди землі від №С-2542 (із змінами від 27.11.2014 №0-2856 та від 01.09.2015 №0-4105) на вул. Сихівська,7 (кадастровий номер №4610136800:06:001:0015) у м.Львові укладений між Львівською міською радою та ПП «Нова територія» терміном до 30.12.2016р. Листом від 01.10.2021 №4-2302-35861 управління комунальної власності департаменту економічного розвитку повідомило, що згідно бази даних нарахування орендних платежів обліковується договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 29.12.2017 №0-2313-17, укладений з ПП «Нова територія», що знаходиться за адресою м. Львів, вул.Сихівська,7. Термін вказаного договору встановлюється з 01 січня 2017 по 31 травня 2018.
Згідно інформації наданої управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради паспорт прив'язки тимчасової споруди ПП «Нова територія» був виданий управлінням архітектури та урбаністики 12.03.2019р. і дійсний до 31.12.2019р.
29.09.2021р. Сихівською районною адміністрацією проведено комісійне обстеження тимчасової споруди ПП «Нова територія» для здійснення підприємницької діяльності на вул. Сихівська,7. В акті складеному комісією зазначено, що тимчасова споруда розміщена біля житлового будинку №7 на вул. Сихівська,7. Тимчасова споруда виготовлена із сендвіч-панелей в сірих кольорах.
Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами благоустрою є, зокрема малі архітектурні форми.
Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.
До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що станом на час розгляду справи, будівля магазину за адресою вул. Сихівська, 7 у м. Львові є тимчасовою спорудою, а не об'єктом нерухомості в розумінні ст.181 ЦК України.
Ця обставина підтверджується також наявними у справі доказами, а саме договорами оренди землі, що укладені між позивачем та відповідачем.
Так, як зазначено вище, 30 квітня 2013 року між Львівською міською радою та ПП «Нова територія» укладено договір оренди землі, предметом якого є прийняття в строкове платне користування орендарем - ПП «Нова територія» земельної ділянки, кадастровий номер 4610136800:06:001:0015, загальною площею 0,0030га для обслуговування малої архітектурної форми.
Відповідно до Розділу 3 договору його укладено на 2 (два) роки до 18 грудня 2013 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Цей договір зареєстрований у Львівській міській раді 30 квітня 2013 року за №С-2542, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі С-3 вчинено запис.
01 вересня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду (договір) договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Львівській міській раді 30.04.2013 року за №С-2542 із змінами зареєстрованими у Львівській міській раді 27.11.2014 року за №С-2856.
Зокрема, продовжено дію договору оренди земельної ділянки для розміщення тимчасової споруди за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7 до 30.12.2016 року.
Отже, договори оренди землі укладалися сторонами для обслуговування малої архітектурної форми, а не будівлі як нерухомого майна. А відтак аргументи відповідача, що зазначені у відзиві, в частині позбавлення права власності шляхом звільнення земельної ділянки, яке набуто відповідно до вимог чинного законодавства, судом, враховуючи також постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі №5015/4675/11 відхиляються. Адже підтверджено, що будівля магазину не є об'єктом нерухомості, а є тимчасовою спорудою, малою архітектурною формою.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.3 - 8.5) наголосила на тому, що:
- правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об'єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України;
- стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
У п.40 постанови від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що, якщо право власності на об'єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований, належать одній особі, подальше відчуження об'єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, а також земельної ділянки окремо від об'єкта нерухомості не допускається.
Статтями 203, 204, 215 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в ст.4 ЦК України. Зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.
Відповідно до ст.238 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд доходить висновку, що зміст договору купівлі-продажу, пов'язаного з предметом спору - приміщенням магазину за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, що підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року у справі №5015/4675/11, якою рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року у справі №5015/4675/11 скасовано, що будівля магазину площею 37,1кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Сихівська, 7, є тимчасовою спорудою, а не об'єктом нерухомості в розумінні ст.181 ЦК України.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про те, що вимога позивача до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 №2188, укладеного між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною та скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об'єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об'єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватне підприємство «Мадич» виключені позивачем з числа відповідачів (клопотання про усунення недоліків позовної заяви вх.№17017/21) у зв'язку з припиненням їх діяльності без правонаступників (Витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГО від 12.07.2021 року на ПП «Мадич» та Витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГО від 12.07.2021 року на ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ»), у частині позовних вимог до них про скасування державної реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501); скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Мадич» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Мадич» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.02.2012 №346, укладеного між «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватним підприємством «Мадич», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Тарасом Львовичем відмовити.
У відзиві на позов відповідач просить застосувати строки позовної давності. Зокрема зазначає, що «оскільки Львівська міська рада, як юридична особа набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у відповідній сфері. Звертаємо суд увагу на те, що Відповідачем набуто право власності на будівлю магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, буд.7 (надалі - Спірний об'єкт) на підставі договору купівля-продажу р.№2188 від 31.05.2012 р., посвідченого Ющук І.Л., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Тож, строк позовної давності щодо оскарження договору недійсним почався 31.05.2012 року та закінчився - 31.05.2015 року, а щодо скасування державної реєстрації почався 05.10.2012 року та закінчився 05.10.2015 року.
Проте зважаючи на той факт, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р у справі №5015/4675/11 було скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року, то й строк позовної даності можна застосовувати, з моменту настання винесення даної постанови, але і в даному випадку позивачем значно пропущено строк на подання даного позову».
З цього приводу су зазначає таке.
Згідно ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня. Коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів «довідалася» та «могла довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року у справі №5015/4675/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Салон “Же-О-Зе» до Львівської міської ради, третя особа - обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” встановлено, що « 05.05.2010 року між Львівською міською радою та ФОП Ференц Р.С. укладено договір оренди земельної ділянки на вул. Сихівській, 7, площею 30кв.м для обслуговування малої архітектурної форми. 30.03.2011 року укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди, якою змінено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою. В подальшому, 21.11.2011 року між ФОП Ференц Р.С. та позивачем укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого предметом договору є споруда, яка складається «з фундаменту, металевого каркасу, сандвіч панелей, вікон, дверей та розташована за адресою вул. Сихівська, 7 у м. Львові». Споруда на вул. Сихівській, 7 встановлена ФОП Ференц Р.С. на підставі ухвал Львівської міської ради від 18.12.2008 року №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» та від 03.12.2009 року №3087 «Про внесення змін і доповнень до ухвали міської ради від 18.12.2008 №2311 та змін до ухвали міської ради від 21.05.2009 №2685. Відтак, судова колегія вважає безпідставними доводи позивача та висновки місцевого господарського суду щодо віднесення придбаних позивачем споруд до об'єктів нерухомого майна, оскільки з моменту влаштування таких і до цього часу споруди, за вищезазначеними адресами є малими архітектурними формами, тобто тимчасовими спорудами, а не нерухомим майном. Таким чином, в результаті укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу у позивача не могло виникнути право власності на будівлі як на нерухоме майно, оскільки споруди є тимчасовими. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, договори купівлі-продажу приміщень (будівель), укладені між позивачем та продавцями в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації.».
Таким чином, судом апеляційної інстанції підтверджено факт, що нежитлове приміщення магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 у м. Львові, яке в подальшому відчужене ТОВ «Салон “Же-О-Зе» як об'єкт нерухомості за договором купівлі - продажу ПП «Мадич», а в подальшому ПП «Малдич» - ПП «Нова Територія», є тимчасовою спорудою.
При цьому суд зазначає, що відповідач - ПП «Нова Територія» цей факт не заперечував, оскільки матеріали справи містять договори оренди землі, договір №С-2313-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 29 грудня 2017 року, що укладався з відповідачем, до 31 травня 2018 року, паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності тимчасової споруди по вул. Сихівська, 7, замовником якого є ПП «Нова Територія». Отже, договори оренди земельної ділянки, які належним чином підписані відповідачем без жодних зауважень, укладалися саме на об'єкт - тимчасову споруду.
Враховуючи ці обставини, суд відхиляє доводи про пропуск строку позовної давності, оскільки своїми діями про належність приміщення по вул. Сихівська, 7 у м. Львові до тимчасових споруд і укладаючи та підписуючи відповідні договори до 2018 року, відповідач констатував факт відсутності саме об'єкта нерухомості на орендованій земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 4610136800:06:001:0015, загальною площею 0,0030га.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, дата формування 02.07.2021 року, наданої позивачем, право власності на будівлю магазину заг. площею 37,1 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 7 зареєстровано за ПП «Нова Територія» на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющуком І.Л., дата внесення запису 05.10.2012 року, реєстраційний номер майна 35899501.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до п.6 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно є предметом спору про відновлення його майнового права.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст.20 ГПК України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Відтак суд доходить висновку, що вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) підлягає задоволенню. В частині інших вимог про скасування державної реєстрації слід відмовити, оскільки, як зазначено вище, відповідачем у справі є ПП «Нова територія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватне підприємство «Мадич» виключені позивачем з числа відповідачів (клопотання про усунення недоліків позовної заяви вх.№17017/21) у зв'язку з припиненням їх діяльності без правонаступників (Витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГО від 12.07.2021 року на ПП «Мадич» та Витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГО від 12.07.2021 року на ТОВ «ЖЕ-О-ЗЕ»).
Щодо вимоги позивача зобов'язати Приватне підприємство «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська,7 суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Підпункт «а» частини другої статті 83 ЗК України встановлює, що у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).
Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях, і такі повноваження є виключною компетенцією Ради. Тобто підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності вказаної адміністративної одиниці для громадян та юридичних осіб, як і визначення умов такого користування є відповідне рішення Ради.
За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.
Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).
Поряд з цим відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно зі статтею 120 ЗК України (у редакції на час виникнення права власності на об'єкт нерухомості) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про правомірність набуття права власності на об'єкт, що розташований на земельній ділянці, а відтак правомірності користування земельною ділянкою, на якій розташовано цей об'єкт.
Виходячи з положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, суд доходить висновку, що доказами, наявними у справі, не доведено правомірності набуття права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, а відтак право на земельну ділянку у набувача нерухомості не виникає. Згідно вимог законодавства одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, виникає право на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки. Отже, право позивача є порушеним, а доводи відповідача у цій частині необгрунтованими (з врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові Верховного Суду у складі клогії суддів Касаційного господарського суду від 14 березня 2019 року у справі №902/341/17).
Відповідач набув право власності на нерухомість, розташовану на спірній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу, який судом визнаний недійсним, і закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права Львівської міської ради як власника землі на користування нею. Отже, позов в частині вимоги - зобов'язати Приватне підприємство «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська,7 підлягає задоволенню. При цьому, як суд зазначив вище, незважаючи на факт належності права власності на об'єкт нерухомості, відповідач укладав договори оренди земельної ділянки, вказуючи розміщення на ній тимчасової споруди, що виключає принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.05.2012 №2188 між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною; скасувати державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501); Зобов'язати Приватне підприємство «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська,7. У задоволенні решти вимог відмовити.
Судовий збір
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір, сплачений позивачем, частково у розмірі 6 810,00грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.05.2012 №2188 між Приватним підприємством «Мадич» та Приватним підприємством «Нова Територія», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною.
3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м.Львів, вул.Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501) з припиненням права власності Приватного підприємства «Нова Територія» на об'єкт нерухомого майна: будівлю магазину загальною площею 37,1 кв. м на вул. Сихівська,7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35899501).
4. Зобов'язати Приватне підприємство «Нова Територія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий №4610136800:06:001:0015) площею 0,0030га, шляхом демонтажу (знесення) будівлі магазину, загальною площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська,7.
5. Стягнути з Приватного підприємства «Нова Територія» ( 79018, м. Львів, вул. Городоцька, 153, код ЄДРПОУ 36361393) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) 6 810, 00грн. судового збору.
6. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2022 року.
Суддя Коссак С.М.