79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.05.2022 Справа № 914/562/22
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи
за позовом Керівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача Державної служби України з безпеки на транспорті, місто Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Сервіс Автотранс», місто Червоноград
про стягнення 6 205,82 грн.
Без виклику сторін.
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Сервіс Автотранс» про стягнення плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 6 205,82 грн.
Ухвалою суду від 23.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала суду від 23.03.2022 надсилалась прокуратурі на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Св.Володимира, будинок 15.
Ухвала суду від 23.03.2022 надсилалась позивачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 03035, місто Київ-35, проспект Перемоги, будинок 14.
Ухвала суду від 23.03.2022 надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Львівська, будинок 46.
Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.
26.04.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.04.2022 (вх.№8456/22) з доказами надіслання 20.04.2022 зазначеного відзиву з додатками на адресу всіх учасників справи. У відзиві відповідач не заперечив проти здійснення розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
06.05.2022 від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№9422/22) з доказами надіслання 03.05.2022 зазначеної відповіді на відзив з додатками на адресу всіх учасників справи.
20.05.2022 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив від 16.05.2022 (вх.№10618/22).
Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позиція прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог прокурор покликається на те, що позивачем 15.04.2019 складено акт №0021622 про перевищення (автомобіля марки MAN модель 19.464 державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності відповідачу та із спеціалізованим напівпричіпом-спеціалізованим Н/ПР-самоскид-е марки BODEX модель KIS 3WS, державний номерний знак НОМЕР_2 ) нормативних вагових параметрів осьового навантаження автомобіля та здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 166/071 від 15.04.2019.
Відповідач оплати не провів, у зв'язку з чим прокурор просить стягнути з відповідача 6 205,82 грн оплати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало те, що позивач, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, не звернувся до суду за їх захистом.
Правовими підставами позову зазначено норми Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого, Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі по тексту рішення Порядок), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 (далі по тексту рішення Порядок), п. 22.5 Правил дорожнього руху, ст. ст. 6, 33, 48 Закону України «Про автомобільні дороги», ст. ст. 16, 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач - Державна служба України з безпеки на транспорті письмових пояснень щодо суті заявлених вимог суду не подала.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Зокрема зазначив, що відповідач здійснював перевезення вугілля кам'яного, тобто сипучого вантажу, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. На думку відповідача, зважування від 15.04.2019р., проведене посадовими особами позивача не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі, зсув центру ваги при нахилі навісного обладнання при русі автомобіля на підйомах, спусках, екстреному гальмуванні, а також при заїзді на платформу ваг, коли починається рівномірний рух сипучого вантажу, шо в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, шо перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
В акті № 0021622 від 15.04.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів вказано, про те що при нормативно допустимій повній масі 40,0 тон, фактична становить 41,1 тонну, що на думку відповідача не відповідає дійсності, оскільки згідно товарно-транспортної накладної №01/15 від 15 квітня 2019р., вказане вугілля було отримане вантажоодержувачем в загальній масі 39,10 тон. Наведене свідчить про недостовірність результатів здійсненого вагового контролю (зважування) посадовими особами позивача.
Крім того, відповідач зазначив, що на його переконання результати вимірювання, здійснені позивачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем, при цьому покликається на правові позиції Верховного суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018р.), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018р.) по застосуванню положень ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, зазначає, що хоча вказаним положенням Порядку №879 і передбачена наявність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, як на дату проведення ГВК, так і на даний час відповідна методика Мінекономрозвитку не затверджена. Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08.
Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.
На думку відповідача нарахування плати за проїзд було протиправно здійснене не за фактичну пройдену частину маршруту до місця проведення перевірки, а за повну відстань маршруту, оскільки в акті №0021622 від 15.04.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів вказано, що місце проведення габаритно-вагового контролю - 126 км а-д Н-17, а пройдена відстань дорогами загального користування - 171 км. При цьому, повна відстань між с. Сілець, Львівська область (пункт навантаження) та с. Зоря, Рівненська область (пункт розвантаження) складає саме 171 км.
Також, відповідач зазначив, що ТзОВ «Галич Сервіс Автотранс» не було повідомлено про дату, час та місце проведення розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт до початку такого розгляду. Позивачем не надано жодних доказів направлення на адресу відповідача та отримання останнім повідомлення про заборгованість. Вказані обставини зумовили те, що ТзОВ «Галич Сервіс Автотранс» не було обізнаним про наявність справи щодо порушення законодавства та про нарахування плати за проїзд великовагового/габаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, а відтак позбавлено можливості оскаржити результати габаритного-вагового контролю в установленому законом порядку та спростувати доводи Державної служби України з безпеки на транспорті.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
15.04.2019 посадовими особами Управління проведено перевірку та габаритно-ваговий контроль на автомобільних вагах транспортного засобу, який належить на праві власності - Товариству з обмеженою відповідальністю «Галич Сервіс Автотранс», за результатами якої Управлінням встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження одиничної осі та строєної осі транспортного засобу, що зафіксовано довідкою від 15.04.2019 №0002210 та актом від 15.04.2019 № 0021622.
Укртрансбезпека склала акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 133536 від 15.04.2019. Перевірка проводилась щодо автомобіля марки MAN модель 19.464 державний номерний знак НОМЕР_1 .
Укртрансбезпека 15.04.2019 склала акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0021622. Перевірявся автомобіль марки MAN модель 19.464 державний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп-спеціалізований Н/ПР-самоскид-е марки BODEX модель KIS 3WS, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким перевозилось вугілля кам'яне. Маршрут руху с.Сілець (Львівська область) - с.Зоря (Рівненська область) становить 171 км.
В акті №0021622 від 15.04.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки №0002210 від 15.04.2019 про результати здійснення габаритного-вагового контролю результати вагового контролю вказано, що загальна маса навантаження становить 41,1 т, при нормі 40 т, що на 1,1 т перевищує нормативно допустиме навантаження, також виявлено, що фактичне осьове навантаження на строєну вісь становить 23,55 т, при нормі 22 т, що на 1,55 т перевищує норму.
За кермом вищезазначеного автомобіля перебував ОСОБА_1 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MAN модель 19.464 державний номерний знак НОМЕР_1 , підписав акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та зазначив, що з актом не згідний.
Результати габаритно-вагового контролю не оскаржені в установленому законом порядку.
Посадові особи Управління діяли на підставі затвердженого графіку проведення рейдових перевірок управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області у період з 15.04.2019 по 21.04.2019, направлення на рейдову перевірку № 011715 від 12.04.2019.
Відповідачу на праві власності належить автомобіль марки MAN модель 19.464 державний номерний знак НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , із спеціалізованим напівпричіпом-спеціалізованим Н/ПР-самоскид-е марки BODEX модель KIS 3WS, державний номерний знак НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Габаритно-ваговий контроль проводився у Львівській області, маршрут руху автомобіля відповідача с.Сілець (Львівська область) - с.Зоря (Рівненська область), загальною протяжністю дороги 171 км, місце проведення габаритно-вагового контролю зафіксовано на автодорозі Н-17 (126 км) (Акт №0021622 від 15.04.2019). Згідно товарно-транспортної накладної №01/15 від 15.04.2019 пункт навантаження: с.Сілець, Сокальський район, Львівська область, пункт розвантаження: с.Зоря, Рівненський район, Рівненська область.
Відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом №35-02/5374, чинним до 08.02.2020.
Згідно з розрахунком №166/071 від 15.04.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта №0021622 від 15.04.2019, відповідачу нараховано 205,2 євро, що по курсу євро станом на 15.04.2019 складає 6 205,82 грн.
23.06.2020 №46944/21-1/24-20 Управлінням на адресу відповідача направлено лист-повідомленням про необхідність внесення плати за проїзд.
Відповідачем зазначені кошти добровільно не сплачено, а позивачем не вжито належних заходів щодо стягнення вказаної суми, що стало підставою для звернення прокурора із вказаним позовом до суду.
Висновки суду.
З приводу подання позову прокуратурою в інтересах держави Державної служби України з безпеки на транспорті, суд зазначає наступне.
Так, частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський процесуальний кодекс України у статті 20 визначає справи, що належать до юрисдикції господарських судів. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), зокрема, справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Згідно частин 1, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Законом України від 02.06.2016 р. № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України врегульовано Законом України «Про прокуратуру».
Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Однією з функцій, що покладаються на прокуратуру є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом України «Про прокуратуру».
Представництво прокуратурою інтересів держави в суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Так, зокрема згідно частини 1 статті 23 вказаного закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно абзацу першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17).
23.06.2020 №46944/21-1/24-20 Управлінням на адресу відповідача направлено лист-повідомленням про необхідність внесення плати за проїзд.
Відповідачем визначений розмір плати за проїзд не сплачено у встановлені чинним законодавством строки.
Позивач звертався до Львівської обласної прокуратури з листом за вих.№100119/22/24-21 від 26.11.2021 та до Червоноградської окружної прокуратури з листом за вих.№5/822/23-22 від 05.01.2022, в яких просив розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Уктрансбезпеки через відсутність повноважень в останньої для самостійного звернення.
Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 6 205,82 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного Господарського Суду у пункті 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
За таких обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті. З питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у її постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.
Відкриваючи провадження у цій справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
На думку суду прокурором дотримано встановлену частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.
Щодо суті спору.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі Положення), відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
За приписами підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У відповідності до абзацу першого пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (надалі Порядок).
Пунктом 3 Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами, а також відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Згідно з частиною 3 пункту 2 зазначеного Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, які зазначені у пункті 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
У розрахунку від 15.04.2019 №166/071 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 15.04.2019 № 0021622 зазначено, що перевищення параметрів від нормативу становить 2,75 відсотків, тобто транспортний засіб відповідача необхідно вважати великоваговим.
Відповідно до пункту 22.5. Правил дорожнього руху: 22.5. за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Перевищення нормативно допустимого навантаження зафіксовано в акті про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та довідці від 15.04.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Зазначено, що загальна маса навантаження становить 41,10 т, при нормі 40 т, що на 1,10 т перевищує нормативно допустиме навантаження, також зазначено, що фактичне осьове навантаження на строєну вісь становить 23,55 т, при нормі 22 т, що на 1,55 т перевищує норму.
На підставі викладеного, Управлінням нарахована відповідачу плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 205,20 євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Порядком.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Таким чином, сума 205,20 євро станом на 15.04.2019, тобто на день проведення розрахунку за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, еквівалентна - 6 205,82 грн.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Згідно з пункту 41 Порядку, дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно- вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Відповідачем визначений розмір плати за проїзд не оскаржено у встановлені чинним законодавством строки.
Твердження відповідача про перевезення сипучого вантажу та відсутність відповідної методики зважування, є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 № 879 (надалі - Порядок № 879): великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пункт 22.5 Правил дорожнього руху України вказує, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному КМУ.
З огляду на те, що параметри транспортного засобу перевищили нормативно допустимі параметри більш ніж на 2 % (а саме на 2,75%), відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», Правил №30, Порядку №879 обов'язковим документом для руху такого транспортного составу автомобільними дорогами є відповідний дозвіл на рух, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції. Автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов'язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.
При здійсненні перевезень повна маса транспортного засобу може бути в межах норми, але через неправильне розміщення вантажу навантаженім на осі може бути з перевищенням допустимих осьових навантажень, однак під час здійснення зважування було встановлено, як перевищення осьового навантаження так і перевищення вагових параметрів повної маси транспортного засобу (загальної маси).
За результатами зважування портативна система зважування (ваги) друкує квитанцію про результати зважування по кожному колесу, по кожній осі та всього транспортного засобу разом.
Відповідно до п. 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Власник та водій транспортного засобу зобов'язані забезпечити правильне розміщення вантажу, забезпечити належну швидкість руху та з метою забезпечення безпеки перевезень виключити можливість його переміщення під час здійснення перевезень, особливо сипучих, оскільки самовільне переміщення вантажу під час перевезення може спричинити порушення гальмівних якостей транспортного засобу, порушити його бокову стійкість на дорозі, призвести до ДТП з непередбачуваними наслідками.
Якісь особливі умови зважування транспортних засобів, які навантажені сипучими вантажами чинним законодавством України та міжнародними документами (конвенціями, угодами, правилами тощо) не передбачені.
Відповідно до пп. 2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879» пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: «Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку». При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» виключено пункт 19 Порядку №879. 3 огляду на виключення п. 19 Порядку №879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не може розцінюватися, як наявність в Укртрансбезпеки обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі №804/5296/17.
На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Разом з тим, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879.
При цьому, розрахунок плати за перевищення параметрів від нормативу здійснено виходячи з перевищення загальної маси навантаженого транспортного засобу, вагою 41,1 т, а саме на 2,75 %, при допустимій 40,0 т, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого перевищення вагового нормативу.
Судова практика, на яку покликається відповідач (постанови Верховного Суду у справі №816/2329/13-а від 12.04.2018, у справі №826/442/13-а від 16.01.2018, у справі №821/597/17 від 12.06.2018) є нерелевантною обставинам справи у цьому спорі. Вказані постанови стосуються оскарження дій та актів податкового органу, тобто не подібних правовідносин до розглядуваної господарської справи. Відтак правові позиції викладені у них не можуть бути застосовані у даній справі.
Твердження відповідача про те, що вугілля було отримане вантажоодержувачем в загальні масі 39,10 т, спростовується наявними в матеріалах справи копією чеку зважування №442 від 15.04.2019 та копією довідки №0002210 від 15.04.2019 про результати здійснення габаритно вагового контролю, відповідно до яких повна маса транспортного засобу становить 41,10 т.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія товарно-транспортної накладної № 01/15 від 15 квітня 2019, відповідно до якої зазначена маса брутто вантажу 23700 (лицева сторона), також в графі відомості про вантаж на зворотній стороні накладної, зазначено: «вугілля кам'яне», однак не вказано маси брутто вантажу.
Твердження відповідача про те, що здійснення нарахування плати за проїзд проведено не за фактично пройдену частину маршруту до місця проведення перевірки, а за повну відстань маршруту, є безпідставними, з огляду на наступне.
Пунктом 30 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів.
Згідно зі Ставками плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007) до великовагових транспортних засобів (за загальну масу) 40-44 т застосовується ставка 0,1 євро за 1 км, до великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро за 1 км.
Пунктом 31-1 Порядку № 879 встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Оскільки 2 параметри перевищували нормативи до 10 відсотків (перевищення загальної маси транспортного засобу та строєна вісь (одиночні шини)), то розмір плати за проїзд потрібно нарахувати у подвійному розмірі.
Оскільки в товаро-транспортній накладній зазначено пункт навантаження: с. Сілець, Сокальський район Львівська область, пункт розвантаження вказано с.Зоря Рівненський район, Рівненська область, пункт перевантаження не зазначено, розрахунок проведений виходячи з відстані між пунктом навантаження до пункту розвантаження, тобто ту яку перевізник мав намір проїхати, що становить 171 км.
Укртрансбезпека склала розрахунок плати за проїзд №166/071 від 15.04.2019 у розмірі 205,20 євро, який є правильним.
Твердження відповідача про те, що ТзОВ «Галич Сервіс Автотранс» не було повідомлено про дату, час та місце проведення розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт до початку такого розгляду, є безпідставними, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що водій перевізника - ОСОБА_2 був ознайомлений з актом № 00216622 від 15.04.2019 та з актом № 133536 від 15.04.2019 водій перевізника ознайомлений. Довідку № 0002210 від 15.04.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок № 166/071 від 15.04.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 15.04.2019 №0021622, водій перевізника ОСОБА_1 отримав 15.04.2019, що підтверджується підписом водія на вказаних документах.
23.06.2020 №46944/21-1/24-20 Управлінням на адресу відповідача направлено лист-повідомленням про необхідність внесення плати за проїзд в розмірі 205,20 євро, що еквівалентно 6 205,82 грн.
Однак, перевізник (відповідач) всупереч п. 31-1 Порядку № 879, ні протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати за проїзд, вказаної плати не провів.
Червоноградська окружна прокуратура звернулась з позовною заявою в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті до ТзОВ «Галич Сервіс Автотранс» про стягнення заборгованості зі сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 6 205,82 грн, нарахованих згідно розрахунку №166/071 від 15.04.2019, а не про стягнення штрафних санкцій.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Спірні відносини виникли між сторонами у справі з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави). Такі висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 06.06.2018 року у справі № 820/1203/17.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Згідно пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Згідно з пунктами 26-28, 31-1 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.
Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позовна вимога прокурора в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з відповідача 6 205,82 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Сервіс Автотранс», вагові параметри якого перевищують нормативні, є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Наведені відповідачем у відзиві та запереченні на відповідь на відзив твердження не спростовують позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.
Суд, виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, дійшов висновку, що надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними. Відтак, позов підлягає до задоволення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №62 від 26.01.2022.
Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 2 481,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору на користь Львівської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 4, 13, 41, 45, 53, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Сервіс Автотранс» (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Львівська, будинок 46; ідентифікаційний код юридичної особи 38350341) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845), в дохід Державного бюджету України плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 6 205,82 грн (отримувач: ГУК у Волинській області/місто Луцьк/22160100 код ЄДРПОУ 38009371, банк отримувача: Казначейство України, р/р UА328999980313191216000003550).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Сервіс Автотранс» (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Львівська, будинок 46; ідентифікаційний код юридичної особи 38350341) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код юридичної особи 02910031) 2 481,00 грн судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Рішення складено
та підписано 23.05.2022
Суддя Сухович Ю.О.