вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/4107/14
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (вх. № 29/22 від 28.04.2022) на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 53232708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2014 у справі №911/4107/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»,
03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова , буд. 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872;
адреса для листування: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»
08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код ЄДРПОУ 38267861
2. Фізичної особи - підприємця Тінкована Дмитра Сергійовича
АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
стягувача (скаржника): не з'явився;
боржника-1: не з'явився;
боржника-2: не з'явився;
державного виконавця: не з'явився;
встановив:
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2014 у справі №911/4107/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та Вищого господарського суду України від 27.09.2016, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Фізичної особи - підприємця Тінкована Дмитра Сергійовича про стягнення 35573,56 грн. задоволено частково.
22.12.2014 Господарським судом Київської області видані судові накази про примусове виконання рішення у справі №911/4107/14.
28.04.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 53232708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2014 у справі №911/4107/14 (вх. №29/22 від 28.04.2022).
02.05.2022 ухвалою Господарського суду Київської області призначено розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому проваджені №53232708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2014 у справі №911/4107/14 (вх. №29/22 від 28.04.2022) у судовому засіданні 10.05.2022; витребувано у Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 53232708 та письмові пояснення щодо доводів скарги.
06.05.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області Подільським відділом державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) надано копії матеріалів виконавчого провадження № 53232708, пояснень щодо скарги не надано.
06.05.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області представником скаржника - адвокатом Грищенком О.М. подане клопотання про розгляд скарги за наявними документами за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».
Частиною 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядають у 10-денний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, дія чи бездіяльність яких оскаржувати.
У судове засідання 10.05.2022 представники учасників судового процесу не з'явились.
Враховуючи те, що згідно з положеннями частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд вважає, що неявка представників у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги за наданими суду матеріалами.
За результатами дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерство Юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №53232708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2014 у справі №911/4107/14 (вх. №29/22 від 28.04.2022) підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з аргументацією скаржника, бездіяльність державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні полягає у такому:
- невжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо рухомого майна боржника, зокрема щодо його виявлення, арешту, опису, оцінки та реалізації;
- невжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника, належне йому на праві спільної власності, арешту, опису, оцінки та реалізації наявного нерухомого майна боржника із врахуванням та на підставі норм та положень Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження»;
- порушення строків та порядку вчинення виконавчих дій, визначених положеннями Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" 1404-VIII, який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Вказаним законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За умовами частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Згідно з приписами частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, а саме: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частинами 4-5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень, виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтями Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
- здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;
- у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб, надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком тощо.
Як передбачено частиною 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" 1404-VIII, розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Як передбачено частинами 2, 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Крім того, за статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" 1404-VIII, виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження, виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, державним виконавцем до системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.
Згідно з пунктом 11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій, за дорученням державного виконавця.
Як встановлено судом, провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22.12.2014, відкрито головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Середіним Олександром Сергійовичем, постановою про відкриття виконавчого провадження № 53232708 від 11.01.2017.
Вказаним державним виконавцем, серед іншого, постановою про арешт майна боржника від 10.01.2018 накладено арешт на Ѕ частки житлового будинку, загальною площею 143, 00 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Котовськ (нова назва - Подільськ), вул. Терешкової, 14.
Згідно з інформацією з Автономної системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 53232708 передавалось від одного державного виконавця іншому державному виконавцю три рази: 16.08.2017, 02.08.2018, 27.12.2019.
І жодного разу, арешт з нерухомого майна боржника не знімався.
Крім того, згідно з наданих скаржником доказів, боржник є власником таких транспортних засобів: автомобіль марки ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 та легкового причепу ПВА 1, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 .
Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, з моменту винесення постанови від 13.01.2020 (остання постанова про передачу виконавчого провадження) про прийняття виконавчого провадження № 53232708, державним виконавцем не вчинено жодних дій щодо реалізації арештованого майна боржника та дій щодо розшуку та накладення арешту на належні боржнику транспортні засоби.
Крім того, у період з 08 липня 2020 року по 23 лютого 2022 року, державним виконавцем не було вчинено дій, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, із визначеною у законі періодичністю, необхідних для виявлення та арешту майна боржника, з метою погашення заборгованості останнім перед скаржником (направлення запитів та отримання інформації щодо виявлення майна та грошових коштів боржника).
Враховуючи, що вказані обставини підтверджені даними з Автоматизованої системи виконавчих проваджень та копією наданого суду виконавчого провадження, не спростовані представником Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса): у судове засідання не з'явився, письмових пояснень не надав - зазначені вище обставини вважаються судом доведеними.
Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що учасник виконавчого провадження має право звернутись до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, вчинені ними під час, у зв'язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.
Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги, суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Конституційний суд України, беручи до уваги ст.атті 3, 8, частини 1, 2 статті 55, частини 1, 2 статті 129-1 Конституції України, зазначає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації прав на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі, державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2 - рп (II)/2019).
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (справа № 60750/00), суд наголошує що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось на шкоду одній із сторін.
На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, статтями 1-3, 18, 129, 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Подільського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 53232708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22 грудня 2014 року задовольнити повністю.
2. Визнати за період із 08 липня 2020 року по 23 лютого 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства Юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні № 53232708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22 грудня 2014 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 53232708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22 грудня 2014 року із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».
3. Зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Подільського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 53232708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 22 грудня 2014 року із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 23.05.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання, в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.О. Саванчук