Рішення від 07.12.2021 по справі 911/3421/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2021 р. Справа № 911/3421/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті”

до Приватного підприємства “Автоентерпрайз”

про стягнення 26 250,00 гривень

за зустрічним позовом Приватного підприємства “Автоентерпрайз”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті”

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача за первісним позовом: Гордієнко Н.П. (ордер серії КС №823906 від 16.11.2020)

відповідача за первісним позовом: Мазепа Д.Г. (ордер серії АХ №1028968 від 15.10.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” до Приватного підприємства “Автоентерпрайз” про стягнення 26 250,00 гривень штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, у зв'язку з чим відповідно до п. 5.4 договору відповідачу нараховано штраф.

Ухвалою Господарского суду Київської області від 10.12.2020 у справі №911/3421/20 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 28.12.2020, а також надано сторонам строк для подання додаткових пояснень, доказів, клопотань, у тому числі відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 28.12.2020.

Ухвалою Господарского суду Київської області від 28.12.2020 у справі №911/3421/20 відкладено судове засідання на 12.01.2021.

Водночас 29.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме: заяви свідків від 23.12.2020, копії акта обстеження обладнання від 15.12.2020 та рішення єдиного учасника ТОВ “Іоніті” №9 від 07.05.2020. Вказані документи судом прийнято.

Відповідно до змісту вказаного вище клопотання слідує, що з метою додаткового підтвердження обставин, зафіксованих актом обстеження від 15.12.2020, Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” замовлено обстеження обладнання, розміщеного за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 22, виконавець - ТОВ «Незалежна судова експертиза України». Як зауважено Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” ним наразі не отримано акта огляду з висновками за результатами такого огляду.

30.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області засобами поштового зв'язку від Приватного підприємства “Автоентерпрайз” надійшли:

- зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” про визнання недійсним договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 разом з його дублікатами;

- відзив на позовну заяву, відповідно до якого Приватне підприємство “Автоентерпрайз” просило суд, зокрема, витребувати у позивача оригінал договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2020, а також відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Як слідує зі змісту відзиву на позовну заяву, клопотання про витребування оригіналу договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2020, з посиланням на ст. 80, ч. 6 ст. 91 ГПК України мотивоване запереченнями Приватного підприємства “Автоентерпрайз” проти підписання вказаного правочину, а також поданням позивачем не належним чином засвідченого дублікату такого договору без зазначення його походження.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 74, ч. ч. 2, 6 статті 91 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Поряд з тим, приписами ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України унормовано, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Так, з поданого Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, зокрема заяв свідків від 23.12.2020 слідує, що вказані документи надано суду на підтвердження позицї щодо оформлення дубліката договору.

Враховуючи вказане вище та встановлені ГПК України порядок розподілу між сторонами обов'язків щодо доказування у межах здійснення судочинства, а також межі повноважень господарського суду щодо витребування доказів, оскільки витребування оригіналів доказів та їх огляд в судовому засіданні є правом, а не обов'язком суду, яким він користується за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про безпідставність поданого Приватним підприємством “Автоентерпрайз” з посиланням на ч. 6 ст. 91 ГПК України клопотання про витребування оригіналу договору.

Водночас судом враховано, що приписи ч. 6 ст. 91 ГПК України презюмують право суду витребувати оригінал письмового доказу у відповідної особи, яка надала копію такого доказу, та лише у разі наявності сумнівів відповідність поданої копії оригіналу, тоді як підстав для вчинення таких процесуальних дій судом під час розгляду даної справи не встановлено.

До того ж Приватним підприємством “Автоентерпрайз” не доведено обставин виконання пп. 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України та вжиття заходів щодо самостійного отримання оригіналу договору, із відповідним надання доказів на підтвердження вжиття таких заходів, як і не вказано причин неможливості отримати такий документ доказ самостійно.

Вказане вище свідчить про порушення Приватним підприємством “Автоентерпрайз” процесуальних приписів ст. 81 ГПК України, якими передбачено порядок та умови подання клопотання про витребування доказів.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Приватного підприємства “Автоентерпрайз” про витребування у позивача оригіналу договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.01.2021 у справі №911/3421/20 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства “Автоентерпрайз” залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

06.01.2021через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” надійшла відповідь на відзив разом з доданими до такої відповіді документами.

Згідно прохальної частини вказаної вище відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю “Іоніті” просило продовжити йому строк для подання такої відповіді та доказів, що підтверджують викладені у ній обставини, як наслідок приєднати до матеріалів справи таку відповідь і додані до неї документи.

Підставами відповідного клопотання про продовження строку Товариство з обмеженою відповідальністю “Іоніті” вказало обставини отримання відзиву відповідача після встановленого судом строку та неможливістю подання відповідних доказів разом з позовом з огляду на те, що такі докази спростовують заперечення відповідача, а не викладені у позові обставини.

Так, за доводами Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті”, воно отримало копію відзиву відповідача на позовну заяву 29.12.2020, тобто після встановленого судом строку для подання відповіді на відзив - 28.12.2020, в підтвердження чого надано копію конверта з поштовим відправленням №6108533655182 та роздруківку з офіційного сайту АТ «Укрпошта» на підтвердження дати отримання листа з відзивом.

Приписами ст. 252 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Водночас згідно ч. 4 ст. 166 відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Так згідно ухвали Господарського суду Київської області від 10.12.2020 у справі №911/3421/20, зокрема, позивачу надано строк для подання у письмовій формі заперечення на відзив та додаткових доказів - до 28.12.2020, тоді як відповідь на відзив разом з доданими до такої відповіді документами Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” подано до суду засобами поштового зв'язку 05.01.2021, тобто після відповідно встановленого строку.

Відповідно до приписів ст. ст. 113, 118, ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на вказане вище, відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

За таких обставин, оскільки клопотанням про продовження строку на подання відповіді на відзив подано Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” після спливу відповідно встановленого строку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив та доданих до неї доказів.

В розрізі зазначеного вище суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” на те, що:

- номер накладної на наданій товариством копії конверта та в роздруківці з офіційного сайту АТ «Укрпошта» - №6108533655182, не співпадає з номером квитанції на накладній, доданій Приватним підприємством “Автоентерпрайз” до відзиву на позов та зустрічної позовної заяви у якості доказів надіслання таких документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” - №6108533655820;

- отримання відзиву на позов після закінчення встановленого судом строку для вчинення відповідної процесуальної дії та, відповідно, пропуск такого строку не звільняє учасника справи від дотримання передбаченого ст. ст. 118, 119 ГПК України порядку подання клопотань з метою поновлення/продовження процесуального строку, які не є тотожними за своєю процесуальними суттю та алгоритмом подання, зокрема щодо того, що продовження строку після його спливу не допускається.

З огляду на вказане вище, оскільки відповідь на відзив Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” подано з пропуском встановленого строку, без клопотання про його поновлення, яке не є тотожним заявленому товариством та залишеного без задоволення судом клопотання про продовження строку, суд дійшов висновку про залишення без розгляду відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” на відзив.

Водночас, враховуючи вказані Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” обставини подання відповідних доказів разом із відповіддю на відзив, з метою спростування заперечень відповідача, суд, з урахуванням ч. 8 ст. 80 ГПК України, згідно якої докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, дійшов висновку про прийняття та долучення до справи доданих до відповіді на відзив документів.

11.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного підприємства “Автоентерпрайз” надійшло клопотання, відповідно до якого підприємство просило:

- витребувати у позивача оригінал дублікату договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 та направити його для проведення експертизи з метою встановлення дати його створення;

- об'єднати дану справу та зустрічну позовну заяву в одне провадження і здійснювати розгляд такої справи в порядку загального провадження.

Метою подання вказаного клопотання Приватне підприємство “Автоентерпрайз” вказало - встановлення дати створення дублікату договору, оскільки, на переконання підприємства, такий документ був створений незадовго до подання позовної заяви.

12.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: копії акта огляду №70281 зарядних пристроїв для заряджання електромобілів від 12.01.2021 з додатками.

Як слідує зі змісту вказаного вище клопотання, на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” 19.12.2020 представником ТОВ «Незалежна судова експертиза України» здійснено огляд обладнання та встановлено обставини його заміни без згоди та відома позивача, що є додатковим підтвердженням допущених відповідачем порушень.

Обгрунтовуючи пропуск строку на подання вказаного вище акта обставинами його складення саме 12.01.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю “Іоніті” просило суд продовжити строк для подання доказів, а саме: копії акта огляду №70281 зарядних пристроїв для заряджання електромобілів від 12.01.2021 з додатками.

Враховуючи приписи ст. ст. 118, 119 ГПК України, оскільки продовження строку після його спливу не допускається, тоді як відповідне клопотання подано Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” після спливу відповідно встановленого строку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Водночас, враховуючи вказані Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” обставини подання відповідних доказів з порушенням строку, суд, з урахуванням ч. 8 ст. 80 ГПК України, дійшов висновку про прийняття та долучення до справи копії акта огляду №70281 зарядних пристроїв для заряджання електромобілів від 12.01.2021 з додатками.

У підготовчому засіданні 12.01.2022 судом наголошено позивачу на необхідності надання суду оригіналу дубліката договору для огляду, а також постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 12.01.2022, про відкладення засідання на 02.02.2021.

22.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного підприємства “Автоентерпрайз” надійшла заява, відповідно до змісту якої підприємство у встановлений судом строк надало уточнену зустрічну позовну заяву та вказало, що додатки до неї направлялись раніше та наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2021 у справі №911/3421/20, зокрема:

- прийнято до розгляду у справі №911/3421/20 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства “Автоентерпрайз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” про визнання недійсним договору та об'єднано вимоги за відповідним позовом в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” (далі - ТОВ “Іоніті”/позивач з первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) до Приватного підприємства “Автоентерпрайз” (далі - ПП “Автоентерпрайз”/відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) про стягнення 26 250,00 гривень;

- постановлено перейти до розгляду справи №911/3421/20 за правилами загального позовного провадження та призначено на 02.02.2021 підготовче засідання;

- зобов'язано ПП “Автоентерпрайз” до 02.02.2021 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 06.01.2021 у даній справі щодо необхідності надання: відомостей щодо способу захисту прав або інтересів, передбаченого законом чи договором, якому відповідають заявлені позовні вимоги; відомостей про вжиття/невжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; належним чином засвідчених, вказаних у додатках до зустрічної позовної заяви, “копії дублікату договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 між Приватним підприємством “Автоентерпрайз” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті” та “доказів отримання ухвали про відкриття провадження у справі №911/3421/20”;

- встановлено сторонам строк для подання додаткових доказів по справі, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності).

02.02.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3421/20 відкладено підготовче засідання на 23.02.2021.

22.02.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ПП “Автоентерпрайз” надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач за первісним позовом просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату з огляду на неможливість прибуття його представника у підготовче засідання 23.02.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2021 у справі №911/3421/20 відкладено підготовче засідання на 05.04.2021.

23.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Іоніті” надійшов відзив на зустрічну позовну заяву разом з доданими до нього документами.

Відповідно до вказаного вище відзиву, у тому числі його прохальної частини, ТОВ “Іоніті” зазначило про необхідність додаткового часу для збирання доказів (зокрема тих, що спростовують доводи зустрічної позовної заяви), а тому, у зв'язку з неотриманням копії ухвали Господарського суду Київської області від 25.01.2021 у даній справі та перебуванням сторін на стадії мирного врегулювання спору, просило: продовжити товариству строк для подання доказів у справі, приєднати до матеріалів справи долучені до відзиву документи та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Згідно приписів ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За змістом ч.ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пункту 3 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Як слідує з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0103276823250, ухвалу Господарського суду Київської області від 25.01.2021 у справі №911/3421/20, яку надіслано судом на вказану позивачем у позовній заяві офіційну адресу згідно даних Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вручено позивачу 28.01.2021, а тому встановлений ст. 165 ГПК України 15-денний строк для подання відзиву на зустрічну позовну заяву сплинув 12.02.2021.

Однак відзив на зустрічну позовну заяву ТОВ “Іоніті” подано 23.02.2021, тобто з пропуском відповідно встановленого строку для вчинення вказаної процесуальної дії та без клопотання про його поновлення, а тому суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданого відповідачем відзиву.

Що ж до поданих ТОВ “Іоніті” разом з відзивом на зустрічну позовну заяву доказів та клопотання про продовження строку на їх подання, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, позаяк згідно ст. ст. 118, 119 ГПК України продовження строку після його спливу не допускається.

Водночас суд дійшов висновку і про відсутність підстав для прийняття поданих ТОВ “Іоніті” разом з відзивом на зустрічну позовну заяву доказів у розумінні приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України, оскільки ТОВ “Іоніті” не обґрунтовано ані поважність причин пропуску відповідного процесуального строку для подання доказів, ані об'єктивну неможливість подати відповідні докази до суду у встановлений строк, тоді як посилання відповідача за зустрічним позовом на неотримання ухвали суду не відповідають дійсним, наведеним вище обставинам вручення позивачу ухвали Господарского суду Київської області від 25.01.2021 у справі №911/3421/20.

Крім того ухвалу Господарского суду Київської області від 25.01.2021 у справі №911/3421/20 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, тоді як в силу статтей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на вказане вище суд дійшов висновку, що зазначені ТОВ “Іоніті” доводи про неотримання поштової кореспонденції від суду, перебування в процесу мирного врегулювання спору та виникнення необхідності подання додаткових доказів не є тими поважними причинами пропуску строку для подання доказів, які не залежали від товариства, оскільки вказані обставини не впливають на можливість особи, уповноваженої на представництво інтересів учасника справи у судовому процесі, проявити принаймні обачність та перевірити стан розгляду справи і відповідно прийняті у ній рішення за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, відтак повідомити суд про причини неможливості подання доказів заздалегідь.

В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що у судовому засіданні 23.02.2021 представником ТОВ “Іоніті” не повідомлено суд ані про необхідність подання додаткових доказів, ані про необхідність для цього додаткового часу.

05.04.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Приватного підприємства “Автоентерпрайз” надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач за первісним позовом просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату з огляду на неможливість прибуття його представника у підготовче засідання 05.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2021 у справі №911/3421/20 відкладено підготовче засідання на 19.04.2021.

У підготовчому засіданні 19.04.2021 представник відповідача за первісним позовом заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, тоді як представник позивача за первісним позовом заперечила проти вказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 19.04.2021, у справі №911/3421/20 відкладено підготовче засідання на 11.05.2021.

07.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП “Автоентерпрайз” надійшла відповідь на пояснення позивача, згідно якоої відповідач за первісним позовом просив продовжити строк на подання доказів та, відповідно, долучити такі докази до матеріалів справи - копії договору суборенди №18/02/2020-2 від 18.02.2020 та акта приймання-передачі від 18.02.2020.

Так, вказана вище відповідь та заявлені у ній клопотання обґрунтовано виявленням ПП “Автоентерпрайз” обставин відсутності договору оренди земельної ділянки станом на момент укладення спірного договору, що додатково підтверджує недійсність такого правочину. Вказані обставини, за доводами відповідача за первісним позовом, виявити своєчасно не було можливо з огляду на велику кількість аналогічних спорів між сторонами та розгляд їх у суді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 11.05.2021, у справі №911/3421/20 відкладено підготовче засідання на 25.05.2021.

24.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Іоніті” надійшли:

- заперечення проти приєднання документа до матеріалів справи, відповідно до яких позивач за первісним позовом вказав, що ПП “Автоентерпрайз” пропущено строк для подання копії договору суборенди №18/02/2020-2 від 18.02.2020 та акта приймання-передачі від 18.02.2020 та не наведено поважних причин пропуску відповідного строку, з урахуванням теоретичної наявності таких документів у ПП “Автоентерпрайз” станом на дату подання зустрічного позову;

- письмові пояснення щодо обставин відключення обладнання з урахуванням практики Північного апеляційного господарського суду.

У підготовчому засіданні 25.05.2021 представник ПП “Автоентерпрайз” наголосив на поважності причин пропуску строку для подання копії договору суборенди №18/02/2020-2 від 18.02.2020 та акта приймання-передачі від 18.02.2020, що викликані складністю процедури видачі документів підприємством представнику останнього, з огляду на що просив поновити строк для подання таких документів та долучення їх до матеріалів справи.

За результатами розгляду відповідного клопотання ПП “Автоентерпрайз” про поновлення строку для подання доказів, у підготовчому засіданні 25.05.2021 судом задоволено таке клопотання та долучено до матеріалів справи копії договору суборенди №18/02/2020-2 від 18.02.2020 та акта приймання-передачі від 18.02.2020.

До того ж у підготовчому засіданні 25.05.2021 представником ТОВ “Іоніті” заявлено клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 25.05.2021, у справі №911/3421/20 задоволено клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 22.06.2021.

18.06.2021 електронною поштою та 22.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Іоніті” надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.06.2021.

Зі змісту вказаного вище клопотання слідує, що такі документи ТОВ “Іоніті” подано на спростування обставин, викладених та долучених відповідачем до матеріалів справи лише у травні 2021 року.

У підготовчому засіданні 22.06.2021 представником ТОВ “Іоніті” заявлено про поновлення строку для подання клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, яке судом у відповідному підготовчому засіданні розглянуто та задоволено, відтак прийнято до розгляду подані ТОВ “Іоніті” документи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 22.06.2021, у справі №911/3421/20 відкладено підготовче засідання на 13.07.2021.

13.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП “Автоентерпрайз” надійшло клопотання, відповідно до якого підприємство просило: витребувати у позивача оригінал дублікату договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 та направити його для проведення експертизи з метою встановлення дати його створення; доручити проведення експертизи Київському науково-дослідницькому інституту судових експертиз.

Також вказане клопотання за своїм змістом є запереченнями ПП “Автоентерпрайз” на поданий ТОВ “Іоніті” відзив на зустрічну позовну заяву, а до відповідного клопотання додано роздруківку з офіційного сайту «Відомості з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 13.07.2021, у справі №911/3421/20 відкладено підготовче засідання на 03.08.2021.

26.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП “Автоентерпрайз” надійшло клопотання, відповідно до якого підприємство просило: витребувати у позивача оригінал довіреності від 05.07.2019, виданої ПП “Автоентерпрайз”, та направити її для проведення експертизи з метою встановлення справжності підпису; доручити проведення експертизи Київському науково-дослідницькому інституту судових експертиз.

Вказане вище клопотання обґрунтовано: наявністю у ПП “Автоентерпрайз” сумнівів щодо виданої Пальшину Ю.І. довіреності від 05.07.2019, оригінал якої підприємству не був повернутий, а також обставинами проведення в межах кримінального провадження почеркознавчої та технічної експертиз з метою встановлення належності підпису на довіреності від 01.12.2019, виданій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

До відповідного клопотання ПП “Автоентерпрайз” додано копії висновків експерта №СЕ-19/121-21/15134-ПЧ від 20.07.2021 та №СЕ-19/121-21/15134-ПЧ.

30.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Іоніті” надійшли заперечення проти призначення експертизи. Вказані заперечення мотивовані, зокрема, тим, що встановлення дати підписання дубліката договору не є тією обставиною, що має значення для вирішення справи, оскільки дата оформлення дублікату не перериває та не оновлює строк дії договору, для використання якого має значення дата укладення саме такого правочину, а не його дубліката.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 03.08.2021, у справі №911/3421/20 відкладено підготовче засідання на 14.09.2021.

08.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Іоніті” надійшли:

- додаткові заперечення проти призначення експертизи договору, згідно яких позивачем за первісним позовом зауважено на неможливості та недоцільності проведення експертизи з огляду на давність створення дубліката договору. До вказаних заперечень додано копію листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11445-21 від 16.08.2021;

- заперечення проти призначення почеркознавчої експертизи довіреності, згідно яких позивач за первісним позовом вказав на те, що відповідач за первісним позовом не заперечує сам факт видачі довіреності, а лише ставить під сумнів обсяг повноважень повіреного, тоді як відповідні обставини підтверджуються достатнім обсягом наявних в матеріалах справи доказів.

До того ж 08.09.2021 електронною поштою та 10.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Іоніті” надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: копії відповіді (листа) ТОВ «Евро смарт пауер» від 12.08.2021 вих. №12-08/А.

Вказане клопотання мотивовано тим, що відповідний лист підтверджує існування у 2019 році договірних відносин між ПП “Автоентерпрайз” та ТОВ «Евро смарт пауер» щодо використання території для розміщення обладнання.

Поважність причин пропуску строку для подання відповідних доказів обґрунтовано ТОВ “Іоніті” тим, що вказану відповідь надано на адвокатський запит лише 12.08.2021.

Розглянувши у підготовчому засіданні 14.09.2021 усі вказані вище клопотання ПП “Автоентерпрайз” про призначення експертизи суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Так, у підготовчих засіданнях представником позивача за первісним позовом вказано на неможливість надання оригіналу дубліката договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019.

З огляду вказаного вище та неможливості подання до суду оригіналу дубліката договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2020, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань ПП “Автоентерпрайз” про призначення експертиз у даній справі з огляду на їх необґрунтованість щодо неможливості підприємством надати експертний висновок з цих самих питань, у тому числі і у строки, встановлені для подання доказів, а також щодо необхідності дослідження питання видачі довіреності від 05.07.2019 в розрізі предмету та підстав первісного та зустрічного позовів у даній справі.

До того ж, заявляючи у вказаних вище клопотаннях про витребування оригіналів документів, ПП “Автоентерпрайз” не обґрунтовано наявності підстав для вчинення відповідних процесуальних дій у розумінні процесуальних приписів, а тому у підготовчому засіданні 14.09.2021 суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотань про витребування документів.

Крім того, як слідує зі змісту поданих ПП “Автоентерпрайз” клопотань про призначення експертизи, останні містять виклад нових обставин щодо предмета спору у даній справі, зокрема стосовно:

- отримання повіреним згідно довіреності від 05.07.2019 ОСОБА_1 100% частки у статутному капіталі ТОВ “Іоніті” від власної дружини ОСОБА_4 , яка є пов'язаною особою;

- проведення ОСОБА_1 реєстраційних дій на користь ТОВ “Іоніті” задового до укладення договору;

- неможливості підписання договорів та створення дублікатів таких договорів після закінчення 31.12.2019 строку дії довіреності від 05.07.2019;

- встановлення згідно проведених в межах кримінального провадження судових експертиз обставин невідповідності підпису керівника ПП “Автоентерпрайз” на виданій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 довіреності від 01.12.2019.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2, 3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак нові обставини щодо предмета спору у даній справі ПП “Автоентерпрайз” викладено не в заявах по суті, а у клопотаннях, які поданоразом з роздруківку з офіційного сайту «Відомості з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг» після закінчення строку для подання заяв по суті і доказів та, як наслідок, не наведено ані поважність причин пропуску відповідного процесуального строку і об'єктивну неможливість подання пояснень та/або клопотань, що містять нові обставини, разом із заявами по суті.

Оскільки вказані вище клопотання про призначення експертизи, в частині зазначення нових доводів і пояснень щодо предмета спору та надання документів, подано ПП “Автоентерпрайз” не у встановлені для подання заяв по суті строки та не у відповідних заявах по суті - позовна заява/зустрічна позовна заява, відзив/відзив на зустрічну позовну заяву, суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотань ПП “Автоентерпрайз” про призначення експертизи в частині зазначення нових обставин щодо предмета спору та подання документів - роздруківки з офіційного сайту «Відомості з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг».

Поряд з тим, за результатами розгляду у підготовчому засіданні 14.09.2021 клопотання ТОВ “Іоніті” про приєднання до матеріалів справи копії відповіді ТОВ «Евро смарт пауер» від 12.08.2021 вих. №12-08/А, а також усної заяви представника ТОВ “Іоніті” про поновлення строку для подання вказаного клопотання, суд дійшов висновку про задоволення такої заяви та приєднання до матеріалів справи копії відповіді ТОВ «Евро смарт пауер» від 12.08.2021 вих. №12-08/А.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 14.09.2021, у справі №911/3421/20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2021.

28.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного підприємства “Автоентерпрайз” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача за первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі №911/3421/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.10.2021.

25.10.2021 електронною поштою через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Іоніті” надійшли письмові пояснення щодо актуальної практики Північного апеляційного господарського суду у подібних справах за участю ТОВ “Іоніті” та ПП “Автоентерпрайз”.

25.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП “Автоентерпрайз” надійшла відповідь на письмові пояснення позивача, відповідно до яких, відповідач за первісним позовом просить суд, зокрема, провести судове засідання за відсутності представника ПП “Автоентерпрайз”.

У судовому засіданні 26.10.2021 за результатами розгляду оголошеного представником ТОВ “Іоніті” клопотання про поновлення строку для подання письмових пояснень, відповідне клопотання судом задоволено з огляду на поважність причин пропуску відповідного строку та прийнято пояснення ТОВ “Іоніті”.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2021 у справі №911/3421/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 09.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 09.11.2021, у справі №911/3421/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 07.12.2021.

06.12.2021 електронною поштою через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Іоніті” надійшли пояснення щодо обліку обладнання позивача в білінговій системі та пояснення щодо правової природи актів обстеження обладнання позивача.

До пояснень щодо обліку обладнання позивача в білінговій системі додано копії: електронного документа «IONITY сеть месячный отчет_2020_01», електронного документа «IONITY сеть месячный отчет_2020_02», електронного документа «IONITY сеть месячный отчет_2020_03», електронного документа «IONITY сеть месячный отчет_2020_04» та відомості про властивості відповідних електронних документів.

07.12.2021 електронною поштою через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП “Автоентерпрайз” надійшло заключне слово разом з доданими до нього документами: рахунком-фактурою компенсації витрат електричної енергії та оплат суборенди земельної ділянки, технічним журналом «лог» працездатності та адміністрування електрозардяної станції №1562, витягами про юридичних осіб - ТОВ «Олександр Переможко та партнери» і ТОВ “Іоніті”.

Згідно ст. ст. 118, 207 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Так, відповідно до змісту вказаних вище пояснень ТОВ “Іоніті” та заключного слова ПП “Автоентерпрайз” вказані документи містять виклад як раніше зазначених сторонами обставин, так і нових доводів і пояснень щодо предмета спору за первісним та зустрічними позовами.

Водночас, як слідує зі змісту протоколу судового засідання від 26.10.2021, судом у вказаному засіданні з'ясовано наявність, зокрема, у позивача заяв чи клопотань, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк та, відповідно, розпочато розгляд справи по суті.

Однак сторонами даної справи не наведено та не обґрунтовано поважність причин пропуску відповідного процесуального строку для подання вказаних вище пояснень та заключного слова разом з доданими до них документами, а також об'єктивну неможливість подати такі пояснення та заключне слово, які містять нові обставини, до суду заздалегідь, в підготовчому провадженні, як і не заявлено сторонами на стадії підготовчого провадження про неможливість подання відповідних доказів заздалегідь - разом з відзивом.

З огляду на вказане вище, оскільки вказані вище пояснення та заключне слово, в частині зазначення нових доводів і пояснень щодо предмета спору, подано сторонами не в підготовчому провадженні з викладом у відповідних заявах по суті у розумінні ст. 161 ГПК України - позовна заява/зустрічна позовна заява, відзив/відзив на зустрічну позовну заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду поданих сторонами пояснень та заключного слова разом з доданими до них документами, як наслідок залишення їх без розгляду.

У судовому засіданні 07.12.2021 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" доводів між ним як замовником та Приватним підприємством "Автоентерпрайз" як виконавцем 16.12.2019 укладено договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього договору, іменованих надалі - обладнання, за адресами та на умовах, які визначаються в окремих актах приймання-передачі до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктами 1.2., 1.3., 2.1., 2.2.3, 5.4. та 6.1. договору передбачено, що місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі стосовно відповідного обладнання (надалі - місце). Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування.

Виконавець зобов'язується, зокрема: забезпечити доступ представників замовника до обладнання в робочий час об'єктів, на яких розміщується обладнання; забезпечити підключення обладнання до електричної мережі; забезпечити безперебійне електричне живлення обладнання замовника; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі.

Замовник зобов'язується здійснювати технічний огляд та поточний ремонт обладнання для безперебійного та належного функціонування.

У випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору, (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за наступною формулою:

P=DC*1500+AC*150, в якій, якщо інше не передбачено договором, елементи мають наступне значення:

"=" - математичний знак "дорівнює";

"*" - математична дія множення;

"+" - математична дія додавання;

"Р" - сума штрафу у гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання або окремих одиниць обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в Акті (Актах) приймання-передачі до цього Договору;

"DC" - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу;

"АС" - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно.

За доводами позивача за первісним позовом, 16.12.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі до договору, відповідно до якого замовник розміщує, а виконавець надає місце для розміщення наступного обладнання:

- зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (АС): "БРСМ-Нафта в Петропавлівській Борщагівці", місце розміщення - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 22 (тут і надалі - обладнання).

В підтвердження вказаних вище обставин позивачем за первісним позовом надано копію дубліката договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 та копію акта приймання-передачі до договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Іоніті" зазначено, що 04.06.2020 представниками ТОВ "Іоніті" в особі директора Гулея С.В. та монтажника електричного устаткування Панчелюги О.С. здійснено обстеження обладнання та встановлено факт неможливості використання зарядного пристрою змінного струму для заряджання (АС): "БРСМ-Нафта в Петропавлівській Борщагівці", розташованого за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 22, у зв'язку з відключенням, за результатами чого складено відповідний акт обстеження обладання від 04.06.2020, копія якого наявна в матеріалах справи.

Водночас, як зауважив позивач за первісним позовом, він не надавав усних чи письмових вказівок на відключення цього обладнання та не погоджував дій із його відключення ПП "Автоентерпрайз" чи третіми особами, а тому відключення обладнання без згоди ТОВ "Іоніті" свідчить про порушення ПП "Автоентерпрайз" взятих на себе обов'язків, визначених пп. 1.1., 2.1. договору, що призвело до неможливості використання обладнання.

В підтвердження вказаних вище обставин, у тому числі обставин відключення обладання без згоди ТОВ "Іоніті", останнім надано суду копію акта обстеження обладання від 15.12.2020, згідно якого представниками ТОВ "Іоніті" в особі директора Гулея С.В. та монтажника електричного устаткування Ступака О.В. проведено технічне обстеження та виявлено відсутність на місці розміщення зарядного пристрою змінного струму для заряджання автомобілів (АС): "БРСМ-Нафта в Петропавлівській Борщагівці", розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 22, і наявність на місці розміщення обладнання стороннього майна, яке не належить ТОВ "Іоніті".

Також, в розрізі зазначених вище обставин, позивачем за первісним позовом надано суду нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_2 від 23.12.2020, відповідно до змісту якої ОСОБА_2 повідомив, що:

- він, перебуваючи з 06.02.2019 на посаді директора ТОВ "Іоніті" та 04.06.2020 з метою здійснення інвентаризації обладнання ТОВ "Іоніті", та монтажник електричного устаткування ОСОБА_5 прибули за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 22, для огляду обладнання, розміщеного за вказаною адресою на підставі договору, за результатами чого внаслідок огляду зарядного пристрою було встановлено відключення обладнання ТОВ "Іоніті" від електричної мережі, яке проявлялося у відсутності будь-яких позначок на екрані зарядного пристрою та неможливості здійснення заряджання автомобіля;

- 15.12.2020 ним та монтажником електричного устаткування Ступаком О.В. проведено технічне обстеження та виявлено відсутність на місці розміщення зарядного пристрою змінного струму для заряджання автомобілів (АС): "БРСМ-Нафта в Петропавлівській Борщагівці", і наявність стороннього, не належного ТОВ "Іоніті", обладнання;

- ним не надавалось жодних вказівок щодо відключення обладнання від електричної мережі, демонтажу такого обладнання та розміщення обладнання інших осіб.

Крім того, з метою додаткового підтвердження порушення умов договору, позивачем за первісним позовом надано копію акта огляду №70281 зарядних пристроїв для заряджання електромобілів від 12.01.2021, складеного представниками ТОВ "Іоніті" та представником ТОВ «Судова незалежна експертиза України», з додатками. За доводами позивача за первісним позовом вказаним актом зафіксовано заміну обладнання ТОВ "Іоніті", без його відома та згоди, на стороннє обладнання.

З огляду на вказані вище обставини ТОВ "Іоніті" вважає, що відповідачем за первісним позовом допущено порушення умов укладеного договору в частині виконання зобов'язання щодо забезпечення підключення обладнання до електромережі та безперебійного електричного живлення обладнання, що призвело до неможливості використання обладнання, а тому позивачем за первісним позовом на підставі п. 5.4. договору нараховано до стягнення з відповідача за первісним позовом 26 250,00 грн штрафу за період, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання - з 04.06.2020 по 25.11.2020 включно (175 днів).

Отже, посилаючись на порушення відповідачем за первісним позовом умов договору ТОВ "Іоніті" просить суд стягнути з ПП "Автоентерпрайз" 26 250,00 грн штрафу.

Заперечуючи проти вказаних вище обставин та відповідно заявлених первісних позовних вимог, ПП "Автоентерпрайз" зауважило на незаконності таких вимог, що мають ознаки кримінального правопорушення, оскільки договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 має всі ознаки фальсифікації.

В розрізі вказаного вище ПП "Автоентерпрайз" зазначено, що:

- відповідний договір містить посилання на довіреність від 05.07.2019, а видана ж підприємством разом з печаткою довіреність, що були відкликані 27.03.2020, передбачала право повіреного укладати договори виключно за умови їх погодження у письмовому вигляді з директором підприємства, тоді як договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 погоджений не був;

- в провадженні господарських судів перебувають справи із тими ж сторонами, що і у даній справі, та з аналогічними вимогами і наданими дублікатами договорів, які ПП "Автоентерпрайз" не укладались, що знайшло своє відображення у заяві від 14.09.2020 про вчинення кримінального правопорушення, порушеного 15.09.2020 і внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202020490002794.

В підтвердження вказаних вище обставин ПП "Автоентерпрайз" надано копії: довіреності від 05.07.2019 на ім'я Пальшина Ю.І., витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 1202020490002794.

До того ж, на переконання ПП "Автоентерпрайз", додатковим підтвердженням фальсифікації договору є те, що:

- у верхньому правому куті наданого ТОВ "Іоніті" дубліката договору вказано ТОВ "Автоентерпрайз", тоді як у самому договорі вказано іншу юридичну - ПП "Автоентерпрайз", а вказане свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати, що договір був підписаний незадовго до подання ТОВ "Іоніті" позову та після відкликання довіреності;

- зі сторони позивача за первісним позовом не надходило звернень щодо втрати договору та/або необхідності його відновлення, що також унеможливлює створення дубліката такого договору;

- дублікат договору не засвідчено належним чином, а ТОВ "Іоніті" не надано пояснень ані щодо походження дубліката договору, ані щодо наявності у товариства оригіналу договору;

- підписуючи договір, ОСОБА_1 , який є одним із засновників ТОВ "Іоніті" та входить до складу партнерів Адвокатського об'єднання «Олександр Переможко та партнери», які своєю чергою обслуговували ПП "Автоентерпрайз" та мали доступ до всіх документів підприємства, діяв виключно у власних інтересах та інтересах своєї компанії.

Стосовно ж доводів ТОВ "Іоніті" про відключення обладнання, то відповідач за первісним позовом з ними не погодився, посилаючись на наявність кримінального провадження за номером 12020100080002330 про вчинення кримінального правопорушення щодо викрадення належного підприємству обладнання, до якого приєднано аналогічні заяви з відповідними доказами втручання - відеофайлами, на яких вбачається здійснення працівниками ТОВ "Іоніті" демонтажу внутрішнього обладнання електрозарядних станцій, як наслідок виведення їх з ладу.

В підтвердження вказаних вище обставин ПП "Автоентерпрайз" надано копію витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12020100080002330.

Водночас, за доводами ПП "Автоентерпрайз", на сторінці ТОВ "Іоніті" у соціальній мережі фейсбук, посилання на яку міститься на офіційному сайті товариства - https://ionity.ua/, 04.05.2020 та 06.05.2020 розміщено оголошення про припинення надання послуг з заряджання акумуляторних батарей транспортних засобів в мережі AUTOENTERPRISE та про поетапне відключення зарядних станцій в мережі AUTOENTERPRISE, відтак, з метою фіксації відповідно вказаних даних, відповідачем за первісним позовом замовлено проведення експертизи, в підтвердження чого суду надано копію експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020.

Також ПП "Автоентерпрайз" надано висновок комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет №576/10/2020, складений 19.10.2020 експертом ТОВ "Експертно-дослідна служба України" Усковим К.Ю.

Вказані вище обставини, на думку відповідача за первісним позовом, свідчать про визнання ТОВ "Іоніті" факту самостійного відключення ним зарядних станцій.

Посилаючись на вказане вище, відповідно до поданого відзиву на первісну позовну заяву ПП "Автоентерпрайз" просить відмовити у задоволенні вимог ТОВ "Іоніті" у повному обсязі.

Водночас, покладаючи наведені вище обставини в основу обгрунтування зустрічного позову до ТОВ "Іоніті" у даній справі, ПП "Автоентерпрайз" заявило вимогу про визнання недійсним договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 (далі - спірний договір) разом з його дублікатами.

В обгрунтування зустрічних вимог, посилаючись на ст. ст. 228, 232, 234, 235, 241, 248 Цивільного кодексу України, Приватне підприємство “Автоентерпрайз” зазначило, що вказаний договір є фіктивним та таким, що вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою, а також таким, що порушує публічний порядок, внаслідок чого такий договір має бути визнаний недійсним.

В розрізі зазначених вище підстав недійсності спірного договору, окрім наведених у відзиві обставин, ПП “Автоентерпрайз” зазначено, що:

- за весь період дії договору підприємством не виставлялось жодного рахунку на оплату послуг та не направлялись відповідні претензії, тоді як у договорі відсутні реквізити для оплат як виставлених рахунків, так і штрафних санкцій, що підтверджує необізнаність про існування такого договору;

- спірний договір укладався виключно з метою стягнення з підприємства штрафних санкцій, а не для створення інших правових наслідків;

- до липня 2020 року мережі IONITY не існувало, що є прямим підтвердженням відсутності вини підприємства та створення негативного уявлення про підприємство і дискредитації ділової репутації серед клієнтів.

Додатково, в основу обгрунтування недійсності договору, ПП “Автоентерпрайз” покладено доводи про те, що правовими підставами для укладення договорів розміщення обладнання були договори оренди, тоді як зміст спірного договору у даній справі не містить посилання на договір оренди, оскільки останній був відсутній на момент створення дубліката договору.

Так, за доводами позивача за зустрічним позовом, договір суборенди №18/02/2020-2 укладено між ПП “Автоентерпрайз” та ТОВ «Євро Смарт Пауер» 18.02.2020, тобто через два місяці після укладення спірного договору, тоді як у акті приймання-передачі від 18.02.2020 вказано правову підставу використання об'єкта оренди - договір оренди від 18.12.2019, що свідчить про відсутність права користування відповідною земельною ділянкою як у ПП “Автоентерпрайз”, так і у ТОВ «Євро Смарт Пауер». В підтвердження зазначеного позивачем за зустрічним позовом надано копії договору суборенди №18/02/2020-2 від 18.02.2020 та акта приймання-передачі від 18.02.2020.

Своєю чергою, не погодившись із вказаними вище доводами Приватного підприємства “Автоентерпрайз”, до відповіді на відзив, яку судом залишено без розгляду, ТОВ "Іоніті" надано: засвідчену приватним нотаріусом копію довіреності від 05.07.2019 на ім'я ОСОБА_1 , засвідчені копії листа ТОВ «Богдан-Авто Поділ» №27/10/20-01 від 27.10.2020 та договору №05-09-2019/2 від 05.09.2019, укладеного між ПП “Автоентерпрайз” та ТОВ «Богдан-Авто Поділ», довіреності від 05.07.2019 на ім'я ОСОБА_1 , рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №254/2020 від 13.10.2020.

Стосовно ж заперечень ПП “Автоентерпрайз” щодо укладення договору та оформлення його дубліката позивачем за первісним позовом надано нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_1 від 23.12.2020, згідно якої ОСОБА_1 повідомив, що він був представником ПП "Автоентерпрайз" з 05.07.2019 по 31.12.2019 на підставі довіреності від 05.07.2019, зміст якої не містив обмежень щодо укладення договорів, у тому числі і необхідності погодження умов договорів з директором підприємства, тоді як інших довіреностей від ПП "Автоентерпрайз" він не отримував.

Щодо викладених ПП "Автоентерпрайз" доводів про укладення договору суборенди №18/02/2020-2 від 18.02.2020 та відсутності такого договору станом на момент укладення спірного договору ТОВ "Іоніті" зазначено, що наявність договору оренди не пов'язана із фактичними та правовими підставами зустрічного позову, зокрема в частині обставин видачі ОСОБА_1 довіреності.

В розрізі вказаного вище ТОВ "Іоніті" зауважено, що фактичне розміщення його обладнання за адресою: АДРЕСА_1 , відбулось у грудні 2019 року, в підтвердження чого надано заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.06.2021, а також копію відповіді (листа) ТОВ «Евро смарт пауер» від 12.08.2021 вих. №12-08/А.

Так, за доводами ТОВ "Іоніті", зокрема, свідок ОСОБА_1 повідомив про проведення переговорів щодо розміщення обладнання ТОВ "Іоніті" протягом 2018-2019 років та отримання у грудні 2019 році від представника ПП "Автоентерпрайз" Мустафаєвої А.Е. інформації про набуття підприємством права користування місцем під розміщення обладнання, тоді як укладення договору між ПП "Автоентерпрайз" та власником/користувачем місця розміщення обладнання належало до сфери відповідальності керівника вказаного підприємства.

Також ТОВ "Іоніті" вказано, що згідно відповіді (листа) від 12.08.2021 вих. №12-08/А ТОВ «Евро Смарт Пауер» повідомлено про існування між ним та ПП "Автоентерпрайз" з 2019 року договірних відносин щодо використання ПП "Автоентерпрайз" території АЗК (території з твердим покриттям) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 22, під торговим знаком «БРСМ-Нафта» з метою встановлення (розміщення) зарядного пристрою, призначеного для заряджання електромобілів.

За доводами ТОВ "Іоніті" стосовно викладених вище обставин склалась усталена практика суду у справах: №№910/13509/20, 910/14768/20, 910/13511/20, 910/15861/20, 910/13873/20, 910/18810/20, 910/15859/20, 910/13558/20, 911/3420/20, 910/13512/20, 911/3015/20, під час розгляду яких судом апеляційної інстанції визнано належним та вірогідними докази, тотожні наданим позивачем за первісним позовом у даній справі доказам.

Не погодившись із вказаними вище аргументами ТОВ "Іоніті" та відповідно наданими доказами, ПП "Автоентерпрайз" зазначено, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору не заявлялись у наведених позивачем за первісним позовом справах, окрім №910/18810/20, яка наразі перебуває на розгляді у суді касаційної інстанції та є відмінною від даної справи з огляду наданих у даному спорі доказів, зокрема договору суборенди №18/02/2020-2 від 18.02.2020.

Надана ж ТОВ "Іоніті" копія відповіді (листа) ТОВ «Евро смарт пауер» від 12.08.2021 вих. №12-08/А, на переконання ПП "Автоентерпрайз", не містить жодного посилання на будь-який документ чи договір щодо користування територією АЗК.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків стосовно зустрічної позовної вимоги ПП "Автоентерпрайз" про визнання недійсним договору.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 16, ст. 202, ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України визначено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно приписів ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237, ч. 3 ст. 244, ст. 246 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Поряд з тим, приписами статтей 73, 74, 76, 78, 79, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

- звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 13, 74 ГПК повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення та за відсутності доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову;

- обов'язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини;

- принцип змагальності сторін в судовому процесі не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, позаяк відповідна обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;

- передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів “поза розумним сумнівом” полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи копії дубліката договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, такий правочин вчинено та підписано, зокрема, від імені ПП "Автоентерпрайз" Пальшиним Юрієм Ігоровичем, який діє на підставі наказу №17/07 від 05.07.2019 та довіреності від 05.07.2019.

Зі змісту наданої суду ТОВ "Іоніті" копії довіреності від 05.07.2019, виданої ПП "Автоентерпрайз" на ім'я ОСОБА_1 , слідує, що:

- останній уповноважений ПП "Автоентерпрайз" бути його представником в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені підприємства;

- для цього ОСОБА_1 надано право від імені відповідача укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені відповідача, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності;

- довіреність видана терміном до 31.12.2019. Із вказаної копії довіреності вбачається, що її відповідність оригіналу документа засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А., про що здійснено відповідний посвідчувальний напис від 26.10.2020 та зареєстровано його в реєстрі за №2432.

Водночас обмежень стосовно права Пальшина Юрія Ігоровича на укладення правочинів, у тому числі щодо необхідності їх погодження з керівником ПП "Автоентерпрайз", вказана вище довіреність не містить.

Що ж до копії довіреності від 05.07.2019, наданої ПП "Автоентерпрайз" в підтвердження обставин наявності обмеження повноважень Пальшина Юрія Ігоровича на укладення договорів, у тому числі і спірного договору, слід зазначити таке.

Так, зі змісту наданої ПП "Автоентерпрайз" копії довіреності, зокрема, слідує, що:

- Пальшина Юрія Ігоровича уповноважено бути представником Приватного підприємства "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів оренди для розміщення зарядних пристроїв для електромобілів від імені та в інтересах підприємства, додаткових угод до них та додатків до таких договорів від імені та в інтересах підприємства, виключно за умови погодження таких договорів із директором підприємства у письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту;

- для цього ОСОБА_1 надано право від імені підприємства укладати договори (угоди, контракти) розміщення обладнання, додаткові угоди та додатки до них, розписуватись від імені підприємства в таких договорах (угодах, контрактах) від імені підприємства, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності.

Тобто, вказаною вище довіреністю, копія якої, окрім підпису директора і печатки ПП "Автоентерпрайз", не містить інших даних щодо автентичності тексту довіреності на дату її видачі та відповідності її оригіналу документа, передбачено застереження щодо необхідності погодження із директором підприємства саме договорів оренди для розміщення зарядних пристроїв для електромобілів від імені та в інтересах підприємства, а не будь-яких договорів та/або правочинів.

Поряд з тим згідно долученої до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви свідка від 23.12.2020 ОСОБА_1 повідомив, що він був представником ПП "Автоентерпрайз" з 05.07.2019 по 31.12.2019 на підставі довіреності від 05.07.2019, зміст якої не містив обмежень щодо укладення договорів, у тому числі і необхідності погодження умов договорів з директором підприємства, тоді як інших довіреностей від ПП "Автоентерпрайз" він не отримував.

Також у вказаній вище заяві свідка ОСОБА_1 повідомив, що:

- ним укладено ряд договорів з отримання територій для розміщення обладнання ПП “Автоентерпрайз”, зокрема: договір №05-09-2019/2 від 05.09.2019, укладений з ТОВ «Богдан-Авто Поділ», та договір №28-10-19 від 28.10.2019, укладений з ТОВ «Пасіфік Інвест Груп»;

- ним укладено ряд договорів з ТОВ "Іоніті" про надання послуг з розміщення обладнання, зокрема спірний договір про розміщення обладнання ТОВ "Іоніті" на території, належній ПП "Автоентерпрайз" на праві користування території - АДРЕСА_1 ;

- він не був учасником ТОВ "Іоніті" станом на 16.12.2019 та добросовісно представляв інтереси ПП "Автоентерпрайз";

- у грудні 2019 року обидва примірники спірного договору помилково направлено до міста Харкова та повернути один з них Товариству з обмеженою відповідальністю "Іоніті" не вдалося, як наслідок у зв'язку з необхідністю використання такого договору в господарській діяльності було прийнято рішення про оформлення його дубліката, який підписано ОСОБА_1 з огляду на наявність у нього відповідних повноважень згідно довіреності від 05.07.2019.

Тотожні за змістом обставини щодо обсягу повноважень Пальшина Ю.І. за довіреністю від 05.07.2020 та оформлення дубліката спірного договору повідомлено у заяві свідка від 23.12.2020 ОСОБА_2 , директором ТОВ "Іоніті", який підписав від імені вказаного товариства спірний договір.

За таких обставин, оцінюючи вказані вище докази у їх сукупності згідно встановлених процесуальним законодавством принципів та стандартів, суд дійшов висновку, що наявність у ОСОБА_1 повноважень на укладення від імені ПП «Автоентерпрайз» договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, без погодження такого договору з керівником ПП «Автоентерпрайз», підтверджується наданими ТОВ "Іоніті" доказами, як більш вірогідними.

Отже, враховуючи приписи ст. 79 ГПК України, суд вважає доведеною обставину укладення між сторонами договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, шляхом підписання такого правочину уповноваженими представниками сторін.

Посилання ж ПП «Автоентерпрайз» на обставини відкликання 27.03.2020 довіреності на ім'я Пальшина Ю.І. та перевищення ним повноважень при укладенні спірного договору, у сукупності зі ст. ст. 241, 248 ЦК України, судом визнаються неспроможними та відхиляються, позаяк дослідження питання наступного схвалення правочину згідно ст. 241 ЦК України можливе у разі встановлення обставин перевищення представником наданих йому повноважень при вчиненні правочину, чого у даному спорі не встановлено, тоді як відкликання ПП «Автоентерпрайз» довіреності 27.03.2020, тобто після укладення спірного договору та закінчення строку дії довіреності - 31.12.2019, не впливає ані на повноваження Пальшина Ю.І. щодо укладення правочину під час дії довіреності, ані на чинність/дійсність відповідного правочину.

Аргументи позивача за зустрічним позовом стосовно недоліків при оформленні дубліката спірного договору та часу створення (підписання) такого дубліката - перед поданням позову до суду та після закінчення строку дії довіреності і відкликання її довірителем оцінюються судом критично з огляду на те, що:

- дублікатом є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямовано на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин;

- нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку зі звернення однієї сторони договору до іншої про втрату останнього, як необхідної умови для оформлення дубліката договору;

- дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення і сили правочину, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст такого договору, як наслідок дата оформлення дубліката договору не змінює момент укладення самого договору та обсяг прав і обов'язків, що виникли на підставі такого правочину;

- проставлення на дублікаті договору відповідної відмітки про те, що такий документ є дублікатом, як і наявність у такій відмітці певних неточностей/описок, як-то помилкове зазначення організаційно-правової форми сторони правочину, не змінює суті і змісту правочину, дублікат якого виготовлено;

- визнання недійсним договору як документа, а також дубліката чи копії такого документа законом не передбачено.

Зауваження ПП «Автоентерпрайз» щодо неналежного засвідчення наявного в матеріалах справи дубліката договору та відсутності пояснень стосовно його створення і місцязнаходження оригіналу договору спростовуються наведеними вище обставинами, у тому числі викладеними в заявах свідків, а також відмітками про засвідчення відповідності оригіналу на наявній в матеріалах даної справи копії дубліката договору.

Доводи ж позивача за зустрічним позовом про те, що спірний договір не укладався, як і решта дублікатів договорів, наданих ТОВ "Іоніті" у інших судових справах, стосовно чого за заявою ПП «Автоентерпрайз» порушено кримінальне провадження за №1202020490002794, судом відхиляються з огляду на доказову неспроможність таких аргументів у розумінні ч. 6 ст. 75 ГПК України, згідно якої обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того судом відхиляються посилання позивача за зустрічним позовом на те, що спірний договір укладено ОСОБА_1 у власних інтересах та/або інтересах своєї компанії, з огляду на таке.

Приписи ч. 3 ст. 238 ЦК України презюмують, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, а словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Водночас зі змісту договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 не вбачається, що стороною такого правочину є ОСОБА_1 , а ПП «Автоентерпрайз» не доведено належним та допустимими доказами того, що ОСОБА_1 вчинив спірний договір щодо себе особисто та/або на користь інших осіб.

В розрізі зазначеного вище судом критично оцінюються доводи позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_1 є одним із засновників іншої сторони спірного договору - ТОВ "Іоніті", оскільки зі змісту наявної в матеріалах справи копії рішення єдиного учасника ТОВ “Іоніті” №9 від 07.05.2020 слідує, що право участі у ТОВ “Іоніті” ОСОБА_1 набув після укладення спірного договору.

Також судом відхиляються, як доказово непідтверджені, аргументи ПП «Автоентерпрайз» стосовно перебування ОСОБА_1 у складі партнерів Адвокатського об'єднання «Олександр Переможко та партнери», а також стосовно укладення спірного правочину в інтересах цього об'єднання, як і не підтверджує вказаного наявність господарських правовідносин між ТОВ «Олександр Переможко та партнери» і ТОВ “Іоніті” щодо оренди зарядних пристроїв.

Стосовно ж посилань ПП «Автоентерпрайз» на фіктивність спірного договору, у сукупності зі ст. 234, 235 ЦК України, як на підставу недійсності такого договору, слід зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 234, ч.ч. 1, 2 ст. 235 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Так, для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину, тобто у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, а обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином.

Поряд з тим, ознака вчинення правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину, а саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Приписами ч. 1 ст. 901, ст. 903 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи копії акта приймання-передачі від 16.12.2019, підписаного сторонами до договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, замовник розмістив, а виконавець надав місце для розміщення наступного обладнання: зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (АС): "БРСМ-Нафта в Петропавлівській Борщагівці", місце розміщення - АДРЕСА_1 .

Тобто, згідно вказаного вище акта сторонами спору вчинено дії зі встановлення обладнання у місці розміщення на виконання умов спірного договору, якими визначено зміст та обсяг послуг, що мають бути надані, у тому числі: надання та отримання послуг з підключення обладнання до електричної мережі; забезпечення безперебійного електричного живлення обладнання замовника.

Згідно долученої до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви свідка від 17.06.2021 ОСОБА_1 повідомив, що фактичне встановлення належного ТОВ “Іоніті” на праві користування обладнання за адресою: АДРЕСА_1 , відбулось у грудні 2019 року, а відповідні обставини відомі свідку, оскільки він безпосередньо брав участь у переговорах щодо розміщення обладнання та укладення відповідних договорів.

Так, у вказаній вище заяві свідка ОСОБА_1 повідомив, що після отримання під час тристоронньої зустрічі згоди керівництва АЗК на фактичне розміщення зарядного пристрою та повідомлення Мустафаєвої Аліни Ельманівни, як представника ПП «Автоентерпрайз», про наявність у останнього речового права на місце розміщення обладнання, було укладено спірний договір, відтак, розмістивши на території АЗК зарядний пристрій ТОВ “Іоніті”, розпочато його використання в білінговій системі AUTOENTERPRISE (програмне забезпечення AEChargingPoint), за допомогою якого ОСОБА_1 формувались щомісячні звіти про результати використання зарядних пристроїв ТОВ “Іоніті”.

Тотожні за змістом обставини щодо фактичного встановлення та, відповідно, початку використання у грудні 2019 року зарядного пристрою ТОВ “Іоніті” за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено у заяві свідка від 17.06.2021 ОСОБА_2 , директором ТОВ "Іоніті" та підписантом спірного договору, який, як слідує зі змісту заяви, протягом 2019 організовував розміщення обладнання, у тому числі шляхом погодження місця на території АЗК та прокладення відповідних комунікацій для електроживлення обладнання.

Водночас позивачем за зустрічним позовом як не спростовано вказаних вище обставин, які свідчать про спрямування спірного договору на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, так і не доведено належними та допустимими доказами наявності ознак фіктивності такого правочину, зокрема наявності у обох сторін договору умислу щодо невиконання його умов або ж інших цілей, ніж передбачених таким правочином.

Доводи ж позивача за зустрічним позовом про відсутність виставлених ним рахунків на оплату послуг за спірним договором та непроведення таких оплат ТОВ "Іоніті" визнаються судом неспроможними, позаяк сама лише нереалізація однією зі сторін договору права на отримання коштів за надані послуги, з урахуванням наведених вище обставин підключення обладнання та використання його у відповідній білінговій системі, що загалом є автоматизованою системою обліку наданих послуг, їх тарифікації і виставляння рахунків для оплати, не є свідченням фіктивності договору.

В розрізі зазначеного вище суд звертає увагу на те, що саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності, оскільки ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину, відтак якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним.

Неспроможними судом визнаються також доводи ПП «Автоентерпрайз» про відсутність договору оренди, як правової підстави для укладення договору розміщення обладнання, позаяк нормами закону не визначено такої умови укладення договору про надання послуг як наявність договору оренди та/або користування територією/місцем, де будуть надаватись послуги, а наявність/відсутність у виконавця послуг відповідного речового права на об'єкт матеріального світу, за допомогою якого можуть бути надані послуги, лежить поза межами спірних у даній справі правовідносин.

Надані ж позивачем за зустрічним позовом копії договору суборенди №18/02/2020-2 від 18.02.2020 та акта приймання-передачі від 18.02.2020 жодним чином не впливають на обставини наявності/відсутності між ПП “Автоентерпрайз” і ТОВ «Євро Смарт Пауер» відповідних господарських правовідносин щодо користування територією АЗК у попередні роки, з урахуванням наявної в матеріалах справи відповіді (листа) ТОВ «Евро Смарт Пауер» від 12.08.2021 вих. №12-08/А про існування між ним та ПП "Автоентерпрайз" з 2019 року договірних відносин щодо використання ПП "Автоентерпрайз" території АЗК (території з твердим покриттям) за адресою: АДРЕСА_1 , під торговим знаком «БРСМ-Нафта» з метою встановлення (розміщення) зарядного пристрою, призначеного для заряджання електромобілів.

Посилання ПП «Автоентерпрайз» на те, що спірний договір укладався виключно з метою стягнення з підприємства штрафних санкцій, а до липня 2020 року мережі IONITY не існувало, визнаються судом доказово не підтвердженими, суб'єктивними твердженнями позивача за зустрічним позовом, які жодним чином не підтверджують того, що обидва учасники спірного договору на момент його вчинення не мали наміру створити відповідні правові наслідки.

Поряд з тим усі наведені вище доводи ПП «Автоентерпрайз» та надані ним документи не підтверджують також і того, що спірний правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, оскільки правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести:

- для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин;

- спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином;

- настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Що ж до посилань позивача за зустрічним позовом на укладення спірного договору внаслідок зловмисної домовленості слід зазначити таке.

Частина 1 ст. 232 ЦК України презюмує, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Так, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Тобто, зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин.

Втім, ПП «Автоентерпрайз» доказово не обгрунтовано та не доведено, що спірний договір вчинено ОСОБА_1 від імені підприємства всупереч його інтересам, у тому числі і шляхом змови ОСОБА_1 з іншою стороною правочину та/або іншими особами, зокрема суду не надано належних та допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 умислу щодо настання несприятливих наслідків для підприємства внаслідок вчинення спірного правочину.

Стосовно посилання ПП «Автоентерпрайз» на ст. 228 ЦК України, як на підставу для визнання спірного договору недійсним, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Так, у зазначеній вище статті визначено, зокрема, правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік, зокрема до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тоді як усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії, її антисоціального характеру, а також значимості порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо тих, які стосуються суттєвих основ правопорядку, з чого слідує, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Своєю чергою, в розрізі можливості визнання недійсним правочину як такого, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України слід зазначити, що:

- у законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства", як і не не містить законодавство ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення;

- ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору, а метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони та який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору у справах про визнання правочину таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Однак укладений між сторонами договір про надання послуг з розміщення обладнаня від 16.12.2019 за своєю правовою природою не може бути кваліфікований як правочин, що порушує публічний порядок у розумінні ч. 1 ст. 228 ЦК України, тоді як позивачем за зустрічним позовом доказово не обгрунтовано та не доведено як спрямованості такого договору на порушення правового господарського порядку, так і наявності у сторін умислу (наміру) щодо створення таким правочином результату, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

З огляду на вказане, ПП «Автоентерпрайз» не доведено наявності підстав для визнання спірного договору недійсним у розумінні, зокрема, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності встановлених цивільним законодавством умов для визнання договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 недійсними з визначених у позовній заяві підстав.

Наявність же інших підстав недійсності спірного договору у розумінні 203, 215 Цивільного кодексу України, ПП «Автоентерпрайз» нормативно та доказово не обгрунтовано, тоді як обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обгрунтування власних доводів та заперечень, чим позивач за зустрічним позовом при розгляді вказаної справи не скористався.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами покладених в основу обґрунтування позову обставин, наявність яких є необхідною умовою для визнання правочину недійсним з визначених у зустрічному позові підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічної вимоги ПП “Автоентерпрайз” до ТОВ “Іоніті” про визнання недійсним договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 разом з його дублікатами між Приватним підприємством “Автоентерпрайз” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті”.

Стосовно первісних позовних вимог ТОВ “Іоніті” до ПП “Автоентерпрайз” про стягнення з останнього на підставі п. 5.4. договору 26 250,00 грн штрафу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про погодження сторін з умовами відповідно укладеного правочину та, з огляду на приписи ст. ст. 627, 629, 901 Цивільного кодексу України, породжує, зокрема, для ПП “Автоентерпрайз”, як виконавця, відповідно передбачені таким договором обов'язки, зокрема: із забезпечення підключення до електричної мережі належного ТОВ “Іоніті” обладнання та його безперебійного електричного живлення, а також у будь-яких без виключень випадках обов'язок отримати письмовий дозвіл ТОВ “Іоніті” як замовника на відключення обладнання від електричної мережі.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як слідує зі встановлених вище обставин та матеріалів справи, зокрема копії акта обстеження обладання від 04.06.2020, встановлене згідно акта приймання-передачі від 16.12.2019 обладнання позивача за первісним позовом станом на 04.06.2020 не було підключене до електричної мережі, а його безперебійне електричне живлення не здійснювалось та, надалі, згідно акта обстеження обладнання від 15.12.2020, копія якого наявна в матеріалах справи, позивачем за первісним позовом встановлено відсутність обладнання у місці розміщення, як наслідок неможливість використання такого обладнання у господарській діяльності.

Водночас, згідно наявної в матеріалах справи заяви свідка від 23.12.2020 ОСОБА_2 повідомив, що, зокрема:

- він, перебуваючи на посаді директора ТОВ "Іоніті", 04.06.2020 з метою здійснення інвентаризації обладнання ТОВ "Іоніті" разом з монтажником електричного устаткування ОСОБА_5 прибули за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 22, для огляду обладнання, розміщеного за вказаною адресою на підставі договору, за результатами чого внаслідок огляду зарядного пристрою встановили відключення обладнання ТОВ "Іоніті" від електричної мережі, яке проявлялося у відсутності будь-яких позначок на екрані зарядного пристрою та неможливості здійснення заряджання автомобіля;

- ним та монтажником електричного устаткування ОСОБА_6 15.12.2020 проведено технічне обстеження та виявлено відсутність на місці розміщення зарядного пристрою змінного струму для заряджання автомобілів (АС): "БРСМ-Нафта в Петропавлівській Борщагівці", і наявність стороннього, не належного ТОВ "Іоніті", обладнання.

Отже, вказані вище обставини та надані на їх підтвердження докази свідчать про порушення ПП “Автоентерпрайз” взятих на себе договором зобов'язань із забезпечення підключення до електричної мережі належного ТОВ “Іоніті” обладнання та його безперебійного електричного живлення.

В розрізі зазначених вище обставин, у тому числі щодо складення актів обстеження обладнання, та зроблених на їх підставі висновків судом враховано, що:

- договором сторони передбачили безумовний обов'язок виконавця забезпечувати підключення та безперебійне електроживлення обладнання позивача із обов'язковим отриманням від замовника письмового дозволу на відключення обладнання від електричної мережі;

- умовами договору не встановлено обов'язку складання актів обстеження обладнання виключно за участю виконавця послуг, як і не встановлено ані відповідним договором, ані законом обов'язку замовника надсилати такий акт виконавцю послуг;

- обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка його використовує добровільно, виходячи з власних інтересів, а тому відсутність звернення ТОВ “Іоніті” до ПП “Автоентерпрайз” із претензіями щодо неналежного виконання умов договору не позбавляє ТОВ “Іоніті” права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Судом визнаються неспроможними посилання відповідача за первісним позовом на те, що відключення обладнання здійснено самим ТОВ "Іоніті" та опубліковано відповідну інформацію в соціальній мережі Facebook, оскільки надані ПП “Автоентерпрайз” копії роздруківок скріншотів екрану відповідних інтернет-сторінок не відповідають встановленим процесуальними приписами засобам доказування та їх стандартам.

Також суд звертає увагу на змістовну неспроможність вказаних вище доводів ПП “Автоентерпрайз” про розміщення ТОВ "Іоніті" оголошень, які не містять жодних ідентифікуючих даних ані щодо місця розташування обладнання, ані стосовно договору, на підставі якого таке обладнання розміщено, що виключає можливість здійснення оцінки таких пояснень в розрізі предмету та підстав заявленого первісного позову.

Водночас судом враховано, що "відключення зарядних станцій в мережі AUTOENTERPRISE", на розміщення оголошень про що посилається ПП “Автоентерпрайз”, не є тотожним поняттю відключення обладнання від електричної мережі/електроживлення, позаяк відключення в мережі AUTOENTERPRISE передбачає припинення білінгового обліку зарядних пристроїв, тобто відключення від системи обліку електроенергії, яка споживається кожним зарядним пристроєм, а також грошових коштів, належних до сплати за надання послуг із заряджання електромобіля, тоді як передбачений договором обов'язок виконавця послуг полягає у забезпеченні електроживлення обладнання, тобто недопущенні відключення обладнання від електроживлення.

Надані ж ПП “Автоентерпрайз” в підтвердження доводів про самостійне відключення ТОВ "Іоніті" обладнання копії експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020, та висновок комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет №576/10/2020, складений 19.10.2020, судом оцінюються критично та не приймаються судом як належні та допустимі докази на підтвердження обставин, про які стверджує відповідач за первісним позовом, оскільки:

- у висновку комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет №576/10/2020 від 19.10.2020 відсутні будь-які посилання під час здійснення дослідження на обставини у даній справі, зокрема на договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, ідентифікацію обладнання та місце його розташування;

- експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020, окрім наведених вище процесуальних недоліків, також, всупереч вимог ч. 5 ст. 101 ГПК України, не містить інформації про те, що такий висновок підготовлено для подання до суду та, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

До того ж, згідно ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тоді як під унормованою ст. 76 ГПК України належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

З огляду на вказане судом враховано, що питання, поставлені на вирішення експертиз, за результатами яких надано вказані вище висновки, стосуються необхідності фіксації змісту веб-сторінок та розміщених на них повідомлень, тоді як до предмету доказування за первісним позовом у даній справі входять обставини порушення ПП “Автоентерпрайз”, як виконавцем послуг, взятих на себе договором зобов'язань.

Посилання ПП “Автоентерпрайз” на наявність кримінального провадження за №12020100080002330 про вчинення кримінального правопорушення щодо викрадення належного підприємству обладнання та подання в межах такого провадження доказів втручання працівників ТОВ "Іоніті" у внутрішнє обладнання електрозарядних станцій, судом відхиляються з огляду на доказову неспроможність таких аргументів у розумінні ч. 6 ст. 75 ГПК України. Більше того, обставини викрадення належного ПП “Автоентерпрайз” майна лежать поза межами предмету та підстав первісного позову у даній справі - вимоги про стягнення штрафу за незабезпечення електроживлення обладнання ТОВ "Іоніті".

Отже, з огляду на вказане вище, наданими позивачем за первісним позовом доказами доведено обставини порушення ПП “Автоентерпрайз” умов договору щодо забезпечення безперервним електричним живлення обладнання ТОВ "Іоніті", зокрема, у період з 04.06.2020 по 25.11.2020, а вказані обставини відповідачем за первісним позовом не спростовано належними, допустимими та більш вірогідними доказами, у тому числі і щодо отримання від ТОВ "Іоніті" письмового дозволу на відключення обладнання від електричного живлення.

Судом залишається поза увагою надана ТОВ "Іоніті" копія акта огляду №70281 зарядних пристроїв для заряджання електромобілів від 12.01.2021, складеного представниками ТОВ "Іоніті" та представником ТОВ «Судова незалежна експертиза України», оскільки такий документ не підтверджує обставин порушення ПП “Автоентерпрайз” умов договору за заявлений період, що попри те не впливає на вказані вище обставин та зроблені на їх підставі висновки.

Приписами ст. 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вказані вище норми, оскільки відповідач за первісним позовом допустив порушення зобов'язання із забезпечення підключення до електричної мережі належного ТОВ “Іоніті” обладнання та його безперебійного електричного живлення, правовим наслідком чого є сплата штрафу згідно п. 5.4. договору, а розмір вказаного штрафу є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення первісної вимоги ТОВ “Іоніті” про стягнення з Приватного підприємства “Автоентерпрайз” 26250,00 гривень штрафу.

У відповідності до ст. 129 ГПК України витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача за первісним позовом у повному обсязі, з огляду на задоволення первісних позовних вимог, тоді як з огляду на відмову у задоволенні зустрічного позову на позивача за вказаним позовом покладаються понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства “Автоентерпрайз” (61054, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2, ідентифікаційний код 40119580) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” (01133, м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6, ідентифікаційний код 42153109) про визнання недійсним договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 разом з його дублікатами між Приватним підприємством “Автоентерпрайз” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Іоніті”, відмовити повністю.

2. Покласти на позивача за зустрічним позовом понесені ним судові витрати.

3. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” (01133, м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6, ідентифікаційний код 42153109) до Приватного підприємства “Автоентерпрайз” (61054, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2, ідентифікаційний код 40119580) про стягнення 26250,00 гривень штрафу задовольнити.

4. Стягнути з Приватного підприємства “Автоентерпрайз” (61054, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2, ідентифікаційний код 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Іоніті” (01133, м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6, ідентифікаційний код 42153109) 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) грн 00 коп. штрафу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.05.2022.

Суддя В.А. Ярема