Справа № 2-933/10
16 липня 2010 року м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого - судді Трагнюк В.Р., при секретарі - Конар В.М., за участі позивача - ОСОБА_1, представника позивача за усною заявою - ОСОБА_2, представника відповідача - Кикирчинь С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської РДА про стягнення недоплачену одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок катастрофи у розмірі 13010,40 грн.; недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки в сумі 4000 грн.; недоплачену різницю одноразової компенсації за встановлення вищої групи інвалідності в сумі 9 280 грн.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської РДА про стягнення недоплачену одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок катастрофи у розмірі 13010,40 грн.; недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки в сумі 4000 грн.; недоплачену різницю одноразової компенсації за встановлення вищої групи інвалідності в сумі 9 280 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом третьої групи з 24.07.2007 року і віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а 27 квітня 2009 року - інвалідом другої групи. Згідно з ст. 48 зазначеного закону йому мала бути виплачена одноразова компенсація в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а також повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а також 15 мінімальних заробітних плат як різницю за встановлення вищої групи інвалідності. Фактично розмір виплаченої йому одноразової компенсації складав за встановлення 3 групи інвалідності 189,60 грн., різниця одноразової компенсація за встановлення вищої групи інвалідності 94,80 грн., допомога на оздоровлення в 2007-2009 роках по 90 гривень. Вважає розміри нарахованих та виплачених Відповідачем одноразової компенсації та щорічні грошові допомоги на оздоровлення за 2007,2009 роки такими, що не відповідають розмірам гарантованим законом, а саме вони є більш ніж в 48 разів меншими, що в свою чергу є ущемленням його соціальних прав. Позивач зазначає, що виходячи з встановлених законом розмірів мінімальних заробітних плат розмір одноразової компенсації повинен був складати - 13200 грн., щорічна допомога на оздоровлення в 2007 році - 1760 грн., в 2009 році - 2420 грн., а всього 26 845 грн. Оскільки йому було виплачено 554,40 грн., просить стягнути з відповідача кошти в сумі 26 290 грн.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити з підстав наведених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог повністю та просив суд в позові відмовити. Також зазначив про відсутність бюджетного асигнування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 796-XII від 28.02.1991 року (далі Закон №796-ХІІ), ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом третьої групи з 24.07.2007 року і віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а 27 квітня 2009 року - інвалідом другої групи. Це підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (серія НОМЕР_1, виданого 24.07.2007 р.), довідкою МСЕК (сер. МСЕ № 0288842, від 27.04.2009 р.).
У відповідності до Закону України від 06.06.1996 р. № 230/96-ВР « Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» частину першу викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам ІII групи - 30 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат, а частину четверту цієї статті викладено в такій редакції: "Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи - чотири мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії - чотири мінімальних заробітних плат. Також ст. 48 цього закону доповнено частинами шостою та сьомою такого змісту: "Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати".
Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію абзацу третього частини першої та дію абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рів в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.5 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI текст статті 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був викладений в новій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 року, керуючись статтями 147,150,152 Конституції України та статтями 45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України», зміну визнав неконституційною. Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним, і не може бути оскаржене.
Згідно письмової відповіді на заяву позивача, він як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії отримав одноразової компенсацію за встановлення 3 групи інвалідності 189,60 грн. (виплата проведена 21.08.2007 року), різниця одноразової компенсація за встановлення вищої групи інвалідності у розмірі 94,80 грн. (виплата проведена в травні 2009 року), допомога на оздоровлення у 2007 році у розмірі 90 грн. (виплата проведена в серпні 2007 року), допомога на оздоровлення у 2009 році у розмірі 90 грн. (виплата проведена в січні 2009 року). Розмір даних виплат підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення від 19.05.2010 року № 07-06/1300 (а.с.13). Виплати проведені згідно Постанови Кабінету Міністрів №936 від 20.09.2005 р., в розмірах затверджених Постанов Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.1995 р. та № 836 від 26.07.1996 р. (а.с.12).
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру одноразової компенсації та щорічних грошових допоміг застосуванню підлягає ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови КМУ від 26.07.1996 р. № 836 та від 12.07.2005 р. № 562, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Тобто КМУ повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної зарплати.
Зі статі 48 Закону випливає, що під час визначення розміру одноразової компенсації та щорічної грошової допомоги, за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата.
За чинним законодавством розмір мінімальної заробітної плати визначається лише на підставі Закону України, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права. Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідно зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату компенсації за шкоду, заподіяну здоров"ю, щорічну допомогу на оздоровлення не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за встановлення вищої групи інвалідності (різниця між 3 та 2 групами), виплачена позивачу в травні 2009 року в розмірі 94,80 грн., а також щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 90 грн., виплачена у січні 2009 року, тобто вже після прийняття Конституційним Судом України вищевказаних рішень
Оскільки виплата допомоги на оздоровлення позивачеві за 2007 рік проведена 21.09.2007 року, тобто після прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення, суд приходить до висновку, що розмір виплаченої позивачу допомоги на підставі постанов уряду суперечить розміру, встановленому законом.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» мінімальна заробітна плата станом на серпень 2007 року (час проведення виплати) складала 440 гривень. Відповідно сума допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат мала складати 1760 грн. З врахуванням виплачених позивачеві 90 гривень допомоги у серпні 2007 році, сума такої допомоги, яка залишилась не виплаченою, складає 1670 грн.
Відповідно до наданої відповідачем довідки 21.08.2007 року позивачеві нарахована та виплачена одноразова компенсація за встановлення ІІІ групи інвалідності в розмірі 189,60 грн.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» мінімальна заробітна плата станом на 21.08.2007 року (час проведення виплати) складала 440 гривень. Відповідно сума компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності в розмірі 30 мінімальних заробітних плат мала складати 13200 грн. З врахуванням виплачених позивачеві 189,60 грн. компенсації у серпні 2007 році, сума такої компенсації, яка залишилась не виплаченою, складає 13010,40 грн.
Відповідно до наданої відповідачем довідки в січні 2009 року позивачеві нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 90 грн.
Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» на час даної виплати мінімальний розмір заробітної плати складав 605 грн. Таким чином сума допомоги на оздоровлення позивачеві в розмірі 4 мінімальних заробітних плат мала складати 2420 грн. З врахуванням виплачених позивачеві 90 гривень допомоги у 2009 році, сума такої допомоги, яка залишилась не виплаченою, складає 2330 грн.
Відповідно до наданої відповідачем довідки в травні 2009 року позивачеві нарахована та виплачена різниця між ІІІ та ІІ групою інвалідності одноразову компенсацію в розмірі 94,80 грн.
Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» на час даної виплати мінімальний розмір заробітної плати складав 625 грн. Таким чином сума компенсації за встановлення вищої групи інвалідності позивачеві в розмірі 15 мінімальних заробітних плат мала складати 9375 грн. З врахуванням виплачених позивачеві 94,80 грн. компенсації у травні 2009 році, сума такої компенсації, яка залишилась не виплаченою, складає 9280,20 грн.
З врахуванням викладено суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню і на користь позивача слід стягнути з відповідача недоплачену одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 134010,40 грн., недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 1670 грн., недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2330 грн. та компенсацію за встановлення вищої групи інвалідності, в сумі 9280 грн.
Загальна сума, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 26290, 60 грн.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного асигнування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації, як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань, до уваги не приймаються, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру допомоги.
Із врахуванням викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", ст.ст. 10, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації (м. Виноградів, вул. Миру, 54) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 недоплачену одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок катастрофи у розмірі 13010,40 грн., недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки в сумі 4000 грн., недоплачену різницю одноразової компенсації за встановлення вищої групи інвалідності в сумі 9 280 грн. та 120 гривень судових витрат.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з наступного дня після проголошення рішення, а також апеляційна скарга протягом двадцяти днів з наступного дня після подання заяви про апеляційне оскарження, через даний районний суд.
Головуючий: В.Р. Трагнюк