ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2022Справа № 910/20322/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Юрченка Дмитра Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Ігнатьєва Олексія В'ячеславовича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
про стягнення 61 007,50 грн
Фізична особа-підприємець Юрченко Дмитро Олексійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ігнатьєва Олексія В'ячеславовича (далі - відповідач) про стягнення 61 007,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час виконання робіт за Договором № 2001/43 про виконання роботи від 30.09.2021 не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого позивач поніс прямі збитки в розмірі 8 037,50 грн, упущену вигоду в розмірі 50 000,00 грн, а також нарахував та заявив до стягнення з відповідача 2 970,00 грн неустойки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 13.12.2021 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
31.01.2021 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.12.2021, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку не було вручене відповідачу під час доставки та за закінченням терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 про відкриття провадження у справі № 910/19345/21 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 28.12.2021.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
30.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем Ігнатьєвим Олексієм В'ячеславовичем (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Юрченком Дмитром Олексійовичем (замовник) укладено Договір № 2001/43 про виконання роботи (далі - Договір), за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити меблеві вироби та надати послуги з їх встановлення за дорученням замовника (п. 1.1).
У пункті 1.4 Договору сторони узгодили строк виконання роботи за даним Договором, а саме визначили, що вироби мають бути встановлені 21 жовтня 2021 року.
Вартість робіт за цим Договором складає 29 000, 00 грн (п. 2.1 Договору).
Відповідно до пунктів 2.2 - 2.4 Договору до початку роботи замовник здійснює попередню оплату у розмірі 70% від повної вартості виробу, а саме 20 000, 00 грн.
Остаточний розрахунок здійснюється шляхом сплати другого платежу та суми післяплати, яка становить 30% від повної вартості виробів.
Вироби (виріб) переходить у власність замовника тільки після повної оплати замовлення та підписання акту прийому-передачі замовником.
Аналогічні умови передбачено також і у п. 7.7 Договору, за якими стосовно кожного виробу, щодо якого робота виконана та прийнята замовником, замовник та виконавець підписують акт прийому-передачі, що свідчить про відсутність зауважень до виконавця. У разі необґрунтованої відмови від підписання акту прийому-передачі з боку замовника, виконавець вправі здійснити про це відмітку в акті, що свідчить про закінчення належного виконання роботи.
Пункт 4.1 Договору визначає, що у разі порушення виконавцем кінцевого терміну виконання роботи, замовник вправі вимагати від виконавця сплати неустойки з розрахунку 1% від суми післяплати за даним Договором за кожен день прострочки виготовлення та/або встановлення відповідного виробу без права на відшкодування збитків. Якщо за Договором передбачено виготовлення декількох виробів, то неустойка нараховується виключно на суму післяплати стосовно конкретного виробу, щодо якого має місце прострочення. Вироби, які повністю виготовлені та прийняті замовником підлягають оплаті, їх вартість не враховується при обчисленні неустойки. При обчисленні неустойки не враховується вартість вбудованої техніки, яка постачається виконавцем.
Згідно з п. 7.1 Договору він набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
01.10.2021 позивач сплатив 20 000, 00 грн авансу, про що свідчить розписка відповідача в отриманні коштів на другому аркуші Договору.
Позивач зазначає, що він виконав свої зобов'язання за Договором, а саме сплатив вартість робіт, надав усю необхідну відповідачу інформацію та забезпечував доступ до приміщення, натомість відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у встановлений строк, що не дозволило позивачеві розпочати підприємницьку діяльність у приміщенні, у зв'язку з чим позивач залучив іншого підрядника для завершення роботи.
Так, 10.11.2021 між позивачем (замовник) та ОСОБА_1. (виконавець) було укладено Договір надання послуг по збиранню меблів № 1, згідно п. 1.1 якого, з метою закінчення ремонтних робіт у приміщенні, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання із виконання послуг по збиранню, монтажу меблів та усуненню недоліків попередньо виконаних робіт, а саме:
а) порізка та встановлення барної полиці - 2 шт.;
б) різання отворів у барній стільниці - 2 шт.;
в) закріплення та регулювання висоти барної стільниці - 2 шт.;
г) монтаж опор потрібного розміру для барних стільниць - 5 шт.;
ґ) герметизація стиків стільниць та рукомийника.;
д) усунення недоліку за розміром барної стільниці - 2 шт.;
е) усунення недоліку за розміром барної полиці - 2 шт.;
є) усунення недоліку в декоративних накладках для кронштейнів - 6 шт.
Вартість робіт за цим договором склала 5 000, 00 грн (п. 3.1).
10.11.2021 позивачем та ОСОБА_1. підписано Акт наданих послуг № 1, відповідно до якого виконавцем надані послуги, обумовлені п. 1.1 укладеного договору і замовник не має претензій до виконавця стосовно наданих послуг.
За надані послуги позивач розрахувався готівкою, про що свідчить розписка виконавця в акті наданих послуг про отримання 5 000, 00 грн.
Також позивач зазначає, що для виконання робіт за Договором надання послуг по збиранню меблів № 1 від 10.11.2021 він був змушений придбати за власний кошт опори потрібного розміру для барних стільниць, у зв'язку з чим поніс додаткові витрати у розмірі 3 037, 50 грн, в підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 73 від 05.11.2021.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач зазнав втрат (реальні збитки) у розмірі 8 037, 50 грн, пов'язаних із необхідністю завершення робіт за Договором, а також через вимушене відкладення початку підприємницької діяльності з вини відповідача не отримав дохід у розмірі 50 000, 00 грн, який міг отримати (упущена вигода). Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 2 970, 00 грн, нараховану на підставі п. 4.1 Договору.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин є змішаним і містить у своєму складі елементи договору підряду та договору про надання послуг.
Відповідно до приписів статей 837, 901 ЦК України за договорами підряду та надання послуг одна сторона є зобов'язаною виконати певну роботу (надати послугу), а інша - сплатити її вартість.
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За встановленими обставинами справи, 30.09.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2001/43 про виконання роботи, за умовами якого останній зобов'язався за дорученням позивача виготовити меблеві вироби та надати послуги з їх встановлення.
Судом враховується, що наявний в матеріалах справи примірник цього договору не містить підпису замовника (позивача).
Водночас, за правилами ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Факт здійснення попередньої оплати свідчить про акцептування умов договору та його укладення сторонами й, відповідно, про виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами.
Судом встановлено, що зобов'язання відповідача з виконання робіт (встановлення виробів) мало бути виконано до 21.10.2021 (п. 1.4 Договору) і підтвердженням належного виконання роботи мав слугувати акт прийому-передачі (пункти 2.4, 7.7 Договору).
Натомість матеріали справи такого акта не містять, що свідчить про невиконання зобов'язання виконавцем і є підставою для стягнення з нього неустойки на вимогу замовника.
За приписами частин першої та другої статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У пункті 4.1 Договору сторони узгодили, що у разі порушення виконавцем кінцевого терміну виконання роботи, замовник вправі вимагати від виконавця сплати неустойки з розрахунку 1% від суми післяплати за даним Договором за кожен день прострочки виготовлення та/або встановлення відповідного виробу без права на відшкодування збитків. Якщо за Договором передбачено виготовлення декількох виробів, то неустойка нараховується виключно на суму післяплати стосовно конкретного виробу, щодо якого має місце прострочення. Вироби, які повністю виготовлені та прийняті замовником підлягають оплаті, їх вартість не враховується при обчисленні неустойки. При обчисленні неустойки не враховується вартість вбудованої техніки, яка постачається виконавцем.
З огляду на відсутність доказів прийняття замовником частини робіт, позивачем правильно визначено суму для нарахування пені - 9 000, 00 грн, яка становить повну суму післяплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд не виявив у ньому арифметичних помилок, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Крім цього, позивачем заявлено вимоги про стягнення реальних збитків у сумі 8 037, 50 грн та упущеної вигоди у сумі 50 000, 00 грн.
ЦК України під збитками має на увазі:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 1 ч. 2 ст. 22).
У частині 2 статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Одночасне стягнення неустойки та збитків врегульовано положеннями статті 624 ЦК України.
За приписами зазначеної статті, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1). Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою (ч. 2). Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ч. 3).
Вказана норма не передбачає подвійного тлумачення і з її аналізу можна дійти висновку, що сторони, з урахуванням принципу свободи договору, можуть на власний розсуд визначити наслідки порушення зобов'язання.
Поряд із цим, у разі відсутності застережень, передбачених частинами 2 та 3 статті 624 ЦК України, за загальним правилом, неустойка підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624 ЦК України, якій кореспондують приписи ч. 1 ст. 550 та ч. 2 ст. 552 цього ж кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зі змісту п. 4.1 Договору вбачається, що сторони узгодили розмір неустойки за прострочення зобов'язання виконавцем, але без права на відшкодування збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення збитків як у формі реальних збитків, так і у формі упущеної вигоди, задоволенню не підлягають.
Поняття свободи договору викладено у статтях 6, 627 ЦК України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Водночас, свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 7.1 укладеного сторонами Договору, він набув чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Обставини справи свідчать про те, що Договір не виконаний повністю жодною із його сторін, а відтак він є чинним.
Суд зауважує, що закінчення строку виконання робіт не є підставою для припинення передбачених договором зобов'язань, оскільки приписами законодавства визначено такою підставою його виконання, проведене належним чином.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин другої - четвертої статті 849, частини другої статті 852, частини третьої статті 858 ЦК України.
У даному випадку відмова замовника від Договору або від прийняття виконання зобов'язання за Договором могла бути підставою для вимоги про відшкодування збитків.
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Договір було розірвано сторонами або визнано недійсним у судовому порядку, а також відсутні докази відмови позивача від цього договору.
У зв'язку з викладеним, з огляду на чинність Договору, позивач не мав права доручати виконання роботи третій особі, а відтак, положення статті 621 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу для стягнення реальних збитків, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки дорученню виправлення роботи підрядника іншій особі має передувати відмова від Договору (ч. 3 ст. 849 ЦК України).
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині стягнення неустойки, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 2 970, 00 грн неустойки за прострочення виконання зобов'язання. В іншій частині позову суд відмовляє, з огляду на безпідставність заявлених вимог.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 110, 51 грн. Решта суми сплаченого судового збору у розмірі 2 159, 49 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ігнатьєва Олексія В'ячеславовича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Юрченка Дмитра Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 2 970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн 00 коп неустойки та 110 (сто десять) грн 51 коп судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 159, 49 грн покласти на Фізичну особу-підприємця Юрченка Дмитра Олексійовича.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.05.2022
Суддя О.В. Нечай