ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2022Справа № 910/20788/21
За позовом Адвоката, фізичної особи - підприємця Калька Дмитра Олексійовича
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 50 000,00 грн
Суддя Борисенко І.І.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Адвокат, фізична особа - підприємець Калько Дмитро Олексійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 50 000,00 грн. втраченої (упущеної) вигоди.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що між ним, як адвокатом та фізичною особою було укладено договір про надання правничої допомоги. На виконання умов вказаного договору позивач звернувся до відповідача в інтересах третьої особи з запитом про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості. Проте, у відповідь на вказаний запит від відповідача було отримано відмову. За вказаних обставин, замовник відмовився від адвокатських послуг позивача. Поміж тим, фізичною особою, якій надавалась правнича допомога, отриману відмову було оскаржено до адміністративного суду. За наслідками розгляду справи такий позов задоволено частково, зокрема визнано протиправною відмову відповідача у присвоєнні поштової адреси об'єкту нерухомості. З огляду на те, що Договір про надання правничої допомоги передбачав виплату адвокату гонорару успіху, за виконану роботу, а саме присвоєння поштової адреси об'єкту клієнта, з урахуванням рішення адміністративного суду, яким визнано протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача упущеної вигоди на суму не отриманого гонорару успіху у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
30.12.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
За наслідками розгляду вказаної заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.
03.02.2022 через відділ документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, про безпідставність позовних вимог, їх необґрунтованість, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався, хоча у відповідності до вимог процесуального закону докази відправлення на адресу позивача відзиву додані.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву (відзив) та додані до них учасниками справи докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2018 між Кальком Дмитром Олексійовичем та ОСОБА_2 було укладено Договір № 06/09-1 про надання правничої (правової допомоги).
Згідно пункту 1.1 Договору сторона надає комплекс юридичних послуг (супроводу), надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, здійснення представництва ОСОБА_2 перед третіми особами, складання клопотань, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів останнього з метою присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 або отримання вмотивованої (законної) відмови відповідно до Положення про реєстр адрес, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394.
Згідно до пункту 2.5 Договору сторона має право отримати гонорар успіху за виконану роботу, передбачену у п. 1.1 Договору у розмірі 50 000 грн.
За пунктом 3.5.3 Договору сторона має право отримати оплату за виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 8.1 Договору, строк виконання робіт становить 6 місяців з дня укладення цього договору без урахування часу знаходження документації на погодженні у виконавчих органах Київської міської ради, але у будь - якому випадку, до повного виконання його умов сторонами.
Судом встановлено, що вказаний договір підписаний сторонами, а отже був юридично значимим.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору, 26.10.2018 позивач звернувся до відповідача через Центр надання адміністративних послуг з відповідною заявою та пакетом документів для присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна Клієнта.
За наслідком розгляду документів позивача в інтересах Клієнта ОСОБА_2 , відповідачем було направлено лист № 10468/06/27 від 13.11.2018, яким відмовлено у задоволенні заяви Калька Д.О. щодо присвоєння поштової адреси нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вказує позивач, з огляду на відмову у задоволенні його заяви, Клієнтом ( ОСОБА_2 ) було ініційовано розірвання Договору № 06/09-1 про надання правничої (правової допомоги), у зв'язку з чим, 11.02.2019 сторонами було підписано додаткову угоду про розірвання Договору № 06/09-1 про надання правничої (правової допомоги) від 06.09.2018.
Разом з тим, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, не погоджуючись з відмовою у присвоєнні поштової адреси ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва за захистом порушеного, на його думку, права.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 640/2688/19 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови присвоїти поштову адресу об'єкту нерухомого майна (нежитловій будівлі (літера Б) на АДРЕСА_1 ), який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Вказане рішення залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2021.
За таких обставин, позивач, з огляду на визнання протиправною відмову Департаменту у присвоєнні поштової адреси об'єкту нерухомості Клієнта, та вважаючи наявність обставин упущеної вигоди у вигляді неотриманого за Договором про надання правової допомоги «гонорару успіху» у розмірі 50 000,00 грн. звернувся до відповідача з вимогою № 30/04-1 від 30.04.2021 про сплату на його користь вказаної суми коштів.
Листом від 20.05.2021 № 055-1218 Відповідач відмовив у сплаті визначеної позивачем суми коштів, з підстав викладених у такому листі, зокрема відсутністю повноважень.
Далі, заявою № 21/05-1 від 24.05.2021 позивач повторно звернувся з відповідною заявою, з наданням відповідних документів на підтвердження повноважень, як заявника у контексті змісту направленої раніше вимоги.
Листом від 05.07.2021 № 055-15641 відповідач відмовив у виплаті позивачу суми коштів у розмірі 50 000,00 грн визначеної як упущена (втрачена) вигода, з огляду на безпідставність такої вимоги.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги адвоката, фізичної особи - підприємця Калька Дмитра Олексійовича , не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини другої статті 16 Цивільного Кодексу України - далі - ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша - третя статті 22 ЦК України). Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (частина третя статті 147 Господарського кодексу України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).
Суд зауважує, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа /заявник повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Варто зауважити, що у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.10.2021 у справі № 908/2445/20, від 11.11.2021 у справі №910/7511/20 судами визнано, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки у момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020, у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Тобто, суд акцентує увагу а тому, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018, у справі № 127/16524/16- ц (провадження № 61-22106св18)).
Більше того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
При цьому слід мати на увазі, що тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 ГК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття «збитки», на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов'язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.
Так, як встановлено судом, про що також вказано вище, відповідно до п. 2.5. Договору № 06/09-1 про надання правничої (правової) допомоги), позивач, як адвокат погодили з клієнтом ОСОБА_2 , що адвокат має право на отримання гонорару успіху за виконану роботу передбачену п. 1.1. Договору у розмірі 50 000,00 грн.
При цьому за пунктом 5.2 та 6.1 Договору адвокат був звільнений від відповідальності за невиконання домовленостей (так як рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 640/2688/19 позов ОСОБА_2 до Департаменту про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Департаменту щодо відмови присвоїти поштову адресу об'єкту нерухомого майна (нежитловій будівлі (літера Б) на АДРЕСА_1 ).
Суд акцентує увагу, що Договором визначено не обов'язок Клієнта виплатити гонорар успіху адвокату, а саме зазначено про наявність права на отримання відповідного гонорару. З огляду на конструкцію норми договору, виплата гонорару успіху є правом Клієнта, а не його обов'язком за вказаним Договором.
За таких обставин, суд вважає не доречними та відхиляє посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 640/2688/19, оскільки таке не має жодного правового відношення в конструкції статті щодо обставин упущеної вигоди у вигляді виплати гонорару успіху, яку позивач не отримав від клієнта за умовами договору.
Більше того, за встановлених обставин, суду також не доведено та матеріали справи не містять прямих належних та допустимих доказів, які б свідчили про розірвання договору позивача з ОСОБА_2 з підстав отримання Департаментом відмови у задоволенні заяви позивача в інтересах Клієнта. Такі посилання позивача є не доречними та повністю спростовуються п. 1.1. основного договору. Більше того, такі підстави для розірвання договору відсутні як в основному договорі, так і в додатковій угоді про його розірвання відсутні.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що пункт 4.1 Договору передбачає складання акту прийому-передачі виконаних робіт. Так, у позовній заяві позивач зазначає, що адвокатом складено заяву та підготовлено пакет документів, проте не зазначено про складання акту прийому-передачі виконаних робіт, що прямо передбачено Договором. Суд зауважує, що посилання у договорі на те, що зазначений акт може бути складено лише у разі позитивного вирішення питання щодо присвоєння адреси відсутні.
За встановлених обставин, суд доходить переконання, що у даному випадку мають місце відносини між адвокатом та клієнтом, щодо виконання умов Договору про надання правничої допомоги, укладеної між адвокатом Кальком Д.О. та Клієнтом ОСОБА_2 . Оскільки адвокатом були виконані зобов'язання за договором, плату позивач має вимагати від довірителя.
При цьому суд зауважує, що відсутні елементи відшкодування упущеної вигоди позивача за рахунок відповідача.
Також суд критично оцінює посилання позивача в тексті позовної заяви на позиції Верховного суду, як на судову практику у аналогійних справах, так як предметом розгляду зазначених позивачем справ є зовсім інші правовідносини.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Адвоката, фізичної особи - підприємця Калька Дмитра Олексійовича не підлягають задоволенню.
З огляду на відмову у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача повністю.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити в задоволенні позовних вимог Адвоката, фізичної особи - підприємця Калька Дмитра Олексійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) про стягнення втраченої (упущеної) вигоди 50 000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.І. Борисенко