ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2022Справа № 910/10627/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 34 583, 56 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 34 583, 56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як перевізником, вимог чинного законодавства України, в частині збереження прийнятого до перевезення вантажу, у зв'язку із чим, виникла недостача вугілля у вагонах № 56626443, № 53170833, № 56275472, № 53526083, № 53529772.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/10627/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
28.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, обґрунтовуючи тим, що посилання позивача щодо вжиття відправником всіх заходів, які забезпечували б збереження вантажу на всьому шляху слідування є безпідставними; суть спірних правовідносин у цій справі полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу за поставку товару, а не спір, що виник з договору перевезення вантажу. Також позивачем не надано доказів оплати вантажу за ціною відправника, не доведено наявність шкоди у позивача.
Відповідач стверджує, що позивач не надав суду належних доказів того, що залізницею не забезпечено схоронності вантажу, не доведено вини залізниці у неналежному виконанні договірних зобов'язань.
28.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача належним чином засвідчені копії договору 27.01.2016 №1-1-2016/006 із всіма додатками, що підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу за залізничною накладною № 52794344 та платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджують оплату Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" вартості поставленого вугілля згідно з вищевказаною залізничною накладною.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.
13.10.2021 та 26.10.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на ухвалу суду від 13.08.2021, які суд долучив до матеріалів справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
За залізничною накладною №52794344 залізницею 28.01.2021 було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам'яне у твердому стані (вологість 0%) - у вагонах № 56471972, № 56626443, № 53170833, № 56275472, № 53529772, № 53526083.
Згідно з комерційним актом № 482004/55/10 від 29.01.2021 при контрольному переважуванні вагону № 52529772 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 87200, тара - 22000, нетто - 65200, що менше вантажного документу на 3000 кг. Над 1 -7 люками виїмка на довжину вагона, шириною приблизно 50 см - 280 см, глибиною приблизно 30 см - 50 см в місцях виїмок маркування немає. Вагон в технічному стані справний.
Згідно з комерційним актом № 482004/53/4 від 29.01.2021 при контрольному переважуванні вагону № 53526083 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 86400, тара - 21800, нетто - 64600, що менше вантажного документу на 3900 кг. Над 1 -7 люками виїмка на довжину вагона, шириною приблизно150 см, глибиною приблизно 50 см в місцях виїмок маркування немає. Вагон в технічному стані справний.
Згідно з комерційним актом № 482004/57/5 від 29.01.2021 при контрольному переважуванні вагону № 56275472 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 85000, тара - 21500, нетто -63500, що менше вантажного документу на 5100 кг. Над 1 -7 люками виїмка на довжину вагона, шириною приблизно 50-200 см, глибиною приблизно 30 - 50 см в місцях виїмок маркування немає. Вагон в технічному стані справний.
Згідно з комерційним актом № 482004/58/6 від 29.01.2021 при контрольному переважуванні вагону № 53170833 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 86450, тара - 22300, нетто - 64150, що менше вантажного документу на 4850 кг. Над 1 -7 люками виїмка на довжину вагона, шириною приблизно 150 см, глибиною приблизно 50 см в місцях виїмок маркування немає. Вагон в технічному стані справний.
Згідно з комерційним актом № 482004/59/7 від 29.01.2021 при контрольному переважуванні вагону № 56626443 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 85850, тара - 21500, нетто - 64350, що менше вантажного документу на 4050 кг. Над 1 -7 люками виїмка на довжину вагона, шириною приблизно 150 см, глибиною приблизно 50 см в місцях виїмок маркування немає. Вагон в технічному стані справний.
Судом встановлено, що вказані комерційні акти підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вищевказаних вагонах з урахуванням норми недостачі вантажу для мінерального палива 1% становить 108100,55 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 34 583, 56 грн. вартості нестачі вантажу, у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у спірних вагонах.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так п.2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Згідно положень ст.133 Статуту залізниць України одержувач вантажу (ДТЕК «Західенерго») передав право пред'явлення позову щодо недостачі вантажу, відправленого за спірними залізничними накладними, вантажовідправнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ".
Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, перевезення залізницею вантажу у спірних вагонах здійснювалось відповідно до залізничних накладних 32030025, 47452651, 52794344.
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як встановлено судом, відповідно до комерційних актів № 482004/55/10, № 482004/53/4, № 482004/57/5, № 482004/58/6, № 482004/59/7 встановлено незбереження залізницею вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Позивачем долучено до позовної заяви Довідки про вартість вугільної продукції вантажовідправника ТОВ "ЦЗФ "Курахівська" за вих. № б/н, в яких зазначено вартість кам'яного вугілля, що поставлялось згідно з накладними 52794344.
Довідки підписані генеральним директором ТОВ "ЦЗФ "Курахівська" Долбієвим Ю.М. та начальником відділу планування та інвестицій - Покиньтелиця О.В.
Враховуючи ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України, а також ст. 115 Статуту залізниць України, суд вважає, що надані позивачем довідки вантажовідправника, в яких визначена вартість однієї тони вантажу, відправленого згідно вищевказаних накладних, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір збитків є підтвердженим відповідно до вимог законодавства, у зв'язку з чим, заперечення відповідача в цій частині визнаються судом необґрунтованими.
При цьому, суд зазначає, що за змістом ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов'язкової форми щодо такого документу.
Відповідно до п. 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Разом з тим, у вказаному роз'ясненні наведено невичерпний перелік документів відправника, якими може підтверджуватися вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу, про що свідчить вставне слово "зокрема".
З огляду на викладене суд вважає необґрунтованими твердження відповідача відносно того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження вартості втраченого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю на більше 0%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм.
Отже з урахуванням п.27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними 32030025, 47452651, 52794344, 52794344 було вугілля кам'яне, а за даними, які зазначені в графі 20 накладних, у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагонах № 56626443, № 53170833, № 56275472, № 53526083, № 53529772 враховуючи масу нетто при відправленні вантажу, норми недостачі (природні втрати) 1%, показник недостачі вантажу (т), вартість 1 тонни вантажу, та отримавши значення суми недостачі з урахуванням природніх втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу у вагонах № 56626443, № 53170833, № 56275472, № 53526083, № 53529772, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.
Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Перевіривши докази, доводи і розрахунки позивача, з урахуванням положень наведеного законодавства, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами - залізничними накладними, комерційними актами, довідками про вартість вугільної продукції. Наразі, довідки про вартість 1 т товару суд вважає належними доказами вартості втраченого вантажу, так як наведені вище довідки підписані директором, який несе відповідальність за фінансово-господарську діяльність підприємства.
З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що залізниця допустила втрату вантажу під час перевезення, що підтверджується комерційними актами, вартість вантажу підтверджується довідками, розрахунок вартості втраченого вантажу позивачем проведено з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів,.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у спірних вагонах сталась не з вини відповідача (відповідно до ст. 127 Статуту).
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах № 56626443, № 53170833, № 56275472, № 53526083, № 53529772 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим наявна недостача вантажу на суму 108100,55 грн., а відповідачем не доведено, що недостача вантажу у вказаних вагонах відбулась не з вини залізниці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" вартості недостачі вантажу у розмірі 34 583, 56 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційній код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (85621, Донецька обл., Мар'їнський р-н, с. Вовчанка, вул. Нагорна, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 33959754) грошові кошти у розмірі 34 583 (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн 56 коп та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 23.05.2022.
Суддя М.Є.Літвінова