ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2022Справа № 910/1937/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арсенал Страхування”
до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа- Гарант”
про стягнення 13 589,72 грн
без виклику представників
У лютому 2022 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Арсенал Страхування” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” (далі - відповідач) про стягнення 13 589,72 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/9974/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо полісу № ЕР/201751015.
22.02.2022 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду щодо відомостей полісу № ЕР/201751015.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою.
Рада суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема, вказала по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 14.02.2022 була отримана позивачем 21.02.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01054 91994068. Вказана ухвала суду також була отримана відповідачем 21.02.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01054 91994050.
06.04.2022 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зупинити розгляд справи до закінчення воєнного стану та/або покращення безпекової ситуації у м. Києві; поновити та продовжити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, доказів, клопотань до закінчення воєнного стану та/або покращення безпекової ситуації у м. Києві; відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач посилається на те, що позивач не звертався до відповідача з заявою щодо виплати страхового відшкодування, а отже, у відповідача не настав строк для прийняття рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до закінчення воєнного стану та/або покращення безпекової ситуації у м. Києві, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Крім того, нормами ст.ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості зупинення провадження у зв'язку з введенням на території України правового режиму воєнного стану.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення та продовження йому строку на поданні відзиву на позов, суд зазначає про таке.
Вказане клопотання мотивовано тим, що товариство відповідача, у зв'язку з введенням на території України правового режиму воєнного стану, не має можливості надати обґрунтовані заперечення, оскільки працівники мають тривалий час знаходитись у бомбосховищах або вчиняти дії для вимушеної евакуації у відносно безпечні регіони.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення за № 01054 91994050, яким відповідачу направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, вказане відправлення отримано відповідачем 21.02.2022, відповідно п'ятнадцятиденний строк для надання відзиву на позов закінчився 09.03.2022.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що під час дії правового режиму воєнного стану, впроваджених вищевказаними Указами Президента України, та підтриманих Верховною Радою України, в країні існували певні обмеження, суд вважає за доцільне поновити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти такий відзив до розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивачем не подано відповіді на відзив.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
22.02.2021 між ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 609/21-Тз/К/01, згідно з яким ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
19.08.2021 у м. Києві, по вул. Багговутівській, 3/15, сталася ДТП за участю автомобіля «Honda Civik», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 761/31802/ ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху. У судовому засіданні ОСОБА_2 провину у скоєному правопорушенні визнав повністю.
Судом встановлено, що 16.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій зазначила про пошкодження у ДТП автомобіля марки «Honda Civik», д.н.з. НОМЕР_1 , виплату страхового відшкодування просила здійснити на користь СТО.
Матеріали справи свідчать, що позивачем був складений страховий акт № 006.01879/21-1 від 27.08.2021, згідно з яким виплаті підлягала грошова сума в розмірі 14 589,72 грн.
Зазначена сума у повному обсязі була сплачена позивачем на користь СТО (ПрАТ “Дніпро Мотор Інвест”) на підставі платіжного доручення № 48812404 від 28.08.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом “а” пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи водія ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована у відповідача - ТДВ “СК “Альфа-Гарант” згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/201751015 з лімітом відповідальності по майну 130 000,00 грн та франшизою 1 000,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та у зв'язку з укладенням полісу № ЕР/201751015 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації автомобіля марки «Honda Civik», д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Судом встановлено, що за умовами полісу № ЕР/201751015 розмір франшизи становить 1 000,00 грн.
В обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідач посилається на те, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату йому страхового відшкодування.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої положення статті 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не виключають право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування, а тому останнім не було направлено заяву про страхове відшкодування відповідачу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV, а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
За результатом дослідження судової практики щодо розгляду даної категорії спорів, судом встановлено, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи ухвалою від 03.07.2019 справу №465/4287/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважала, зокрема, за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19). При цьому, правовою проблемою визначено питання щодо права кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань, виключно після подання до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).
Однак, переглянувши справу № 465/4287/15 в касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 підтримала власний правовий висновок (викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к) щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Вказане свідчить про сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону № 1961-IV, зокрема щодо відсутності обов'язку звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
А тому відступати від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), у межах справи, що розглядається, підстав не вбачається.
З огляду на зазначене, відсутні аргументи про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, у тому числі, у правовідносинах за суброгаційними позовами страховиків.
Більше того, виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
З огляду на наведені приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а також зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовом 02.02.2022, строк виконання відповідачем грошового обов'язку перед позивачем на момент розгляду та вирішення даного спору по суті настав, останнім днем строку здійснення відшкодування відповідачем страхової виплати на користь позивача було 03.05.2021.
Таким чином, за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000,00 грн, розмір страхового відшкодування, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача становить 13 589,72 грн (14 589,72 грн - 1 000,00 грн).
Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оплати страхового відшкодування на користь позивача.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача відшкодування страхової виплати в розмірі 13 589,72 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Крім того, позивач в попередньому орієнтованому розрахунку суми судових витрат вказував про витрати на отримання правничої допомоги в розмірі 10 000,00грн.
Проте, прохальна частина позовної заяви не містить вимог про покладення таких витрат на відповідача.
При цьому, доказів понесення ним таких витрат, позивачем не надано, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для розподілення таких витрат між сторонами у даній справі.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арсенал Страхування” (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код 33908322) суму страхового відшкодування в розмірі 13 589,72 грн (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять грн 72 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.05.2022.
Суддя О.Г. Удалова