ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2022Справа № 910/20986/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/20986/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант"
про стягнення 49580,50 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 49580,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №24301а1кє від 11.03.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 відкрито провадження у справі №910/20986/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
26.01.2022 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву №03/229 від 19.01.2022, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів наявності вини ОСОБА_1 у пошкодженні застрахованого автомобіля марки "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а отже у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідача відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 була отримана відповідачем - 28.12.2021.
Отже, позивачем подано відзив на позовну заяву з порушенням строку на його подання, встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить поновити строки для його подання та прийняти останній до розгляду.
За приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, а процесуальний строк, який встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Встановлений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є строком, встановленим судом, що виключає можливість його поновлення.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №910/18373/19.
Відтак у задоволенні вимоги відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву слід відмовити.
Разом з цим, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву та з власної ініціативи продовжити відповідачу такий строк до дати фактичного його подання з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).
Принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
З урахуванням принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження Товариству з додатковою відповідальністю Страховій компанії "Альфа-Гарант" строку для подачі відзиву на позовну заяву до дати фактичного його подання та прийняття відзиву до розгляду.
03.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача та вказує на те, що в діях водія транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 наявний причинно-наслідковий зв'язок, оскільки якби вищезгаданий водій не порушив ПДР України, він би не спричинив ДТП за участі автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який різко зупинився і з яким відбулось зіткнення автомобіля марки "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , так як водій вказаного автомобіля не встиг зупинити авто до моменту зіткнення, а отже жоден із транспортних засобів не зазнав би пошкоджень. При цьому, у відповіді на відзив позивач просить продовжити строки для його подання.
Дослідивши клопотання позивача про продовження строку, виходячи з принципу верховенства права та змагальності і з метою всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку для подання відповіді на відзив та прийняття її до розгляду.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення до нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
11.03.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС", як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Класік» №24301а1кс, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску.
Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є АТ «Креді Агріколь Банк».
Строк дії договору встановлено з 24.03.2021 по 23.03.2021.
30.08.2021 о 07 годині 40 хвилин, по проспекту Перемоги, 36, в місті Києві трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП-1) за участі автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме: гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не стежив за дорожньою обстановкою не зреагував на її зміну під час перестроювання в ліву смугу, не надав дорогу автомобілю марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, в яку він мав намір перестроїтися, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №761/34272/21 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 Б, 10.3 Правил дорожнього руху України, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Разом з цим, 30 серпня 2021 року о 07 год. 40 хв. по просп. Перемоги, 36 в місті Києві трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП-2) за участі застрахованого позивачем автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме: гр. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився попереду внаслідок ДТП, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №761/32673/21 встановлено порушення гр. ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху України, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
06.09.2021 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.
Актом технічного огляду транспортного засобу від 06.09.2021, складеного ОСОБА_4 , зафіксовано характер пошкоджень (назва деталей та опис пошкоджень) автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно ремонтної калькуляції №1.003.21.0 від 21.09.2021 вартість ремонту автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка визначена за допомогою розрахунку електронної системи "AUDATEX", складає 105961,43 грн.
Згідно рахунку, виставленого ТОВ «Арма Моторс» №VSK0150402 від 07.09.2021 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 105961,00 грн.
22.09.2021 позивачем був складений та підписаний страховий акт №ARX2921041, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 104361,00 грн.
На підставі складеного страхового акту №ARX2921041 від 22.09.2021 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту «Класік» №24301а1кс від 11.03.2021, перерахував на рахунок СТО - ТОВ «Арма Моторс» суму страхового відшкодування в розмірі 104361,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №820929 від 23.09.2021.
При цьому, судом встановлено, що Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом №ЕР201497439, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП - 30.08.2021.
Позивач, вважаючи, що в діях водія транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , як винної в ДТП-1 особи, наявний причинно-наслідковий зв'язок з заподіянням механічних ушкоджень автомобілю марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ДТП-2, оскільки якби вищезгаданий водій не порушив ПДР України, він би не спричинив ДТП-1 за участі автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який різко зупинився і з яким відбулось зіткнення автомобіля марки "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до відповідача із заявою вих.№ЕЛ_00013456 від 03.11.2021 про виплату страхового відшкодування у розмірі 104361,00 грн.
Однак відповідач у встановлений законом строк відшкодування не здійснив, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1,3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Водночас вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17.
З огляду на викладене, саме винна особа (або особа, відповідальна за збиток), повинна компенсувати сплачене страхове відшкодування.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У силу приписів ст. 221 КУпАП виключно судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).
При цьому відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №761/34272/21 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 Б, 10.3 Правил дорожнього руху України, оскільки він не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну під час перестроювання в ліву смугу, не надав дорогу автомобілю марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, в яку він мав намір перестроїтися, у зв'язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Зі змісту постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №761/34272/21 вбачається, що вина в діях водія автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_1 встановлена виключно стосовно ДТП-1 за участі автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Вина водія автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_1 стосовно ДТП-2 за участі автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 та застрахованого позивачем автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не встановлена.
В той же час, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку, водія автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 стосовно ДТП-2 за участі застрахованого позивачем автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
При цьому, суд зауважує, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Однак, в даному випадку, позивачем під час розгляду справи не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність вини саме ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася за участі автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та застрахованого позивачем автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1 і завданням шкоди власнику транспортного засобу марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився попереду внаслідок ДТП-1.
З наявних в матеріалах справи доказів, не вбачаються ані обставини, які б підтверджували наявність в діях водія автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вини у вчиненні ДТП-2 за участі автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 та застрахованого позивачем автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ані відомості, які б підтверджували наявність причинного зв'язку із отриманням автомобілем марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , механічних ушкоджень саме внаслідок дій ОСОБА_1 .
Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода-2, в результаті якої застрахований позивачем автомобіль марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, сталася в результаті порушення водієм цього ж автомобіля ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху України, оскільки він не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився попереду внаслідок ДТП-1, у зв'язку з чим постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №761/32673/21 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів, не вбачаються обставини, які б спростовували вину гр. ОСОБА_3 у вчиненні ДТП-2, в результаті якої застрахований позивачем автомобіль марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні ушкодження, або доводили наявність причинно-наслідкового зв'язку із діями водія транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , як винної в ДТП-1 особи, оскільки ані схема місця ДТП, ані довідка Управління патрульної поліції в місті Києві Національної поліції України №3021245349747740 від 30.08.2021, ані постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №761/32673/21 не містять відомостей про те, що порушення вимог п.п. 2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху України гр. ОСОБА_3 зумовлені створенням небезпечної дорожньої обстановки водієм застрахованого відповідачем автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Належних та допустимих доказів того, що водій автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 гр. ОСОБА_3 , навіть за умови дотримання ним Правил дорожнього руху України, не мав можливості уникнути зіткнення з автомобілем марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився попереду внаслідок ДТП, за участі автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , суду не надано.
Тоді як, приписами пункту 2 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.
За таких обставин, зважаючи на те, що вина водія автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 гр. ОСОБА_3 у вчиненні ДТП через порушення ним Правил дорожнього руху України з автомобілем марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився попереду внаслідок ДТП, за участі автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена в судовому порядку і під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями водія транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Polo» та отриманими механічними ушкодженнями автомобілем марки «Renault Logan», шкода, заподіяна внаслідок ДТП-2 власнику автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в силу приписів пункту 2 частини 1 статті статті 1188 Цивільного кодексу України, не відшкодовується.
При цьому, суд враховує практику ЄСПЛ у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", "Карелін проти Росії", про те, що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних і допустимих доказів наявності у відповідача обов'язку відшкодувати шкоду, завдану власнику автомобіля марки "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме: наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП-2 за участі автомобіля марки «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_3 та застрахованого позивачем автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 та причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1 і завданням шкоди власнику транспортного засобу марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого, порушивши Правила дорожнього руху України, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Opel Combo».
При цьому, надані позивачем фото пошкоджень та запис з відеореєстратора автомобіля марки "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України та не можуть бути прийняті судом як належні та достовірні докази, оскільки наданий відеозапис не дає можливості ідентифікувати автомобіль, з якого було здійснено зйомку, а зазначена на відеозаписі дата та час його здійснення (11 год 44 хв -11 год 45 хв 27.08.2016) не відповідають фактичним обставинам справи, так само як і надані фото пошкоджень автомобіля марки "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 не містять жодної інформації про дату та час здійснення фотозйомки і, в свою чергу, не спростовують факту наявності вини самого водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП-2 та не підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між діями водія автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 та пошкодження автомобіля марки "Renault Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд доходить висновку, що у відповідача не виникло обов'язку в силу приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з відшкодування шкоди, завданої власнику саме автомобіля марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" про стягнення 49580,50 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2022.
Суддя Т.В. Васильченко