ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2022Справа № 910/610/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали справи
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» (пров. Заперечний, буд. 2, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 35617553)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 128 243, 57 грн.,
без виклику представників учасників процесу,
1. Стислий виклад позиції позивача
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» (далі за текстом - ТОВ «Промавгонтранс», позивач, замовник) з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі за текстом - АТ «Українська залізниця», відповідач, перевізник) 128 243,57 грн. збитків завданих внаслідок нестачі вантажу при здійсненні зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (далі за текстом - договір).
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на підставі укладеного із відповідачем договору залізницею здійснено перевезення вантажу пшениці зі станції Бердичів філії «Південно-Західна залізниця» до станції Миколаїв-вантажний (експ.) філії «Одеська залізниця» (код 415601) у вагонах № 95618252,5959930, 95530176, що підтверджується залізничною накладною 34999961.
18.09.2021 вагони з вантажем прибули на станцію призначення, відповідач здійснив здачу вантажу отримувачу. Вантажоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтур-екс» прийнято вказані вагони та підписано пам'ятку про подавання вагонів.
Однак, вантажоодержувачем під час огляду та зважування відповідних вагонів з вантажем, виявлено нестачу вантажу, у зв'язку з чим на підставі звернення вантажоодержувача до начальника станції до початку вивантаження вагонів складено комерційні акти № 415207/128, 415207/129, 415207/130, в яких зафіксовано нестачу вантажу - 9 470 кг у вагоні № 95618252, 7 330 кг у вагоні № 59597930 та 2 210 кг у вагоні
№ 95530176, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом для відшкодування збитків.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Із поданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки позивач не є власником вантажу, що перевозився за накладною № 34999961 від 30.08.2021, а надана довідка про вартість вантажу ТОВ «Промвагонтранс» від 07.10.2021 № 07/10/2021 не є належним доказом засвідчення вартості вантажу.
Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не доведено свого права на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення 128 243, 57 грн з огляду на відсутність правових підстав для віднесення відповідальності щодо відшкодування збитків внаслідок нестачі вантажу відповідачем оскільки така нестача була виявлена вантажоодержувачем вже після отримання вагонів та їх забирання на власну територію, а відтак відповідальність перевізника припинилася у момент видачі вантажу одержувачу.
Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем не додано документів для підтвердження повноважень осіб на здійснення переуступного напису на залізничній накладній.
Що стосується обставин, засвідчених комерційними актами від 19.09.2021
№ 415207/128, № 415207/129, № 415207/130 то відповідач зазначає, що залізниця не мала обов'язку їх складати у силу приписів частини 3 статті 52 Статуту залізниць України та пункту 16 Правил видачі вантажів, а останні були складені виключно на прохання позивача з метою засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника перед вантажоодержувачем.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
15.02.2022 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
21.02.2022 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2022 задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив та долучено її до матеріалів справи.
Частиною 4 статті 167 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) заперечення подається в строк, встановлений судом.
Відповідно до пункту 6 ухвали господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі запропоновано відповідачу у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення.
Суд зазначає, що відповідач правом на подання заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотивів їх визнання або відхилення не скористався, відповідь на відзив від 18.02.2022 направлялася відповідачу листом (поштова накладна № 0101138521010) та відповідно до даних трекінгу відправлень сайту Укрпошти відправлення вручено за довіреністю представнику відповідача 21.02.2022.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
25.02.2020 між ТОВ «Промвагонтранс» та AT «Укрзалізниця» укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Зазначений договір укладено шляхом приєднання відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) до умов цього договору, опублікованих на офіційному сайті відповідача (http://uz- cargo.com/contractcarriage.html).
На підставі цього договору AT «Укрзалізниця» 30.08.2021 здійснило перевезення вантажу пшениця зі станції Бердичів філії «Південно-Західна залізниця» (код станції 342400) до станції Миколаїв-Вантажний (експ.) філії «Одеська залізниця» (код станції 415601) у вагонах № 95618252, 59597930, 95530176 масою 69 300 кг, 69 050 кг та 69 450 кг відповідно, що підтверджується залізничною накладною № 34999961 (далі за текстом - залізнична накладна).
Згідно відомостей, зазначених у накладній: вантажовідправник - ТОВ «Промвагонтранс», вантажоодержувач - ТОВ «Грінтур-Екс», перевізник - АТ «Українська залізниця».
Відповідач прийняв вантаж відповідно до залізничної накладної № 34999961 до перевезення без зауважень та заперечень. Зважування проводилось на повірених тензометричних залізничних 150 тонних вагах станції Бердичів.
Товар, що перевозився за даною залізничною накладною - пшениця.
В графі 9 залізничної накладної зазначено, що право на пред'явлення претензії та позову передано від ТОВ «Грінтур-Екс» на ТОВ «Промвагонтранс».
Суд зазначає, що заперечення відповідача щодо відсутності повноважень у генерального директора та головного бухгалтера ТОВ «Грінтур-Екс» на здійснення переуступального напису судом сприймається критично, з огляду на те, що передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Судом встановлено, що у накладній № 34999961 міститься переуступний напис за підписами генерального директора та головного бухгалтера ТОВ «Грінтур-Екс», який скріплений печаткою, що свідчить про передачу права на пред'явлення позову ТОВ «Промвагонтранс», тобто, від вантажоодержувача до вантажовідправника, що відповідає приписам частини другої статті 130, статті 133 Статуту залізниць України.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відомості про особу директора вантажоодержувача містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Як вбачається із відомості вагонів у вагоні № 59597930 - 69 050 кг маса вантажу, 95530176 - 69 450 кг маса вантажу, № 95615654 - 69 650 кг маса вантажу та № 95618252 - 69 300 кг маса вантажу.
Згідно граф 51, 52, 53 залізничної накладної 17.09.2021 - дата прибуття вантажу, 18.09.2021 о 00:32 - дата видачі вантажу вантажоодержувачу.
Як вбачається з доводів позивача, вантажоотримувачем під час огляду та зважування перелічених вище вагонів з вантажем, виявлено нестачу вантажу у зв'язку з чим вантажоодержувач звернувся до начальника станції з листом від 18.09.2021 № 4100 з вимогою про проведення комерційної видачі вантажу та складення комерційного акту.
На підставі звернення вантажоодержувача, у відповідності до підпункту "а" пункту 129 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут), проведена комісійна перевірка та зважування вагонів відповідачем (станцією призначення Миколаїв-Вантажний) та складено комерційні акти № 415207/128, 415207/129, 415207/130 від 19.09.2021.
Розмір нестачі вантажу згідно комерційних актів становить 9 470 кг у вагоні
№ 95618252, 7 330 кг у вагоні № 59597930 та 2 210 кг у вагоні № 95530176:
- в комерційному акті № 415207/128 в розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» серед іншого зазначено «Фактично при перевірці виявлено: вагон прибув у комерційному стані справний, усі ЗПП вантажовідправника справні, в наявності, відповідають документу. Вага брутто - 82 900 кг, тара перевірена -
21 180 кг, нетто - 61 720 кг, що на 7 330 кг менше документа. При розкритті завантажувальних люків було виявлено: між 3-м та 4-м люками мається поглиблення глибиною 1000 мм, довжиною 4000 мм, шириною 2000 мм. Вагон прибув технічно справний згідно тех. акта № 46 від 19.09.2021»;
- в комерційному акті № 415207/129 в розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» серед іншого зазначено «Фактично при перевірці виявлено: вагон прибув у комерційному стані справний, усі ЗПП вантажовідправника справні, в наявності, відповідають документу. Вага брутто - 88300 кг, тара перевірена - 21060 кг, нетто - 67240 кг, що на 2210 кг менше документа. При розкритті завантажувальних люків було виявлено: між 1-м та 2-м люком мається поглиблення глибиною 700 мм, довжиною 2000 мм, шириною 2000 мм. Вагон прибув технічно справний згідно тех. акта № 47 від 19.09.2021.»;
- в комерційному акті № 415207/130 в розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» серед іншого зазначено «Фактично при перевірці виявлено: вагон прибув у комерційному стані справний, усі ЗПП вантажовідправника справні, в наявності, відповідають документу. Вага брутто - 81250 кг, тара перевірена - 21420 кг, нетто - 59830 кг, що на 9470 кг менше документа. При розкритті завантажувальних люків було виявлено: між 1-м та 4-м люками мається поглиблення глибиною 2500 мм, довжиною 4000 мм, шириною 2000 мм. Вагон прибув технічно справний згідно тех. акта № 48 від 19.09.2021».
Зі змісту зазначених вище комерційних актів слідує, що вагони прибули технічно справними, про що складено відповідні акти про технічний стан вагонів.
Судом встановлено, що комерційні акти підписано належними особами згідно з пунктом 10 Правил складення актів, з представником станції, комерційним агентом станції, а також представником одержувача. Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.
Факт технічної справності вагонів та складення актів № 46, 47 та 48 від 19.09.2021 не заперечується сторонами та визнається встановленою обставиною.
З доводів позивача вбачається, що оскільки в подальшому при візуальному огляді вагонів виявлені сліди механічного впливу, про що не було зазначено в комерційних актах та технічних актах, представником вантажовідправника для зважування та огляду вагонів залучено експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Поляновського Н. Д. та Гончаренко С. В.
Як зазначено в акті експертизи № 120-0982, зважування і огляд вагонів здійснювалися комісійно з представниками ТОВ «Промвагонтранс», ТОВ «Грінтур-Екс», комерційного агента станції Миколаїв -вантажний, слідчо-оперативної групи Заводського району в присутності експерта РТПП Миколаївської області.
Відповідно до результатів експертизи, оформленої актом експертизи № 120-0982 від 19.09.2021, встановлено наступне:
- у вагоні № 95618252 зі сторони запірних штурвалів в нижній частині середнього розвантажувального бункера, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор, який частково задутий монтажною піною, свіжого походження, в місці зазору є сліди механічного впливу на кришку та корпус бункера та привареної планки з здертям покривного покриття;
- у вагоні № 59597930 зі сторони запірних штурвалів в нижній частині третього розвантажувального бункера від сходів вагону, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор, який частково задутий монтажною піною, свіжого походження, в місці зазору є сліди механічного впливу на кришку та корпус бункера з здертям покривного покриття свіжого походження;
- у вагоні № 95530176 є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік третього розвантажувального люка.
Після розкриття зважувальних люків вагонів виявлено у вагоні № 95618252 поглиблення глибиною 2 500 мм, довжиною 4 000 мм та шириною 2 000 мм, у вагоні
№ 59597930 поглиблення глибиною 1 000 мм, довжиною 4 000 мм та шириною 2 000 мм, у вагоні № 95530176 поглиблення глибиною 700 мм, довжиною 2 000 мм та шириною 2 000 мм. Одночасно було виявлено нестачу вантажу в розмірі 9 470 кг, 7 330 кг та 2 210 кг у вагонах відповідно.
Візуально експертами також встановлено, що вільний простір у вагонах дозволяє поміститися нестачі вантажу.
У своєму позові позивач зазначає, що оскільки підставою проведення експертизи експертами, залученими ТОВ «Промвагонтранс», було не визначення розміру або причин недостачі, а встановлення факту пошкодження вагонів, про що не було зазначено в технічних актах, порядок оскарження яких відсутній у Статуті залізниць України та затверджених Міністерством інфраструктури України розділах Правил перевезення вантажів, вказана експертиза не є експертизою в розумінні ст. 53 Статуту залізниць України, а отже не потребує її проведення за ініціативою залізниці.
Відповідач у своєму відзиві заперечує щодо прийняття акту експертизи № 120-0982 від 19.09.2021 у якості належного та допустимого доказу, на підставі якого не можливе встановлення обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, зокрема щодо технічної справності чи несправності вагонів.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 26-07/774 від 07.10.2021, у якій просив відшкодувати збитки за встановлену нестачу.
Однак, листом № НЗ1-102/402 від 09.11.2021 позивачу було відмовлено в задоволенні претензії.
Мотивуючи відмову у виплаті збитків, відповідач зазначив, що у відповідності до актів про технічний стан № 46, 47, 48 вантаж прибув у технічно справних вагонах, вантажоотримувачем було підписано пам'ятку про подавання вагонів від 18.09.2021 № 816 без зауважень, а відтак у відповідача відсутня відповідальність перевізника в недостачі вантажу.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження вартості втраченого вантажу надано суду довідку ТОВ «Промвагонтранс» №07/10/2021 від 07.10.2021, з якої вбачається, що вартість однієї тони пшениці 3 класу врожаю 2021 року, яка переміщувалась згідно залізничної накладної № 34999961 у вагонах № 59597930, 95530176, 95618252 складає 7 136,14 грн з урахуванням ПДВ.
Таким чином, позивач у відповідності до пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи норми природної втрати для маси всіх інших вантажів (пшениці) - 0, 5 % просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді вартості втраченого вантажу з розрахунку: (69,05+69,45+69,30) * 0,5 % = 1, 039 т.; 19, 010- 1, 039 = 17, 97 т.; 17, 97 т * 7 136, 14 грн = 128 236, 44 грн. ( з урахуванням ПДВ).
Позивач також просить суд покласти на відповідача, окрім витрат зі сплати судового збору, витрати пов'язані із проведення експертизи в розмірі 2 520, 00 грн, які позивачем понесені при розгляді даної справи та відповідно до платіжного доручення № 22915059 від 21.09.2021.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), статті 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Відповідно до частини 2 статті 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Частиною 3 статті 314 ГК України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Так, згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі за текстом - Статут) визначає обов'язки, права відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту закріплено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
За приписами пункту 2 статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та в статті 113 Статуту.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно вимог статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", яка кореспондується з вимогами статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
Згідно пункту 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.
У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона. (пункт 4 Правил складання актів).
Згідно пункту 6 Правил складання актів при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.
Недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом. (пункт 7 Правил складання актів).
У разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера) (пункт 15 Правил складання актів).
У відповідності до пункту 16 Правил складання актів у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.
Відтак, як вбачається зі змісту статті 129 Статуту та пункту 2 Правил складання актів існує вичерпний перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт.
Згідно з частиною 3 статті 52 Статуту у решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на
відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Враховуючи положення статті 52 Статуту, суд погоджується з доводами відповідача, що в даному випадку існують підстави керуватися частиною 3 статті 52 Статуту, оскільки як вбачається із доводів сторін та що також відображено в розділі Д комерційних актів
№ 415207/128 від 19.09.2021, № 415207/129 від 19.09.2021 та № 415207/130 від 19.09.2021 вагони № 59597930, № 95530176 та № 95618252 (відповідно) прибули у комерційному стані справні, усі ЗПП вантажовідправника справні, в наявності відповідають документу, а відтак у залізниці відсутній обов'язок здійснювати перевірку кількості та стану останніх.
Аналогічні приписи містить пункт 16 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.200 № 644 відповідно до якого вантажі, що прибули в справному контейнері з непошкодженими пломбами відправника, порту, експедитора, видаються залізницею одержувачу без перевірки їх маси, стану й кількості місць.
Тому, у випадку, що розглядається судом, залізниця не мала обов'язку скласти комерційний акт.
Водночас, абзацом 2 пункту 11 Правил видачі вантажів встановлено, що якщо при передаванні вагонів чи контейнерів буде виявлено їх пошкодження, ознаки недостачі, псування або пошкодження вантажу на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, коли таке перевезення передбачено цими Правилами, несправність пломб (ЗПП), їх відсутність, якщо у перевізних документах є відмітка про їх накладання, видача вантажу провадиться за участю представника залізниці із складанням у відповідних випадках комерційного акта. У таких випадках вагони, контейнери до перевірки вантажу пломбуються пломбами (ЗПП) станції із складанням акта загальної форми і до прибуття представника станції для перевірки вантажу не вважаються переданими в користування одержувачу. Знімаються ці пломби (ЗПП) в присутності представника залізниці.
Суд вказує, що вантажоодержувачем прийнято вантаж 18.09.2021 о 00:30 год, без складання залізницею комерційних актів з огляду на відсутність підстав для складання останніх, однак в той самий день вантажоодержувачем під час огляду та зважування вантажу виявлено нестачу вантажу у зв'язку з чим останній звернувся до начальника станції з листом № 4100 від 18.09.2021 з вимогою про проведення комерційної видачі вантажу та складення комерційних актів.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що вантажоодержувач протягом однієї доби, а саме одразу після виявлення недостачі вантажу повідомив відповідача у зв'язку з чим і були складені комерційні акти № 415207/128 від 19.09.2021, № 415207/129 від 19.09.2021 та № 415207/130 від 19.09.2021 за підписами ДСЗМ ОСОБА_1, в.о. ДСМ ОСОБА_2, комерційного агента ОСОБА_3 та вантажоодержувача ОСОБА_4.
Враховуючи фактичні обставини справи щодо надходження спірних вагонів у комерційно справному стані, підписання вантажоодержувачем пам'ятки про прийняття вагонів, виявлення в подальшому фактів недостачі вантажу при розкритті зважувальних люків (за участю представників відповідача) суд погоджується з доводами позивача щодо того, що вантаж у вагонах № 59597930, № 95530176 та № 95618252 вважається переданим одержувачу саме після комісійної перевірки та відповідного зважування вагонів за участю представників відповідача.
При тому суд вважає за доцільне зазначити, що як і у позивача так і у відповідача, з огляду на прибуття вагонів у комерційно справному стані фактично, не було можливості встановити факт недостачі вантажу без підписання пам'ятки про прийняття вагонів (з огляду на відсутність підстав для відмови у підписанні) та встановлення обставин наявності поглиблень у вагонах, що в свою чергу і спричинили втрату та незбереження відповідачем вантажу про що і були складені комерційні акти, наявність яких в силу приписів чинного законодавства є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.
З огляду на викладене, суд зазначає, що враховуючи наявні в матеріалах справи докази, позивачем у належний спосіб доведено прибуття на станцію призначення вагону з вантажем у технічно несправному стані, внаслідок чого могла виникнути нестача, в тому числі у процесі перевезення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Правилами користування вагонами і контейнерами не передбачено ані права, ані обов'язку вантажоодержувача вносити до пам'яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, тобто пам'ятка не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством не передбачено обов'язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості.
Отже, відсутність таких зауважень у відповідній пам'ятці не спростовує жодних обставин, наведених у позовній заяві, так само як і не доводить відсутності вини перевізника у нестачі вантажу.
При тому суд зауважує, що відповідачем прийнято вагони до перевезення без зауважень.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як передбачено приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача.
Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Як підтверджено матеріалами справи, спірний вантаж прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справному вагоні, що встановлене комерційними актами. Встановлені комерційними актами обставини свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина 1 стаття 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).
У якості доказів вартості відправленого вантажу позивачем надано довідку
№ 07/10/2021 від 07.10.2021, в якій визначена вартість однієї тони пшениці 3 класу 2021 року, яка переміщувалась згідно залізничної накладної № 349961 у вагонах № 59597930,
№ 95530176, № 95618252.
Вказана довідка відправника підписана директором та головним бухгалтером ТОВ «Промвагонтранс».
Згідно з пунктом 2.7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею "вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку.
З огляду на викладене, суд приймає довідку позивача № 07/10/2021 від 07.10.2021 у якості належного доказу підтвердження вартості відправленого вантажу.
Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази відповідача, що зазначена позивачем ціна є необґрунтованою чи то завищеною, що в свою чергу стало б підставою у додаткових доказах в цій частині.
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно статті 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для зернових вантажів становить 0,5 % маси.
Суд вказує, що позивачем недостачу вантажу розраховано вірно, а саме урахуванням норми природної втрати - 0,5% у зв'язку з чим нестача вантажу за розрахунком позивача складає 17 971 кг, що у вартості становить 128 243, 57 грн.
При цьому, відповідач не ставить під сумнів правильність здійсненого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу.1
Що стосується наданого позивачем акту експертизи № 120-0982 від 19.09.2021 суд зазначає, що згідно доводів позивача дана експертиза була проведена для встановлення факту пошкодження вагонів, а не для визначення розміру чи причин недостачі вантажу.
Суд, проаналізувавши доводи та заперечення сторін щодо прийняття акту експертизи № 120-0982 від 19.09.2021 у якості належного та допустимого доказу при вирішенні справи по суті, зазначає, що повноваження торгово-промислових палат на складання актів експертизи встановлені частиною 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Позивач звернувся щодо проведення експертизи до Миколаївської РТПП Торгово-промислової палати України, як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Права торгово-промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України. Отже, повноваження торгово-промислових палат на проведення експертиз встановлені законом.
Експертизи, які проводяться торгово-промисловими палатами, є незалежними товарознавчими експертизами. Такі експертизи не є судовими, і відповідно на них не розповсюджується законодавство України про проведення судової експертизи.
В даному випадку предметом експертного дослідження Миколаївської РТПП Торгово-промислової палати України було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів, у яких було виявлено недостачу вантажу. Жодних висновків про якісні показники чи причини недостачі наданий позивачем акт експертизи не містить, однак зазначено, що вагони мають сліди механічного впливу на розвантажувальні люки.
Враховуючи зазначене вище та з урахуванням інституту належності та допустимості доказів, акт експертизи Миколаївської РТПП Торгово-промислової палати України № 120-0982 від 19.09.2021 на переконання суду є належним та допустимим доказом, на підставі якого вважається за можливе встановити обставин справи, що входять до предмету доказування у даній справі, у тому числі щодо технічної справності (несправності) спірних вагонів, оскільки діюче законодавство України не встановлює певного виду доказів, виключно на підставі яких є можливим встановлення технічного стану вагону.
При цьому, суд вказує, що чинним законодавством України не передбачено обов'язкову участь представника залізниці при проведенні експертиз регіональними Торгово-промисловими палатами на замовлення відправника або одержувача вантажу.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені судом обставини справи, наявні всі елементи складу правопорушення, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 1-2 сттатті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлені судом обставини та дослідивши докази сторін, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору перевезення та не забезпечено належним чином збереження вантажу, що в свою чергу призвело до його часткової втрати (недостачі) у зв'язку з чим позов про стягнення з відповідача збитків у вигляді нестачі вантажу в розмірі 128 243, 57 грн підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору та витрати, пов'язані із проведенням експертизи відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» (пров. Заперечний, буд. 2, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 35617553) 128 243 (сто двадцять вісім тисяч двісті сорок три) грн 57 коп, судовий збір - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати пов'язані із проведенням експертизи - 2 520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 23.05.2022
Суддя Антон ПУКАС