ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2022Справа № 910/19514/21
За позовомДержавної установи "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт"
простягнення 19 336,35 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Державна установа "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова Національної академії медичних наук України" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт" про стягнення 17 892,00 грн основної заборгованості, 1 053,42 грн пені, 194,12 грн 3% річних, 196,81 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за договором № 247 від 28.05.2021 на закупівлю бензину.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/19514/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину) для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, ухвалу про відкриття провадження у справі представник відповідача отримав 05.01.2022.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.05.2021 між Державною установою "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України" (далі також - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт" (далі також - постачальник) було укладено договір № 247 про закупівлю товару за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар - код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта та дистиляти (Бензин А-92 в талонах, дизельне паливо DIESEL NANO в талонах або "еквівалент") (далі - товар), відповідно до умов даного договору, а покупець прийняти та оплатити його.
Асортимент, одиниця виміру, загальна кількість, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами шляхом видачі, з боку постачальника та прийняття з боку покупця, видаткової накладної на товар.
Згідно з п. 2.1. договору, отримання товару здійснюється на умовах EXW - автозаправні станції постачальника, перелік яких додається до договору та є його невід'ємною часиною.
Відповідно до п. 2.2. договору, постачальник після отримання письмової заявки на товар, разом з видатковою накладною на товар, передає покупцеві талони, емітовані постачальником, на яких відображено найменування, асортимент та кількість товару, які повинні бути обміняні покупцем на нафтопродукти на автозаправних станціях постачальника. Талони, до видачі їх покупцю разом з видатковою накладною на товар є власністю постачальника. А талони, видані покупцеві разом з видатковою накладною на товар уже являються власністю покупця.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що покупець на автозаправних станціях постачальника, вказаних у Додатку № 2 до цього договору, обмінює талони постачальника на товар в асортименті та кількості, що зазначені на талонах.
У розділі 3 договору сторони погодили, що загальна вартість договору складає 90 559, 56 грн з урахуванням ПДВ. У накладній вказуються асортимент, кількість, одиниця виміру товару, ціна одиниці товару. Ціна товару, вказана у специфікації (додаток №1 до договору) , є твердою і перегляду не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Розрахунки за поставлений товар проводяться покупцем протягом 15 банківських днів після відвантаження товару за адресами відповідної дислокації, що узгоджується окремо, а також згідно представлених постачальником відповідних накладних документів за наявності бюджетного фінансування.
Згідно з п. 7.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач грубо порушив договірні зобов'язання, а саме:
- всупереч умов пунктів 2.2., 2.3. договору не забезпечив талони нафтопродуктами (бензином А-92) на автозаправних станціях, вказаних у додатку № 2 до договору;
- позивач повністю виконав умови договору оплативши талони на пальне у кількості 100 штук на суму 25 560,00 грн платіжним дорученням № 13 від 04.06.2021, банківська виписка № 395 від 07.06.2021;
- подорожніми листами автотранспортних засобів позивача було підтверджено, що бензин А-92 був відпущений тільки по 30 талонах (300 л) на суму 7 668,00 грн до 23.06.2021;
- протягом іншого часу з 23.06.2021 бензин за цими талонами не відпускався, автозаправні станції (вказані в додатку № 2 до договору) відмовлялися прийняти вказані талони та відпустити бензин для автомобілів позивача посилаючись на те, що відповідачем не перераховано на автозаправні станції кошти позивача.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві доводів не спростував.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського кодексу України).
Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
Частинами 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Правило територіальної підсудності, закріплене у частині 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред'явити позов не лише в судах за місцем проживання відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.
Визначена частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місця проживання, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.
Договором визначено місце його виконання, а саме передбачено, що постачальник забезпечує заправку автомобілів позивача цілодобово на АЗС, розташованих виключно в м. Києві (п. 2.1. договору та додаток № 2 до договору).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 247 від 28.05.2021, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що позивачем оплачено талони на пальне в кількості 100 штук на суму 25 560,00 грн, однак бензин А-92 був відпущений тільки по 30 талонах (300 л) на суму 7 668,00 грн. На суму 17 892,00 грн бензин на користь позивача відпущено так і не було.
Наявність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 17 892,00 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів відпуску бензину за талонами на вказану суму або повернення грошових коштів позивачу, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 1 053,42 грн пені, 196,81 грн інфляційних втрат та 194,12 грн 3% річних.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 194,12 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 196,81 грн підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 053,42 грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.3. договору, у разі прострочення поставки товару, постачальник зобов'язується сплатити на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем відповідно до умов договору та з урахуванням положень чинного законодавства України. Позивачем також вірно були визначені періоди нарахування пені.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 053,42 грн пені за вказані позивачем періоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов'язань за договором поставки.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Державної установи "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт" (79044, м. Львів, вул. Єфремова, 84/1Б; код ЄДРПОУ 42151468) на користь Державної установи "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України" (04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, 32; код ЄДРПОУ 02011930) заборгованість в розмірі 17 892, 00 грн, пеню в розмірі 1 053, 42 грн, 3% річних в розмірі 194,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 196,81 грн, судовий збір в розмірі 2 270,00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко