ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2022 м. КиївСправа № 910/1818/22
За позовом: державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ);
до: ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ;
про: стягнення 9.729,49 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Державне підприємство "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" звернулося до господарського суду міста Києва в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ) до ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ про стягнення 9.729,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 30.04.2013 № 0.50/11/104-ХД, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 9.729,49 грн., з яких: 8.591,50 грн. - основна заборгованість, 277,52 грн. - 3 % річних та 860,47 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1818/22 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між відповідачем та державним підприємством "БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСТКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (правонаступником якого є позивач), як зберігачем, укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 30.04.2013 № 0.50/11/104-ХД (далі - Договір), предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, яке здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах позивача. Відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми 1мр. (п. 1.1, 1.2 Договору).
Пунктами 2.7, 2.8 Договору визначено, що позивач зобов'язаний щороку подавати відповідачу: станом на 1 січня - звіт форми №12мр до 20 січня наступного за звітним року, станом на 1 липня - інформацію про результати перевірки якості і умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям, для яких вони призначені за формою, встановленою відповідачем до 10 серпня кожного року; щороку разом з річним звітом форми №12мр подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.
Положеннями пункту 3.1 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
Розділом 4 Договору визначений порядок проведення розрахунків, а саме, зокрема:
- вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 4.1 Договору);
- відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між відповідачем та позивачем згідно з поданими документами (узгодженого з відповідачем кошторису витрат, затверджених останнім актом виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати). У разі, коли відповідач визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року (п. 4.2 Договору).
Відповідно до пункту 7.3 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів відповідача на відпуск матеріальних цінностей).
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором зберігання.
Приписами статті 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Положеннями статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Частинами 1, 4, 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі - Закон) встановлено, що запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.
Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2, 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 (далі - Порядок) сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.
Відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Пунктом 5 Порядку, зокрема, визначено, що залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо. Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.
Так, на виконання укладеного між сторонами спору Договору, позивачем направлені на адресу відповідача наступні листи:
- від 12.08.2020 № 615/12-01-15/Вих/12 з кошторисом витрат на зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву на 2020;
- від 17.09.2020 № 785/12-01-15/Вих/12 з кошторисом витрат на зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву на 2020;
- від 08.10.2020 № 839/12-01-04/Вих/12 "Щодо погодження кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2020 рік" з підтверджуючими документами;
- від 17.12.2020 № 995/12-01-04/Вих з підтверджуючими документами понесення витрат на зберігання за 2020 рік в загальній сумі 8.591,50 грн., а саме: бухгалтерська довідка з розрахунку амортизаційних відрахувань за 2020 рік; бухгалтерська довідка щодо оплати праці за 2020 рік; звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2020 рік; пояснювальна записка до звіту; акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Білгород-Дністровській філії позивача за 2019 рік; рахунок на оплату від 17.12.2020 № 918; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.12.2020 № 863; акт звірки взаємних розрахунків за 2020 рік.
Проте, в порушення умов укладеного між сторонами спору Договору відповідачем у встановлений Договором строк документи позивача, які стосуються витрат на зберігання за Договором за 2020 рік на загальну суму 8.591,50 грн. відповідачем не затверджено.
При цьому, заперечення з приводу достовірності даних, викладених у звіті позивача за 2020 рік відповідачем не надано.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Жодного підтвердження сплати відповідачем на користь позивача витрат на зберігання матеріальних цінностей за Договором за 2020 рік на загальну суму 8.591,50 грн. сторонами спору до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості за Договором у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором у вигляді витрат на зберігання матеріальних цінностей за 2020 рік в загальній сумі 8.591,50 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 277,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 860,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (01601, М.КИЇВ, ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, БУДИНОК 28, ідентифікаційний код: 37472392) на користь державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (Україна, 01135, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ , будинок 14, ідентифікаційний код: 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ) (Україна, 67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, ВУЛИЦЯ ШАБСЬКА, будинок 81) основну заборгованість в сумі 8.591 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 50 коп., 3 % річних в сумі 277 (двісті сімдесят сім) грн. 52 коп., інфляційні втрати в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац