ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2022Справа № 910/18179/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/18179/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод";
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізол";
Про стягнення 16 018,87 грн.
Без повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізол" про стягнення 16 018,87 грн. заборгованості за договором поставки № 1310/20 від 13.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/18179/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 12.11.2021 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка була отримана представником останнього 03.12.2022.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізол» було укладено договір №1310/20 від 13.10.2020 (надалі - договір), за умовами якого, позивач набув права та обов'язки, як постачальник, а відповідач, як покупець.
Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язаний у порядку та строки, встановлені цим Договором, передати у власність покупця сталеві труби (далі - Товар), а покупець зобов'язався оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що аасортимент, кількість, сортамент, ціна та термін поставки товару зазначаються у Специфікації (-ях), яка (-і) є невід'ємною частиною договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін.
За умовами специфікації №1 від 16.10.2020 (надалі за тестом - Специфікація), яка є
додатком № 1 до Договору, Покупець мав здійснити 100% попередню оплату, а постачальник зобов'язався поставити, узгоджений Сторонами Товар, а саме: Труба 1020x8x6000мм Ст. Зсп5, у кількості 1,210т, загальною вартістю 41 987, 00 разом із ПДВ, протягом 3-5 днів від дати здійснення попередньої оплати.
У матеріалах справи міститься гарантійний лист, підписаний директором ТОВ «Бізол», в якому останній зобов'язався здійснити оплату у розмірі 41 987, 00грн. 05.11.2020.
Позивачем 04.11.2020 було здійснено поставку Товару, а саме: Труба 1020x8x6000мм Ст. 3сп5 у кількості 1, 210т, загальною вартістю 41 987, 00 разом із ПДВ.
Позивачем було виконано покладені на нього зобов'язання за договором щодо поставки Товару у повному обсязі. Відповідачем було прийнято Товар на загальну суму 41 987, 00 грн. разом із ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1105 від 04.11.2020.
Товар було прийнято відповідачем без зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать підпис представника відповідача, а також відтиск печатки відповідача у вказаній видатковій накладній.
Позивач зазначає, що станом на день подачі цієї позовної заяви відповідачем було частково сплачено вартість поставленого товару в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №557 від 05.11.2020 на суму 20 000, 00 грн. та платіжним дорученням № 620 від 15.01.2020 на суму 10 000, 00 грн.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 11 987,00 грн. заборгованості, 1 934,59 грн. пені, інфляційні втрати у розмірі 1 679,76 грн. та 3% річних у розмірі 417,52 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 41 987 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна, та факт прийняття товару відповідачем, що підтверджується підписом його представника та відтиском печатки відповідача у вказаній накладній.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11 987,00 грн визнається судом обґрунтованою.
Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, керуючись пунктом 5.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 1 934,59 грн. пені.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати за Товар Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення зобов'язання, протягом усього строку несвоєчасно виконаного зобов'язання.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 934,59 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 679,76 грн. інфляційних втрат та 417,52 грн. 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 417,52 грн. та 1 679,76 грн. відповідно за визначений позивачем період.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізол" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-У, корп. 28, офіс 202, ідентифікаційний код 40368117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26-Б, офіс 217, ідентифікаційний код 34313966) основну заборгованість у розмірі 11 987 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 00 коп., 1 934 (одну тисячу дев'ятсот тридцять чотири) грн. 59 коп. пені, 1 679 (одну тисячу шістсот сімдесят дев'ять) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 52 коп. 3% річних та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судово засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко