Справа № 909/311/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18.05.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про: відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
до Господарського суду Івано-Франківської області в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12/05/2022 заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність - залишено без руху; постановлено ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали суду усунути недоліки заяви шляхом подання до суду: належним чином заповнені декларації про майновий стан боржника за 2019, 2020, 2021 роки за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; доказів здійснення доплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, у сумі 26509,50грн.. пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів), складені у відповідності до статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства.
16.05.2022 зазначену ухвалу було отримано ОСОБА_1
18.05.2022 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області, через загальний відділ, від ОСОБА_1 надійшла заява від 18.05.2022 про усунення недоліків, згідно якої суду заявником зазначено про наступне. Щодо того, що суду не надано доказів за рахунок чого буде погашатися винагорода керуючого реструктуризацією, на суму яка підлягає авансуванню боржником, повідомляє, що відсутня можливість сплати винагороди в повному розмірі, зуміє виплатити основну винагороду арбітражному керуючому, адже задля цього і був укладений договір з ОСОБА_2 .. Посилається на практику Верховного суду (Постанова ВСУ у справі № 910/726/20 від 19.11.2020). Також, просить суд врахувати наявну судову практику, зокрема Чернігівського, Рівненського, Харківського, Черкаського, Вінницького, Житомирського, Донецького господарських судів, у яких були відкриті провадження у справі про неплатоспроможності фізичної особи, при цьому умови оплати праці та докази авансування винагороди арбітражному керуючому у даних справах були надані шляхом укладання договору про розстрочення оплати винагороди арбітражного керуючого. Крім того, зазначає про те, що договір перебуває та врегульовується лише у площині відносин між боржником та арбітражним керуючим, вищезазначене не стосується істотних умов договору, а положення щодо розпорядника майна за аналогією стосується і керуючого реструктуризацією.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 , вважає, що здійснила виправлення усіх недоліків, що зазначив суд в ухвалі від 12.05.2022 по справі №909/311/22, тому просить суд: прийняти та розглянути заяву про усунення недоліків визначених ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.22 у справі № 909/311/22 відкрити провадження у справі щодо визнання ОСОБА_1 неплатоспроможною.
Дослідивши матеріали заяви про неплатоспроможність боржника, заяви про усунення недоліків, доказів доданих до них, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення її заявнику, зважаючи на таке.
Положеннями ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство) встановлені вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також встановлено перелік відомостей та доказів, які мають бути зазначені/додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
В ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.22 зазначено про те, що судом не прийнято договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 18.04.2022, як належний доказ врегулювання між заявником та арбітражним керуючим питання щодо оплати винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником та дійшов до висновку, що боржник має надати суду докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 26509,50грн. на депозитний рахунок Господарського суду Івано-Франківської області.
ОСОБА_1 вимоги ухвали від 12.05.2022 не виконано.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Кодексу про банкрутство, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідне положення зазначається також і в ст. 30 Кодексу про банкрутство, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 30 Кодексу про банкрутство.
Статтею 30 Кодексу про банкрутство встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Отже, нормами Кодексу про банкрутство встановлено фіксований розмір основної грошової винагороди.
Законодавцем установлено спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Тож держава виконує свій позитивний обов'язок щодо забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство, не встановлюючи для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає положенням частин 2, 6 ст. 43 Конституції України.
Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи, та подати до суду разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідне звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) про призначення цього арбітражного керуючого керуючим реструктуризацією у справі про банкрутство фізичної особи. Місцевий суд може розглянути подані документи як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20).
З огляду на зазначене, Верховний суд встановив наявність умов на укладення угоди з арбітражним керуючим, а саме: укладається на умовах відстрочення оплати та наявності майна боржника для погашення грошової винагороди у розмірі, який підлягає авансуванню боржником.
У даному випадку договір арбітражний керуючий уклав с боржником на умовах розстрочення оплати його праці, а не відстрочки оплати до реалізації майна боржника, як це зазначено у постанові Верховного суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20.
Заявник посилається на рішення місцевих судів, як на практику у подібних правовідносинах.
Суд зазначає про те, що в частині 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо обов'язку застосування (врахування) судом висновків, викладених у рішеннях судів першої інстанції (зокрема господарських), норми Господарського процесуального кодексу України не містять.
З огляду на зазначене, суд не приймає доводи заявника про можливість укладання договору на умовах розстрочення оплати винагороди арбітражного керуючого.
Крім того, слід вказати про те, що у вищезазначеній постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20 (п. 40) Верховний Суд звернув увагу на те, що Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією не може становити менше ніж п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Заявником надано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 18.04.2022 (далі - Договір) укладений з арбітражним керуючим ОСОБА_2 , згідно умов якого оплата послуг розпорядника майна становить 17 842,50грн. (п.3.1).
Тобто, договір укладено не на всю суму винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником, що є порушенням норм Кодексу про банкрутство та позиції Верховного суду, яка не передбачає можливості зменшення розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією сплата (авансування) якої у будь-якому випадку покладається на боржника у розмірі встановленому Кодексом про банкрутство.
Суду не надано належних доказів, в розумінні ст. 79 ГПК України, за рахунок чого буде погашатися винагорода керуючого реструктуризацією, на суму яка підлягає авансуванню боржником та можливості її подальшої сплати.
Твердження заявника про те, що договір перебуває та врегульовується лише у площині відносин між боржником та арбітражним керуючим суд не приймає, так як його умови суперечать нормам Кодексу України з процедур банкрутства щодо розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією та висновків Верховного суду України з даного питання.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд не приймає договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, як належний доказ врегулювання між заявником та арбітражним керуючим питання щодо оплати винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником, про, що вже було зазначено в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2022.
Щодо обов'язку подання декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021,2020,2019 роки, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім'ї;- доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна йому була для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно з ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Крім того, відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Як убачається із доданих до заяви декларації про майновий стан боржника за 2019-2021 роки, заявником у відповідних рядках декларацій відмічено ""Член сім'ї не надав інформацію".
Водночас, до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація може містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Приписами ч. 1 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Отже, заявником вимоги ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2021 не виконано, недоліки не усунуто у встановлений судом строк.
Таким чином, заява підлягає поверненню, оскільки заявник не усунув недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Керуючись статтями 2, 38, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути заяву ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про неплатоспроможність з доданими до неї документами - без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Шкіндер П.А.