іменем України
17.01.2022 Справа №905/2130/21
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідач - Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1".
Про стягнення штрафу у розмірі 44840 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (далі - відповідач) про стягнення 44840 грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невірно вказану відповідачем масу вантажу в залізничній накладній, що є підставою для стягнення штрафу.
17.01.2022 до суду поданий відзив на позов, у якому відповідач заперечує щодо заявлених вимог та зазначає, що різниця між масою вантажу вказаною в накладній та виявленою залізницею дорівнює 1,7 %, що більше природньої втрати вугілля на 0,7%, складений позивачем комерційний акт №496100/109 від 25.06.2021 на адресу відповідача не направлявся. Також позивачем не надано результати зважування на електронному засобі ваговимірювальної техніки у друкованому вигляді. Позивач не зважував тару (вагони) без вантажу.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати за кожний вагон.
У відзиві на позов відповідач просив поновити строк подачі відзиву на позов.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку для подачі відзиву, відповідач зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі від 16.11.2021, якою було запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня її вручення, отримана відповідачем 30.11.2021. Однак, неможливо було ідентифікувати до якої позовної заяви належить вказана ухвала, оскільки позивачем до відповідача було подано декілька позовів з однаковим предметом. В ухвалі про відкриття провадження не було зазначено в якій саме накладній невірно було зазначено масу вантажу. Відповідач звернувся до суду з листом від 02.12.2021, в якому провис повідомити реквізити залізничних накладних з метою подання відзиву на позов. Судом була надана відповідь.
Згідно з ч.2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч.8,9 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву, а також заяву відповідача від 02.12.2021, яка отримана судом 29.12.2021, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на подання відзиву на позов та наявність підстав для його продовження, а отже відзив на позов приймається.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання в якому просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання в якому просив розглянути справу без його участі.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
19.06.2021 Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (вантажовідправник), зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Роти Донецької залізниці, відвантажило ТОВ "Миронівська теплоелектроцентраль" (вантажоодержувач) за залізничною накладною №49038995, у вагоні №56674039 вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті. Поверхня вантажу нижча рівня бортів вагону. Вантаж маркований повздовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону. При оформленні залізничної накладної №49038995 відповідачем вказано, що маса вантажу у вказаному вагоні складає 63800 кг. Завантаження вантажу у вагон здійснювалось засобами відправника. Маса визначена вантажовідправником на вагонних вагах 200т (а.с.9).
При проходженні вагону №56674039 станції Роти Донецької залізниці, було здійснено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №49038995.
Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено комерційним актом №496100/109 складеним 25.06.2021, в розділі "Д" якого зазначено: "При комісійному обстеженні в присутності зам.нач.ТТЦ Миронівська ТЄЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Чабанової В.І., вагони технічно справні, вантаж вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркований повздовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні виявилося вагон №56674039 по документу тара - 22200 кг, нетто - 63800 кг, по вагам брутто 86300 кг, тара 23600 кг, нетто 62700кг, що менше документа на 1100 кг. Посада нач.вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня" (а.с.5).
Відомості щодо розходження в масі вантажу визначеної відправником в накладній між масою вантажу визначеної залізницею після контрольного зважування також містяться в акті загальної форми №194 від 25.06.2021 (а.с.7).
Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) - вагонних ваг, вид ЗВВТ тензометричні, заводський №497, міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 2 рази на рік. 22.06.2021 була проведена державна повірка зазначених ваг (а.с.18-21).
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 37 Статуту залізниць України (далі - Статут) встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно з абз.2 п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила № 644), маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Пунктом 5.5. Правил № 644 встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №49038995 масу вантажу у вагоні №56674039 нарахований штраф відповідачу в розмірі 44840 грн.
Судом встановлено, що розмір суми штрафу відповідає вимогам ст.ст. 118, 122 Статуту.
Доводи відповідача щодо складання протоколу зважування з порушенням п.3.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, яка затверджена наказом №442 від 31.07.2012 Міністерства інфраструктури України, за змістом якого результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, суд відхиляє, оскільки відповідно до п.3.5 цієї інструкції, ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.
Інструкція набрала чинності 05.11.2012, в той час ЗВВТ станції Роти, на яких здійснювалось зважування вантажу, були прийняті в експлуатацію 22.01.2007.
Суд зазначає, що підставою для матеріальної відповідальності вантажоодержувача, виходячи зі змісту ст.129 Статуту, є обставини які засвідчені комерційними актами або актами загальної форми, що складені станціями залізниць.
Доводи відповідача щодо необхідності здійснення зважування маси вагону без вантажу суд також залишає поза увагою, оскільки залізницею перевірка маси вантажу була здійснена таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення вантажовідправником та виходячи з маси тари кожного з вагонів, яка була зазначена відправником в накладній.
Згідно з п.22 Правил видачі вантажів, затверджених Міністерством транспорту України від 21.11.2000 №644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що вартість вантажу відправленого відповідачем становить 46752,11 грн, в той час як розмір заявленого позивачем штрафу складає 44840 грн, що фактично позбавляє на отримання економічної вигоди від господарської операції з перевезення вантажу. Маса вантажу у вагонах не перевищувала вантажопідйомність кожного з вагонів. Вчинення вказаного порушення відповідачем не завдало збитків та іншої майнової шкоди позивачу.
Згідно з ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 551 ЦК України передбачено, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Здійснивши аналіз наведених норм, суд зазначає, що ані ЦК України, ані ГК України, які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України.
Також, в чинному законодавстві України не міститься переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.
Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів- Цивільного та Господарського кодексів, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.
Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (в тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Різниця між масою вантажу, яка зазначена відповідачем в накладній та масою вантажу, яка була виявлена залізницею у вагоні №56674039 становила 1,75%.
В той же час, розмір штрафу становить 500% від провізної плати.
Суд приймає до уваги, що згідно доданих до відзиву на позов документів на підтвердження вартості вантажу, розмір заявленого позивачем штрафу складає майже 96% від вартості вантажу (вугілля), яке перевозилось, що фактично позбавляє відповідача на отримання будь-якої економічної вигоди від цієї господарської операції.
До того ж, фактична маса вантажу не перевищувала вантажопідйомність вагону, а отже вчинене відповідачем правопорушення не могло створювати небезпеку на під час перевезення.
Також, судом враховано, що на території частини Донецької області органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що обумовило збільшення відстані, яку проходить вантаж, у разі відправки з однієї станції Донецької залізниці на іншу станцію Донецької залізниці, що має наслідком збільшення розміру провізної плати.
Зокрема, виходячи з залізничної накладної в цій справі, вантаж був відправлений зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Роти Донецької залізниці. Відстань перевезення склала 660 км. Саме виходячи з вказаної відстані була розрахована провізна плата, яка і була отримана залізницею за перевезення.
Позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу в розмірі 500% від ціни договору за лише сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим.
За наявності вказаних обставин, стягнення штрафу в такому розмірі вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, та не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов'язання.
Приймаючи до уваги наведене, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин та не могло створювати небезпеку на залізничному транспорті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати.
Такий розмір штрафу, на думку суду, є справедливим та співмірним вчиненому порушенню відповідачем та становить 100% від суми нарахованої позивачем за перевезення залізницею вантажу в кожному з вагонів, що дорівнює 20% ціни позову.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна 4, ідентифікаційний код юридичної особи - 34032208) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Ежи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ ВП - 40150216) штраф у розмірі 8968 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн та витрати з оплати судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.01.2022.
Суддя О.В. Говорун