вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.05.2022м. ДніпроСправа № 904/7779/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м. Київ
до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 276 138,75 грн. за договором поставки
Представники:
Від позивача:не з'явився
Від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквівес" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованості у сумі 276 138,75 грн. за договором поставки № 81/77 від 11.06.2019, з яких: основний борг - 260 148,14 грн., пеня - 11 000,72 грн., 3% річних - 2 153,15 грн. та 2 836,74 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовано на підставі договору №81/77 від 11.06.2019.
Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 09.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
При дослідженні матеріалів справи та перевірці розрахунків, суд встановив наступне.
Позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 260 148,14 грн. Однак, суд, перевіривши загальну вартість поставленого товару за наданими позивачем видатковими накладними та розмір часткової сплати відповідачем даного товару за платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, встановив, що сума основного боргу становить 174 966,14 грн.
Крім того, позивач в позовній заяві посилається на платіжне доручення № 11262 від 08.07.2021, яким сплачено вартість поставленого товару за видатковою накладною № Е-372 від 19.03.2021, однак дане платіжне доручення до позову не надано.
Також позивачем зазначається, що за видатковою накладною № Е-1856/2 від 15.03.2021 заборгованість складає 21 441,00 грн. Однак, згідно вказаної видаткової накладної, вартість поставленого товару складає 25 720,00 грн. Крім того, позивач зазначає про сплату відповідачем за цією видатковою накладною суми боргу, що підтверджується платіжними дорученням № 2654 від 19.02.2021, № 3551 від 11.03.2021, № 4742 від 25.03.2021 та № 6504 від 20.04.2021. Слід звернути увагу, що видаткова накладна № Е-1856/2 від 15.03.2021 вказує на поставку товару на суму 25 720,50 грн., а платіжне доручення № 2654 датоване 19.02.2021 також вказує на сплату грошових коштів у розмірі 25 720,50 грн. Крім того, позивач зазначає про наявність прострочення сплати заборгованості на 137 днів.
Ухвалою суду від 04.11.2021 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/7779/21 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 30.11.2021.
24.11.2021 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 25.11.2021, у зв'язку із зайнятістю майданчиків для проведення відеоконференцій в суді на призначену дату та час судового засідання, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.
29.11.2021 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він просить стягнути з відповідача на його користь: основний борг - 260 148,14 грн., пеня - 29 363,29 грн., 3% річних - 5 819,63 грн. та 17 465,53 грн. - інфляційні втрати.
Враховуючи відсутність доказів направлення даних пояснень відповідачу, суд не приймає їх до розгляду.
30.11.2021 позивач в судовому підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 30.11.2021 підготовче засідання вирішено відкласти на 21.12.2021. Засідання вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "EasyCon".
21.12.2021 судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося у зв'язку з технічними проблемами, що підтверджується відеофіксацією судового процесу.
Ухвалою суду від 21.12.2021 підготовче засідання відкладено на 31.01.2022.
31.01.2022 сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивач направив заяву про проведення судового засідання за його відсутності. Крім того, позивач просив завершити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті, а також проводити наступні судові засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу "EasyCon".
Ухвалою суду від 31.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 21.02.2022.
21.02.2022 відповідач в судове засідання не з'явився.
Суд заслухав вступне слово позивача.
Ухвалою суду від 21.02.2022 відкладено розгляд справи по суті на 14.03.2022 о 14:15год., у зв'язку із зобов'язанням позивача надати розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних окремо по кожній накладній із зазначенням сум, періодів нарахування, дат та сум часткових оплат.
У призначений судом час підготовче засідання не відбулося у зв'язку із введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану та виникненням внаслідок цього ризиків для здійснення безпечного розгляду справ у відкритих судових засіданнях.
Позивач розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних окремо по кожній накладній із зазначенням сум, періодів нарахування, дат та сум часткових оплат не надав.
Ухвалою суду від 15.03.2022 визнано поважними причини, що унеможливили проведення судового засідання у справі, яке було призначено на 14.03.2022. Про дату час та місце судового розгляду справи по суті вирішено повідомити сторін додатково.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).
Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.
Ухвалою суду від 11.04.2022 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.05.2022.
Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 ще на 30 діб.
06.05.2022 від позивача надійшло клопотання, в якому він зазначив про неможливість з'явитися в судове засідання, призначене на 11.05.2022. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
11.05.2022 сторони в судове засідання не з'явилися, позивач розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних окремо по кожній накладній із зазначенням сум, періодів нарахування, дат та сум часткових оплат так і не надав.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
11.05.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" укладено договір №81/77 від 11.06.2019 (далі - договір).
Крім того, сторонами були підписані наступні специфікації:
- № 14 від 01.12.2020, яка передбачала поставку товару на суму 128 602,50 грн.;
- № 15 від 21.12.2020, яка передбачала поставку товару на суму 45 000,00 грн.;
- № 16 від 11.02.2021, яка передбачала поставку товару на суму 72 000,00 грн.;
- № 19 від 18.02.2021, яка передбачала поставку товару на суму 59 748,40 грн.;
- № 20 від 17.03.2021, яка передбачала поставку товару на суму 13 707,14 грн.;
- № 22 від 12.04.2021, яка передбачала поставку товару на суму 53 760,00 грн.;
- № 24 від 11.05.2021, яка передбачала поставку товару на суму 8 940,00 грн.;
- № 27 від 29.06.2021, яка передбачала поставку товару на суму 108 000,00 грн.
На виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікацій до нього позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:
1. Видаткова накладна №Е-1919 від 24.12.2020 на суму 45 000,00грн.;
2. Видаткова накладна №Е-215 від 19.02.2021 на суму 29 874,20грн.;
3. Видаткова накладна №Е-202 від 15.03.2021 на суму 72 000,00грн.;
4. Видаткова накладна №Е-1856/2 від 15.03.2021 на суму 25 720,50грн.;
5. Видаткова накладна №Е-372 від 19.03.2021 на суму 12 360,00грн.;
6. Видаткова накладна №Е-482 від 15.04.2021 на суму 53 760,00 грн.
8. Видаткова накладна №Е-579 від 11.05.2021 на суму 8 940,00грн.;
9. Видаткова накладна №Е-796 від 09.07.2021 на суму 108 000,00грн.
За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався частково, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 260 148,14 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 11 000,72грн.;
- інфляційні збитки за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 2 836,74грн.;
- три проценти річних за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 2 153,15грн.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.
Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Слід також зазначити, що судом робилося оголошення для Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області https://dp.arbitr.gov.ua про знаходження в провадженні суду даної справи (а.с. 166).
Ухвали суду також направлялися відповідачу на вказану в позовній заяві електронну адресу (а.с. 81,162,165).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Отже, у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Строк поставки товару. Факт поставки товару. 4. Правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (далі-постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (далі-покупець) укладено договір №81/77 від 11.06.2019 (далі - договір).
Предмет договору. Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію.
Найменування, асортимент, одиниці вимір, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).
Ціна договору. Ціна за продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях ( п.2.1. договору).
Строк. Цей договір набирає чинності з після його підписання і діє до 31.12.2019.
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявила про бажання розірвати (відмову про продовження дії) договору, він вважає пролонгованим на кожен наступний календарний рік. (п.п. 12.1., 12.3. договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Строк поставки товару. Факт поставки товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Строк постачання продукції вказується в специфікації (п. 2.2. договору).
Суд зазначає, що, оскільки позивачем не надано доказів направлення відповідачу письмових пояснень № 4876 від 29.11.2021, судом розглядаються вимоги, викладені в позовній заяві № 3677 від 02.09.2022.
Специфікаціями передбачено наступні терміни постачання:
- № 14 від 01.12.2020: протягом 2 календарних днів з дати підписання специфікації,
- № 15 від 21.12.2020: протягом 2 календарних днів з дати підписання специфікації,
- № 16 від 11.02.2021: протягом 3 календарних днів з дати підписання специфікації,
- № 19 від 18.02.2021: 25-26.02.2021,
- № 20 від 17.03.2021: протягом 3 календарних днів з дати підписання специфікації,
- № 22 від 12.04.2021: протягом 3 календарних днів з дати підписання специфікації,
- № 24 від 11.05.2021, протягом 2 календарних днів з дати підписання специфікації,
- № 27 від 29.06.2021, протягом 3 календарних днів з дати підписання специфікації.
На виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікацій до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 357 001,84грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
1. Видаткова накладна №Е-1919 від 24.12.2020 на суму 45 000,00грн.;
2. Видаткова накладна №Е-215 від 19.02.2021 на суму 29 874,20грн.;
3. Видаткова накладна №Е-202 від 15.03.2021 на суму 72 000,00грн.;
4. Видаткова накладна №Е-1856/2 від 15.03.2021 на суму 25 720,50грн.;
5. Видаткова накладна №Е-372 від 19.03.2021 на суму 12 360,00грн.;
6. Видаткова накладна №Е-482 від 15.04.2021 на суму 53 760,00 грн.
8. Видаткова накладна №Е-579 від 11.05.2021 на суму 8 940,00грн.;
9. Видаткова накладна №Е-796 від 09.07.2021 на суму 108 000,00грн.
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим на суму 357 001,84 грн..
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Згідно пункту 3.2. договору покупець здійснює оплату продукції протягом 30 календарних днів з дати отримання продукції та оригіналу рахунку на оплату продукції, якщо інше не вказується в специфікації.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов'язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.
Господарський суд констатує, що строк оплати є таким, що настав.
Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на суму 182 035,70 грн.
Таким чином, сума заборгованості становить 174 966,14 грн.
Доказів оплати товару в сумі 174 966,14 грн. відповідач не надав.
Позивач в прохальній частині позовної заяви зазначає про стягнення, а, отже, і про наявність боргу у розмірі 260 148,14 грн.
Однак, враховуючи додані до позовної заяви видаткові накладні та платіжні доручення, матеріалами справи підтверджено суму боргу в розмірі 174 966,14 грн., а не 260 148,14 грн., як заявлено позивачем.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 260 148,14 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
В частині стягнення 85 182,00 грн. основного боргу слід відмовити.
5. Правомірність нарахування штрафних санкцій.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата пені.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.1. договору визначено, що в разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 11 000,72грн.
Відповідач контррозрахунку не надав.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 2 153,15грн.
Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.
Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач нарахував інфляційні збитки за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 2 836,74грн.
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.
Щодо нарахованих штрафних санкцій, а саме: пені за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 11 000,72грн.; інфляційних збитків за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 2 836,74грн.; трьох процентів річних за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 2 153,15грн. слід зазначити наступне.
Позивачем до позовної заяви додавались розрахунки штрафних санкцій, в яких не зазначалося ані видаткових накладних, за якими здійснювався розрахунок, ані дат часткових сплат за ними.
Суд ухвалою неодноразово витребовував у позивача розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних окремо по кожній накладній із зазначенням сум, періодів нарахування, дат та сум часткових оплат, оскільки надані ним розрахунки є некоректними, суми боргу, зазначені в них, не відповідають сумам видаткових накладних.
Пояснень щодо сум, зазначених в розрахунках, долучених до матеріалів справи позивач надати суду не зміг.
Враховуючи викладене, у суду відсутня можливість перевірити правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій.
Пунктом 4 ч.1.ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Таким чином, суд, зважаючи на неподання позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних окремо по кожній накладній із зазначенням сум, періодів нарахування, дат та сум часткових оплат, залишає без розгляду заявлені ним вимоги про стягнення пені за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 11 000,72грн.; інфляційних збитків за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 2 836,74грн.; трьох процентів річних за загальний період прострочення з 20.04.2021 по 30.08.2021 на загальну суму 2 153,15грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 174 966,14 грн.
В частині стягнення пені на загальну суму 11 000,72грн.; інфляційних збитків на загальну суму 2 836,74грн.; трьох процентів річних на загальну суму 2 153,15грн. позовні вимоги суд залишає без розгляду.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 226, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості у розмірі 276 138,75 грн. за договором поставки - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш” (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3; код ЄДРПОУ 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (020943, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 8, офіс 199; код ЄДРПОУ 37502259) 174 966,14 грн. - основного боргу, 2 624,49 грн. - витрат на сплату судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням чинності.
В частині стягнення основного боргу у розмірі 85 182,00 грн. відмовити.
В частині стягнення пені у розмірі 11 000,72грн.; інфляційних збитків у розмірі 2 836,74грн.; трьох процентів річних у розмірі 2 153,15грн. позов залишити без розгляду.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено -19.05.2022.
Суддя Н.Г. Назаренко