вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"13" травня 2022 р. Cправа № 902/600/21
за позовом: Приватного підприємства "Саймон-2006" (вул. Привокзальна, 5, смт.Красноріченське, Луганська обл., 92913)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохімцентр" (вул. Європейська, 13/55, м. Іллінці, Вінницька обл., 22700)
про стягнення 1 254 400,00 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
за участю представників сторін:
позивача: Головченко А.О.
відповідача: Дудчик О.М.
09.06.2021 р. Приватне підприємство "Саймон-2006" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохімцентр" про стягнення 1 254 400,00 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи №902/600/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 11.06.2021 р. відкрито провадження у справі №902/600/21. Підготовче судове засідання призначено на 07.07.2021 р.
У визначену судом дату 07.07.2021 р. розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Яремчука Ю.О. у відпустці.
Станом на 08.07.2021 суддя Яремчук Ю.О. приступив до роботи.
Ухвалою суду від 08.07.2021 р. повідомлено учасників справи про призначення підготовчого судового засідання на 09.08.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 08.07.2021 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про що винесено ухвалу яку занесено до протокол судового засідання.
Ухвалою суду від 09.08.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання на 08.09.2021 р.
Ухвалою суду від 08.09.2022 р. клопотання представника позивача ( вх. № канц. 01-34/7789/21 від 02.09.2021 р.) про призначення судової товарознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі № 902/600/21 судову товарознавчу експертизу. Проведення судової експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.
07.02.2022 р. до суду від директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 902/600/21 з висновком експерта.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
З врахуванням викладеного слід призначити судове засідання з розгляду справи.
Ухвалою суду від 17.02.2022 р. поновлено провадження у справі № 902/600/21. Повідомлено учасників справи про підготовче провадження у справі, що відбудеться 10.03.2022 р. Зупинено провадження у справі № 902/600/21 до дня судового засідання.
В зв'язку з настанням дати розгляду справи поновлено провадження у справі.
На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 17.02.2022 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу яку занесено до протокол судового засідання.
Ухвалою суду від 10.03.2022 р. поновлено провадження у справі № 902/600/21. Повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання на 13.04.2022 р.
За результатами судового засідання 13.04.2022 р. суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 28.04.2022 р., про що внесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами судового засідання 28.04.2022 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 13.05.2022 р. про що внесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.
Суд, розглянувши матеріали справи, детально дослідивши докази надані встановив наступні обставини.
В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне: 13.02.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» «Постачальник» та Приватним підприємством «Саймон-2006» «Покупець» був укладений договір поставки товару № 52.
Умовами договору між сторонами було погоджено, що «Постачальник» зобов'язується передати у власність «Покупця» Товар, визначений Специфікацією, а «Покупець» прийняти та оплатити цей Товар. Позивачем стверджується, що на виконання умов договору та у відповідності до виставлених рахунків відповідачем, платіжним дорученням № 4392 від 03.12.2020 р. позивач перерахував на рахунок відповідача 480 000,00 грн за аміачну селітру згідно рахунку № 585 від 03.12.2020 р. в т.ч. ПДВ 80 000,00 грн та платіжним дорученням № 4394 від 03 грудня 2020 року позивач перерахував на рахунок відповідача 480 000,00 грн за аміачну селітру згідно рахунку № 587 від 03.12.2020 року в т.ч. ПДВ 80000,00 грн. Натомість відповідач у порушенні умов договору та специфікації № 5 від 03.12.2020 р. не поставив станом на 05.01.2021 р. та на дату позову, аміачну селітру в кількості 128 тон за ціною 7500,00 грн. в т.ч. ПДВ загальною вартістю 960000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Позивачем зазначається, що внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем, позивач зазнав збитків, оскільки у зв'язку з не поставкою Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» Товару за договором поставки товару була спрямована до ТОВ «Агро-Дівіті» комерційна пропозиція щодо поставити аміачної селітри в кількості 128 тон за ціною 7500,00 грн. за 1 тону з ПДВ. на, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дівіті» надано відповідь на комерційну пропозицію від 06.01.2021 р. з повідомленням, що в квітні-травні 2021 р. можливо укласти договір на поставку аміачної селітри за ціною 9 800,00 грн з ПДВ за 1 тону, оскільки вартість аміачної селітри значно виросла по відношенню з попередній роком, у зв'язку з чим ПП «Саймон-2006» здійснило додаткові витрати на оплату поставки товару - аміачної селітри в сумі 294 400,00 грн. Тому у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» строків поставки Товару за договором поставки № 52 від 13.02.2020 року Приватному підприємству були завдані збитки в сумі 294 400 грн (різниця в ціні за одну тону за договором поставки №52 від 13.02.2020 - 7500,00 грн, та за договором купівлі-продажу № 37 від 27.04.2021, з урахуванням перерахунку за одну тону - 9800,00 грн, складає 2300,00 грн помноженої на кількість не поставленого Товару в кількості 128 тони).
Відповідач проти позовних вимог заперечує, позиція останнього зводиться до наступного: з метою виконання зобов'язань перед позивачем за спірним договором та Специфікацією № 5 від 03.09.2020 р. відповідач уклав з ТОВ з іноземними інвестиціями «БНХ України» договір поставки № 11/09/20 від 22.01.2020 р. щодо поставки аміачної селітри у кількості 192 тон протягом грудня 2020 р. - січня 2021 р. на умовах поставки СРТ Кабенне.
За доводами відповідача сторони дійшли згоди про майбутню поставку не 64 тон, а вже 128 тон аміачної селітри та тих же умовах, у зв'язку із чим відповідач виставив позивачу рахунок № 587 від 03.12.2020 р. на оплату ще 64 тон аміачної селітри за ціною 7500,00 грн з ПДВ. Крім того відповідач направив позивачу проект Специфікації на поставку 128 тон аміачної селітри, яка мала номер не 5, а № 4 але від тієї ж дати.
З метою партнерських взаємовідносин відповідач повідомив позивача про те, що він матиме змогу поставити 128 тони аміачної селітри за ціною в Специфікації орієнтовно наприкінці березня - в квітні 2021 року, або ж за вищою ціною, але в другій половині лютого 2021 р.
Крім цього відповідач зазначає, що в результаті переговорів сторони дійшли взаємної згоди про те, що наразі інтересам обох сторін відповідає здійснення поставки аміачної селітри на наступних умовах : кількість товару 100 т. ціна за 1 т. з ПДВ 9650, 00 грн., а всього на 965 000,00 грн з ПДВ, термін поставки до 28.02.2021 р. на умовах поставки EXW: ПРАТ «Сєвєроонецьке об'єднання АЗОТ», а також відповідач вказав, що додаткова угода № 1 від 10 лютого 2021 року про зміну умов поставки по Специфікації № 4 від 03.12.2020 р. до договору № 52 від 13.02.2020 р. була надіслана в електронному вигляді на адресу електронної пошти позивача.
Відповідачем зазначається, що сторони погодили поставку Товару на умовах EXW зокрема шляхом самовивозу позивачем з зазваного відповідачем складу, а саме із заводу ПРАТ «Сєвєроонецьке об'єднання АЗОТ» .
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне: 13.02.2020 р. був укладений договір поставки № 51 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр», що надалі іменується «Постачальник» та Сільськогосподарський виробничий кооператив «Красноріченський», що надалі іменується «Покупець». Відповідно до п. 3.2 договору приймання товару за якістю відбувається згідно інструкції № П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по якості». Приймання товару за кількістю відбувається згідно інструкції № П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по кількості». Відповідно до вимог п. 12 інструкції № П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по кількості» приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідними документами (рахунок-фактура, специфікації, опису, упакованим ярликом і др.) від правителя ( виробника). Відсутністю вказаних документах або деяких з них не припиняє прийом продукції. У даному випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
Таким чином за доводами позивача посилання відповідача у відзиві на обставину погодження сторонами умов поставки EXW: ПРАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» відповідно до додаткової угоди № 1 від 10.02.2021 р. про зміну умов поставки по Специфікації № 5 від 03.12.2020 р. до договору № 51 від 13.02.2020 р. є безпідставним та не відповідає дійсності.
Умовами договору поставки товару № 52 від 13.02.2020 р. не передбачено, що відповідач поставляє позивачу аміачну селітру після отримання її від інших контрагентів, а так саме не зазначено в договорах між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» та ТОВ з іноземними інвестиціями «БНХ України», ТОВ «ОККО- Бізнес Партнер», що відповідач уклав зазначені договори щоб виконати основне зобов'язання по договору поставки товару № 52 від 13.02.2020 р.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 13.02.2020 р. був укладений договір поставки товару № 52 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцеитр», що надалі іменується «Постачальник» та Приватне підприємство «Саймон-2006», що надалі іменується «Покупець».
Відповідно до пункту 1.1. договору «Постачальник» зобов'язується передати у власність «Покупця» Товар, визначений Специфікацією, а «Покупець» прийняти та оплатити цей Товар.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування Товару, його ціна, одиниці виміру Товару, що підлягає поставці, визначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно пункту 2.1 договору «Покупець» здійснює повну (100%) попередню оплату Товару шляхом перерахування на поточний рахунок «Постачальника» сум вартості товару на підставі виставленого «Постачальником» рахунку-фактури у термін, який вказаний в рахунку-фактурі.
Відповідно до пункту 2.1.2 Договору перерахування грошових коштів здійснюється шляхом надання «Покупцем» платіжного доручення із встановленими НБУ реквізитами до обслуговуючого банку, із зазначенням у нього «Постачальника» (та його реквізитів) у якості особи, на користь якого здійснюється перерахування коштів.
Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено Специфікацію № 5 від 03.12.2020 р., яка є додатком до договору № 52 від 13.02.2020 р. у відповідності до якої відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» повинен був поставити позивачу Приватному підприємству «Саймон-2006» аміачну селітру у кількості 64 тони за ціною 7500,00 грн за 1 тону з ПДВ в строк до 05.01.2021 р. на загальну суму 480 000,00 грн.
Як слідує з матеріалів справи, 03.12.2020 р. відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 585 по договору поставки № 52 від 13.02.2020 р. згідно до якого необхідно було здійснити оплату за аміачну селітру 64 тон за ціною 7500,00 грн за 1 тону з ПДВ протягом одного банківського дня.
Водночас 03.12.2020 р. відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 587 по договору поставки № 52 від 13.02.2020 р. згідно до якого необхідно було здійснити оплату за аміачну селітру 64 тон за ціною 7500,00 грн. за 1 тону з ПДВ де також зазначено, що рахунок дійсний до сплати протягом одного банківського дня.
Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 4392 від 03.12.2020 р. позивач перерахував на рахунок відповідача 480 000,00 грн за аміачну селітру згідно рахунку № 585 від 03.12.2020 року в т.ч. ПДВ 80000,00 грн та до платіжного доручення № 4394 від 03.12.2020 р. позивач перерахував на рахунок відповідача 480 000,00 грн за аміачну селітру згідно рахунку № 587 від 03.12.2020 року в т.ч. ПДВ 80000,00 грн.
Натомість, як слідує з матеріалів справи відповідач у порушенні умов договору та специфікації № 5 від 03.12.2020 р. не поставив станом на день подання позову до суду аміачну селітру в кількості 128 тон за ціною 7500,00 грн в т.ч. ПДВ загальною вартістю 960 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Судом зазначається, що за доводами позивача внаслідок не поставки аміачної селітри у кількості 128 тон в строк до 05.01.2021 р. за ціною 7 500,00 грн за тонну останній був вимушений звернутися до ТОВ «Агро-Дівіті» з комерційною пропозицією щодо поставити аміачної селітри в кількості 128 тон за ціною 7500,00 грн. за 1 тону з ПДВ, де 11.01.2021 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Дівіті» надано відповідь на комерційну пропозицію від 06.01.2021 р. з повідомленням, що в квітні-травні 2021 р. можливо укласти договір на поставку аміачної селітри за ціною 9800,00 грн. з ПДВ за 1 тону, оскільки вартість аміачної селітри значно виросла по відношенню з попередній роком. Як наслідок 27.04.2021 р. був укладений договір купівлі-продажу № 37 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Дівіті» та Приватним підприємством «Саймон- 2006».
За доводами позивача, у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» строків поставки Товару за договором поставки № 52 від 13.02.2020 р. Приватному підприємству були завдані збитки в розмірі 294 400 грн. (різниця в ціні за одну тону за договором поставки №52 від 13.02.2020 р.- 7500,00 грн, та за договором купівлі-продажу № 37 від 27.04.2021 р., з урахуванням перерахунку за одну тону - 9800,00 грн, складає 2300,00 грн помноженої на кількість не поставленого товару в кількості 128 тони), що і стало підставою позову.
Натомість доводи відповідача зводяться до того, що враховуючи те, що відповідач на виконання зобов'язань за договором передав вказаному позивачем перевізникові аміачну селітру у кількості 100 тон. загальною вартістю 960 000,00 грн з ПДВ, тому вважає, що ним було виконано зобов'язання за договором щодо поставки товару на здійснену 03.12.2020 р. позивачем попередню оплату в сумі 960 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 52 від 13.02.2020 р. та як наслідок, виникнення взаємних прав та обов'язків між сторонами на підставі цього договору.
Умовами договору було передбачено, що найменування Товару, його ціна, одиниці виміру Товару, що підлягає поставці, визначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).
Як уже встановлено судом, між сторонами у справі було укладено Специфікацію № 5 від 03.12.2020 р., яка є додатком до договору № 52 від 13.02.2020 р. у відповідності до якої відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» повинен був поставити позивачу Приватному підприємству «Саймон-2006» аміачну селітру у кількості 64 тони за ціною 7500,00 грн за 1 тону з ПДВ в строк до 05.01.2021 р. на загальну суму 480 000,00 грн.
Згідно до пункту 2.1 Договору «Покупець» здійснює повну (100%) попередню оплату товару шляхом перерахування на поточний рахунок «Постачальника» сум вартості товару на підставі виставленого «Постачальником» рахунку-фактури у термін, який вказаний в рахунку-фактурі.
Відповідно до пункту 2.1.2 Договору перерахування грошових коштів здійснюється шляхом надання «Покупцем» платіжного доручення із встановленими НБУ реквізитами до обслуговуючого банку, із зазначенням у нього «Постачальника» (та його реквізитів) у якості особи, на користь якого здійснюється перерахування коштів.
Як слідує з матеріалів справи 03.12.2020 р. відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 585 по договору поставки № 52 від 13.02.2020 р. згідно до якого необхідно було здійснити оплату за аміачну селітру 64 тон за ціною 7500,00 грн за 1 тону з ПДВ протягом одного банківського дня та 03.12.2020 р. відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 587 по договору поставки № 52 від 13.02.2020 р. згідно до якого необхідно було здійснити оплату за аміачну селітру 64 тон за ціною 7500,00 грн. за 1 тону з ПДВ де також зазначено, що рахунок дійсний до сплати протягом одного банківського дня.
Так судом встановлено, що позивачем в загальному розмірі було сплачено 960 000,00 грн попередньої оплати за Товар, при цьому оплата була здійснена у відповідності до виставлених рахунків відповідачем, а саме 03.12.2020 р. відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 585 по договору поставки № 52 від 13.02.2020 р. згідно до якого необхідно було здійснити оплату за аміачну селітру 64 тон за ціною 7500,00 грн за 1 тону з ПДВ протягом одного банківського дня та 03.12.2020 р. відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 587 по договору поставки № 52 від 13.02.2020 р. згідно до якого необхідно було здійснити оплату за аміачну селітру 64 тон за ціною 7500,00 грн за 1 тону з ПДВ де також зазначено, що рахунок дійсний до сплати протягом одного банківського дня.
Суд зазначає, що виставлені рахунку містять реквізити з посиланням на виконання саме умов спірного договору, а саме: підстава виставлення рахунку - договір поставки № 52 від 13.02.2020 р., Товар (роботи, послуги)- аміачна селітра (фас 500 кг), кількість 64 т, ціна 7 500,00 грн, сума 480 000,00 грн, тому за доводами суду сплата позивачем коштів в розмірі 960 000,00 грн була здійснено саме на виконання спірних договірних відносин.
Натомість матеріали справи не містять належних доказів поставки відповідачем Товару на визначену суму попередньої оплати.
Доводи відповідача стосовно того що останнім виконано умови договору, не знайшли свого підтвердження, оскільки умовами договору поставки товару № 52 від 13.02.2020 р. не передбачено, що відповідач поставляє позивачу аміачну селітру після отримання її від інших контрагентів, а так саме не зазначено в договорах між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» та ТОВ з іноземними інвестиціями «БНХ України», ТОВ «ОККО- Бізнес Партнер», що відповідач уклав зазначені договори щоб виконати основне зобов'язання по договору поставки товару № 52 від 13.02.2020 р.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За змістом ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).
У ч.ч.1, 2 ст.640 вказаного вище нормативно-правового акту вказано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Тобто з наведеного полягає, що чинним законодавством України визначено істотні умови договору поставки, такі як і істотні умови договору купівлі-продажу, до яких віднесено, зокрема, предмет та ціну.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивачем, як покупцем, було виконано обов'язок з перерахування відповідачу як постачальнику 960 000,00 грн попередньої оплати за товар, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: платіжними дорученнями.
Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
В той же час в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару на вказану суму.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
При цьому за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").
Відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань з поставки товару, так як і повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в повному обсязі.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 960 000,00 грн попередньої оплати підлягають задоволенню в повному обсязі.
Звертаючись з позовними вимогами позивач послався, що внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем, позивач зазнав збитків, оскільки у зв'язку з не поставкою Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» Товару, позивачем була спрямована до ТОВ «Агро-Дівіті» комерційна пропозиція щодо поставити аміачної селітри в кількості 128 тон за ціною 7500,00 грн. за 1 тону з ПДВ. на, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дівіті» надано відповідь на комерційну пропозицію від 06.01.2021 р. з повідомленням, що в квітні-травні 2021 р. можливо укласти договір на поставку аміачної селітри за ціною 9800,00 грн з ПДВ за 1 тону, оскільки вартість аміачної селітри значно виросла по відношенню з попередній роком, у зв'язку з чим ПП «Саймон-2006» здійснило додаткові витрати на оплату поставки товару - аміачної селітри в сумі 294 400,00 грн. Тому у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагрохімцентр» строків поставки товару за договором поставки № 52 від 13.02.2020 р. Приватному підприємству «Саймон-2006» були завдані збитки в розмірі 294 400,00 грн (різниця в ціні за одну тону за договором поставки №52 від 13.02.2020 - 7500,00 грн, та за договором купівлі-продажу № 37 від 27.04.2021, з урахуванням перерахунку за одну тону - 9800,00 грн, складає 2300,00 грн помноженої на кількість не поставленого товару в кількості 128 тони).
Частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 3 статті 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Частинами 1-4 статті 226 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно із статтею 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі N 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі N 917/1651/16.
Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Пред'явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов'язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.
Суд зазначає, що з метою правильного розрахунку суми збитків для визначення яка ринкова вартість (ціна) однієї тони аміачної селітри на внутрішньому ринку України, станом на 05.01.2021 р., судом було клопотання представника позивача ( вх. № канц. 01-34/7789/21 від 02.09.2021 р.) про призначення судової товарознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі № 902/600/21 судову товарознавчу експертизу. Проведення судової експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На розгляд судової товарознавчої експертизи поставлено наступне питання: яка ринкова вартість (ціна) однієї тони аміачної селітри на внутрішньому ринку України, станом на 05.01.2021 р.?
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у господарській справі № 902/600/21 від 01.02.2022 р. № 6175/21-21 ринкова вартість однієї тонни аміачної селітри на внутрішньому ринку України станом на 05.01.2021 р. могла становити 6 995,79 грн.
Тобто, фактично судовим експертом не встановлено обставини які слугували б підставою для задоволення позовних вимог в частині заявлених збитків.
Відповідно до ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст.104 ГПК України).
Оцінюючи висновок експерта, суд зазначає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, при цьому, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертом.
Таким чином, висновок експерта за результатами експертного дослідження приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
В контексті наведених висновків судом також враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Крім того, як свідчать матеріали справи, розрахунки позивача є теоретичними, не підтвердженні відповідними документами, які свідчили б про конкретний розмір збитків, яких зазнав позивач, у зв'язку невиконанням умов договору відповідачем. Наявність теоретичного обґрунтування збитків не є підставою для їх стягнення.
На підтвердження реальних збитків позивач долучив до матеріалів справи договір купівлі-продажу № 37 від 27.04.2021 р. з ТОВ «Агро-Дівіті», у відповідності до якого вартість Товару за тонну становить - 9800,00 грн, що складає різницю 2300,00 грн помноженої на кількість не поставленого товару в кількості 128 тони у відповідності до договору поставки № 52 від 13.02.2020 р. де вартість Товару за тонну становить 7 500,00 грн.
Проте, витрати позивача в сумі 294 000,00 грн (різниця між вартістю товару за договором № 37 від 27.04.2021 р. та вартістю товару за договорами поставки № 52 від 13.02.2020 р.) не можуть бути належним доказом реальності збитків позивача в результаті невиконання договору поставки № 52 від 13.02.2020 р. відповідачем, оскільки не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань.
Як зазначалось судом вище, правові норми трактують збитки як матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Суд враховує, що між сторонами виникли правовідносини, що носять зобов'язальний характер (щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору), проте закон, що має вищу юридичну силу над договором, вимагає реальності наявних збитків, тому умовами договору не можливо змінити поняття збитків та передбачити відшкодування теоретичних ( не реальних) збитків.
Враховуючи викладене, судом встановлено відсутність завданих реальних збитків позивачу і відповідно безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням збитків, як елементів складу цивільного правопорушення, а у разі відсутності хоча б одного з цих елементів, цивільно-правова відповідальність не настає.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З врахуванням встановлених обставин позов підлягає частковому задовленню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропоційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохімцентр" (вул. Європейська, 13/55, м. Іллінці, Вінницька обл., 22700, код ЄДРПОУ 42023890) на користь Приватного підприємства "Саймон-2006" (вул. Привокзальна, 5, смт.Красноріченське, Луганська обл., 92913, код ЄДРПОУ 24854787) 960 000,00 грн попередньої оплати, 14 400,00 грн витрати зі сплати судового збору та витрати на проведення судової експертизи в сумі 3 152,00 грн.
3. В решті позву відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на адресу електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3, представника позивача адвоката Головченка А.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Повне рішення складено 23 травня 2022 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Привокзальна, 5, смт. Красноріченське, Луганська обл., 92913)
3 - відповідачу (вул. Європейська, 13/55, м. Іллінці, Вінницька обл., 22700)