20 травня 2022 року м. Чернівці Справа № 600/3/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на її користь шкоду, завдану державі за отримане речове майно, строки носіння якого не закінчилося в розмірі 3708,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 відповідач був забезпечений всіма видами матеріального забезпечення, в т.ч. речовим майном.
Всього державою витрачено коштів, пов'язаних з утриманням відповідача у сумі 12248,32 грн. Оскільки, відповідач у добровільному порядку не відшкодував кошти за отримане речове майно, строки носіння якого не закінчились у сумі 3708,54 грн, позивач дану заборгованість просив стягнути в судовому порядку.
Ухвалою суду від 19.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
17.02.2022 представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідач в судове засідання, призначене на 17.02.2022 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Правом, передбаченим ст. 162 КАС України, відповідач не скористався, відзив на позов до суду не надав.
Частиною 3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 2 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи положення ст. ст. 44, 194 та 205 КАС України, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача без поважних причин належним чином повідомленого про дату, час і місце засідання, а також подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті у порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини, на які посилається позивач в обґрунтування свої вимог, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу командира 44 окремої артилерійської бригади (по особовому складу) від 26.04.2021 № 74-РС старшого сержанта запасу ОСОБА_1 призначено на посаду командира відділення управління взводу управління командира артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.04.2021 № 80 військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1 , який з 26.04.2021 прибув із Заставнівського районного територіального центру комплектування соціальної підтримки Чернівецької області та уклав контракт терміном на 3 роки з 26.04.2021 по 25.04.2024, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.04.2021 №74-PC на посаду командира управління взводу управління командира артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , з 26.04.2021 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення. З 26.04.2021 зараховано на котлове забезпечення обідами.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.05.2021 № 85, військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1 , визнано таким, що 29.04.2021 справи та посаду командира відділення управління взводу управління командира десятої артилерійської батареї четвертого артилерійського дивізіону прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.12.2021 № 230 військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення управління взводу управління командира десятої артилерійської батареї четвертого артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до п.п. “д” (через службову невідповідність), п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільнено з військової служби у запас та визнано таким, що 01.12.2021 справи і посаду у військовій частині НОМЕР_2 здав і вибув до Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернівецької області для постановки на військовий облік. 01.12.2021 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . З 01.12.2021 знятий з усіх видів забезпечення та з котлового забезпечення обідами.
Цим же наказом утримано з відповідача кошти за отримане речове майно, строки носіння якого не закінчились у сумі 12248,32 грн відповідно до довідки № 84 від 24.11.2021.
Відповідно до книги обліку грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 , з відповідача стягнуто кошти в сумі 8539,78 грн.
13.12.2021 позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 7977, в якому просив у добровільному порядку повернути кошти в сумі 3708,54 грн до 20.12.2021.
Вказаний лист направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував заборгованість, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII ).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Абзацами 1-2 ч. 1 ст. 9-1 Закону 2011-XII передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України; речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232).
Відповідно до п. 4 розділу III Інструкції № 232 від 29.04.2016 року встановлено, що у разі звільнення з військової служби осіб рядового складу, які проходили військову службу за контрактом у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Так, згідно із ст. 11 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил" необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: берегти державне майно.
Відповідно до п. 3.1.7 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16.07.97 року (далі - Положення №300), у військових частинах, крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3-3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають інші посадові особи військової частини в межах своїх функціональних обов'язків.
Згідно із п. 3.1.9 Положення № 300 усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим господарством, повинні знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності.
Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX) підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 ст. 12 Закону № 160-IX передбачено, що у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Разом з тим, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що відповідач на період проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном.
Відповідно до накладних від 27.04.202 №04/978, вiд 27.04, 2021 № 04/979, від 28.05.2021 № 05/1409, вiд 10.09.2021 №09/2976, вiд 24.09.2021 № 09/3186 та роздавальної (здавальної) відомості № 08/385 старшому сержанту ОСОБА_1 . Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 видано речове майно, згідно визначених норм.
Згідно довідки №84 про взаємозалік грошових коштів за речове майно старшому сержанту служби за контрактом ОСОБА_1 , сума утримання з вказаного військовослужбовця грошових коштів за майно речової служби військової частини НОМЕР_1 становить 12248,32 грн, а саме: кепi бойове (кашкет польовий) - 1 шт., панама літня польова - 1 шт., шапка-феска 1 шт., шапка зимова - 1 шт., костюм літ. пол. кам. - 2 к-ти, куртка костюму утеплювача вид 2 - 1 к-т., шарф - труба зимова - 1 шт., шарф-труба літня - 1 шт., куртка вітровологозахисна - 1 шт., штани вітроволозахисні - 1 шт., штани до костюму літн. польового - 1 шт., сорочка бойова - 1 шт., сорочка поло - 1 шт., рукавички зимові - 1 пара, фуфайка з корт рук. 3 шт., труси - 3 шт., білизна натільна - 2 к-ти., білизна для холодної погоди - 2 к-ти., шкарпетки зимові (трекінгові) - 3 пари., черевики з в/б тип А - 1 пара, черевики з в/б тип Б - 1 пара, черевики з в/б тип В - пара, берет - 1 шт., ремінь брючний - 1 шт.
Як зазначалося вище, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.12.2021 № 230 утримано з відповідача кошти за отримане речове майно, строки носіння якого не закінчились у сумі 12248,32 грн відповідно до довідки № 84 від 24.11.2021.
Відповідно до книги обліку грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 , з відповідача стягнуто кошти в сумі 8539,78 грн.
13.12.2021 позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 7977, в якому просив в добровільному порядку повернути кошти в сумі 3708,54 грн (12248,32 грн - 8539,78 грн) до 20.12.2021.
Під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду доказів відсутності або погашення ним вказаної суми в добровільному порядку.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних силах України" від 21.09.1999 №075-XIV передбачено, що військове майно є державним майном, тому заподіяння шкоди окремим військовим частинам, зокрема військовій частині НОМЕР_1 , це шкода яка заподіяна безпосередньо державі.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з відшкодування вартості виданих йому предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, в розмірі 3708,54 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Приписами ч. 2 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи відсутність витрат у суб'єкта владних повноважень із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не проводить розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72 - 77, 90, 139, 241, 246, 250, 251 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану державі за отримане речове майно, строки носіння якого не закінчилися, в розмірі 3708,54 грн.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );
відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя В.К. Левицький