Справа № 500/1882/22
23 травня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок пенсії за віком та врахувати період роботи з 01.09.1977 по 30.06.2000 на основі архівної довідки АТ "Норильський гірничо-металургійний комбінат ім. А.П. Завенягіна" № ЗФ-ЗЗ-05-14/01-Ц-1973 від 09.07.2018 про нараховану заробітну плату за період 1984-1991 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок страхового стажу, врахувавши період роботи з 15.11.1991 по 19.06.1995.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачу з 06.12.2021 призначено пенсію за віком.
Однак позивач не погоджується із розміром нарахованої пенсії а також зарахованим страховим стажем у зв'язку із чим звернувся до відповідача із заявою про перерахунок страхового стажу а також розміру пенсійного забезпечення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.03.2022 №1062/Ц-1900-22 позивача було повідомлено про те, що до розрахунку його страхового стажу не врахований період роботи з 15.11.1991 по 19.06.1995 в підприємстві "Лако", оскільки у трудовій книжці дату та номер наказу про звільнення з роботи дописані іншою ручкою.
Крім того повідомлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем подано довідки про заробіток до 1 липня 2000 року за період роботи в AT "Норильський гірничо-металургійний комбінат ім. А.П.Завенягіна" з 0.1.03.1984 по 31.01.1991. Для проведення перерахунку пенсії із заробітної плати за вказаний період 04.02.2022 було направлено запит в управління Пенсійного фонду російської федерації в місті Норильськ з проханням перевірити заробітну плату за період роботи з 01.03.1984 по 31.01.1991 в AT "Норильський гірничо-металургійний комбінат ім. А.П.Завенягіна". Проте на даний час акт перевірки та підтвердження даних заробітної плати, по зазначених довідках не надходив.
Ухвалою суду від 25.04.2022 позовну заяву прийняти до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у встановлений строк відзиву на позов не подав.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.12.2021 призначено пенсію за віком.
15.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до його страхового стажу період роботи з 15.11.1991 по 19.06.1995, а також просив для обчислення пенсії враховувати його заробітну плату за 60 дні за період з 1984-1991 згідно довідок №ЗФ-33-05-14/01-Ц-1973 від 09.07.2018.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.03.2022 №1062/Ц-1900-22 позивача було повідомлено про те, що до розрахунку його страхового стажу не врахований період роботи з 15.11.1991 по 19.06.1995 в підприємстві "Лако", оскільки у трудовій книжці дату та номер наказу про звільнення з роботи дописані іншою ручкою.
Крім того повідомлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем подано довідки про заробіток до 1 липня 2000 року за період роботи в AT "Норильський гірничо-металургійний комбінат ім. А.П.Завенягіна" з 0.1.03.1984 по 31.01.1991. Для проведення перерахунку пенсії із заробітної плати за вказаний період 04.02.2022 було направлено запит в управління Пенсійного фонду Російської Федерації в місті Норильськ з проханням перевірити заробітну плату за період роботи з 01.03.1984 по 31.01.1991 в AT "Норильський гірничо-металургійний комбінат ім. А.П.Завенягіна". Проте на даний час акт перевірки та підтвердження даних заробітної плати, по зазначених довідках не надходив.
Не погоджуючись із таким діями відповідача, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Суд зазначає, що спірний період роботи позивача з 15.11.1991 по 19.06.1995 в підприємстві "Лако", не зараховано до його страхового стажу оскільки у трудовій книжці дату та номер наказу про звільнення з роботи дописані іншою ручкою.
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення записів про роботу позивача у спірні періоди після 1993, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Отже, відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 15.11.1991 по 19.06.1995 в підприємстві "Лако" діяв протиправно, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок пенсії за віком та врахувати період роботи з 01.09.1977 по 30.06.2000 на основі архівної довідки АТ "Норильський гірничо-металургійний комбінат ім.А.П.Завенягіна" № ЗФ-ЗЗ-05-14/01-Ц-1973 від 09.07.2018 про нараховану заробітну плату за період 1984-1991 роки, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 40 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Абзацами четвертим, п'ятим частини першої статті 40 Закону №1058-ІV обумовлено, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (із змінами, внесеними. постановою правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-40), передбачено, що для призначення пенсії подається довідка про заробітну плату (дохід) встановленого зразка, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів за відповідні роки про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де. працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Як встановлено судом, до заяви про призначення пенсії позивачем було подано довідки про заробіток до 01.07.2000 за період роботи в АТ "Норильський гірничо-металургійний комбінат ім.А.П.Завенягіна" № ЗФ-ЗЗ-05-14/01-Ц-1973 від 09.07.2018 за 1984-1991 роки.
У листі від 29.03.2022 №1062/Ц-1900-22 відповідач повідомив позивача про те, що для проведення перерахунку пенсії із заробітної плати за вказаний період 04.02.2022 було направлено запит в управління Пенсійного фонду російської федерації в місті Норильськ з проханням перевірити заробітну плату за період роботи з 01.03.1984 по 31.01.1991 в AT "Норильський гірничо-металургійний комбінат ім. А.П.Завенягіна", проте на даний час акт перевірки та підтвердження даних заробітної плати, по зазначених довідках не надходив.
Поряд із цим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази того, що у вказаний період позивач був працевлаштованим та отримував заробітну плату на підприємствах. Вказане підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.
Крім цього, будь-яких посилань на невідповідність довідок чинному законодавству (або їх недостовірності) відповідач не навів. Довідки про заробітну плату, які були надані позивачем, на цей час є дійсними, містять інформацію про заробітну плату позивача, мають відбиток печатки та підпис.
Тому, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з врахуванням довідок про заробітну плату за період роботи в АТ "Норильський гірничо-металургійний комбінат ім. А.П.Завенягіна" № ЗФ-ЗЗ-05-14/01-Ц-1973 від 09.07.2018 за 1984-1991 роки.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 , врахувавши період роботи з 15.11.1991 по 19.06.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 та врахувати період роботи з 01.09.1977 по 30.06.2000 з врахуванням довідок № ЗФ-ЗЗ-05-14/01-Ц-1973 від 09.07.2018 про нараховану заробітну плату за період 1984-1991 роки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Баранюк А.З.