Справа № 500/2745/21
23 травня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Галінська А.В.
представника позивача Шкварок Т.Р.
представника відповідача Кущик А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00027160704 від 22.12.2020, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія Еталон" (надалі, позивач, Товариство) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00027160704 від 22.12.2020, яким нараховано ТОВ "АТК "Еталон" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 500000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Товариства на момент прийняття змін до законодавства були відсутні у розумінні статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" місця зберігання пального, що технічно унеможливило, з врахуванням чинного на той час законодавства, отримати ліцензію на право зберігання пального. Вказав, що 14.02.2020 Товариство уклало договір оренди транспортного засобу - причіп цистерни для заправки пальним власного автомобільного транспорту. Просить врахувати, що причіп - цистерна не являється нерухомим майном (є обладнанням) та не має чіткої прив'язки до місця (території). Ліцензії на право зберігання пального Товариство не отримувало, оскільки цистерну позивач використовував для переміщення пального для власного споживання. Зазначив, що згідно отриманої індивідуальної консультації, у разі, якщо транспортний засіб використовувався Товариством виключно для переміщення пального для власного споживання по митній території України, без зберігання у ньому пального у певному місці (території), що перебуває у власності або у користування Товариства, в такому випадку ліцензія на зберігання пального не отримується. Звернув увагу на тому, що під час проведення перевірки було складено Акт інвентаризації №1 від 21.10.2020 товарно-матеріальних цінностей (пального), відповідно до якого, як за результатами бухгалтерського обліку, так і за фактичною кількістю залишок пального становив 5300 літрів. При цьому, зазначив, що в акті не конкретизовано, в якому саме місці знаходилось пальне; не проводились під час інвентаризації заміри щодо фактичної кількості пального, не проводилась ідентифікація рідни, що знаходилась в описаному акті перевірки, не встановлювалася належність вказаного резервуару саме позивачу (територія та приміщення по вул. Микулинецька, 117, що в м.Тернополі, не є власністю позивача, а знаходиться в оренді). Додатково вказав, що відповідачем не додано до матеріалів перевірки доказів факту зберігання позивачем пального саме у резервуарі (в акті інвентаризації зазначене не приписано), як і доказів використання дизельного пального з резервуара через паливно-роздавальну колонку в транспортні засоби (автобуси). Відтак, позивач вважає, що винесене на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним, а викладені в акті перевірки факти не підтверджені належними доказами та не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою суду від 25.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 07.06.2021 о 12:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову повністю. Звернув увагу суду на тому, що суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Вважає, що такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження. На думку представника відповідача, вичерпний перелік випадків, коли суб'єктам господарювання не потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального наведений в ст.15 Закону №481. Просить врахувати, що позивачем порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами і доповненнями), тобто зберігання пального без наявності ліцензій.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов повністю та зазначив наступне. Вказав, що ні в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву, відповідачем не наведено яким чином встановлено об'єм резервуару та яким чином проведено заміри щодо наявності у ньому пального в кількості 5300 л. (акт інвентаризації не є належним та допустимим доказом факту зберігання пального, так як він лише фіксує його обліковий залишок та складений без проведення замірів). Звернув увагу на тому, що у відзиві на позовну заяву, на думку представника позивача, відповідач лише доводить правомірність наказу на проведення перевірки саме на підставі п.п.80.2.5 ПК України. При цьому не наводить аргументів та не надає доказів щодо законності складення наказу на проведення перевірки на підставі п.п.80.2.2 ПК України. Просить врахувати, що застосування штрафних санкцій у значному розмірі становить втручання у майнові права позивача, які є досить суттєвими та можуть становити для нього надмірний тягар, зокрема в умовах карантину.
07.06.2021 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 13.07.2021 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 13.07.2021 постановлено зупинити провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/2235/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою суду від 29.03.2022 поновлено провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду на 11.04.2022 о 11:00 год.
Ухвалою суду від 11.04.2022 розгляд справи відкладено до 04.05.2022 о 10:00 год.
04.05.2022 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 18.05.2022 о 10:00 год.
18.05.2022 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.
Представник відповідача у відкритому судовому проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Згідно наказу №1772 від 20.10.2020 Головного управління ДПС у Тернопільській області "Про проведення фактичної перевірки", з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, керуючись статтею 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, вирішено провести з 20.10.2020 фактичну перевірку ТОВ "Автомобільна транспортна компанія "Еталон", код ЄДРПОУ 33011978, за період з 01.07.2019 по 29.10.2020, тривалістю 10 діб.
Зазначений Наказ був оскаржений Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон" до суду, та рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі №500/2235/21 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон" залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №500/2235/21 без змін.
Відтак, судове рішення у справі №500/2235/21 набрало законної сили.
У відповідності до частини четвертої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, перед проведенням перевірки ревізорами Головного управління ДПС у Тернопільській області було пред'явлено позивачу наказ від 20.10.2020 року №1772 та направлення від 20.10.2020 року № 2368 та №2369 на перевірку, факт чого підтверджується підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв від 29.10.2020 №1244/19/00/0704/33011078, яким встановлено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами і доповненнями).
29.10.2021 уповноваженими особами Головного управління ДПС у Тернопільській області складено Акт відмови від отримання примірника акта перевірки головним бухгалтером Товариства, після чого вказаний Акт був направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
На підставі Акта перевірки №1244/19/00/0704/33011978 від 29.10.2020, 22.10.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00027160704, яким за порушення частини першої ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі та пального" із змінами і доповненнями, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 500000,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями (надалі, ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України регламентовано порядок проведення фактичної перевірки, пункт 80.1 якої визначає, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За змістом підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Суд вважає, що згідно з підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підставою для проведення фактичної перевірки підприємства позивача може бути не лише отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також і необхідність здійснення фіскальним органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, пального.
Крім цього, на думку суду, вимоги чинного податкового законодавства не передбачають обов'язку щодо зазначення контролюючим органом у наказі на проведення фактичної перевірки конкретизації підстав, окрім перелічених у підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд також зауважує, що виконання контролюючим органом своїх обов'язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення фактичної перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, фінансової звітності, бухгалтерського обліку, у відповідності до норм податкового законодавства.
Так, за правилами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.
Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Згідно підпункту 19-1.1.16. пункту 19-1.1 статті 19-1 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 3 цього Кодексу: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
При цьому, суд зазначає, що підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
При цьому, на думку суду, норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону 481/95-ВР покладені на відповідача.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 141/391/19, від 10.04.2020 року у справі №815/1978/18, які в силу частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
За змістом ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон) суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Згідно ст. 1 Закону місце зберігання пального - визначене як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та /або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без змін його фізико-хімічних характеристик.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст.15 Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суд вважає, що суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
На думку суду, після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.
Разом з тим, згідно з абзацом 8 частини другої ст.17 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»: до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000, 00 грн.
Як слідує з матеріалів справи, зокрема, з Акта перевірки, ТОВ «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» здійснює свою господарську діяльність за адресою: місто Тернопіль, вул. Микулинецька, 117, на складі ПММ розміщено резервуар для зберігання пального, орієнтовною ємністю 10000 л, документи на право власності на який підприємством не надано.
21.10.2020 року головним бухгалтером товариства Тамчук Юлією Іванівною на підставі наказу по підприємству №64 від 21.10.2020 року та матеріально-відповідальною особою - механіком Бесюком В.М. проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (дизельного пального), які знаходились в вищезазначеному резервуарі, за результатами якої складено акт інвентаризації №1 від 21.10.2020 року.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що на момент проведення інвентаризації в резервуарі знаходилось дизельне пальне в кількості 5300,00 л. на загальну суму 89040,00 грн.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Автомобільна транспортна компанія Еталон» отримувало пальне від ТОВ «Магістр Д» (код ЄДРПОУ 21141124) згідно наступних товарно- транспортних накладних (далі ТТН) на відпуск нафтопродуктів: 1)№200609/10 від 09.06.2020 року в кількості 4330,00 л; 2)№2000617/12 від 17.06.2020 року в кількості 4900,00 л; 3)№2000622/8 в кількості 5680,00 л.; 4)№200702/11 від 02.07.2020 в кількості 6 600,00 л.; 5)№200710/11 від 10.07.2020 в кількості 4050,00 л.; 6) №200717/19 від 17.07.2020 в кількості 6100,00 л; 7)№200727/12 від 27.07.2020 в кількості 6000,00 л; 8) №200803/10 від 03.08.2020 в кількості 6030,00 л; 9)№200813/1 від 13.08.2020 в кількості 6030,00 л.; 10)№200821/6 від 21.08.2020 в кількості 6030,00 л; 11)№200828/7 від 28.08.2020 в кількості 5 500,00 л.; 12)№200907/17 від 07.09.2020 в кількості 6030,00 л; 13)№200915/12 від 15.08.2020 в кількості 5035,00 л; 14)№200923/11 від 23.09.2020 в кількості 6090,00 л; 15)№200930/8 від 30.09.2020 в кількості 6030,00 л; 16) №201009/19 від 09.10.2020 в кількості 6030,00 л; 17)№201016/20 від 16.10.2020 в кількості 5000,00 л.
Використання дизельного пального проводилось з резервуару через паливно-роздавальну колонку в транспортні засоби (автобуси).
Списання пального проводилось по рахунку 203 згідно бухгалтерського обліку, що зазначено в оборотно-сальдових відомостях, що додаються до акту.
В господарській діяльності Товариства використовуються орендовані транспортні засоби (автобуси), договори оренди до яких також додаються до акту перевірки.
Проведеною перевіркою встановлено факт зберігання ТОВ «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 33011978) за період з 01.06.2020 по 21.10.2020 на складі в резервуарі за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 117 дизельного пального без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки».
Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що Державною податковою службою України було надано індивідуальну податкову консультацію відповідно до ст. 52 ПК України, у відповідь на звернення Товариства від 26.11.2020 №б/н, доводи якої кореспондують до вичерпного переліку випадків, коли суб'єктам господарювання не потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального наведений в ст. 15 Закону №481.
Статтею 15 Закону №481, встановлено, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно.
Таким чином, на думку суду, у разі якщо Товариство має у власності або у користуванні місце (територію) де перебуватиме ємність, що використовується для зберігання пального, у розумінні Закону №481, в такому випадку, Товариству необхідно було отримати ліцензію на зберігання пального.
Водночас, суд вважає, що паливні баки транспортних засобів, використовуються для подачі пального до двигуна внутрішнього згорання такого транспортного засобу, для приведення його в рух, не є ємностями для зберігання пального у розумінні Закону №481.
У разі, якщо транспортний засіб використовується Товариством виключно для переміщення пального для власного споживання по митній території України, без зберігання у ньому пального у певному місці (території), що перебуває у власності або користуванні Товариства. В такому випадку ліцензія на зберігання пального не отримується.
Зі змісту п.п. 230.1.5 п. 230 Кодексу, транспортні засоби, що використовуються суб'єктом господарювання , який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України, зокрема пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватись в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне. Перелік транспортних засобів, що переміщують, зокрема пальне розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
З наведеного мотиву, суд не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що причіп - цистерна не являється нерухомим майном, та не має чіткої прив'язки до місця (території), тому ліцензії на право зберігання пального Товариство не отримувало.
У відкритому судовому засіданні 18.05.2022 судом допитано свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що використання дизельного пального проводилося з резервуару через паливно-роздільну колонку в транспортні засоби (автобуси). Також, свідок пояснив, що перевіркою встановлено факт зберігання Товариством дизельного пального без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
У спірному випадку, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами і доповненнями), - зберігання пального без наявності ліцензій.
Разом з тим, доказів наявності такої ліцензії судом не здобуто, а учасниками справи суду не подано.
Відтак, перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення на відповідність частині другій ст. 2 КАС України, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, так як у позивача на момент проведення перевірки була відсутня ліцензія на зберігання пального.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
При цьому суд враховує роз'яснення, що викладені у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 травня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон" (місцезнаходження: вул. Гайова, 8,м. Тернопіль,46008 код ЄДРПОУ 33011978);
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ: 44143637).
Головуюча суддя Дерех Н.В.