23 травня 2022 року Справа № 480/13115/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелета С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Сумської міської ради, і просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради «Про відмову ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки у власність, розташованої за межами населених пунктів, на території Сумської міської територіальної громади (Битицький старостинський округ), площею 2,0000 га» від 27.10.2021 № 2184- МР;
- зобов'язати Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Сумської міської ради затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сумської міської територіальної громади (Битицький старостинський округ) та надати земельну ділянку з кадастровим номером 5924781500:04:001:0088 у власність ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Однак, рішенням позивачу було відмовлено у задоволенні поданої заяви через невідповідність вимогам законів, а саме 6. ст. 79-1 Земельного кодексу України. Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм земельного законодавства.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначає, що рішення №2184-МР є законним та прийнятим у межах його повноважень з огляду на таке. Згідно з положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Отже, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Як вбачається із пояснювальної записки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого на затвердження Позивачем, земельна ділянка відводиться Позивачу за рахунок земель сільськогосподарського призначення загальною площею 3,9029га, кадастровий номер 5924781500:04:001:0080 шляхом її поділу (абзац 4 першої сторінки пояснювальної записки).
Також у розділі «Матеріали землевпорядного проектування» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки містяться: схема поділу земельної ділянки, кадастрові плани земельних ділянок, з яких вбачається, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, розташована в межах іншої сформованої ділянки. Фактично здійснюється поділ раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5924781500:04:001:0080 на дві інші земельні ділянки з кадастровими номерами 5924781500:04:001:0088 та 5924781500:04:001:0087.
При цьому позивач бажає отримати у власність лише одну з цих земельних ділянок, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 5924781500:04:001:0088.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме частина 6 статті 79 і ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Натомість, Позивач звернувся до Відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що суперечить вимогам частини 6 статті 79і ЗК України.
Відтак, оскільки поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суперечить вимогам закону, а саме частині 6 статті 79і ЗК України, відсутні законодавчі підстави для затвердження цього проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачу.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.04.2021 (зареєстрована в Департаменті забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 14.04.2021 за №М-1135/06.01-21) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області площею 2,0 га, з кадастровим номером 5924781500:04:001:0088 (а.с. 50).
Спірним рішенням 27.10.2021 № 2184- МР (а.с. 12) Сумська міська рада Сумського району відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Сумської міської територіальної громади (Битицького старостинського округу), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5924781500:04:001:0080 загальною площею 3,9029 га, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 5924781500:04:001:0088 та наданні цієї ділянки у власність, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме:
- невідповідністю вимогам ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, якою визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.
Не погодившись із рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно зі ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Так, згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно частин 1,2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється серед іншого: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Як встановлено судом, у спірному рішенні, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як підставу для відмови, з посиланням на ст.79-1 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частин 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Статтею 1 Закону України “Про землеустрій” встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
За правилами статті 25 Закону України “Про землеустрій” документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації. Коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18.
Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 2 га у власність, що складає частину земельної ділянки з кадастровим номером 5924781500:04:001:0088.
Позивачу вже на час подання заяви про затвердження проекту землеустрою було відомо, що земельна ділянка, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 5924781500:04:001:0088.
Тобто, подальше формування земельної ділянки, на частину якої позивач хоче затвердити проект землеустрою, яка вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер, здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року № 802/1447/17-а, від 23.10.2020 року у справі № 802/1535/17-а.
Аналогічної позиції дотримується із Верховний Суд у постанові від 04 травня 2022 року справа № 802/1446/17-а адміністративне провадження № К/9901/23590/18 і суд не вбачає підстав для відступу від неї..
При розгляді зазначеної справи судом, крім іншого зазначено, що розробка проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначені висновки суду також узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 07.12.2021 по справі №480/4387/21, від 02.12.2021 по справі № 480/4235/21.
Таким чином, із врахуванням зазначеного, у відповідача відсутній обов'язок у наданні позивачу саме дозволу на розробку проекту землеустрою.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради «Про відмову ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки у власність, розташованої за межами населених пунктів, на території Сумської міської територіальної громади (Битицький старостинський округ), площею 2,0000 га» від 27.10.2021 № 2184- МР та зобов'язання Сумської міської ради на найближчому пленарному засіданні сесії Сумської міської ради затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сумської міської територіальної громади (Битицький старостинський округ) та надати земельну ділянку з кадастровим номером 5924781500:04:001:0088 у власність ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета