23 травня 2022 року Справа № 480/3030/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3030/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23 березня 2021 року щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати і виплатити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, з 10 березня 2021 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 січня 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, із заявою для призначення пенсії за вислугу років. На її заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надало відповідь листом від 16 лютого 2021 року № 1800-0302-8/8787 про відмову в призначенні пенсії, в якому зазначило, що спеціальний стаж неможливо визначити за наданими документами у зв'язку з невідповідністю даних. У матеріалах перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області помилково зазначено, що позивач перебувала у відпустках без збереження заробітної плати з 8 листопада по 26 грудня 2002 року та з 26 грудня 2002 року по 19 лютого 2003 року, що не відповідає довідці від 17 жовтня 2019 року №01-25/91. У акті Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №308/1800-0904-06 перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення (перерахунку) пенсій від 05.03.2021р., у позивача відсутні відпустки без збереження заробітної плати з 8 листопада по 26 грудня 2002 року та з 26 грудня 2002 року по 19 лютого 2003 року. 10 березня 2021 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою для призначення пенсії за вислугу років. На заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надало відповідь листом від 23 березня 2021 року № 1800-0302-8/15591 про відмову в призначенні пенсії, з якого вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, роботи на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, незалежно від віку, які мали вислугу років на відповідних посадах, станом на 11 жовтня 2017 року не меншу як 26 років 06 місяців, спеціальний стаж позивача станом на 11 жовтня 2017 року становить 25 років 2 місяці 10 днів. З зазначеними рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області позивач не погоджується та вважає їх неправомірними з огляду на те, що право на пенсію за вислугу років вона отримала відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівник охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, на яку відповідачем надано відповідь листом від 23 березня 2021 року № 1800-0302-8/15591 про відмову в призначенні пенсії, з якого вбачається, що рішенням від 15.03.2021 р. позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також в листі зазначено, що право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я за наявності спеціального стажу, визначеного п. “е” ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788 “Про пенсійне забезпечення” за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, роботи на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із змінами), незалежно від віку, які мали вислугу років на відповідних посадах не меншу як: - станом на 01.04.2015р. - 25 років; - станом на 01.01.2016р. - 25 років 6 місяців; - станом на 11.10.2017р. - 26 років 6 місяців. Спеціальний стаж позивача згідно з наданими документами становить 25 років 2 місяці 10 день (станом на 11.10.2017р.). Право на пенсію позивач матиме при досягненні 60-річного віку за наявності страхового стажу не менше 35 років та звернення до управління (а.с.22).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно пункту 2-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (надалі - Закон № 213-VIII), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911 -VIII (надалі - Закон № 911-VIII) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 01 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
04 червня 2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16), яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Також Конституційний Суд України виходить з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до положень Закону № 1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону № 1788-ХІІ. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст. 54, 55 Закону № 1788-ХІІ. Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
З огляду на наведене, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п. «а» ст.ст. 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII такими, що суперечать положенням ст.ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закон, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, з 04 червня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення 2-р/2019, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII є такими, що втратили чинність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Тобто вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ.
Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року, а саме у редакції "право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".
При прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії постановляюча частина Постанови № 909-93-п використовується управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 529 та Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 265.
Вказані зміни були зумовлені внесенням до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII, які рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані неконституційними, та дублювали їх зміст.
Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, абзац другий постановляючої частини постанови № 909-93-п суперечить положенням пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та звужує обсяг прав осіб, які мають право на пенсію за цією нормою.
З огляду на викладене, положення Постанови № 909 в частині, що суперечить пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягає застосуванню.
Враховуючи викладене, з 10 березня 2021 року позивач наділена правом на визначення права на отримання пенсії за вислугу років виходячи зі спеціального стажу роботи від 25 до 30 років незалежно від віку.
Як вбачається з відповіді Головного управління ПФУ в Сумській області від 23 березня 2021 року № 1800-0302-8/15591, станом на 11 жовтня 2017 року спеціальний стаж складає позивача 25 років 2 місяці 10 днів. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не спростовує наявність у позивача спеціального стажу більш ніж 25 років та належність періоду роботи до пільгового стажу. Загальний стаж, як працівника охорони здоров'я перевищує 25 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Записи в трудовій книжці позивача не заперечуються відповідачем.
Також, згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 01-25/79 від 11 вересня 2019 року за період з 01 серпня 1992 року по 28 лютого 2017 року, видана комунальним некомерційним підприємством «Великописарівська центральна районна лікарня» Великописарівської районної ради, довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 01-25/09 від 12 лютого 2021 року за період з 01 серпня 1992 року по 28 лютого 2017 року, видана комунальним некомерційним підприємством «Великописарівська лікарня» Великописарівської селищної ради, довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Кириківської селищної ради» № 01-25/12 від 12 грудня 2019 року які підтверджують спеціальний стаж роботи та дає право виходу на пенсію за вислугу років на посадах: медична сестра, лаборант, сестра медична, медична сестра зі стоматології.
Враховуючи викладене вище, спеціальний стаж позивача на дату звільнення з роботи в комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Кириківської селищної ради» становить 26 років 05 місяців, що надає їй право на призначення пенсії за вислугу років, починаючи з 10 березня 2021 року.
При цьому суд зазначає, що оскільки позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років рішенням відповідача від 15 березня 2021 року тому, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15 березня 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Також суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, тобто з 10 березня 2021 року є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 08.04.2021 (а.с.7).
Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15 березня 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) призначити, нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, тобто з 10 березня 2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова