23 травня 2022 року м. Рівне №460/12095/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Д.П. Зозулі, розглядаючи у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій,
У провадженні суду перебувала справа № 460/12095/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинення певних дій - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, викладене у листі від 28.08.2021 № 8118-9063/О-02/8-1700/21 про проведення перерахунку пенсії за вислугою років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії, та ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15.10.2020 за №21-513 без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2022 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
19 травня 2022 року позивач подав до суду заяву у порядку статті 383 КАС України, у якій просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у адміністративній справі №460/12095/21 щодо обмеження з 01.10.2020 розміру пенсії ОСОБА_1 , який обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 01.10.2020- 3504,09 грн., з 01.03.2021 - 3889,54 грн., з 01.03.2022 - 4434,07 грн.); зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення, а саме здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії, та ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-УІІ, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15.10.2020 за №21-513 без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат, передбачивши зобов'язання здійснення відповідачем з 01.10.2020 перерахунку та виплату позивачу пенсії за вислугу років в тому числі і без обмеження, які встановлені абзацом 4 пункту 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду від 19.11.2021 №460/12095/21.
За приписами ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Враховуючи те, що заява відповідає вимогам, зазначеним у статті ст. 383 КАС України, та підстави для розгляду вказаної заяви в судовому засіданні - відсутні, суд дійшов висновку щодо її розгляду у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.
Заява подана ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області по справі № 460/12095/21 від 19.05.2022 була надіслана до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позивачем 19.05.2021, що підтверджено фіскальним чеком надіслання листа від 19.05.2022. Жодного заперечення щодо суті заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на момент розгляду заяви судом, не подано.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суду слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2021, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2022, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії, та ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15.10.2020 за №21-513 без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Як вбачається зі змісту відповіді пенсійного органу від 10.05.2022 № 1700-0202-8/24212 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.10.2020. Водночас, з 01.10.2020 пенсія виплачується ОСОБА_1 у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 01.10.2020- 3504,09 грн., з 01.03.2021 - 3889,54 грн., з 01.03.2022 - 4434,07 грн. Вказана обставина, також, підтверджена рішенням про перерахунок пенсії № 9561208355736 від 22.02.2022.
У даному листі відповідач вказує, що відповідно до вимог ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру» пенсія виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд констатує, що обмеження пенсійним органом виплати пенсії у порядку статті 86 Закону України “Про прокуратуру” є протиправним.
Так, відповідно до абзацу 4 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
З аналізу вказаної норми права, судом встановлено, що з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Разом з тим, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі № 460/12095/21, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2022, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Рівненській області та з 30.09.2011 отримує пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, яка призначена в розмірі 90% місячної заробітної плати.
Тобто пенсія позивача призначена 30.09.2011 згідно зі статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” (далі - Закон № 1789-ХІІ), а не відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” (далі - Закон 1697-VІІ), що виключає підстави для застосування обмежень виплати пенсії встановлених цією статтею.
Крім того, у зазначеному рішенні судом констатовано, що положення статті 86 Закону №1697-VII не можуть застосовуватись при перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, з огляду на таке.
Так, у Рішенні №3-рп/2001 від 05.04.2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Верховний Суд у постанові від 3 травня 2018 року (справа №308/11498/16-а) висловив правову позицію про те, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Крім того, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18 Верховний Суд зазначив, що застосування нового відсоткового розміру до перерахунку пенсії є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Вказане свідчить, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить конституційним принципам, зокрема, вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Отже, безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ в частині визначення розміру виплати пенсії, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: “Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи”.
За таких обставин, керуючись приписами статті 249 КАС України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем положень статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, що є підставою для постановлення окремої ухвали і направлення її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Водночас, належним способом захисту прав заявника у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у адміністративній справі №460/12095/21 щодо обмеження з 01.10.2020 розміру пенсії ОСОБА_1 , який обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 01.10.2020- 3504,09 грн., з 01.03.2021 - 3889,54 грн., з 01.03.2022 - 4434,07 грн.).
Разом з тим, заява ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на час призначення пенсії, та ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-УІІ, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15.10.2020 за №21-513 без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат, передбачивши зобов'язання здійснення відповідачем з 01.10.2020 перерахунку та виплату позивачу пенсії за вислугу років в тому числі і без обмеження, які встановлені абзацом 4 пункту 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду від 19.11.2021 №460/12095/21, не підлягає до задоволення оскільки фабула статті 383 КАС України не передбачає повноважень суду щодо прийняття судових рішень зобов'язального характеру.
Відтак, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у справі №460/12095/21, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 щодо обмеження з 01.10.2020 розміру пенсії ОСОБА_1 , який обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 01.10.2020- 3504,09 грн., з 01.03.2021 - 3889,54 грн., з 01.03.2022 - 4434,07 грн.).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
В решті заяву залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 23 травня 2022 року
Суддя Д.П. Зозуля