Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/1211/21
Провадження по справі № 3/514/8/22
17 травня 2022 року смт Тарутине
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 Болградського районного ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Єлизаветівка Тарутинського району Одеської області, проживаючого в квартирі АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, з середньо - технічною освітою, не працюючого, не судимого, не притягувався до адміністративної відповідальності
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
З відділення поліції №2 Болградського районного ВП ГУНП в Одеській області на розгляд до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені матеріали відповідно до розділів ІІ, ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 були зареєстровані в АСДС та розподілені судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевій Н.М..
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №095569 від 15 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 14 листопада 2021 року о 23 годині 00 хвилин по вулиці Красна селища Тарутине водій керував транспортним засобом марки « RENAULT» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме (запах алкоголю з порожнини роту, видихаємого повітря), від проходження медичного огляду сп'яніння в медичному закладі та під час зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер», відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, вказав, що він не відмовлявся від проходження огляду та наполягав на здачі аналізу крові, проте у здачі аналізу крові йому було відмовлено та складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду.
Представник ОСОБА_1 адвокат Реу Р.В. заперечував проти протоколу посилаючись на те, що із зазначеним протоколом ОСОБА_1 не погоджується, оскільки він винесений з порушенням норм права, суперечить вимогам Закону, та не відображає дійсних обставин справи, а тому адміністративна справа №514/1211/21 про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав:
По перше: Протокол за серії ОБ №095569, від 15.11.2021 року складений з порушенням вимог пункту 10 розділу XV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №095569, записи про посаду, спеціальне звання, прізвище, ім'я, по батькові поліцейського не записані друкованими літерами.
Так, при огляді протоколу про адміністративне правопорушення було встановлено, що в протоколі не в повному обсязі вказано повної назви посади поліцейського який склав адміністративний протокол. Тобто на час складення адміністративного протоколу, поліцейський працював у «СРПП ВП№2, Болградського РВП ГУНП в Одеської області» а не в «СРПП ВП№2, Болградського РВП ГУНП» - такого відділу взагалі немає, тобто назва відділу не повна.
Місце складення адміністративного протоколу, та скоєння адміністративного правопорушення вказано в смт Тарутине, вул. Красна, а саме без назви районного центру та до якої області він відноситься.
Дата скоєного правопорушення у адміністративному протоколі серії ОБ №095569, виправлена з 15 на 14.11.2021 року, що не допустимо вимогою Інструкції.
По друге: В порушення вимог ст. 266 КУпАП України, інспектор СРПП відділення поліції №2, Болградського РВП ГУНП в Одеської області капітан поліції Танурков В.В. під час оформлення ДТП не склав передбачений законом Акт та не провів огляд водія на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу.
В трете: В порушення вимог розділу ІІІ, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 ( далі Інструкція ), черговий лікар КНП «Тарутинська центральна лікарня», Болградського району, Одеської області, ОСОБА_2 , відповідно до висновку без номеру, від 15.11.2021 року, провів огляд ОСОБА_1 , з порушенням вимог Закону, відмовивши ОСОБА_1 у забору крові для проведення дослідження на факт знаходження у стані алкогольного сп'яніння, та вказавши у висновку про його відмову від проходження огляду. А також у висновку б/н. відсутні відомості на підтвердження того, що ОСОБА_1 була вручена копія висновку, який взагалі без номеру реєстрації від 15.11.2021 року. Та взагалі висновок не зареєстрований у встановленому Законом порядку, так як на ньому не має номеру.
Відповідно до вимог вищевказаної Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними та не може бути визнаний судом допустимим доказом по справі.
В четверте: в супереч вищевказаної Інструкції, огляд ОСОБА_1 в медичному закладі був проведений після спливу двох годин, з часу ДТП, яке сталося о 23.00 годині.
В п'яте: Відповідно до п.п. 6, 7 розділу 1, п. п. 5,6 розділу II, п. 22 розділу III Інструкції, якими, зокрема, передбачено: огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я; перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірюваної техніки; огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків; включення відеореєстратора згідно методичних рекомендації для поліцейських, здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення, передбачений; ч.1 ст. 130 КУпАП, повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП; в ньому зазначається: результати огляду; до нього долучаються докази перебування особи у стані алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду; а наявність свідків або відео фіксації є обов'язковою.
В шосте: Поліцейським не додано до складеного адміністративного протоколу серії ОБ №095569 доказів того що ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння або відмовився від проходження огляду у медичному закладі. В адміністративному протоколі, вказаний як свідок лікар КНП «Тарутинська ЦЛ», ОСОБА_2 , який не може бути свідком так як він проводив огляд ОСОБА_1 у медичному закладі, та є зацікавленою особою.
В сьоме: При складанні адміністративного протоколу, інспектором поліції взагалі не були роз'яснені права ОСОБА_1 , чим були порушені вимоги ст. 268 КУпАП, що підтверджується наданими до адміністративному матеріалу відеофайлами.
Будь-який доказ, одержаний незаконним шляхом або з істотним порушенням прав людини, не може бути визнаний допустимим.
На підставі наведеного просив закрити провадження у справі за відсутності події і складу, оскільки матеріали адміністративної справи не містять жодного допустимого доказу про те, що ОСОБА_1 знаходився під час керування транспортним засобом та після ДТП у стані алкогольного сп'яніння.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він їхав додому та помітив ДТП тож зупинився. Зазначив, що ОСОБА_1 від проходження освідування за допомогою приладу «Драгер» відмовився на місці ДТП. В лікарні ОСОБА_1 хотів здати кров, але лікар йому в цьому відмовив. На його думку ОСОБА_1 був тверезий, запаху алкоголю з порожнини роту в нього не було.
Свідок ОСОБА_2 пояснив, що працює лікарем - наркологом у КУ « Тарутинська центральна лікарня». Так, дійсно він 15.11.2022року проводив освідування ОСОБА_1 на вживання алкогольних напоїв, на вигляд ОСОБА_1 був тверезий, але від проходження освідування за допомогою приладу «Драгер» відмовився, хотів здати аналіз крові. Аналіз крові не взяли. Зазначив, що оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування за допомогою приладу «Драгер», то у висновку написали що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Чому так сталося пояснити не може.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Стаття 9 КУпАП регламентує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Обов'язковими ознаками, за наявності сукупності яких діяння визнається правопорушенням, є: об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення, суб'єкт правопорушення та суб'єктивна сторона правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця» № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до умов статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Частиною 2 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 7 розділу І Інструкції №1452/735 від 09.11.2015р. «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №095569 від 15 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 14 листопада 2021 року о 23 годині 00 хвилин по вулиці Красна селища Тарутине водій керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме (запах алкоголю з порожнини роту, видихаємого повітря), від проходження медичного огляду сп'яніння в медичному закладі та на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер», відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підтвердження зазначених обставин, до матеріалів справи у якості доказів долучено відеозапис з місця події.
Відповідно до п.5 розділу ІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ № 100 від 03.02.2016р., включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Однак, дослідивши долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної боді камери , встановлено, що він виготовлений з порушенням п.5 розділу ІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ № 100 від 03.02.2016 року, оскільки на компакт-диску, наданому в якості додатку до протоколу про адміністративне правопорушення, містяться чотири файли відеозапису з нагрудної камери поліцейського, зі змісту яких вбачається, що відеозапис не є безперервним.
Отже, приходжу до висновку, що наявний в матеріалах справи відеозапис складений з порушення вимог чинного законодавства, а тому вважаю його недопустимим доказом у справі, який не може бути прийнятий та бути належним підтвердженням вчинення правопорушення.
Крім того, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням цих вимог, вважається недійсним.
Відтак, зважаючи на те, що огляд ОСОБА_1 було проведено 15.11.2021 року о 01 годині 15 хвилин, а виявлено підстави 14.11.2021 року о 23:00 годині, тобто більше ніж через дві години, суд приходить до висновку, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог законодавства, що в свою чергу свідчить про те, що результати такого огляду є недійсними, а тому протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , не може вважатись доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більш того, з переглянутого в судовому засіданні відеозапису боді камери, долученого працівниками поліції до матеріалів справи із лікарні, вбачається, що лікар -нарколог ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 лише пройти огляд за допомогою алкотестеру «Драгер», проте він наполягав на здачі аналізу у лікаря нарколога, на що йому було відмовлено та складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду.
У свою чергу, згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в т.ч. й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Тож, з урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП через недоведеність обставин і відсутність належних і достатніх доказів для набуття беззаперечного висновку.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів його вини в скоєнні адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, вважаю за необхідне адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.130, 247, 252, 283,284 КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного суду з дня її проголошення.
Суддя: Н.В. Тончева