Справа № 523/9545/21
Провадження №6/523/170/22
"17" травня 2022 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Єпутатова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Суворовського районного суду м. Одеси подання приватного виконавця виконавчого округ Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форінт», Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про встановлення порядку виконання рішення суду,
До суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області, Колечко Дмитро Миколайович, із поданням, у якому просить суд надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 в якому зареєстровані малолітні без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Своє подання мотивує тим, що на його примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження №62115275 до складу якого входять: виконавчий лист № 1527/2-5382/11, виданий Суворовським районним судом м. Одеси, суддя Зудіхін О.В. 18.10.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0074/74/72513 від 30.03.2007 року в сумі 1 046 918 грн. 15 коп., та судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та виконавчий лист № 523/111/15-ц, виданий Суворовським районним судом м. Одеси, суддя Бузовський В.В. 25.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/11-77/389 від 14.06.2006р. в сумі 666 243 гривні 59 коп., заборгованість за кредитним договором № 012//11-77/356 від 30.06.2006р., в сумі 674 202 гривні 29 коп., та заборгованість за судовими витратами у розмірі 3 654 гривні 00 коп. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеса від 17.09.2018 №523/12053/18 та Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеса від 21.09.2018 №523/12278/18, зміненою постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2019 було замінено стягувача за вказаними виконавчими документами з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форінт».
Для погашення заборгованості за вищезазначеними виконавчими документами, у зв'язку із відсутністю (недостатністю) у боржника грошових коштів та іншого майна, було звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 67,5 м.кв., яка є іпотечним майном стягувача за цим виконавчим провадженням.
Разом з цим, в квартирі за вищевказаною адресою зареєстрований неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг від 21.07.2020 року за вих. № 687В/01-07.
Вищевказані обставини ускладнюють виконання виконавчого документу, адже, в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має діти. У зв'язку із викладеним, приватний виконавець звернувся до суду із відповідним поданням, для вирішення питання про примусову реалізацію нерухомого майна боржника право користування яким мають діти.
Вказане подання прийнято до розгляду та призначено у судове засідання на 17.05.2022 року о 11:00 годині. У призначене судове засідання з'явився представник стягувача.
Всі інші учасники процесу повідомлені про дату час та місце розгляду справи належним чином, до суду не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд дійшов висновку, що подання підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича (далі - приватний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження №62115275 до складу якого входять: виконавчий лист № 1527/2-5382/11, виданий Суворовським районним судом м. Одеси, суддя Зудіхін О.В. 18.10.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0074/74/72513 від 30.03.2007 року в сумі 1 046 918 грн. 15 коп., та судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та виконавчий лист № 523/111/15-ц, виданий Суворовським районним судом м. Одеси, суддя Бузовський В.В. 25.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/11-77/389 від 14.06.2006р. в сумі 666 243 гривні 59 коп., заборгованість за кредитним договором № 012//11-77/356 від 30.06.2006р., в сумі 674 202 гривні 29 коп., та заборгованість за судовими витратами у розмірі 3 654 гривні 00 коп. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеса від 17.09.2018 №523/12053/18 та Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеса від 21.09.2018 №523/12278/18, зміненою постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2019 було замінено стягувача за вказаними виконавчими документами з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форінт».
18.05.2020 року приватним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 62115275 та ВП № 62114291 з примусового виконання вищезазначених виконавчих документів, які надіслані сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 18.05.2020 року, за вих. №1201, 1205 (поштове відправлення №68004 0263347 4)
Також 18.05.2020 було винесено постанову про об'єднання вищевказаних виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №62115275
У день винесення приватним виконавцем постанов про відкриття провадження були винесені постанови про арешт майна та коштів боржника, якими було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 . Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів.
Згідно із відповідями з банків, на різних рахунках боржника зберігались кошти у загальному розмірі 202 137,33 грн. З яких 84 626,82 грн. стягнені 03.07.2020 (7 426,82 грн. та 77 200,00 грн.), 110 631,25 грн. стягнені 26.08.2020 (15 000,00 грн, 22 650,26 грн., 72 980,99 грн.), 6 879,26 грн. стягнені 28.09.2020. Але виявлених грошових коштів на рахунках боржника не достатньо для виконання рішень судута задоволення вимог стягувача (загальний залишок заборгованості - 743 663,02 грн. (676 057,27 - борг за рішеннями суду, 67 605,75 грн. - основна винагорода приватного виконавця), про що і повідомлялось виконавцем письмово представнику боржниці у відповідь на запит щодо залишку заборгованості (лист №269 від 28.01.2021).
Для погашення заборгованості за вищезазначеним виконавчим документом, в зв'язку із відсутністю (недостатністю) у боржника грошових коштів та іншого майна, стягнення може бути звернено на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 67,5 м.кв..
Разом з цим, в за вищевказаною адресою зареєстрований неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг від 21.07.2020 року за вих. № 687В/01-07.
Згідно із інформацією з РАЦС, ОСОБА_1 не є матір'ю неповнолітнього, суду не надано представником боржниці будь якої інформації щодо будь-яких кровних зав'язків неповнолітнього та боржниці.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь- яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
За змістом цієї норми закону, а також статей 17,18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Звернення стягнення на нерухоме майно боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових особі) (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, майно, на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні реалізується без волевиявлення власника майна (боржника), або осіб, які мають право на користування цим майном, в тому числі і дітей.
Крім того, відповідно до ст.ст. 50, 51, 61 Закону України «Про виконавче провадження» примусова реалізація майна за рішенням суду (виконавчим написом) з прилюдних торгів не є правочином, а є виконанням рішення суду (виконавчого напису), тому згода органу опіки і піклування на реалізацію домоволодіння з аукціону в процесі виконання рішення суду (виконавчого напису) не потрібна.
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): - копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;
- копія акту опису та арешту майна боржника;
- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження");
- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;
- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
Згідно із ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки).
Враховуючи те, що неповнолітній не є дитиною боржниці та у розумінні частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР частині другій статті 64 цього Кодексу не є членом її сім'ї примусова реалізація житлового майна, яке належить божниці на праві власності, не може порушувати прав неповнолітнього.
Дана позиція суду узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у Постанові від 20.03.2019 року по справі № 1612/2343/12 та Постанові від 25.02.2021 року по справі № 127/33501/18.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року); було б незрозуміло, якби стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуації, що суперечить принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Шмалько проти України», рішення від 20 липня 2004 року); існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» та те, що заборгованість буде їй сплачено.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року, справа №318/89/18, провадження № 61-128св19.
Суд бере до уваги, що виконавчий лист № 1527/2-5382/11, виданий Суворовським районним судом м. Одеси 18.10.2012 року перебував на виконанні із 2014 року, про що свідчать відмітки за звороті виконавчого документа, а неповнолітнього було зареєстровано у іпотечній квартирі 06.10.2017, тобто, вже після відкриття виконавчого провадження, що свідчить про намір боржниці умисного створення обставин, які ускладнюють можливість звернення стягнення майно у рамках виконавчого провадження.
«Вжиття права на зло» боржником не повинно залишатися поза увагою суду, та у разі допущення боржником такої поведінки звернення стягнення на квартиру, у якій зареєстровано неповнолітнього з метою запобігання виконання рішення суду, у такому випадку є правомірним.
Керуючись ст.ст.10, 258, 259, 263, 446 ЦПК України суд, -
Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича щодо отримання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а саме, квартири АДРЕСА_1 загальною площею 67,5 м. кв. в якій зареєстрований неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування - задовольнити.
Надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а саме, квартири АДРЕСА_1 загальною площею 67,5 м. кв. в якій зареєстрований неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд міста Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 19.05.2021 року.
Суддя