Справа № 510/428/22
Провадження № 2/510/839/22
19.05.22 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Златі Д.С. позовні вимоги підтримав, просив про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім'я ОСОБА_1 ; копія довідки КП «Ренійське БТІ» Ренійської міської ради від 01.04.2022р. №40; копія протоколу опитування особи (відповідача) за її згодою від 05.04.2022р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідно до даних довідки КП «Ренійське БТІ» Ренійської міської ради від 01.04.2022р. №40 житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 належав відповідачу.
У червні 2002 р. ОСОБА_2 передав житловий будинок позивачу (своєму синові) у володіння та розпорядження ним. З того часу позивач мешкає в ньому ( зареєстрований за даною адресою), фактично, відкрито володіє нерухомістю, стежить за її належним технічним станом, сплачує за утримання комунальні послуги, зробив ремонт та ін. У зв'язку із вищевикладеними обставинами ОСОБА_1 вважає, що має право на вищевказаний житловий будинок, оскільки він з 2002 р. володіє та безперервно користується ним, слідкує за його технічним станом, несе витрати у зв'язку із його утриманням, зберігає у себе всю документацію на житло, як власник нерухомості, отже з підстав ст. 344 ЦК України набув право власності на житловий будинок.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Як було встановлено судом, відповідач є власником житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 . Право власності відповідач набув на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.1988р. та договору на безстрокове користування земельною ділянкою від 06.06.1984р.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно із ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
За ч. 1, 3 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо
інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Як виходить з доводів позивача, з червня 2002р. по теперішній час позивач безперервно, відкрито володіє житловим будинком, сплачує всі належні платежі, як власник нерухомості, розпоряджається ним, проводить ремонти та ін. За весь час володіння позивачем будинком, відповідач не пред'являв до позивача жодних вимог про витребування нерухомості, документів на неї, не брав участі в її утриманні та не ніс витрат по сплаті належних платежів. На момент розгляду справи в суді відповідач не заперечував щодо фактів, вказаних у позові, визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, як виходить з протоколу опитування ОСОБА_2 , він підтвердив, що влітку 2002р. передав у постійне володіння синові спірний житловий будинок, з того часу ОСОБА_1 там мешкає, зареєструвався за вказаною адресою, обробляє земельну ділянку, сплачує комунальні послуги за користування домоволодінням, всі (сусіди, родичі) його сприймають, як власника нерухомості.
Таким чином, суд встановив, що володіння позивачем житловим будинком є добросовісним, правомірним, відкритим (позивач, вважаючи себе власником всього житла, сплачував комунальні платежі за утримання будинку, розпоряджається житлом та ін.) та безперервним. Таким чином, суд вважає, що житловий будинок цілком з законних підстав перейшов у володіння та користування ОСОБА_1 , внаслідок чого останній набув право власності на нього за набувальною давністю.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на майно за набувальною давністю.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 344, 397 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за набувальною давністю право власності на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (який складається в цілому з: житлового будинку літ. А загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м., допоміжною площею 21,1 кв.м.; літньої кухні літ. Г; вбиральні літ. Д; погребу літ. Е; огорожі № 1-3; споруди № 4-6), що належав ОСОБА_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Вячеслав ДУДНИК