23 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/2597/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Терешківської сільської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Терешківської сільської ради про:
- визнання рішення Терешківської сільської ради від 11 листопада 2021 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 таким, що суперечить Земельному кодексу України та Конституції України і відповідно скасування його повністю;
- зобов'язання Терешківської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5324081000:00:016:0027.
Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин у зв'язку з відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність.
Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Від Терешківської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вимоги позивача не визнав повністю, посилаючись на те, що земельна ділянка кадастровий номер 5324081000:00:016:0027 знаходиться в оренді у фермерського господарства Кольваха С.Л. та право оренди якої не припинено у встановленому законодавством порядку, а тому відповідач не може надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на бажану земельну ділянку.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
18.10.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Терешківської сільської ради з клопотанням на підставі статей 118, 121, 122 Земельного кодексу України про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5324081000:00:016:0027.
До заяви позивач додав копії паспорта та ідентифікаційного коду, посвідчення УБД, довіреність, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місця розташування земельної ділянки, що підтверджується копією опису від 18.10.2021 №372/15-09, залученою представником позивача до матеріалів справи.
Рішенням одинадцятої сесії восьмого скликання Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 11.11.2021 "Про розгляд клопотання "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства як учасника АТО гр. ОСОБА_1 " вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області у зв'язку з тим, що земельна ділянка кадастровий номер 5324081000:00:016:0027, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), з 23.03.2020 по даний час в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку зареєстроване право оренди земельної ділянки.
Позивач не погодилася з відмовою Новосанжарської селищної ради у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Згідно вимог частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
При цьому, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений у статті 118 Земельного кодексу України.
Як слідує з доданих позивачем до клопотання від 18.10.2021 графічних матеріалів про бажане місце розташування запитуваної земельної ділянки, та обставина, що спірні правовідносини виникли з приводу бажання позивача отримати земельну ділянку орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5324081000:00:016:0027, яка на момент подання клопотання від 18.10.2021 вже перебувала в оренді фермерського господарства Кольваха С.Л. згідно договору оренди землі від 18.02.2020.
Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324081000:00:016:0027 за ОСОБА_2 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг з такого реєстру.
Частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Таким чином, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, допускається виключно після припинення користування такими особами земельними ділянками.
Однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою стаття 141 Земельного кодексу України визначає вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Отже, погодження землекористувача є обов'язковим у випадку, якщо безоплатна приватизація стосується тієї земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.
Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а зазначив, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов'язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), то недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
У постановах від 04.05.2020 у справі №816/1331/17, від 01.10.2020 у справі №120/4116/19-а, від 15.06.2021 у справі №823/106/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально.
Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем станом на дату подання клопотання від 18.10.2021 нотаріально засвідченої згоди від ОСОБА_2 на вилучення бажаної земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га.
У позовній заяві позивач стверджує, що оскільки земельна ділянка кадастровий номер 5324081000:00:016:0027 перебуває у користуванні фермера ОСОБА_2 за договором оренди, до Терешківської сільської ради разом зі заявою була подана нотаріально завірена заява - згода (погодження) землекористувача.
Однак, дане твердження суперечить наявним у справі доказам, які надані представником позивача.
Так, представником позивача залучено до матеріалів справи копію нотаріально засвідченої заяви Фермерського господарства Кольваха С.Л., якою землекористувач відмовляється від права користування земельною ділянкою на користь громадян, у тому числі ОСОБА_1 .
Однак, дана заява датована 11.11.2021 (в день винесення Терешківською сільською радою рішення за заявою ОСОБА_1 ), у той час як клопотання про надання дозволу подане 18.10.2021.
Тобто, зазначені обставини подання документів та отримання згоди землекористувача не збігаються за хронологією у часі.
До того ж, представником позивача залучено до матеріалів справи копію опису від 18.10.2021 №372/15-09, яким підтверджено, що до клопотання від 18.10.2021 позивач додав копії паспорта та ідентифікаційного коду, посвідчення УБД, довіреність, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місця розташування земельної ділянки.
У зазначеному описі поданих разом з клопотанням від 18.10.2021 документів відсутня згода землекористувача.
Отримання нотаріально засвідченої згоди землекористувача 11.11.2021, після прийняття рішення від 11.11.2021 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, не може бути підставою для зобов'язання Терешківської сільської ради надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, оскільки відповідачем до поданих разом з клопотанням від 18.10.202 документів така згода не була надана та не розглядалася.
Оскільки станом на дату подання клопотання 18.10.2021 земельна ділянка кадастровий номер 5324081000:00:016:0027 перебувала у користуванні фермера ОСОБА_2 , зазначена обставина зумовлювала необхідність отримання погодження у землекористувача позивачем, а тому як сільська рада, так і позивач мали діяти виключно у відповідності до приписів статті 118 ЗК України.
Враховуючи викладене, в також зважаючи на вимоги статті 118 ЗК України, суд доходить висновку, що, відмовляючи у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою на запитувану земельну ділянку з підстав відсутності нотаріально засвідченої згоди землекористувача ОСОБА_2 , сільська рада діяла обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства.
За наведених обставин, позивач у ході розгляду справи не довів порушення його права рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у спірних відносинах, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є учасником бойових дій.
Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Шевченка, 1-А, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, код ЄДРПОУ 21044349) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва