Справа № 420/2255/22
23 травня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання неправомірними дiй та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання неправомірними дiп відповідача щодо відмови позивачу, у здійсненні перерахунку та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10246 гривень (з урахуванням попередньо виплаченої у 2021 році разової грошової допомоги).
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.
Позов обґрунтований позивачем тим, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмір належної позивачу, як інваліду війни ІІ групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року мала виплачуватись із розміру 8 мінімальних пенсій за віком, проте відповідачем виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 3906 грн.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що головним розпорядником бюджетних коштів, спрямованих на виплату державної щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня, та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми визначено виключно Міністерство соціальної політики України, яке і розподіляє та спрямовує обсяг коштів для такої допомоги. Натомість, за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325 такий обсяг коштів перераховується Міністерством соціальної політики України регіональним органам соціального захисту населення, а ті, в свою чергу, районним органам соціального захисту населення та центрам по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які лише перераховують вже отримані від головного розпорядника з державного бюджету кошти безпосередньо громадянам. Так, у 2021 році для визначення обсягів коштів, необхідних для здійснення виплат грошової допомоги до 5 травня, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (місцевий орган соціального захисту населення) надає Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської державної адміністрації (регіональному органу соціального захисту населення) розрахунок кількості ветеранів війни, в тому числі осіб з інвалідністю внаслідок війни, розрахунок суми коштів для проведення виплати разової грошової допомоги передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірах визначених зазначеними Законами. Відповідні кошти, визначені Міністерством соціальної політики України з урахуванням розмірів, встановлених Кабінетом Міністрів України, перераховуються Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської державної адміністрації, який розподіляє їх місцевим органам соціального захисту населення. Згідно додатку до зазначеного Порядку Позивачу зазначена допомога була виплачена Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради у 2021 році у розмірі 3906 гривня. Державна щорічна разова грошова допомога ветеранам війни до 5 травня у 2021 році виплачена Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок коштів, що надійшли з Державного бюджету України, та розмір яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року № 325. Однак, наведене ігнорується позивачем, внаслідок чого недоплачена особам сума державної щорічної грошової допомоги до 5 травня стягується не з головного розпорядника відповідних бюджетних коштів - Міністерства соціальної політики України, а з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, який фінансується з місцевого бюджету.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи, та має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Позивач звернувся 10 січня 2022 року до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою щодо здійснення нарахування та виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Листом №02-К-2562/1-п від 25.01.2022 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомив позивача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» затверджено «Порядок викисання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань». Стосовно інформації щодо сум нарахування та виплати позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи разової грошової допомоги в 2021 році позивача проінформовано, що згідно додатку до зазначеного Порядку, зазначена допомога була виплачена Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради у 2021 році у розмірі 3906 грн. Разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік була призначена та виплачена відповідно до чинного законодавства.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, на момент нарахування і виплати у травні 2021 року позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, діяла ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 Травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 року №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 судом встановлено, що в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону № 79 розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Конституційний Суд України звернув увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 уже наголошував, що «забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави» (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
За положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в рішенні від 29.09.2020 по зразковій справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 грн.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни ІІ групи у 2021 році становить 14152 грн. (1769 грн. х 8).
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 12 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідачем порушено право позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року по справі №1-247/2018(3393/18).
Отже, саме з 2020 року, у якому ухвалено Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року по справі №1-247/2018(3393/18), у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком є протиправними.
Враховуючи протиправність дій відповідача, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10246 гривень (з урахуванням попередньо виплаченої у 2021 році разової грошової допомоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2-Д, м. Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання неправомірними дiй відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10246 гривень (з урахуванням попередньо виплаченої у 2021 році разової грошової допомоги) - задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , у здійсненні перерахунку та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10246 гривень (з урахуванням попередньо виплаченої у 2021 році разової грошової допомоги).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида