справа № 380/6960/20
провадження № П/380/7143/20
10 травня 2022 року
Зал судових засідань №7
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Середа О-В.І.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Кузюри В.М.,
представника відповідача Деркача А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на військовій службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Служби безпеки України (місцезнаходження: вул.Володимирська, 33, м.Київ, 01034; код ЄДРПОУ: 00034074), в якій просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) посадових осіб Служби безпеки України щодо безпідставного звільнення з військової служби зі Служби безпеки України та виключення зі списків особового складу 31 травня 2020 року;
- скасувати наказ Служби безпеки України від 21 травня 2020 №677-ос/дск про звільнення з військової служби зі Служби безпеки України та виключення зі списків особового складу;
- поновити ОСОБА_1 на військовій службі в Службі безпеки України;
- зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 31.05.2020 по день поновлення на військовій службі за вимушений прогул.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 09.11.2018 позивач проходив військову службу на посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах (майор) 4 відділу 1 головного відділу 6 управління Головного управління військової контррозвідки Служби безпеки України. Вказує, що наказом начальника Департаменту контррозвідки СБУ від 15.02.2017 №34-ос, його було виведено у розпорядження начальника Департаменту контррозвідки СБУ за пп. «в» п. 48 Положення до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.
Крім того вказує, що у зв'язку з перебуванням позивача на лікуванні з 17 по 25 жовтня, з 09 по 21 грудня 2019 року та 23 грудня 2019 року по 09 січня 2020 року, а також з 20 по 27 січня та з 19 по 25 лютого 2020 року, загальним терміном 55 діб та погіршенням стану здоров'я, його було направлено для проходження військово-лікарської комісії військово-медичної служби військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області. Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 10 березня 2020 року № 43 військово-лікарською комісією військово-медичної служби військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Також зазначає, що наказом Служби безпеки України від 21 травня 2020 року №677-ос/дск позивача звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «б» (за станом здоров'я - непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Служби безпеки України та виключено зі списків особового складу з 31 травня 2020 року. Проте, після складення військово-лікарською комісією військово-медичної служби військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області Свідоцтва про хворобу від 10 березня 2020 року №43, Службою безпеки України не було змінено підставу перебування позивача у розпорядженні начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України з пп. «в» (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом) на пп. «ґ» (у разі визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним або обмежено придатним до військової служби - на період, необхідний для підготовки матеріалів до звільнення з військової служби). Крім того, позивач вказує, що станом на 26.08.2020 відповідачем не нараховано та не виплачено йому грошове забезпечення за період з 01.06.2019 по 31.05.2020, а остаточний розрахунок при звільненні здійснено лише 27.07.2020. Таким чином, позивач вважає, його неправомірно виключили зі списків особового складу СБУ, без проведення повного розрахунку перед цим та без його згоди, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 02.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.09.2020, в якому посилається на те, що 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім'я першого заступника Голови служби безпеки України генерал-майора Руслана Баранецького про звільнення його з військової служби на підставі п.п. «б» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто - за станом здоров'я, з урахуванням дії особливого періоду. Вказує, що у відповідності до зазначеної норми закону звільнення з військової служби за станом здоров'я здійснюється на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби. В даному випадку підставою для звільнення ОСОБА_1 саме за цією підставою послужила постанова ЦВЛК ВМУ СБ України від 18.03.2020, якою ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час. Зазначає, що після завершення усіх пов'язаних зі звільненням процедур (проведенням бесід, оформленням подання про звільнення тощо) наказом Служби безпеки України від 21 травня 2020 №677-ос ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «б» (за станом здоров'я - непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Служби безпеки України та виключено зі списків особового складу з 31 травня 2020 року. Таким чином, вважає, що процедура звільнення відбувалася у відповідності до вимог законодавства та з ініціативи позивача.
05.11.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій повторно викладено обґрунтування позовної заяви. Крім того вказано, що у квітні-травні 2020 року керівництво СБУ його повідомило, що у разі відмови від підпису документів на звільнення за станом здоров'я, його звільнять без його згоди та без надання йому жодних належних виплат, передбачених при звільненні з військової служби.
Ухвалою суду від 14.12.2020 клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на військовій службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/6961/20.
Ухвалою суду від 19.04.2022 клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі - задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на військовій службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу поновлено.
Протокольною ухвалою суду від 19.04.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБУ на різних посадах, 09.11.2018 позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах (майор) 4 відділу 1 головного відділу 4 управління Головного управління військової контррозвідки Служби безпеки України (витяг з наказу № 151-ос від 09.11.2018).
Відповідно до наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 05.02.2019 № 12/ДСК з 04.01.2019 по 04.05.2019 ОСОБА_1 було залучено до складу сил і засобів об'єднаних сил для здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
18.01.2019 в рамках кримінального провадження від 18.12.2018 № 42018051110000090, ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
24.01.2019 ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області до ОСОБА_1 було застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади на строк до 16.03.2019.
Наказом начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 15.02.2019 № 34-ОС ОСОБА_1 виведено у розпорядження начальника ДКР СБ України по посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах на підставі пункту «в» (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження чи постановлення вироку судом) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року № 1262. Підставою для виведення ОСОБА_1 у розпорядження слугував лист від 22.01.2019 № 01-21/2-759 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018051110000090 від 18.12.2018.
Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 15.03.2019 у справі № 234/876/19 ОСОБА_1 було продовжено строк відсторонення від посади по 14.05.2019 включно.
Розпорядженням начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України № 16 від 18.03.2019 затверджено Посадову інструкції майора ОСОБА_1 (Б-014733), який перебуває у розпорядженні начальника ДКР СБ України по посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах (наказ начальника ДКР СБУ від 15.02.2017 № 34-ос).
Наказом Служби безпеки України від 21.05.2020 № 677-ос/дск ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «б» (за станом здоров'я - непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Служби безпеки України та виключено із списків особового складу з 31.05.2020.
Зазначені вище обставини, встановлені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі №380/6961/20, яке 18.01.2022 залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, а тому, в силу вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС - України) доказуванню не підлягають.
Позивач вважаючи протиправними дії посадових осіб Служби безпеки України щодо безпідставного звільнення з військової служби зі Служби безпеки України та виключення його зі списків особового складу, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про Службу безпеки України» № 2229-ХІІ від 25.03.1992 року, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України № 1262/2007 від 27.12.2007 року, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої Наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з ст. 27 Закону України «Про Службу безпеки України» № 2229-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2229-ХІІ) держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.
Проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України регламентується, зокрема, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби Безпеки України від 27.12.2007 № 1262/2007 (далі - Положення № 1262/2007)
Відповідно до пп. «в» п.48 Положення № 1262/2007 зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.
Пунктом 48 Положення № 1262/2007 також передбачено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.
Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови Служби безпеки України по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустках, передбачених пунктом 53 цього Положення, час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення із перебуванням безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпеченні їх здійснення із перебуванням безпосередньо в районах здійснення таких заходів із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.
Механізм реалізації вимог Положення №1262/2007 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої Наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772 (далі - Інструкція №772).
Згідно з положеннями п. 4.9 Інструкції №772 зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
Пунктом 4.13 встановлено, що звільнення військовослужбовця з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника провадиться з дня видання наказу по особовому складу про таке звільнення з посади та зарахування в розпорядження (крім повернення (відкликання) військовослужбовців, направлених Службою безпеки України для роботи на штатних посадах в інших установах, підприємствах і організаціях на час виконання конкретних завдань в інтересах контррозвідки, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю та закінчення роботи (відкликання) військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів освіти), а у разі, якщо таке звільнення з посади здійснюється у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів, - із дня набрання чинності наказом про зміни в штатах Служби безпеки України та організаційні заходи або дня, зазначеного в цьому наказі.
Звільнення військовослужбовця з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника з підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 48 Положення, здійснюється з дня набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що особа, яка зарахована у розпорядження відповідного начальника є військовослужбовцем, який тимчасово проходить військову службу у підпорядкуванні відповідного начальника, але без призначення на конкретну посаду. Після спливу терміну перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду на постійній основі або звільняється з військової служби в установленому порядку.
Так, як вже зазначалося вище, Наказом начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 15.02.2019 № 34-ОС ОСОБА_1 виведено у розпорядження начальника ДКР СБ України по посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах на підставі пункту «в» (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження чи постановлення вироку судом) п.48 Положення № 1262/2007, тобто до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом. Розпорядженням начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України № 16 від 18.03.2019 затверджено Посадову інструкції майора ОСОБА_1 (Б-014733), який перебуває у розпорядженні начальника ДКР СБ України по посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах (наказ начальника ДКР СБУ від 15.02.2017 № 34-ос).
Окрім цього, судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про хворобу від 10 березня 2020 року № 43 військово-лікарською комісією військово-медичної служби військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Водночас, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на п. 98 Положення № 1262/2007, згідно з яким військовослужбовці Служби безпеки України, визнані за станом здоров'я обмежено придатними до військової служби у воєнний час, можуть бути призначені на відповідні посади до підрозділів (органів, закладів, установ) Служби безпеки України, які не беруть участі у бойових діях. Військовослужбовці Служби безпеки України, які перебувають на військовій службі і визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням із військового обліку, підлягають звільненню у відставку за станом здоров'я, а визнані непридатними до військової служби з повторним медичним оглядом через 6 або 12 місяців, звільняються в запас за станом здоров'я із зазначенням у наказі про звільнення про повторний медичний огляд після закінчення зазначених строків.
Відповідно вказує, що до моменту підписання ним рапорту на звільнення, відповідачем усупереч п. 98 Положення № 1262/2007 не вжито жодних заходів щодо призначення ОСОБА_1 до її підрозділів, які не беруть участі в бойових діях, повністю проігноровано переважне право позивача, як учасника бойових дій, на залишення на роботі та призначення на посаду, а в наказі про звільнення не визначено необхідності проходження повторного медичного огляду через 6 або 12 місяців.
Разом з тим, представник позивача вказав, що судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 триває по теперішній час в рамках справи №428/6011/19, розпочатої на підставі ухвали Сєверодонецького міського суду Луганської області від 27.05.2019.
Таким чином, суд звертає увагу, що строк перебування у розпорядженні позивача протягом проходження ним служби не закінчувався. Крім того, Наказ начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 15.02.2019 № 34-ОС, яким ОСОБА_1 виведено у розпорядження начальника ДКР СБ України по посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах на підставі пункту «в» п.48 Положення № 1262/2007 до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом не оскаржувався та є чинним.
Отже, аналізуючи наведене вище, суд зазначає, що чинним законодавством та відомчими нормативно-правовими актами Служби безпеки України не передбачено призначення на відповідні посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників. Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_1 на момент звільнення перебував у розпорядженні начальника ДКР СБ України, суд відхиляє вищевказані доводи позивача, щодо непризначення його у зв'язку з обмеженою придатністю до військової служби у воєнний час на посади з меншим обсягом роботи та ігнорування переважного право позивача, як учасника бойових дій, на залишення на роботі та призначення на посаду.
Суд також відхиляє доводи позивача про те, що в наказі про звільнення відповідачем не визначено необхідності проходження повторного медичного огляду через 6 або 12 місяців, оскільки, як встановлено судом з копії свідоцтва про хворобу №43, таким не передбачено обов'язку повторного проходження медичного огляду ОСОБА_1 .
Щодо доводів позивача про те, що після складення військово-лікарською комісією військово-медичної служби військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області Свідоцтва про хворобу від 10 березня 2020 року №43, Службою безпеки України не було змінено підставу перебування позивача у розпорядженні начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України з пп. «в» (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом) на пп. «ґ» (у разі визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним або обмежено придатним до військової служби - на період, необхідний для підготовки матеріалів до звільнення з військової служби), суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося вище, Наказ начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 15.02.2019 № 34-ОС, яким ОСОБА_1 виведено у розпорядження начальника ДКР СБ України по посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах на підставі пункту «в» п.48 Положення № 1262/2007 до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом не оскаржувався та є чинним.
Таким, чином після складення військово-лікарською комісією військово-медичної служби військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області Свідоцтва про хворобу від 10 березня 2020 року №43 та на момент звільнення, позивач правомірно перебував у розпорядженні начальника ДКР СБ України у зв'язку із триванням стосовно нього кримінального провадження. Відтак, у відповідача були відсутні підстави для заміни перебування позивача у розпорядженні з пп. «в» на пп. «ґ».
Разом з тим, щодо правомірності підстав звільнення позивача, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частиною 1 статті 1 Закону №2229-ХІІ визначено, що Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
За вимогами ст.19 Закону №2229-ХІІ кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.
До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я ефективно виконувати службові обов'язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України.
Отже, однією з умов проходження військової служби в складі Служби безпеки України є придатність за станом здоров'я.
Пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, зокрема під час дії особливого періоду. При цьому зазначений перелік є вичерпним.
Так, у пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 вказаного закону визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема: б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.
З аналізу наведених правових норм Закону № 2232-XII слідує, що застосування такої підстави звільнення, як «за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час», можливе лише під час дії особливого періоду.
При цьому суд зауважує, що визначення поняття особливого періоду наведене у законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII та «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
За визначенням ст.1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в ст.1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію в Україні.
Указом Президента України 14.01.2015 №15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 15.01.2015 №113-VIII, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію в Україні.
Отже, на час звільнення позивача, в Україні діяв особливий період. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Таким чином, враховуючи вищевказані положення законодавства та те, що військово-лікарською комісією військово-медичної служби військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, суд дійшов висновку, що відповідачем вірно визначено підставу для звільнення позивача.
Поряд з цим, суд зауважує, що пунктом 7.8 Інструкції №772, в редакції, чинній на дату звільнення позивача, встановлено, що військовослужбовці можуть бути звільнені з військової служби на їх прохання згідно з підпунктами «б» (у частині, що стосується звільнення у зв'язку з обмеженою придатністю до військової служби за станом здоров'я), «д», «з», «к» пункту 62 Положення та підпунктами «а», «б» (у частині, що стосується звільнення у зв'язку з обмеженою придатністю до військової служби за станом здоров'я), «д», «і» пункту 63 Положення виключно на підставі власноруч написаних рапортів. В інших випадках подання таких рапортів не є обов'язковим.
Так, судом встановлено, що 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім'я першого заступника Голови служби безпеки України генерал-майора Руслана Баранецького про звільнення його з військової служби на підставі п.п. «б» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто - за станом здоров'я, з урахуванням дії особливого періоду.
Після чого, як вже зазначалося вище, Наказом Служби безпеки України від 21.05.2020 № 677-ос/дск ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «б» (за станом здоров'я - непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Служби безпеки України та виключено із списків особового складу з 31.05.2020.
З встановлених обставин слідує, що процедура звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу відбувалась на підставі рапорта ОСОБА_1 від 06.04.2020, підписаного ним власноручно. Цей рапорт свідчить не тільки про обізнаність самого ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби, а і більше того - про те, що звільнення відбувалось саме з його ініціативи, як це і передбачено абзацом 1 пункту 7.8 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008 № 772.
Проаналізувавши рапорт позивача про звільнення, суд зазначає, що такий містить підстави, з яких позивач бажав звільнитися, а його керівництвом проставлено відповідні резолюції про погодження.
Факт особистого подання позивачем цього рапорту від 06.04.2020 сторонами по справі не оспорюється. Однак, позивач вказує, що цей рапорт він підписав під впливом психологічного тиску керівництва.
З огляду на вказане, суд зазначає, що перебування чи не перебування позивача як військовослужбовця у незвичних умовах або у стані душевного хвилювання під час підписання та подачі рапорту від 06.04.2020 не змінює суті розглядуваних правовідносин, а також не впливає на юридичну силу цього рапорта та його правові наслідки, у зв'язку з чим суд критично оцінює доводи позивача про те, що його заставили підписати вказаний рапорт.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 28.05.2020 у справі № 813/2143/17, на яку, зокрема, посилається позивач у своїй позовній заяві.
Наведене дозволяє дійти висновку, що у спорі, який є предметом розгляду, позивач усвідомлював правові наслідки поданого ним рапорту щодо звільнення з військової служби. Враховуючи те, що однією з підстав для звільнення була власна ініціатива позивача, тому суд також відхиляє доводи позивача про те, що виключення його зі списків особового складу відбулося без проведення перед цим повного розрахунку та без відповідної згоди на це.
Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Підсумовуючи вищенаведене та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що процедура звільнення позивача відбулася у відповідності до вимог законодавства та відомчих нормативних актів Служби безпеки України, таким чином наказ Служби безпеки України від 21 травня 2020 №677-ос/дск про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 є таким, що прийнятий у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.
Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших похідних позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено 20.05.2022.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна