23 травня 2022 року
справа №380/14480/21
провадження № П/380/14677/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірської районної державної адміністрації про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Самбірської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Мазепи, 8, код ЄДРПОУ 04056322) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та повністю скасувати рішення Турківського відділу з питань призначення та виплати державної соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про відмову у продовжені виплати державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї від 06 травня 2021 року (повідомлення від 12 травня 2021 року);
- зобов'язати Самбірську районну державну адміністрацію продовжити виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї;
- зобов'язати Самбірську районну державну адміністрацію здійснити виплату ОСОБА_1 невиплачених сум державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї починаючи з 01 квітня 2021 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що 22.03.2021 вона звернулася до Турківського відділу з питань призначення та виплати державної соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації з метою поновлення документів для продовження виплати державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, однак 12.05.2021 отримала повідомлення відповідача про відмову у наданні державної соціальної допомоги. Причиною для відмови слугувало те, що позивач є працездатною, що не здійснює догляду та не працювала 3 місяці в період, за який враховується дохід. Позивач зазначає, що проживає в будинку по АДРЕСА_2 разом з чотирма дітьми та чоловіком ОСОБА_2 , за яким здійснює догляд та який є особою з інвалідністю І групи. Вказує, що відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 10 постанови КМУ №250 державна соціальна допомога призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи доглядали за особою з інвалідністю. З огляду на наведене позивач вважає, що рішення про відмову у продовженні виплати державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 06.09.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що державна соціальна допомога призначається в тому випадку, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи, сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців. Зазначає, що допомога малозабезпеченим сім'ям не призначається, якщо у складі сім'ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи. Вказує, що підставою для відмови у призначенні допомоги стало те, що позивач є працездатною, не здійснює догляду та не працювала три місяці в період за який враховується дохід. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №72343).
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Просив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Подав клопотання про відтермінування слухання по справі, при тому жодних доказів та причин неприбуття в судове засідання в клопотанні не вказав, а тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні такого клопотання.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами п.10 ч.1 ст.4 та ч.9 ст.205 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є багатодітною матір'ю. Відповідно до довідки ТзОВ «Львівський завод фрезерних верстатів» №11 про склад сім'ї та з місця проживання і прописку від 26.05.2021 позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 разом із чоловіком ОСОБА_2 1969 р.н. (власник, чоловік), ОСОБА_3 1994 р.н. (син), ОСОБА_4 1995 р.н. (син), ОСОБА_5 1996 р.н. (дочка), ОСОБА_6 1999 р.н. (дочка), ОСОБА_7 2002 р.н. (син), ОСОБА_8 2004 р.н. (дочка), ОСОБА_3 2008 р.н. (дочка).
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 21.05.2021 ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» ОСОБА_1 22.03.2021 звернулась до Управління соціальної політики Самбірської районної державної адміністрації з заявою про призначення їй державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї.
Рішенням Турківського відділу з питань призначення та виплати державної соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації від 12.05.2021 позивачу відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Рішення мотивоване тим, що позивач є працездатною, що не здійснює догляду, яка не працювала 3 місяці в період за який враховується дохід.
Представник позивача звернувся до голови Самбірської районної державної адміністрації з адвокатським запитом від 16.07.2021 №35-07, в якому просив повідомити про підстави відмови гр. ОСОБА_1 у наданні державної соціальної допомоги та надати належним чином завірені копії документів, що слугували підставою для такої відмови.
У відповідь на адвокатський запит відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 є працездатною, однак не працювала протягом 3-ох місяців, дохід за які враховується при призначенні допомоги, та не здійснює догляду за непрацездатною особою.
Позивач, вважаючи відмову Управління соціального захисту населення Самібірської районної державної адміністрації в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям протиправною, звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.
В розумінні ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» № 1768-III від 01.06.2000 (далі - Закон №1768-ІІІ) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону №1768-ІІІ середньомісячний сукупний дохід сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. До сукупного доходу сім'ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення.
Статтею 3 цього Закону передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України.
Статтею 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» передбачено, що заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації. У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються: документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім'ї, декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї, довідка про наявність та розмір земельної частки (паю); довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції.
Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.
Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.
Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом №1768-ІІІ, врегульовано Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 (далі - Порядок №250).
Відповідно до п.3 Порядку №250 призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону №1768-III та п.20 Порядку №250 зазначено, що державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
Частиною 1 ст.5 Закону №1768-III розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 № 486/202/524/455/3370 на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
Згідно з п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою КМ України № 250 від 24.02.2003, соціальна допомога не призначається у разі, коли, зокрема, працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, за інвалідами II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).
За наявності обставин передбачених в абзацах другому-шостому цього пункту, державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, коли: у складі сім'ї є особа з інвалідністю; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.
Як слідує з рішення Турківського відділу з питань призначення та виплати державної соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про відмову у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 12.05.2021, підставою для відмови в призначенні державної допомоги слугувало наявність у складі сім'ї працездатного члена сім'ї, що не здійснює догляду, який не працював 3 місяці в період за який враховується дохід.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Як слідує з позовної заяви та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є непрацюючою особою.
З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 слідує, що 18.09.2015 припинено виплату допомоги з безробіття відповідно пп. 12 п. 1 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття».
Окрім того, з наяної в матеріалах справи копії довідки Сихівського відділу соціального захисту №570 від 02.03.2021 слідує, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення, в тому числі як особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю 1 групи.
З наведеного слідує, що на момент звернення за призначенням державної соціальної допомоги заявником не дотримано відповідних законодавчих вимог, а саме позивач, як працездатна особа, не працювала протягом трьох місяців, що передували місяцю звернення за призначенням такої допомоги, що свідчить про правомірність оскаржуваного рішення Турківського відділу з питань призначення та виплати державної соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про відмову у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 12.05.2021.
Суд відхиляє доводи позивача, щодо здійснення нею догляду за її чоловіком як інвалідом 1 групи, оскільки як слідує з довідки Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів» про склад сім'ї та з місця проживання і прописку від 26.05.2021 №11 ОСОБА_2 (чоловік позивача) зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 , проте згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов позивачка фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 . Отже, позивач не надала доказів того, що ОСОБА_2 фактично проживає в АДРЕСА_2 і ОСОБА_1 здійснюється за ним догляд.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Турківського відділу з питань призначення та виплати державної соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про відмову у продовжені виплати державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї від 06 травня 2021 року, зобов'язання відповідача продовжити виплату позивачу державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї та зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу невиплачених сум державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї починаючи з 01 квітня 2021 року є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Самбірської районної державної адміністрації про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан