23 травня 2022 року
справа №380/2050/21
провадження № П/380/2087/21
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення допомоги на оздоровлення у березні 2016 року у розмірі 3129,88 грн. та у червні 2017 року у розмірі 5010,05 грн. передбаченої п. 4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України; від 22.09.2010 № 889.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013 - 2019 роки;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2012 - 2019 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію за 2012 - 2019 роки у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за період 2008 - 2019 роки у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому від 10 до 30 відсоткового розміру від посадового окладу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум винагороду за бойове чергування за 2008 - 2019 роки згідно додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що упродовж 2016-2018 рр. (до лютого 2018 року) їй виплачували щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, яку на її думку, протиправно відповідачем не включено до місячного грошового забезпечення, з якого проведено розрахунок допомоги на оздоровлення у березні 2016 року та червні 2017 року. Зазначила, що під час проходження військової служби грошове забезпечення їй виплачено у розмірі меншому ніж законодавчо визначено, оскільки відповідачем у спірний період виплачувалась їй винагорода за бойове чергування у розмірі 5 % від мінімально встановленого розміру та надбавка за кваліфікацію у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Однак, із дати набрання чинності Інструкції № 425 відповідач повинен був виплачувати позивачу надбавку за кваліфікацію за 1-й клас у розмірі 8 відсотків посадового окладу та за 2-й клас у розмірі 5 відсотків посадового окладу, а також винагороду за бойове чергування у розмірі 30% , оскільки позивача було залучено до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону понад 8 раз на місяць, тобто по 4% за кожне бойове чергування, але не більше 30 %. Окрім того, упродовж 2013-2019 рр. позивач проходила військову службу на посадах, які надають право на отримання відпуски, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702. Однак, відповідач при звільненні позивача з військової служби протиправно не виплатив їй компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702. У зв'язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 17.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 15.12.2021 суд замінив відповідача на належного - ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) (ділі - відповідач).
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач в січні 2022 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007, наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України та додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 позивачу нараховувалась та виплачувались надбавка за кваліфікацію та винагорода за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби відповідно до вимог законодавства. Щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення без врахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 відповідач зазначив, що така відповідно до п. 8 Інструкції №73 від 02.02.2016 не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду. У зв'язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Позивач подав до суду відповідь на відзив (вх.№12254 від 09.02.22).
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказами начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.03.2019 №85-ос прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та від 26.04.2019 №113-ос виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2008-2019 рр. суд встановив, що ОСОБА_1 виплачено ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ):
- у березні 2016 року матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 3129, 88 грн;
- у червні 2017 року матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 5010, 05 грн;
- у період з грудня 2012 року по листопад 2016 року включно (2-ий клас у розмірі 16, 13 грн щомісяця), з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно (1-ий клас у розмірі 25, 80 грн щомісяця) надбавку за кваліфікацію, що становить 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007;
- у період з вересня 2010 року по січень 2012 року включно, з березня 2012 року по жовтень 2014 року включно, з грудня 2012 року по січень 2015 року включно, з березня 2015 року по лютий 2018 року включно (за грудень 2017 року виплачено у січні 2018 року) винагороду за бойове чергування у розмірі 5 %, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 (від 10 до 30 відсотків посадового окладу).
ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом з підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ), правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) протиправно:
- виплачено винагороду за бойове чергування за спірний період у розмірі 5 % та надбавку за кваліфікацію у розмірі 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007;
- виплачено надбавку за кваліфікацію у розмірі 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007;
- допомогу на оздоровлення у березні 2016 року та червні 2017 року обчислено без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- не виплачено ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) на день звільнення з військової служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2013 - 2019 роки.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною першою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно із частиною третьою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті першої Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого пункту першого статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі по тексту - Постанова № 1294), яка набрала чинності із 01.01.2008.
Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію та винагорода за бойове чергування.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 11 Постанови № 1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Одночасно, у пункті 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
З аналізу наведених норм слідує, що до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.
Суд з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2008-2018 рр. встановив, що ОСОБА_1 виплачено ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ):
у період з грудня 2012 року по листопад 2016 року включно (2-ий клас у розмірі 16, 13 грн щомісяця), з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно (1-ий клас у розмірі 25, 80 грн щомісяця) надбавку за кваліфікацію, що становить 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 (1 клас - 8 відсотків посадового окладу, 2 клас 5 відсотків посадового окладу);
у період з вересня 2010 року по січень 2012 року включно, з березня 2012 року по жовтень 2014 року включно, з грудня 2012 року по січень 2015 року включно, з березня 2015 року по лютий 2018 року включно (за грудень 2017 року виплачено у січні 2018 року) винагороду за бойове чергування у розмірі 5 %, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 (від 10 до 30 відсотків посадового окладу).
Львівський прикордонний загін як на правомірність своїх дій в частині виплати позивачу додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію та винагороди за бойове чергування у розмірі 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 посилається на те, що щорічно Адміністрацією ДПС України на підставі Закону України «Про Державний бюджет України» та інших законів видавалися накази та розпорядження, яким було встановлено виплату додаткових видів грошового забезпечення здійснювати у розмірах, які виплачувалися позивачу.
Однак, позивач вважає, що у спірний період надбавка за кваліфікацію повинна була виплачуватися їй у розмірі 8 відсотків посадового окладу за 1-ий клас та у розмірі 5 відсотків посадового окладу за 2-ий клас, а винагорода за бойове чергування у розмірі 30 %, оскільки позивача було залучено до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону понад 8 раз на місяць, тобто по 4% за кожне бойове чергування, але не більше максимального розміру - 30%.
Позивач стверджує, що з часу набрання чинності Інструкції № 425, якою упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, у відповідача не було підстав для виплати додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків від установленого розміру.
Суд надаючи правову оцінку вищенаведеним доводам сторін, виходив з наступного.
Як вже зазначалося, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру відповідно до пункту 7 Постанови № 1294.
20 травня 2008 року на виконання пункту 2 Постанови № 1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, яка набрала чинності 29.06.2008 (далі - Інструкція № 425).
У розділі ІІІ цієї Інструкцією визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до розділу ІІІ цієї Інструкції, зокрема:
підпункту 3.13.1 пункту 3.13 особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу;
підпунктами 3.17.1 - 3.17.7 пункту 3.17 військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні, виплачується винагорода за бойове чергування за час бойового чергування (бойової служби), - 4 відсотки посадового окладу за кожне несення служби, але не більше 30 відсотків на місяць.
Таким чином наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.
А тому, з 29.06.2008 - дати набрання законної сили Інструкції №425 виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію та винагорода за бойове чергування виплачується у розмірах встановлених цією Інструкцією №425.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №808/8403/13-а, а тому суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.
Таким чином, з 29.06.2008 у відповідача існував обов'язок, зокрема щодо виплати позивачеві додаткових видів грошового забезпечення, а саме винагороди за бойове чергування та надбавки за кваліфікацію у розмірі установленому у додатках 25-28 до Постанови № 1294 та підпунктів 3.17.1 - 3.17.7 пункту 3.17 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007.
Однак, відповідач всупереч вищезазначеним нормам права виплату позивачеві винагороди за бойове чергування та надбавки за кваліфікацію здійснював у розмірі 50% від розміру, установленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, що свідчить про протиправність його дій у відповідній частині.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідачів перерахувати та виплатити позивачу винагороду за бойове чергування за період з вересня 2010 року по січень 2012 року включно, з березня 2012 року по жовтень 2014 року включно, з грудня 2012 року по січень 2015 року включно, з березня 2015 року по лютий 2018 року включно (за грудень 2017 року виплачено у січні 2018 року) та надбавку за кваліфікацію з грудня 2012 року по листопад 2016 року включно (2-ий клас у розмірі 16, 13 грн щомісяця), з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно (1-ий клас у розмірі 25, 80 грн щомісяця) відповідно до додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу». В іншій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки із наявних у матеріалах справи суд не встановив порушень прав позивача у цій частині.
Щодо вимог позивача в частині виплати їй допомоги на оздоровлення у 2016-2017 рр. без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, суд виходив з наступного.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 899) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 р. за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425).
Так, п.п. 3.7.1 п. 3.7 Інструкції № 425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2017 рр. встановлено, що ОСОБА_1 виплачено ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) у березні 2016 року матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 3129, 88 грн та у червні 2017 року у розмірі 5010, 05 грн.
Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення позивача та не заперечується відповідачами до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року не включено до складу місячного грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 889.
Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводилися нарахування позивачеві допомоги на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року, відповідач посилається на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 02.02.2016 №73, відповідно до п. 8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Щодо зазначених доводів відповідача суд зазначає, що відповідно до п. 2 Інструкції № 73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги на оздоровлення з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
10.11.2021 Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).
Відтак, посилання відповідача на те, що щомісячна грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців є безпідставними та підлягають відхиленню.
Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється матеріальна допомога на оздоровлення.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача у цій частині, тому такі підлягаю задоволенню.
Щодо вимог позивача визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено Перелік військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2-5. Вказаною постановою Уряду затверджено також Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що додається.
Відповідно до додатку 4 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та Інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Відповідно до п. 1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Відповідно до п. 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Виходячи із витягу з послужного списку ОСОБА_1 , вона проходила військову службу з січня 2013 року по вересень 2019 року на посадах, які відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постанови №702 надають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних дні.
Відповідач вказаних обставин не заперечує. Втім, стверджує, що згідно з п. 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена.
Щодо вищезазначених доводів відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З огляду на викладені правові норми, посилання відповідача 1 на п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка, на його думку, виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених п.п. 17 і 18 ст. 10-1 Закону, суд вважає необґрунтованими.
Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 від 16.05.2019 залишено без змін. Вказані висновки Верховного Суду є релевантними і до даної справи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з січня 2013 року по вересень 2019 року.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що позивач, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 19-21, 72-77, 90, 94, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення допомоги на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року, передбаченої п. 4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) (79010, м.Львів, вул.Личаківська, 74 ЄДРПОУ 14321653) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) недоплачену допомогу на оздоровлення у березні 2016 року та у червні 2017 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з січня 2013 року по вересень 2019 року пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2012 - 2018 рр. в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) (79010, м.Львів, вул.Личаківська, 74 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) надбавку за кваліфікацію за період з грудня 2012 року по листопад 2016 року включно та з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» у розмірі 5 відсотків посадового окладу за 2-й клас та у розмірі 8 відсотків посадового окладу за 1-й клас, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за 2010 - 2018 рр. у розмірі 5% посадового окладу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) (79010, м.Львів, вул.Личаківська, 74 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) винагороду за бойове чергування у мсяцях фактичної виплати за період з вересня 2010 року по лютий 2018 року включно відповідно до додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» у розмірі 30% посадового окладу на місяць, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан